Рішення

від 28.05.2024 по справі 461/1661/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/1661/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

у складі:головуючого судді Мисько Х.М.,

за участю: секретаря судового засідання Євтушенка В.Ю.,

представника позивача Заяць Д.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовомУправління комунальноївласності департаментуекономічного розвитку Львівськоїміської ради до ОСОБА_1 прозвільнення самовільнозайнятого приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

Управління комунальноївласності департаментуекономічного розвитку Львівськоїміської ради звернулосьдо судуіз позовомдо ОСОБА_1 ,в якомупросить: зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняте нежитлове приміщення, загальною площею 45 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову покликається на те, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Львова та зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення Ленінського (Галицького) райвиконкому м. Льввоа №222 від 14.04.1987 (реєстраційний номер:21856089). В даному будинку знаходиться нежитлове приміщення 1-го поверху загальною площею 45 кв.м., які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради. 04.04.1995 року між Управлінням комунального майна м. Львова, правонаступником якого є Управління комунальної власності ДЕР ЛМР та Львівським Архиєпархіальним Управлінням Української греко - католицької церкви укладено договір №6524, предметом якого є передача в строкове платне користування майна нежитлового приміщення площею 45 кв.м. у будинку АДРЕСА_2 строком на 30 років. Підпунктом «г» п.13 договору передбачено право орендаря передавати приміщення в суборенду АО «Адвокатська фірма «Верховенство права». 01.05.1995 року між Львівським Архиєпархальним управлінням Української греко католицької церкви та АО «Адвокатська фірма «Верховенство права» укладено договір, за умовами якого вказане приміщення передано в суборенду строком на 25 років на умовах, визначених цим договором. Об`єкт суборенди переданий АО «Адвокатська фірма «Верховенство права» відповідно до акту прийому передачі від 27.06.1995 року. Строк дії договору суборенди нежитлового приміщення, площею 45 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 закінчився 30.04.2020 року. Жодних звернень суборендаря АО «Адвокаська фірма «Верховенство права» або орендаря Курії Львівської архієпархії УГКЦ з питань продовження договору суборенди від 01.05.1995 року не надходило. 26.08.2021 року представником Управління комунальної власності спільно з представником балансоутримувача та уористувачем ОСОБА_1 проведено обстеження, в ході якого встановлено, що нежитлове приміщення площею 45 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 фактично використовує ОСОБА_1 , який є засновником колишнього суборендаря даного приміщення АО «Адвокатська фірма «Верховенство права». 21.12.2021 року між Управлінням комунальної власності та Курією Львівської архиєпархії УГКЦ укладено договір про припинення договору оренди №6524 від 04.04.1995 року, однак, відповідно до акту приймання передачі від 21.12.2022 року, на момент передачі приміщення площею 45 кв.м.у будинку АДРЕСА_1 таке зайняте ОСОБА_1 без правових підстав. 30.01.2023 року представник Управління комунальної власності спільно з представником балансоутримувача намагалися провести обстеження даних нежитлових приміщень, однак ОСОБА_1 їм було відмовлено в доступі до таких. Жодних правових підстав використання відповідачем приміщень не було надано. Представник позивача зазначає, що незаконне володіння відповідачем об`єктом комунальної власності порушує право органу місцевого самоврядування та не дозволяє в повній мірі розпоряджатися вказаним об`єктом, вирішувати питання про подальше користування ним. З наведених підстав, просить позов задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 16.03.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

06.06.2023 року відповідачем ОСОБА_1 скеровано на адресу суду відзив на позовну заяву. Не погоджуюючись з позовними вимогами, відповідач вказує, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , використовувалось та використовується для організації діяльності АО «Верховенство права», з метою забезпечення реалізації конституційного реформування і національного принципу верховенства права. Відповідач зазначає, що оплата за об`єкт нерухомого майна ним здійснюється з часу запровадження податку. Просить позов залишити без задоволення.

09.06.2023 року відповідачем скеровано на адресу суду зустрічний позов ОСОБА_1 до Управління комунальної власності ДЕР ЛМР, в якому просить: визнати за ОСОБА_1 право власності на приміщення, загальною площею 45 м.кв., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . В обгрутнування зустрічного позову покликається на те, що 27.06.1995 року приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , передане ОСОБА_1 , де ним здійснюється діяльність з налагодження роботи АО «Верховенство права». Позивач за зустрічним позовом стверджує, що ним здійснюєється оплата податку на нерухомість, з часу його введення та оплачено вартість вказаного приміщення майновими сертифікатами. Зважаючи на вказані обставини. Просить зустрічний позов задовольнити повністю.

