Рішення

від 13.05.2024 по справі 335/10603/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/10603/23 2/335/431/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді Романько О.О., за участі секретаря судового засідання Гутник Є.С., представника позивача адвоката Ігнатова Є.Є., представника відповідача адвоката Левіта В.С., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дітей,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дітей.

Свої уточнені 14.12.2023 вимоги обґрунтовував тим, що з 2013 року до 2021 року він зустрічався з відповідачем. В цей період у ОСОБА_3 народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дівчинка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки на той час сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, то відповідач вирішила самостійно звернутися до органу РАЦС з приводу реєстрації народження дітей, відповідно до положень ст. 135 СК України.

Про той факт, що він є батьком дітей йому стало відомо зі слів відповідача, яка його в цьому запевнила. Потім вони вирішили укласти шлюб. Так як він вважав себе батьком дітей, то він звернувся з заявами до відповідного відділу РАЦС про визначення походження дітей від нього, як то передбачено вимогами ч. 1 ст. 126 СК України.

08.10.2021 позивач та відповідач уклали шлюб, який був зареєстрований Пологівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 57.

В кінці літа 2023 року позивач дізнався про те, що він не є біологічним батьком дітей відповідача, а саме сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому він був змушений звернутися до суду з позовом про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дітей на підставі ст. 136 СК України.

Саме з кінця літа 2023 року сімейні стосунки між сторонами припинено, а 19.09.2023 відповідач звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про розірвання шлюбу. Позивач також вважає, що подальше сумісне життя, збереження сім`ї неможливе, оскільки відповідач ввела його в оману щодо походження її дітей від нього.

З цих підстав він оспорює походження дітей від нього та просив виключити відомості про його батьківство з актових записів про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ухвали судді від 15.12.2023 було відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

05.02.2024 до суду від представника відповідача адвоката Левіта В.С. надійшов у системі «Електронний суд» відзив на позов. Останній обґрунтований тим, що на момент реєстрації ОСОБА_1 батьком ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , останній знав про те, що він не є їх біологічним батьком. Його доводи ґрунтуються на припущеннях, які спростовуються доказами у справі. Водночас позивач не довів належними та допустимим доказами факт знайомства з відповідачем до народження, зокрема, хлопчика ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт відсутності кровного споріднення позивача та дітей відповідачем не заперечується, тому вона не наполягала на проведенні генетичної експертизи. На час укладення між сторонами шлюбу (08.10.2021) у відповідача вже було двоє дітей. Вона ніколи не приховувала від позивача відомості про те, що він не є їх біологічним батьком. Відповідач заперечує твердження позивача, які ним наведені у позові про те, що вона з ним зустрічалася у період з 2013 року по 2021 рік. Твердження позивача є нелогічними та непослідовними, а саме щодо того, що маючи певні відносини з жінкою протягом з 2013 року по 2021 рік, за який вона двічі була вагітна та народила дітей, позивач ніколи не ставив питання чого його не було зазначено батьком у свідоцтвах про народження дітей, адже у такому разі це порушувало його право на визнання батьківства. Остання зазначає, що вона не мала з позивачем відносин, які притаманні відносинам між чоловіком та жінкою, сторони до шлюбу не мешкали разом, між ними не було відносин, які притаманні сім`ї, позивач не приймав участі в утриманні та вихованні дітей, він ніколи не визнав себе їх батьком, не забирав дітей з пологового будинку, не відвідував з дітьми дитячі заклади навчання, медицини та відпочинку. Позивач усвідомлюючи значення своїх дій, за власною ініціативою та бажанням мати повноцінну сім`ю запропонував відповідачу одночасно з реєстрацією шлюбу подати спільну заяву на визначення походження її дітей від нього, відповідно до ст. 126 СК України. Всі зазначені дії були вчинені 08.10.2021. Навіть, якщо припустити правдивість тверджень позивача про те, що він почав зустрічатися з відповідачем та мати з нею відповідні стосунки з 2013 року, то враховуючи дату народження сина ОСОБА_6 , вона станом на 01.01.2013 була вже на п`ятому місяці вагітності. Таким чином, позивач не міг не знати, що він не є батьком ОСОБА_6 . За твердженнями позивача, відповідач запевнила його в тому, що він є батьком дітей лише у 2021 році, що і стало підставою для подання ним відповідної заяви. Разом з тим, він не зазначає точного періоду часу, коли йому стало відомо про його батьківство. Останнє може доводити ті обставини, що він з самого початку знав, що він не є батьком дітей.

