Рішення

від 29.03.2024 по справі 450/3042/22

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/3042/22 Провадження № 2/450/614/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2024 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Дикій О. Ю.

за участю прокурора ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Айкашевої М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом Пустомитівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації права приватної власності, -

в с т а н о в и в :

представник Пустомитівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, звернувся до суду із позовом, в якому просить усунути перешкоди у здійсненні Сокільницькою сільською радою Львівського району Львівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 4623686400:01:005:0533 (для обслуговування замкненої природної водойми каскадного типу), площею 0,18 га шляхом її повернення на користь держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області до комунальної власності територіальної громади з незаконного володіння ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4623686400:01:005:0533, площею 0,18 га (для обслуговування замкненої природної водойми каскадного типу) розташовану по АДРЕСА_1 (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 251633246236); стягнути з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури 4 962 грн. сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Пустомитівською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42018140000000203 від 22.06.2018 з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст.364 КК України. Згідно Витягу про реєстрацію право власності на нерухоме майно, 25.03.2008 зареєстровано право приватної власності ТзОВ «Екстрім Вікенд» на приміщення бані-сауни з навісом-терасою, загальною площею 83,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, ТзОВ «Екстрім Вікенд» звернулося з заявою до Сокільницької сільської ради про передачу у приватну власність замкненої водойми каскадного типу, загальною площею 0,51 га в с. Сокільники для рекреаційних цілей. Підставою для звернення стало те, що у товариства за адресою находяться на праві власності приміщення вищевказаної бані-сауни. Рішенням Сокільницької сільської ради №397 відмовлено ТзОВ Екстрім Вікенд» у передачі у власність замкненої природної водойми каскадного типу, загальною площею 0,51 га в с.Сокільники. Відповідно до паспорта ставка, площа дзеркала - 0,51 га, складається із двох ставків каскадного типу: 1 ставок - 0.18 га та 2 ставок - 0,33 га, перебував на балансі Сокільницької сільської ради. Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №3/241 задоволено позов ТзОВ «Екстрім-Вікенд» до Сокільницької сільської ради та визнано недійсним рішення Сокільницької сільської ради №397 про відмову ТзОВ «Екстрім Вікенд» у передачі у власність природної водойми площею 0,51 га; визнано право власності ТзОВ «Екстрім Вікенд» на замкнену природну водойму; зобов`язано Управління земельних ресурсів погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів з видачі державного акта на право власності на замкнену природну водойму; зобов`язано Сокільницьку сільську раду підписати державний акт на право власності на замкнену природну водойму каскадного типу. Постановою Вищого Господарського суду України рішення Господарського суду Львівської області скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.03.2010 позов ТзОВ «Екстрім Вікенд» залишено без розгляду. Згідно технічної документації із землеустрою на замкнену природну водойму, земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери 4623686400:01:005:0533 та 4623686400:01:005:0534. Право власності ТзОВ «Екстрім Вікенд» на земельні ділянки, посвідчені Державними актами з цільовим призначенням - обслуговування замкненої природної водойми каскадного типу. Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №552836 від 21.07.2009 власником земельної ділянки площею 0,18 га в АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки став ОСОБА_4 . ТзОВ «Екстрім Вікенд» придбало у ОСОБА_4 будівлюкухні,загальною площею62,8кв.м.,що розташованапо АДРЕСА_2 таземельну ділянкуплощею 0,18га в АДРЕСА_1 .З інформаціїз Державногореєстру речовихправ вбачається,що 23.12.2019вчинено державнуреєстрації праваприватної власностіна земельнуділянку пл.0,18га за ОСОБА_3 напідставі договорукупівлі-продажубудівлі кухні,приміщення бані-сауниз навісом-терасоюта земельноїділянки від23.12.2019.Згідно інформаціїДержавного земельногокадастру,земельна ділянказ кадастровимномером 4623686400:01:005:0533відноситься доземель водногофонду. На підставіухвали слідчогосудді Пустомитівськогорайонного судувід 02.06.2022слідчим заучасті інженера-землевпорядникаДавидівської сільськоїради таголовного спеціаліставідділу державногоекологічного нагляду(контролю)земельних ресурсівпроведено 01.07.2022огляд місцяподії,а самеземельних ділянокз кадастровиминомерами 4623686400:01:005:0533та 4623686400:01:005:0534. Проведено топографічне знімання земельних ділянок, де вбачається, що земельні ділянкивходять вмежі прибережноїсмуги річкибез назви(Сокільчанка, Малечковичка). Поряд з вищевказаними земельними ділянками знаходиться земельна ділянка кадастровим номером 4623686400:01:005:1351, яка згідно інформації Державного реєстру речових прав, площею 0,2500 га (цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, для обслуговування будівлі бані-сауни та кухні, по АДРЕСА_1 ) заходиться в оренді ТзОВ «ЕкстрімВікенд» згідно договору оренди землі,укладеного Сокільницькоюсільською радоютерміном на10років. З інформації Басейного управління водних ресурсів річок Західного Бугу вбачається, що через село Сокільники Львівського району протікає річка без назви (Сокільчанка, Малечковичка),яка згідно ст. 79 Водного кодексу України відноситься до малихрічок,прибережні захиснісмуги встановлюються по берегах річок шириною - для малих річок у 25метрів. З інформації ДЕІу Львівськійобласті вбачається, що земельні ділянки з кадастровими мерами 4623686400:01:005:0534 частково (на площі 0,1352 га) та 4623686400:01:005:0533,частково (наплощі 0,0452га)входять в межі прибережної смуги річки без назви. Зазначене свідчить про незаконне перебування у власності земель водного фонду, в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту - річки без назви Сокільчанка, Малечковичка). В листі ДЕІ у Львівській області вказано, що земельні ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 передано у власність із порушенням вимог ч.4 ст.59 Земельного кодексу України та ст.85 Водного кодексу України, зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4623686400:01:005:0534 та 4623686400:01:005:0533, на яких розташовані водні об`єкти передано у власність у межах прибережної смуги водного об`єкта - річки без назви (Сокільчанка, Малечковичка), а саме: відповідно до проведених обмірів ділянказ кадастровимномером 4623686400:01:005:0533розташована навідстані 10,8м,18,82м та22,07м відрусла річкибез назви(Сокільчанка,Малечковичка)та ділянказ кадастровимномером 4623686400:01:005:0534розташована навідстані 12,00м,15,33м та11,55від руславищевказаної річки. Таким чином, земельна ділянка - прибережна захисна смуга ставка, річки відноситься до земель водного фонду і не може передаватись у власність. Згідно інформації Сокільницької сільської ради вбачається, що детальний план території, який охоплює земельні ділянки з кадастровими номерами 4623686400:01:005:0533, 4623686400:01:005:0534 не розроблявся. З викопіювання Генерального плану села Сокільники за 2014 та 2021 роки вбачається, що вищевказані земельні ділянки частково входять в межі прибережної захисної смуги Сокільчанка. На підставі наведеного, просить позов задоволити.

