Рішення

від 22.04.2024 по справі 607/22885/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2024 Справа №607/22885/19 Провадження №2/607/1795/2024

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіТернополі впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом за позовом Кредитної спілки «Тернопільська ощадна кредитна спілка» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

24 вересня 2019 Кредитна спілка«Тернопільська ощаднакредитна спілка» (далі КС«ТОКС»)звернулася всудізпозовом довідповідача ОСОБА_1 простягненнязаборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді від 27 вересня 2019 року відкрито провадження у справі № 607/22885/19 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 листопада 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «ТОКС» заборгованість за кредитним договором № 6352 від 21 жовтня 2013 року в сумі 86061 (вісімдесят шість тисяч шістдесят одну) грн. 60 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

23 січня 2024 року представник заявниці ОСОБА_1 , адвокат Фльорків О. В. звернувся досуду іззаявою проперегляд заочногорішення Тернопільськогоміськрайонного судуТернопільської областівід 06листопада 2019року уцивільній справі№ 607/22885/19за позовом КС «ТОКС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

27 лютого 2024 року суд постановив ухвалу, якою поновив відповідачці ОСОБА_1 строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 листопада 2019 року в цивільній справі за позовом КС «ТОКС»до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором; задовольнив заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом КС «ТОКС»до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором; скасував заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 листопада 2019 року в цивільній справі за позовом КС «ТОКС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором; справу за позовом КС «ТОКС до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх доводів позивачем зазначено, що відповідно до укладеного договору № 6352 від 21 жовтня 2013 року між КС «ТОКС» та ОСОБА_1 , останньою було взято кредит на споживчі потреби в сумі 7 810,00 грн, терміном з 21 жовтня 2013 року по 21 жовтня 2016 року зі сплатою 39,90% на рік на фактичний залишок кредиту. Всупереч погодженим умовам договору ОСОБА_1 зобов`язання не виконувала, у зв`язку з чим станом на 16 вересня 2019 року нею прострочено платежі на 73 місяці. Загальна сума заборгованості за договором кредиту становить 86061,60 грн., з яких: тіло кредиту 7810,00 грн; відсотки за користування кредитом 15903,23 грн; 0,5% за прострочення 62348,37 грн, які позивач просить стягнути з відповідачки, а також витрати зі сплати судового збору.

11 березня 2024 року представник відповідачки ОСОБА_1 , адвокат Фльорків О. В. через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву у справі № 607/22885/19, в якому покликається на те, що з заявленими позовними вимогами не погоджується, вважає їх незаконними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, для підтвердження наявності та суми заборгованості за кредитним договором подано лише копії кредитного договору № 6352 від 21 жовтня 2013 року та додатки до нього, а також розрахунок заборгованості по кредиту № 6352 від 21 жовтня 2013 року та розрахунок сум прострочення виконання грошового зобов`язання (0,5% від суми боргу за кожний прострочений день), котрі зроблені в односторонньому порядку.

Однак, за умовами п. 1.3. кредитного договору спілка зобов`язана передати Позичальнику в готівковій чи безготівковій формах, зазначену в п.1.1. суму в триденний строк з моменту підписання даного Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, належними доказами, які можуть підтверджувати отримання коштів за кредитним договором, наявність або відсутність заборгованості за кредитним договором, а також встановлювати її розмір, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені відповідно до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: заяви на видачу коштів платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, виписки по особових рахунках, чеки тощо.

Проте, позивачем не надано жодного первинного документу (заяви на видачу кошів чи розписки про отримання коштів, виписок по рахункам, квитанцій, чеків, платіжних доручень тощо) на підтвердження передачі відповідачці кредитних коштів у строки та в порядку, що встановлені п.1.1 кредитного договору, та/або на підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором та її розміру.

Відтак, з урахуванням наведеного, такі заявлені позивачем вимоги не доведені належними та допустимими доказами.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредиту № 6352 від 21 жовтня 2013 року, відсотки за користування кредитом за встановленою кредитним договором ставкою в розмірі 39,90% на рік на фактичний залишок кредиту нараховувалися позивачем по жовтень 2019 року.

Проте, за умовами п.1.1. кредитного договору строк користування кредитом складає 36 місяців з 21 жовтня 2013 року по 21 жовтня 2016 року.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відтак, відсотки за користування кредитом за встановленою кредитним договором ставкою в розмірі 39,90% на рік на фактичний залишок кредиту за період з 21 жовтня 2016 року по жовтень 2019 року нараховувалися позивачем без відповідної на те правової підстави, і вимоги КС «ТОКС» про стягнення відсотків в заявленому розмірі задоволенню не підлягають.