Окремо у відзиві зазначили, що первісна державна реєстрація народження дітей здійснювалася відповідачем самостійно та відомості про батька дітей зазначалися нею відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері). Про ці обставини позивач також зазначає у позові. Позивачу було достеменно відомо, що при такій реєстрації батьками дітей були зазначені зовсім інші особи, що доводиться повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження дітей. Згідно даних витягів при народженні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , первісно відповідач батьком дитини зазначила ОСОБА_11 , відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_12 . При цьому, прізвище « ОСОБА_13 » це є прізвище відповідача, а власне ім`я та по батькові дітей відповідач вказала біологічних батьків. Тому в жодному разі відповідач первісно у якості батька позивача не зазначала. Про вказані обставини позивачу було також достеменно відомо до реєстрації шлюбу з відповідачем.

Далі у відзиві зазначили, що через втрату почуття взаємоповаги та любові, шлюб між сторонами відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2023 по справі № 335/8941/23 було розірвано. Окрім того, Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 25.10.2023 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , 2013 року народження, та дочки ОСОБА_7 , 2016 року народження. Відповідач вважає, що саме обов`язок зі сплати аліментів спонукав позивача до звернення з цим позовом.

З огляду на зазначене, враховуючи положення ч. 5 ст. 136 СК України, просили у позові відмовити повністю та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у виді витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн..

Згідно з ухвалою суду від 05.03.2024 підготовче провадження у справі було закрито та призначено судовий розгляд.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи суду не надав. Був допитаний в якості свідка в судовому засіданні від 12.04.2024.

Представник позивача адвокат Ігнатов Є.Є. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважав їх такими, які підлягають задоволенню за тих підстав, які викладені у позові та знайшли своє підтвердження у судових засіданнях.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час і місце його проведення була повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. За її згоди була допитана судом в якості свідка в судовому засіданні від 12.04.2024.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Левіт В.С. вважав позов таким, який не підлягає задоволенню, за обставин, які викладені у відзиві на позов.

Суд, заслухавши учасників процесу, допитавши сторін в якості свідків, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом по справі встановлено певні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 08.10.2021 Пологівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис про народження № 78 від 08 травня 2013 року ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини зазначений ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_14 .

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00043197913 сформованого 19.01.2024 реєстрація актового запису про народження від 08.05.2013 реєстратором Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Пологівського районного управління юстиції Запорізької області, номер актового запису 78, дата складання 08 травня 2013 року, відомості про дитину: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дитина у матері четверта, відомості про батька - ОСОБА_12 , громадянин України, відомості про матір - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , підстава запису: заява матері дитини від 08.05.2013. Державна реєстрація народження проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері). Виправлення, внесені до відомостей актового запису: Запис № 1, тип змін: внесення відомостей про визнання батьківства, відомості про зміни актового запису внесено до Реєстру 08 жовтня 2021 року реєстратором Пологівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 08.10.2021 за заявою № 12/21.22-47 від 08.10.2021, суть змін: прізвище дитини ОСОБА_13 змінено на ОСОБА_16 , по батькові ОСОБА_17 на ОСОБА_18 , відомості про батька прізвище ОСОБА_13 змінено на ОСОБА_16 , власне ім`я ОСОБА_17 змінено на ОСОБА_19 , по батькові ОСОБА_20 змінено на ОСОБА_21 , дата народження батька «інформація відсутня» змінено на 21.11.1974, місце проживання батька «інформація відсутня» змінено на АДРЕСА_2 , державна реєстрація народження проводиться: відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері) змінено на відповідно до ст. 126 СК України.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно 08.10.2021 Пологівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис про народження № 230 від 06 грудня 2016 року ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком дитини зазначений ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_14 .

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00043197700 сформованого 19.01.2024 реєстрація актового запису про народження від 06.12.2016 реєстратором Пологівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, номер актового запису 230, дата складання 06 грудня 2016 року, відомості про дитину: ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дитина у матері п`ята, відомості про батька - ОСОБА_11 , громадянин України, відомості про матір - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , підстава запису: заява матері дитини від 06.12.2016. Державна реєстрація народження проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері). Виправлення, внесені до відомостей актового запису: Запис № 1, тип змін: внесення відомостей про визнання батьківства, відомості про зміни актового запису внесено до Реєстру 08 жовтня 2021 року реєстратором Пологівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 08.10.2021 за заявою № 11/21.22-47 від 08.10.2021, суть змін: прізвище дитини ОСОБА_13 змінено на ОСОБА_16 , по батькові ОСОБА_23 на ОСОБА_19 , відомості про батька прізвище ОСОБА_13 змінено на ОСОБА_16 , власне ім`я ОСОБА_17 змінено на ОСОБА_19 , по батькові ОСОБА_20 змінено на ОСОБА_21 , дата народження батька «інформація відсутня» змінено на 21.11.1974, місце проживання батька «інформація відсутня» змінено на АДРЕСА_2 , державна реєстрація народження проводиться: відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері) змінено на відповідно до ст. 126 СК України.