28.07.2023 року відповідачем ОСОБА_1 подано доповнення до відзиву, заперечення на позовну заяву, з якого вбачається, що приміщення, розташоване за адерсою: АДРЕСА_1 перадано йому на підставі Акту передачі приміщення від 27.06.1995 року. Зазначає, що у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 ним проведено ремонтні роботи за погодженням з орендодавцем, вказує, що у вказаному париміщенні ним провадиться робота з надання консультацій з правового забезпечення у недопущенні негативних явищ у суспільстві, недопущення втрат територіальної цілісності і зокрема Кримського півострова, та недопущенні протистоянь росії проти України. Відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем на надано відповідь щодо видачі рішення Ленінського (Галицького) райвиконкому м. Львова №222 від 14.03.1987 року на яке останній покликається. Вказує, що звернувся до Управління комунальної власності ДЕР ДМР із заявою про використання сертифікатів компенсації вкладів, заощаджень: серії ВО №606919- на 1 мл., серії ВО№506918 на 1000000,серії ВС№542601- 1000000 та від Укрдержстрах 2000 000, а також приватизаційних майнових сертифікатів: №ВС542801-1000000 ОСОБА_3 ; № НОМЕР_1 ОСОБА_4 , №0277317 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , яким також належала частка в майні України, їх згоду на використання цінних паперів для приватизації приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо перевірок приміщення зазначає, що ним було надано можливість представнику позивача здійснити огляд вказаного приміщення. З наведених обставин, просить зустрічний позов задовольнити.

26.09.2023 року представником позивача Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради скеровано на адресу суду відповідь на відзив, який вмотивований тим, що ОСОБА_1 не заперечується факт зайняття нежитлового приміщення, загальною площею 45 м.кв., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у комунальній власності.

26.09.202023 року представником позивача Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради скеровано на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить: зобов`язати ОСОБА_1 звільнити, шляхом виселення самовільно зайнятого приміщення, загальною площею 45 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Стягувач: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ: 25558625).

27.09.12023 року відповідачем ОСОБА_1 скеровано доповнення до відзиву, запречення на позовну заяву, в якому викладені мотиви аналогічні, викладені у доповненнях від 28.07.2023 року.

24.10.2023 року відповідачем ОСОБА_1 скеровано на адерсу суду уточнення до зустрічного позову, в якому просить: визнати за ним право власності на приміщення загальною площею 45 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

07.10.2023 року відповідач ОСОБА_1 скерував на адресу суду відзив на уточнення позовних вимог,відповідно до якого зазначає, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було зайнято ним несамовільно, а на підставі Акту передачі для користування АО «Верховенство права», згідно договору суборенди та викоанв ремонт та оновлення приміщення. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львові від 24.10.2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Управління комунальноївласності департаментуекономічного розвитку Львівськоїміської ради провизнання прававласності,-прийнято дорозгляду. Об`єднанов однепровадження первіснийпозов Управліннякомунальної власностідепартаменту економічногорозвитку Львівської міськоїради до ОСОБА_1 про звільненнясамовільно зайнятогоприміщення та зустрічний позов ОСОБА_1 до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання права власності, присвоївши справі номер 461/1661/23, провадження №2/461/916/23. Призначено підготовче судове засідання у справі.

20.11.223 року представник позивача Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради скерував на адресу суду відзив на зустрічну позовну заяву. Відзив вмотивований тим, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності територіальної м. Львова та зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення Ленінського (Галицького) райвиконкому м. Львова №222 від 14.04.1987 року (реєстраційний номер:21856089). 30.01.2023 року представник Управління комунальної власності спільно з представником балансоутримувача, намагалися провести обстеження даних нежитлових приміщень, однак ОСОБА_1 їм було відмовлено в доступі до таких. Жодних правовових підстав використання відповідачем приміщень не було надано. Львівською міською радою не приймалось жодних рішень про передачу спірних приміщень у власність відповідача за первісним позовом.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 20.11.2023 року продовжено процесуальний строк розгляду цивільної справи №461/1661/23.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 15.01.2024 року залучено до участі в справі за первісним позовомУправління комунальноївласності департаментуекономічного розвитку Львівськоїміської ради до ОСОБА_1 прозвільнення самовільнозайнятого приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання права власності у якостіспіввідповідача за зустрічним позовом: Львівську міську раду.

25.03.2024 року відповідчем ОСОБА_1 скеровано на адресу суду уточнення до зустрічного позову, а яких просить: визнати за ОСОБА_1 право власності на приміщення площею 45 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

24.04.2024 року представником відповідача Львівської міської ради скеровано письмові пояснення, з яких вбачається, що позивач не набув права власності на спірне приміщення та факт користування відповідчаем вказаним приміщенням не є підставою для виникнення у нього права власності на набувальною давністю, відтак просить первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) Управління комунальної власності ДЕР ЛМР просив вимоги первісного позову задовольнити, а зустрічний позов залишити без задоволення.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 у судовому засіданні проти первісного позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача за зустрічним позовом Львівської міської ради у судовому засіданні первісний позов підтримав повністю, зустрічний позов просив залишити без задоволення.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого висновку.