26.10.2022 року провадження у справі відкрито.

02.11.2022 року вжито заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4623686400:01:005:0533 (реєстраційний номероб`єктанерухомого майна 251633246236), що перебуває у приватній власності ОСОБА_3 із забороною будь-яким особам, уповноваженим на внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, в тому числі нотаріусам, суб`єктам державної реєстрації прав та приватним і державним виконавцям вчиняти будь-які дії з таким нерухомим майном.

19.01.2023 року на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача у справі, в яких останній позов підтримує у повному обсязі. Щодо підстави звернення до суду зазначає, що Сокільницькою сільською радою не було допущено бездіяльності чи неналежного здійснення своїх повноважень, оскільки про усі обставини справи позивачу стало відомо після отримання позовної заяви та доданих до неї матеріалів у справі № 450/3042/22.

27.01.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вважає такий безпідставним та необґрунтованим з підстав наведених у відзиві. Вказує, що відповідач є добросовісним набувачем земельної ділянки кадастровий номером 4623686400:01:005:0533 загальною площею 0,18 га, право власності на яку набув на підставі Договору купівлі-продажу будівлі кухні, приміщення бані-сауни з навісом-терасою та земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу за реєстровим номером №1626 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 251342446236. Процедура набуття права власності на вказану земельну ділянку відбувалася з дотриманням норм чинного законодавства та з дотримання вимог встановленої процедури. Першочерговий документ про право власності на земельну ділянку, а саме Акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №552506 від 02.12.2008 був виданий в порядку виконання судового рішення. Покликання про недійсність цього правовстановлюючого документу з посиланням на судову справу не відповідає дійсності, оскільки Прокуратура Пустомитівського району у 2011 році зверталася до органів судової влади з позовом про скасування вказаного Акту на правовласності наземельну ділянкусерії ЯЕ№55250602.12.2008року кадастровийномер 4623686400:01:005:0533загальною площею0,18га. У 2012 році Прокуратурою Пустомитівського району було подано позов про визнання недійсними та скасування реєстрації державних актів на право власності, а саме ЯЕ №552506 02.12.2008 року та ЯЕ №552505 02.12.2008 року (предметом справи були два державні акти на земельні ділянки кадастровий номер 4623686400:01:005:0533 загальною площею 0,18 га кадастровий номер 4623686400:01:005:0534 загальною площею 0,33 га). В результату розгляду даної справи було винесено ухвалу Господарського суду Львівської області, якою було залишено позовнузаяву ПрокуратуриПустомитівського районубез розгляду у зв`язку із ненадання належних доказів. Рішення Господарського суду Львівської області по справі набрало законної сили. Первинні документи, які видані в порядку виконання судового рішення на земельні ділянки, а саме Державні акти на право власності на земельні ділянки ЯЕ №552506 02.12.2008 року та ЯЕ №552505 02.12.2008 року за якими була здійснена первинна реєстрація права власності є чинними. Відповідно до даних Технічної документації із землеустрою на замкнену природну водойму каскадного типу ТзОВ «Екстрім Вікенд» та Паспорта ставка №157 до природнього ставка каскадного типу встановлену прибережну смугу - 25м.,рішенням Управліннядержкомзему уПустомитівському районівід 12.11.2008року «Прообмеження тасервітути наземельну ділянкущо передаєтьсяу власністьТзОВ «ЕкстрімВікенд» дляобслуговування ставкакаскадного типув с. Сокільники» встановленообмеження увикористанні -земельна ділянкав межахприбережної захисноїсмуги повиннавикористовуватись увідповідності дост.ст.60,61ЗК України,інших сервітутівта обмеженьне увикористанні зазгаданим цільовимпризначенням невстановлено. У природньої водойми каскадного типу - Ставок № 157, що розташована на земельній ділянці площею 0,18 га кадастровий номер 4623686400:01:005:0533, встановлено захисну смугу в розмірі 25м від берега та це встановлено в технічній документації із землеустрою щодо складання документів з видачі державного акту на право власності на замкнена природню водойму каскадного типу. Такимчином,відповідно доданих Планутопографічного зніманняземельної ділянкимежі захисноїсмуги природньоїводойми каскадноготипу накладаютьсяна межізахисної смугирічки на2,03м,6,18м,14,5мвідповідно.Позивач навмисноупустив фактвстановленої природоохоронноїсмуги водоймиз метоюоднобічного висвітленняобставин справи. Набуття увласність зазначеноїземельної ділянкистаном на2008рік несуперечило нормамземельного таводного законодавствата непорушувало правата інтересидержави вособі Сокільницькоїсільської радиЛьвівського районуЛьвівської області. Додатково повідомляє,що цільовепризначення земельноїділянки площею0,18га кадастровийномер 4623686400:01:005:0533-обслуговування замкненоїприродньої водоймикаскадного типу.Станом насьогодні земельнаділянка використовуєтьсяза своїмцільовим призначенням. У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд усунути перешкоди у здійсненні Сокільницькою сільською радою права користування та розпорядження на земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 4623686400:01:005:0533 (для обслуговування замкненої природньої водойми каскадного типу), площею 0,18 га шляхом повернення на користь держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, однак, обраний спосіб захисту суперечить ст. 391 ЦК України заявлених у даній заяві, оскільки, виключно власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненніним правакористування тарозпорядження своїммайном (негаторнийпозов). Позивач ненадав судуправовстановлюючих документівна земельнуділянку,не довівнаявність унього права власності чи права користування земельною ділянкою, без чого у нього не може виникнути право на негаторний позов щодо захисту неіснуючого у нього права.