Розмір пені, яка нарахована позивачем та заявлена до стягнення з відповідача 62 348,37 грн, значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту та відсоткам за користування кредитом 23 713,23 грн, що спотворює дійсне правове призначення неустойки (пені), яка із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання перетворилася на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. А тому, враховуючи наведене вище, сторона відповідача вважає, що нарахування КС «ТОКС» пені в розмірі 62 348,37 грн, який майже втричі перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту та відсоткам за користування кредитом 23713,23 грн, є безпідставним та таким, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, а отже закону, а тому вимоги КС «ТОКС» про стягнення пені в заявленому розмірі задоволенню не підлягають.

Щодо спливу позовної давності за вимогами Позивача

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною другою ст. 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому, за умовами п.1.1. кредитного договору строк користування кредитом складає 36 місяців з 21 жовтня 2013 року по 21 жовтня 2016 року.

Умовами п.2.1. кредитного договору встановлено, що позичальник погашатиме кредит та відсотки по ньому за графіком, передбаченим у додатку до договору, яким, в свою чергу, встановлено помісячне погашення відсотків та кредиту (до 20 числа кожного місяця встановленого договором строку користування кредитом).

Як вбачається із обґрунтування позивачем своїх позовних вимог та доданих до позовної заяви розрахунку заборгованості по кредиту № 6352 від 21 жовтня 2013 року та розрахунку сум прострочення виконання грошового зобов`язання (0,5% від суми боргу за кожний прострочений день), платежі на повернення тіла кредиту і сплата відсотків за кредитом відповідачем не здійснювалися.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено правовий висновок про те, що оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (пункт 59).

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів (пункти 59, 60 постанови).

У цій же постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 27 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (24 місяці з 03 червня 2006 року), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

За наведених вище обставин та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, перебіг позовної давності за вказаним кредитним договором розпочався з моменту, коли позивач міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення тіла кредиту та отримання відсотків за кредитним договором, а саме з моменту першої несплати щомісячного платежу по кредиту, тобто з 21 листопада 2013 року.

Таким чином, звернувшись до суду із позовом 24 вересня 2019 року позивач пропустив строк позовної давності щодо платежів, які необхідно було сплатити до вересня 2016 року, тобто щодо тих платежів, що входять до строку кредитування, однак знаходяться поза межами трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.

Окрім того, звернувшись до суду із позовом 24 вересня 2019 року позивач пропустив встановлений частиною другою статті 258 ЦПК України строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені (0,5% від суми боргу за кожний прострочений день), нарахованої позивачем до 24 вересня 2018 року включно.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідачки, адвокат Фльорків О. В. просив прийняти відзив на позовну заяву та приєднати даний відзив до матеріалів справи № 607/22885/19; в задоволенні позовних вимог КС «ТОКС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором відмовити; судові витрати покласти на позивача.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Представник позивача КС «ТОКС», голова правління ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак 18 квітня 2024 року подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі; просить долучити до справи засвідчений підписом та печаткою Видатковий касовий ордер про отримання ОСОБА_3 кредитних коштів.

Представник відповідачки, адвокат Фльорків О. В. також подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві на позов, зокрема у зв`язку із недоведенням позивачем обставин отримання відповідачкою коштів за кредитним договором (надана позивачем копія видаткового касового ордеру від 21 червня 2013 року не підтверджує обставину отримання коштів за кредитним договором від 21 жовтня 2013 року). У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до умов кредитного договору № 6352 від 21 жовтня 2013 року (далі - Договір), укладеного між кредитною спілкою «Тернопільська ощадна кредитна спілка» (Спілка) та ОСОБА_1 (Позичальник), Спілка надала Позичальнику кредит на суму 7 810,00 грн на строк 36 місяців, а саме з 21 жовтня 2013 року по 21 жовтня 2016 року зі сплатою 39,90 процентів на рік на фактичний залишок кредиту, а Позичальник зобов`язується повернути отриману суму та сплатити відсотки в строки та в порядку, визначеному у даному Договорі.

В додаток до цього Договору було складено «Відомість на погашення позики та відсотків», за якою ОСОБА_1 зобов`язувалась погашати заборгованість рівномірними платежами по 216 грн 94 коп. щомісячно в строк до 20 числа, починаючи з 20 листопада 2013 року до 20 жовтня 2016 року (останній платіж 217 грн 10 коп.), а також щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом, згідно умов Договору.