08 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 був зареєстрований шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_16 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб виданого 08.10.2021 Пологівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 57.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 13 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено, шлюб між сторонами розірвано.

25.10.2023 Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя у справі № 335/8940/23 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , 2013 року народження, та ОСОБА_7 , 2016 року народження, у розмірі 1/3 частки від доходів платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.09.2023 до досягнення старшою дитиною повноліття.

31.10.2023 позивача звернувся до суду з позовом про виключення запису про нього як про батька з актового запису про народження дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обґрунтовуючи його тим, що він не є їх біологічним батьком, проте на момент визнання свого батьківства він був впевнений, що він дійсно є батьком як хлопчика, так і дівчинки, оскільки відповідач ввела його в оману, маючи на меті стягнення аліментів на утримання дітей.

В судовому засіданні від 12.04.2024 сторони за їх згоди були допитані в якості свідків по справі.

Так, ОСОБА_1 суду пояснив, що він звернувся з позовом щодо оспорювання свого батьківства, оскільки з нього стягуються аліменти на чужих дітей. Він знайомий з біологічними батьками дітей з 2001 року. Він познайомився з ОСОБА_24 в 2015 році, вона була розлучена. Чи був у неї на той час син ОСОБА_6 не пам`ятає. При цьому позивач на питання представника відповідача надавати неконкретні відповіді, плутався у датах знайомства, то в своїй довільній промові зазначив про 2015 рік, потім змінив на 2011 рік, вказував, що точно не пам`ятає. Точно зазначити, коли ж він почав підтримувати стосунки з відповідачем інтимного характеру не зміг. Він постійно в м. Пологи не приїздив, був там наїздами. Мав нетривалі зустрічі з відповідачем. Одного разу вона йому зателефонувала і сказала, що наразі в неї дуже скрутне становище. Він приїхав до неї і тоді вона його запевнила, що діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є його. 08.10.2021 вони зареєстрували шлюб, того ж дня він подав заяву про визнання свого батьківства, оскільки хотів щоб у дітей був батько. Він хотів усиновити і інших дітей ОСОБА_24 , а саме старшого сина ОСОБА_25 , дочку ОСОБА_26 та сина ОСОБА_27 . Цьому зашкодили обставини, а саме те, що у цих дітей були зазначені відомості про батька не за вказівкою матері.