07.03.2023 року залучено Державну екологічну інспекцію у Львівській області, Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну та Головне управління Держгеокадастру у Львівській області в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у справі.

04.04.2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

13.10.2013 року справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_1 дав пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві, просить суд позов задоволити у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 просить позов задоволити з підстав наведених у позовній заяві та письмових поясненнях позивача.

Представник відповідача Айкашева М. в судовому засіданні позов заперечила, дала пояснення аналогічні наведеним у відзиві на позовну заяву, просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З копії Договору купівлі-продажу будівлі кухні, приміщення бані-сауни з навісом-терасою та земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області 23.12.2019 року за реєстровим номером № 1626 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 194697580 від 24.12.2019 року ОСОБА_3 , відповідач у справі, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4623686400:01:005:0533 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 251633246236), площею 0,18 га (для обслуговування замкненої природної водойми каскадного типу) розташованої по АДРЕСА_1 .

Частиною 1 статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 (ратифікованого Україною 11.09.1997) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Ч. 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і власник не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Правилом ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 387 ЦК України надає право власнику витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Також згідно ст. 388 ЦК України власник майна має право витребувати своє майно і у добросовісного набувача.

Положення ст. 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 (провадження N 6-2407цс15)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 містяться наступні висновки щодо застосування норм права:

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем».

Згідно з правовим висновком, що міститься у постановах Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, від 31.10.2012 у справі № 6-53цс12 та, до прикладу, постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 372/1488/16-ц, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Згідно зі ст. 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 78 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

У ході розгляду справи, а також із наданих суду стороною позивача доказів, встановлено, що рішеннням Господарського суду Львівської області від 27.10.2008 року у справі № 3/241 задоволено позов ТзОВ «Екстрім-Вікенд» до Сокільницької сільської ради, Управління земельних ресурсів у Пустомитівському районі та визнано недійсним рішення Сокільницької сільської ради №397 від 19.08.2008 про відмову ТзОВ «Екстрім Вікенд» у передачі у власність природної водойми площею 0,51 га; визнано право власності ТОВ «Екстрім Вікенд» на замкнену природну водойму каскадного типу загальною площею 0,51га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а та призначена для рекреаційних цілей; зобов`язано Управління земельних ресурсів у Пустомитівському районі погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів з видачі державного акта на право власності на замкнену природну водойму каскадного типу загальною площею 0,51 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а та призначена для рекреаційних цілей; зобов`язано Сокільницьку сільську раду підписати державний акт на право власності на замкнену природну водойму каскадного типу, загальною площею 0,51 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та призначена для рекреаційних цілей.

Згідно технічної документації із землеустрою на замкнену природну водойму каскадного типу площею 0,5100 га, яка складається з двох земельних ділянок водного фонду - 0,1800 га та 0,3300 га, виготовлену у 2008 році на замовлення ТОВ «Екстрім-Вікенд», земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери, зокрема 4623686400:01:005:0533, пл. 0,18 га та 4623686400:01:005:0534, пл. 0,33 га. ( АДРЕСА_1 ).

Право власності ТОВ «Екстрім Вікенд» на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2008 у справі №3/241 на вищевказані земельні ділянки було посвідчено Державними актами ЯЕ № 552506 та ЯЕ №552505 від 02.12.2008 з цільовим призначенням - обслуговування замкненої природної водойми каскадного типу.