Як передбачено пунктом 2.7 Договору, при несплаті Позичальником відсотків за користування кредитом та суми кредиту на умовах та в строк, що передбачені у цьому Договору та у відомості на погашення кредиту та відсотків, відсотки за користування кредитом нараховуються за ставкою 45 відсотків річних на суму фактичного залишку кредиту. Відсоткова ставка змінюється на наступний календарний день після дня, з якого виникає прострочена заборгованість та діє до повного погашення простроченої заборгованості.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання (сума кредиту та відсотки), на вимогу Спілки зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,5% пені від суми боргу за кожний прострочений день.

Згідно розрахунку заборгованості по кредиту № 6352 від 21 жовтня 2013 року ОСОБА_1 станом на жовтень 2019 року має заборгованість за тілом кредиту в сумі 7810,00 грн. та заборгованість по відсотках в сумі 15903,23 грн.

Як слідує з розрахунку сум прострочення виконання грошового зобов`язання (0,5% від суми боргу за кожний прострочений день) відповідно до пункту 3.3. договору кредиту № 6352 від 21 жовтня 2013 року в ОСОБА_1 станом на 20 жовтня 2019 року існує заборгованість за прострочення в сумі 62 348,37 грн.

Кредитною спілкою «Тернопільська ощадна кредитна спілка» 26 листопада 2014 року за вих. № 196 та 05 січня 2018 року за вих. № 08 ОСОБА_1 повідомлялася про наявність у неї заборгованості за кредитним договором № 6352 від 21 жовтня 2013 року, однак, як встановлено в судовому засіданні, вказані повідомлення відповідачем не взято до уваги, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак не виконує зобов`язань щодо їх повернення.

Відтак, до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За умовамип.1.3.кредитного договору кредитногодоговору №6352від 21жовтня 2013року КС«ТОКС»зобов`язана передати Позичальнику ОСОБА_1 в готівковій чи безготівковій формах, зазначену в п.1.1. суму в триденний строк моменту підписання даного Договору.

Відтак, Видатковий касовий ордер від 21 червня 2013 року про отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 7810,00 грн, копія якого надана стороною позивача, не може бути доказом того, що КС «ТОКС» виконано умови кредитного договору № 6352 від 21 жовтня 2013 року в частині видачі ОСОБА_1 кредитних коштів у готівковій чи безготівковій формах. Будь-яких інших доказів на обґрунтування видачі позивачем кредитних коштів та їх отримання відповідачкою на виконання умов кредитного договору № 6352 від 21 жовтня 2013 року, матеріали справи не містять

Отож, позивачем не надано належних й допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачкою кредитних коштів та наявності у ОСОБА_1 простроченої заборгованості у зв`язку з користуванням цими коштами.

Позивач надав суду розрахунки заборгованості ОСОБА_1 , у яких лише вказано про наявність заборгованості за кредитним договором № 6352 від 21 жовтня 2013 року, яка складаються із боргу по тілу кредиту, по відсотках, пені, однак за відсутності доказів про отримання кредитних коштів відповідачкою, суд позбавлений можливості встановити дату надання коштів позичальнику, їх розмір, дати сплати позичальником кредиту, суми таких сплат, порядок нарахування процентів, ставку, яка застосовувалася при їх нарахуванні.

Окрім цього, сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17.

У постанові по справі № 336/4796/18від 20травня 2022року ВерховнийСуд виснував,щонадані документи, зокрема і розрахунок заборгованості за кредитним договором, не є належними доказами на підтвердження існування у позичальника заборгованості за кредитним договором. У матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували правильність здійсненого кредитором розрахунку, зокрема первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», виписки з особових рахунків клієнта тощо.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першоютретьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не довів отримання відповідачкою кредитних коштів та наявності у ОСОБА_1 простроченої заборгованості у зв`язку з користуванням цими коштами.

Отже, саме КС «ТОКС» не довело позов, що є його, а не відповідачки, процесуальним обов`язком (статті 12, 13, 81 ЦПК України). Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, клопотав про розгляд справи у його відсутності, а тому на власний розсуд розпорядився своїми правами та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18.

За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачці кредитних коштів за кредитним договором № 6352 від 21 жовтня 2013 року, а також відповідно і користування ними, а тому суд доходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Сторона відповідача заявляла про застосування позовної давності до спірних правовідносин

Водночас, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Кредитної спілки«Тернопільська ощаднакредитна спілка»до ОСОБА_1 про стягненняборгу закредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: Кредитна спілка «Тернопільська ощадна кредитна спілка», ідентифікаційний код: 25748478, місцезнаходження: вул. Замкова, 14, м. Тернопіль, 46001.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя О. Я. Герчаківська