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснила, що в 2013 році вона народила сина ОСОБА_6 , коли проживала зі своїм першим чоловіком ОСОБА_28 , з яким з 2007 року по 2011 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі. Старший син ОСОБА_29 народився в 2001 році, коли вона до шлюбу мала тимчасові стосунки. Потім у шлюбі з ОСОБА_28 у неї народилося двоє дітей дочка ОСОБА_30 та син ОСОБА_31 . Після розлучення з ОСОБА_28 вони ще деякий час проживали разом і тоді у них в 2013 році народився син ОСОБА_6 . До 2013 року вона не знала і ніяких стосунків з ОСОБА_1 не мала, оскільки була заміжня та проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_28 фактично до кінця 2013 року. З лютого 2014 року вона почала проживати у фактичних шлюбних відносинах з гр. Щербакою ОСОБА_23 . Тоді вона і познайомилася з ОСОБА_1 .. Останній був другом її на той час цивільного чоловіка ОСОБА_23 , який є біологічним батьком її дочки ОСОБА_7 . Під час спілкування з ОСОБА_32 . ОСОБА_1 бачив як вона завагітніла і у неї з ОСОБА_23 народилася дочка ОСОБА_5 . Як сина ОСОБА_6 , так і дочку ОСОБА_33 вона зареєструвала на своє прізвище, але по батькові у них було зазначено їх біологічних батьків. З 2019 року вона почала зустрічатися з ОСОБА_1 як чоловік та жінка. Потім у 2021 році він їй запропонував укласти шлюб. Також він сам запропонував їй стати батьком для всіх її дітей, на той час у неї було їх п`ятеро. Те, що це не його діти він точно знав. ОСОБА_1 був товаришем біологічного батька ОСОБА_7 , і саме через нього вона і познайомилася з ОСОБА_18 . Останній неодноразово приходив до них у гості, коли вона проживала однією сім`єю з чоловіком ОСОБА_34 . ОСОБА_35 та ОСОБА_16 добре знали один одного і позивач не міг не знати, що саме ОСОБА_36 є батьком ОСОБА_7 . Позивач вказав, що він хоче мати сім`ю і тому вона з дітьми йому її дала. ОСОБА_1 взагалі з 2014 року проходив службу в ЗСУ. Потім і з лютого 2022 повернувся на службу. Через військові дії та окупацію м. Пологи Запорізької області, вона з дітьми виїхала до Італії. Її старший син ОСОБА_25 послухав поради ОСОБА_1 і пішов теж служити. На війні її син загинув. Після того як вона дізналася про смерть сина, тоді повернулася разом з дітьми з Італії до України. У них з ОСОБА_1 почалися постійні сварки. Вони зареєстровані як внутрішньо переміщені особи за однією адресою в м. Одеса. Після того як вона отримала виплати пов`язані із загибеллю сина, тоді ОСОБА_1 почав висувати до неї майнові вимоги, вказувати, що вона йому винна за оренду житла в Італії та і взагалі за проживання. Постійні сварки та з`ясування стосунків стали причиною того, що вона подала позов про розірвання шлюбу. Так як вона залишилася з дітьми сама, то також подала заяву про стягнення аліментів з позивача, що йому дуже не сподобалося. Їй прикро, що так сталося з їхньою сім`єю, бо після одруження певний час у них дійсно були добрі стосунки, діти позивача сприймали як батька, ОСОБА_5 відразу стала називати ОСОБА_1 татом.

При вирішенні спору суд виходить з такого.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я житини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч.2, 3 ст. 150 СК України).

Законодавством передбачено обов`язки батьків щодо їх дитини, а також необхідність приймати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права та обов`язки її батьків, інших осіб.

Задоволення позову про оспорювання батьківства призведе до скасування відповідних зобов`язань позивача перед дитиною.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Відповідно до ч.1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).

Згідно з ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком (частина п`ята статті 136 СК України).

В судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК України) (пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (далі - Постанова ПВСУ № 3).

Відповідач ОСОБА_2 визнала ту обставину, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком її дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.

За приписами частини п`ятої статті 136 СК України в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Водночас, визнання відповідачем обставини відсутності кровного споріднення між дітьми та особою, яка записана батьком дитини на підставі ст. 126 СК України, само по собі без оцінки доказів у їх сукупності не є підставою для задоволення позову з підстав, передбачених ч. 5 ст. 136 СК України.

Відповідно до п.2.13.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є заява про визнання батьківства (додаток 3).

Слід зазначити, що вказаними Правилами затверджений єдиний зразок заяви про визнання батьківства (додаток №3 до Правил).

Ця форма не передбачає зазначення особами, які вважають себе батьками дитини, мотивів для визнання ними батьківства у визначений спосіб, підтвердження походження дитини від батька будь-якими доказами. Як і не встановлено нормами закону заборони для особи, яка знає, що не є біологічним батьком дитини, звертатися з такою заявою у порядку, передбаченому ст. 126 СК України.

Таким чином, сама по собі спільна заява чоловіка та жінки або подружжя, щодо визнання батьківства, в якій позивач визнав батьківство, а відповідач підтвердила батьківство, не є беззаперечним і достатнім доказом, що позивач на момент реєстрації себе батьком безспірно не знав про відсутність кровного споріднення між ним та дитиною.

Позивач ОСОБА_1 ні в позові, ні під час допиту його в якості свідка, точно не міг визнатися щодо періоду, коли він з відповідачем познайомився та коли вони стали підтримувати інтимні стосунки.

Відповідач ОСОБА_2 заперечувала обставини, що сторони мали стосунки до народження дітей у період з 2012 по 2016 роки, а відтак стверджувала, що на момент реєстрації себе батьком ОСОБА_1 було достовірно відомо, що він не є біологічним батьком дітей. Пояснення відповідача як свідка позивачем нічим не спростовані, навпаки за певних наданих ним пояснень вбачається, що він дійсно міг достеменно знати, що він не є батьком. Зокрема, те, що він був близьким другом цивільного чоловіка відповідачки ОСОБА_37 у 2016 році, бачив відповідачку вагітною і знав про народження у неї дочки ОСОБА_7 . В той же час ОСОБА_6 вже було три роки. Позивач вказував про його бажання всиновити в жовтня 2021 року усіх п`ятьох дітей відповідача, чому завадило лише те, що деякі діти були народжені нею у шлюбі і це потребувало певної додаткової процедури. Тобто на той час він виказав готовність усиновлення точно не до своїх дітей.