Постановою Вищого Господарського суду України від 03.09.2009 у справі №3/241 задоволено касаційне подання заступника прокурора Львівської області та рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2008 у справі №3/241 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.03.2010 у справі №32/252(3/241) вищевказаний позов ТОВ «Екстрім Вікенд» відповідно до п.5 ст.ст. 81, 86 ГПК України, залишено без розгляду. Рішення суду набрало законної сили.

Таким чином, звертаючись до суду із позовом, прокуратура зазначає, що є чинним рішення Сокільницької сільської ради №397 від 19.08.2008 року, яким відмовлено ТзОВ «Екстрім Вікенд» у передачі у власність замкненої природної водойми каскадного типу, загальною площею 0,51 га в с. Сокільники та відповідно до паспорта ставка № 57 від 11.04.2008 тип ставка замкнений, площа дзеркала - 0,51 га, складається із двох ставків каскадного типу: 1 ставок - 0.18 га та 2 ставок - 0,33 га, перебував на балансі Сокільницької сільської ради.

Визнається сторонами, що згодом у 2012 році Прокуратурою Пустомитівського району було подано позов про визнання недійсними та скасування реєстрації державних актів на право власності, а саме: ЯЕ №552506 від 02.12.2008 року та ЯЕ № 552505 від 02.12.2008 року (предметом справи були два державні акти на земельні ділянки кадастровий номер 4623686400:01:005:0533 загальною площею 0,18 га. та кадастровий номер 4623686400:01:005:0534 загальною площею 0,33 га.

За результатами розгляду позовної заяви 06.01.2012 року було відкрито провадження у справі №5015/37/12 та 09 квітня 2012 було винесено Ухвалу Господарського суду Львівської області по справі №5015/37/12, якою було залишено позовну заяву Прокуратури Пустомитівського району Львівської області без розгляду у зв`язку із ненадання належних доказів, що вбачається із наявних в матеріалах справи копій ухвал у справі №5015/37/12. Рішення Господарського суду Львівської області по справі №5015/37/12 набрало законної сили.

Враховуючи, що доказування не можу ґрунтуватись на припущенням, суд критично оцінює покликання позивача, про те що відповідач у справі зареєстрований за однією адресою з ОСОБА_5 , бенефіціарним власником ТзОВ «Екстрім Вікенд», в якого ОСОБА_3 купив спірну земельну ділянку відповідно до договору купівлі-продажу від 23.12.2019 року, а тому йому повинно було бути відомо, про наявність чинного рішення Сокільницької сільської ради № 397 від 19.08.2008 року, яким відмовлено ТзОВ «Екстрім Вікенд» у передачі у власність замкненої природної водойми каскадного типу, загальною площею 0,51 га в с. Сокільники.

Щодо покликання представника позивача про незаконність перебування у власності відповідача земель водного фонду, в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту річки без назви (Сокільчанка, Малечковичка) суд зазначає, відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ № 552836 від 21.07.2009 року, Договору купівлі-продажу будівлі кухні та земельної ділянки від 13.05.2011 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.12.2013 року, індексний номер витягу: 15197813, ТзОВ «Екстрім Вікенд» станом на час виникнення у відповідача наміру придбати у власність спірну земельну ділянку та на час укладення договору купівлі-продажу від 21.12.2019 року, правомірно, тобто у визначений законом спосіб, було власником земельної ділянки з кадастровим номером 4623686400:01:005:0533 площею 0,1800 га. по АДРЕСА_1 , цільове призначення для обслуговування замкненої природної водойми каскадного типу, такий факт також був стверджений чинною державною реєстрацією такого права за ТзОВ «Екстрім Вікенд».

Визнано сторонами, що спірна земельна ділянка, що є об`єктом спору на час подання позову та розгляду справи судом використовується за цільовим призначенням. Порушення цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4623686400:01:005:0533 суду не доведено.