Суд встановив,шо будинок за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Львова та зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення Ленінського (Галицького) райвиконкому м. Львова № 222 від 14.04.1987 року (реєстраційний номер: 8703509).

Відповідно до Довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №320925392 від 24.01.2023 року, будинок за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності Територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

В даному будинку знаходиться нежитлове приміщення 1-го поверху, загальною площею 45 м2, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

04.04.1995 року між Управлінням комунального майна м. Львова, правонаступником якого є Управління комунальної власності ДЕР ЛМР та Львівським Архиєпархіальним Управлінням Української греко - католицької церкви укладено договір №6524, предметом якого є передача в строкове платне користування майна нежитлового приміщення площею 45 кв.м. у будинку АДРЕСА_2 строком на 30 років

Підпунктом «г» п.13 договору передбачено право орендаря передавати приміщення в суборенду АО «Адвокатська фірма «Верховенство права». 01.05.1995 року між Львівським Архиєпархальним управлінням Української греко католицької церкви та АО «Адвокатська фірма «Верховенство права» укладено договір на оренду нежитлового приміщення, за умовами якого вказане приміщення передано в суборенду, строком на 25 років на умовах, визначених цим договором. Об`єкт суборенди переданий АО «Адвокатська фірма «Верховенство права», відповідно до акту прийому передачі від 27.06.1995 року. Строк дії договору суборенди нежитлового приміщення площею 45 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 закінчився 30.04.2020 року.

21.12.2021 року між Управлінням комунальної власності та Курією Львівської архиєпархії УГКЦ укладено договір про припинення договору оренди №6524 від 04.04.1995 року.

Відповідно до акту приймання передачі від 21.12.2022 року, на момент передачі приміщення площею 45 кв.м.у будинку АДРЕСА_1 , воно зайняте ОСОБА_1 без правових підстав.

З акту №30-н П/23 від 30.01.2023 року, за наслідками проведення перевірки приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45 м.кв. встановлено, що приміщення використовується ОСОБА_1 , проте під час перевірки користувачем було відмовлено в наданні доступу до вищезагаданого приміщення, тому встановити фактичне цільове використання та відповідність технічній документації не вдалося.

Згідно зі ст.143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зіст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.5ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють органи місцевого самоврядування.

Відповідно до положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 № 1125, одним з основних завдань управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова.

У судовому засіданні встановлено, що Управлінням комунальної власності чи Львівською міською радою дані приміщення ніколи не відчужувались, тому незаконне володіння відповідачами об`єктом комунальної власності порушує права органу місцевого самоврядування та не дозволяє в повній мірі розпоряджатись вказаним об`єктом, вирішувати питання про подальше користування ним.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.327 ЦК України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності та всі нежитлові приміщення у ньому, які не приватизовані та не відчужені у приватну чи державну власність залишаються у комунальній власності.

З матеріалів справи вбачається, що Львівською міською радою не приймалося жодних рішень про передачу спірного приміщення у власність відповідача ОСОБА_1 та незаконне володіння відповідачем об`єктом комунальної власності порушує права органу місцевого самоврядування та не дозволяє в повні мірі розпоряджатися вказаним об`єктом нерухомості.

Враховуючи наведене, оцінивши доводи сторін по справі, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення первісного позову.

Відповідно до положень ч.1, 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви, суд зазначає таке.

Статтею 16 Цивільного кодексу Українивизначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно достатті 41 Конституції України,право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 5ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 1, 4 статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Водночас володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Судом встановлено, що позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 було відомо, що приміщення,загальною площею 45 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належить до комунальної власності, відтак відсутня безумовна підстава для набуття права власності добросовісність заволодіння майном.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а тривалий час здійснення діяльності АО «Верховенство права» та безперервність користування та утримання нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 не є безумовною та достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

Суд констатує відсутність безтитульності володіння позивачем даним нерухомим майном, як обов`язкової умови набуття ним такого майна у власність за набувальною давністю.

Крім того, суд не бере до уваги квитанції про сплату податку на нерухоме майно та приватизовані майнові сертифікати та перелік ремонтних робіт, що виконувались в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки такі не спростовують право комунальної власності на вказане нежитлове приміщення та ним не надано правовстановлюючих чи будь яких інших документів, які б надавали справо користування даним майном.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно дост. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки передбачені законом правові підстави для визнання права власності на спірне майно за набувальною давністю у їх сукупності позивачем не доведені.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 78, 80, 81, 89, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 328, 335, 344 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

первісний позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняте нежитлове приміщення, загальною площею 45 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 2684,00 гривень сплаченого судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 31.05.2024 року.

Сторони у справі:

Позивач (відповідач за зустрічним позовом):

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ:25558625).

Відповідач (позивач за зустрічним позовом):

ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_3 РНОКПП:невідомий).

Відповідач за зустрічним позовом:

Львівська міськарада (79008,м.Львів,пл.Ринок,1,код ЄДРПОУ: 04055896).

Суддя Мисько Х.М.