Зокрема, ОСОБА_2 зазначала, що познайомилася з ОСОБА_1 в 2014 році і тільки через те, що він був другом її цивільного чоловіка ОСОБА_38 . Стосунки ж з позивачем розпочалися з 2019 року, до того будь-якого зв`язку між сторонами не було.

Так, у справі про оспорювання батьківства відповідач повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Разом з тим, на позивача відповідно до норм ст. 12 ЦПК України покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх вимог і заперечень, не обмежуючись лише доведенням факту відсутності кровного споріднення.

Такими обставинами у цій справі є наявність стосунків між позивачем і відповідачем у 2013, 2016 роках, до народження дітей хлопчика ОСОБА_6 та дівчинки Юлії, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і які за своїм характером, тривалістю могли бути підставою для утвердження у останнього впевненості, що він за таких обставин є їх біологічним батьком.

У позові позивачем зазначено, що він почав зустрічатися з відповідачем у 2013 році. Тобто приймаючи до уваги те, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , не зазначено, що пологи були передчасні, ця дитина була четвертою у матері, то на початок 2013 року відповідач вже була вагітною ним (приблизно 5-тий місяць), чого позивач не міг не помітити. Також, позивач не заперечував того, що в 2016 році відповідач дійсно проживала з його товаришем ОСОБА_39 і останній був зазначений зі слів відповідача батьком при реєстрації народження дочки ОСОБА_7 . Яким тоді чином він себе вважав біологічним батьком цієї дитини залишається незрозумілим, оскільки позивач не зміг в судовому засіданні конкретно це пояснити.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували його доводи про наявність між ним та ОСОБА_2 стосунків певного характеру, що можуть привести до народження дітей, протягом 2013-2016 років.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Тобто, у період 2013-2016 років та на момент народження як хлопчика ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і дівчинки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач та відповідач спільно не проживали, спільне господарство не вели, належні та допустимі докази, які підтверджують наявність стосунків, їх характер та тривалість між сторонами до народження дітей у справі не надано. Навпаки позивач зазначав, що він постійно в м. Пологи Запорізької області за цей період не проживав, з 2014 року проходив службу у лавах Збройних сил України, знає, що цей же час відповідач проживала однією сім`єю з іншими чоловіками, один з яких був його близьким другом. В своїх поясненнях як свідок він зазначив, що знав біологічних батьків дітей з 2001 року.

Доводи позивача щодо підстав оспорювання ним батьківства є суперечливими та неузгоджуваними між собою, його поясненнями не доводяться.

Обставинами, які позивач не міг спростувати є те, що стосунки між сторонами існували вже після народження обох дітей.

Вищевикладене спростовує доводи позивача про те, що на час реєстрації себе батьком дітей у нього були відсутні будь-які сумніви щодо батьківства і він беззаперечно знав, що є їх батьком.

За наведених обставин, суд визнає доведеними заперечення відповідача ОСОБА_2 про те, що позивач на час реєстрації у жовтні 2021 року себе батьком дітей: ОСОБА_40 ( ОСОБА_18 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_41 ( ОСОБА_19 ), за обставинами справи не міг не знати, що він не є біологічним батьком дітей.

Також, окремо, суд вважає, що заслуговують на увагу пояснення відповідача ОСОБА_2 , про те, що дійсними підставами звернення позивача з позовом про оспорювання свого батьківства є те, що з нього почали стягувати аліменти на їх утримання. Останнє також побічно підтвердив і позивач у своїй промові в судовому зазначивши про те, що він не хоче сплачувати аліменти на чужих дітей.

Щодо предмету доказування у даній категорії справ, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про батьківство мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, що оцінюється судом в сукупності з іншими доказами у справі. В даній справі позивач та його представник під час підготовчого засіданні вказали, що оскільки у відзиві на позов відповідач не заперечувала того, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком дітей, то проведення таких досліджень є недоцільним.

За таких обставин, суд належним чином з`ясувавши підстави позову, встановивши обставини справи та дійшов висновків, про відмову в задоволенні позову.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2-5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дітей - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 23 травня 2024 року.

Суддя: О.О. Романько