Окрім того, на момент укладення договорів купівлі продажу від 13.05.2011 року та 21.12.2019 року щодо відчуження спірної земельної ділянки правовстановлюючі документи щодо власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4623686400:01:005:0533 площею 0,1800 га. по АДРЕСА_1 , цільове призначення для обслуговування замкненої природної водойми каскадного типу, були чинними.

Таким чином, дослідженими у справі доказами встановлено, що ОСОБА_3 купивши земельну ділянку у ТзОВ «Екстрім Вікенд» придбав у власність спірну земельну ділянку на момент її придбання у порядку передбаченому законом, та не доведено стороною позивача незаконності підстав набуття такої відповідачем.

Відмовляючи у задоволенні позову судом також враховано, що первинно ТзОВ «Екстрім Вікенд» набуло у власність спірну земельну ділянку у порядку виконання рішення суду, зокрема рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2008 року у справі № 3/241, що визнано сторонами та ними не спростовано.

Залученими до участі у справі третіми особами, а саме Державною екологічною інспекцією у Львівській області, Басейновим управлінням водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, Головним управління Держгеокадастру у Львівській області, які належним чином були проінформовані про час та місце розгляду справи, жодних письмових пояснень щодо предмета спору суду не скеровано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Станом на час набуття ТзОВ «Екстрім Вікенд» права власності на спірну земельну на підставі договору купівлі продажу від 13.05.2011 року ст. 58 ЗК України встановлювалось, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а)морями, річками, озерами, водосховищами,іншими воднимиоб`єктами, болотами, а також островами, не зайнятимилісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в)гідротехнічними, іншимиводогосподарськими спорудами та каналами,а такожземлі,виділені підсмуги відведеннядля них; г) береговими смугами водних шляхів. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Відповідно до внесених даних до Технічної документації із землеустрою додо складання документів з видачі державного акта на право власності на замкнену природну водойму каскадного типу ТзОВ «Екстрім Вікенд» та Паспорта ставка №157 складеного за матеріалами інвентаризації 11 квітня 2008 року до природнього ставка каскадного типу встановлено прибережну смугу - 25м. Крім того, рішенням Управління держкомзему у Пустомитівському районі від 12.11.2008 року «Про обмеження та сервітути на земельну ділянку, що передається у власність ТзОВ «Екстрім Вікенд» для обслуговування ставка каскадного типу в с. Сокільники, встановлено обмеження у використанні - земельна ділянка в межах прибережної захисної смуги повинна використовуватись у відповідності до ст.ст. 60, 61 ЗК України, інших сервітутів та обмежень не у використанні за згаданим цільовим призначенням не встановлено.

Таким чином у природньої водойми каскадного типу - Ставок № 157, що розташована на земельній ділянці площею 0,18 га. кадастровий номер 4623686400:01:005:0533, встановлено захисну смугу в розмірі 25 м. від берега та це встановлено в технічній документації із землеустрою щодо складання документів з видачі державного акту на право власності на замкнена природню водойму каскадного типу, копія якої міститься в матеріалах справи. Таким чином, відповідно до даних Плану топографічного знімання земельної ділянки М1:500, долученого до матеріалів позовної заяви, межі захисної смуги природньої водойми каскадного типу накладаються на межі захисної смуги річки на 2,03 м., 6,18 м., 14,5 м. відповідно.

Відмовляючи у позові також в частині скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірну земельну ділянку судом враховано, що така вимога має похідний характер, а тому за встановленої відсутності законних підстав для задоволення позовної вимоги про усунення перешкод у здійсненні Сокільницькою сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 4623686400:01:005:0533, шляхом її повернення на користь держави в особі позивача до комунальної власності територіальної громади з незаконного володіння ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, виходячи із суті та змісту заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у представлених суду доказах, а тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1-13, 12, 13, 18, 77-83, 89, 95, 141, 223, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Пустомитівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації права приватної власності відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 05.04.2023 року.

СуддяІ. І. Мельничук