Рішення

від 21.05.2024 по справі 381/2999/23

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа №381/2999/23

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., із секретарем Хоменко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду у смт Макарів Київської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтуванняпозову вказали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (далі також - ОСОБА_4 , заповідач) було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В.С. за реєстровим номером 855 (далі також - Заповіт, Заповіт від 30.03.2018 р.), за яким ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: «належну мені земельну ділянку площею 4,9740 га за кадастровим номером 3222780600:05:023:0001, розташовану на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області (далі також - земельна ділянка) я заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 в 1/2 (одній другій) частці кожному».

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла, внаслідок чого відкрилися спадщина.

Позивачів було повідомлено нотаріусом про наявність заповіту та відкриття спадщини на початку липня 2022 року.

26.07.2022 року ОСОБА_1 , а 04 серпня 2022 року ОСОБА_2 було подано заяви про прийняття спадщини.

Постановами державного нотаріуса Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Литвин І.В. від 19.11.2022 року ОСОБА_1 та від 24.06.2023 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину земельної ділянки у зв`язку із встановленням помилки у даті народження заповідача.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 31.05.2023 року у справі № 756/11657/22 було залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності заповіту, заінтересовані особи - Бишівська сільська рада Фастівського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Підставою для залишення заяви без розгляду стала заява ОСОБА_3 , яка заперечила факт складення заповіту та заперечила проти заявлених вимог, отже вбачався спір про право.

Ураховуючи наведені підстави позивачі звернулися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та про визнання права власності у порядку спадкування.

Також позивачі вказали, що як слідує з фактичних обставин справи, заповідач померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а спадкова справа № 190/2022 після її смерті була заведена державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Литвин І.В. 07 травня 2022 року на підставі заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини за законом.

Разом із тим, державний нотаріус ОСОБА_5 повідомила позивачів про відкриття спадщини ОСОБА_4 та про наявність заповіту лише на початку липня 2022 року. Окрім цього, державним нотаріусом Литвин І.В. позивачам було надано роз`яснення про можливість подання заяви про прийняття спадщини упродовж десяти місяців з дня її відкриття на підставі Постанови № 164.

Позивачі не проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також не були обізнані про наявність заповіту, а тому були позбавлені можливості подати заяву про прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.

Ураховуючи наведені обставини, 26.07.2022 року ОСОБА_1 , а 04 серпня 2022 року ОСОБА_2 було подано заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , які були прийняті нотаріусом.

Після цього позивачами були подані заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/2 земельної ділянки за результатами розгляду яких державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори були прийняті Постанови від 19.11.2022 року та від 24.06.2023 року.

Щодо помилки в заповіті в даті народження заповідача та необхідності визнання права власності у порядку спадкування позивачі вказали, що як слідує зі змісту Постанов від 19.11.2022 року та від 24.06.2023 р. нотаріусом встановлено наявність помилки у даті народження заповідача.

В тексті заповіту від 30.03.2028 року вказано, що заповідачем є ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Пашківка, Макарівського району. Київської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналогічна інформація про заповідача наявна у Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 51432334 від 30.03.2018 р.

Разом із тим, у Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 68903764 від 07.05.2023 р. спадкодавцем вказано: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце народження: Київська область, Макарівський район, село Пашківка.

Аналогічна інформація про дату народження ОСОБА_4 вказана у свідоцтві про смерть, виданому Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30 листопада 2021 року серії НОМЕР_2 .

Як слідує зі змісту заповіту, його складено та підписано ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 щодо земельної ділянки загальною площею 4,9740 га за кадастровим номером 3222780600:05:023:0001, розташованої на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області.

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1229528 від 14.03.2013 р., в якому вказано ідентифікаційні дані власника: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_3 , виданий 27.02.2001 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві, громадянство: України.

Тому позивачі вважають, що є достатньо підстав вважати, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222780600:05:023:0001, розташованої на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області, яка включена до Заповіту, була ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_3 , виданий 27.02.2001 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві, громадянство: України, а також, що заповідачем за заповітом від 30.03.2018 р. була ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Отже, РНОКПП НОМЕР_1 , який вказано у заповіті та у Витягу на земельну ділянку, свідчить, що власником спадкової земельної ділянки та заповідачем за заповітом була ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а рік 1983, як рік народження заповідача, вказаний в заповіті помилково.

Право на спадкування за заповітом в якому наявна помилка, зокрема, щодо дати народження заповідача, може бути реалізоване спадкоємцями шляхом встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме шляхом встановлення належності заповіту. Проте, наявність спору про право унеможливлює встановлення факту, що має юридичне значення в порядку окремого провадження.

Тому позивачі вимушені звертатися до суду з позовними вимогами про визнання права власності у порядку спадкування, оскільки такий спосіб захисту їхніх спадкових прав відповідає змісту права, яке захищається та є ефективним, оскільки у разі визнання права власності право позивачів на спадкування за заповітом буде реалізоване (захищене).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Наявність помилки у тексті заповіту є обставиною, яка не залежала від волевиявлення позивачів та яка об`єктивно свідчить про неможливість видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи викладене, позивачі просили суд:

-Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , у три місяці з дня, наступного за днем завершення строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

-Визначити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , у три місяці з дня, наступного за днем завершення строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

-Визнати в порядку спадкування право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 земельної ділянки площею 4,9740 га за кадастровим номером 3222780600:05:023:0001, розташовану на території Бишівської сільської ради Фастівського (раніше - Макарівського) району Київської області.

-Визнати в порядку спадкування право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/2 земельної ділянки площею 4,9740 га за кадастровим номером 3222780600:05:023:0001, розташовану на території Бишівської сільської ради Фастівського (раніше - Макарівського) району Київської області.

Ухвалою суду від 23.08.2023 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Вказаною ухвалою витребувано у приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевського В.С. належним чином засвідчені копії документів ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі яких нотаріусом було встановлено особу ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , для посвідчення Заповіту від 30.03.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В.С. за реєстровим №855, а також належним чином засвідчену копію Заповіту ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 30.03.2018 року. Витребувано у Двадцять першої київської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи № 69269261 (номер у нотаріуса № 190/2022), відкритої після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 . Витребувані документи надійшли до суду 11.09.2023 року та 18.09.2023 року та приєднані до матеріалів справи.

У встановлений судом строк відповідач подала відзив на позов, в якому вказала, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її мати ОСОБА_4 07.05.2022 року, в межах строку, встановленого законом для прийняття спадщини, за її заявою, як спадкоємицею за законом, Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою було зареєстровано спадкову справу. Під час підготовки документів для оформлення свідоцтва на спадщину, державний нотаріус повідомила її про наявність заповіту, начебто складеного її матір`ю 30.03.2018 р. на користь невідомих їй осіб. Її мати, ОСОБА_4 , мала двох дітей, а саме: доньку ОСОБА_3 та сина ОСОБА_6 , була інвалідом II групи, хворіла на цукровий діабет II типу (інсулінозалежна), на ретинопатію (мала дуже слабкий зір), перенесла видалення пухлини (лікоми) паравертебральної задньо-бокової поверхні шиї та два інсульти. Її брат, ОСОБА_6 , утримався від подання заяви про прийняття спадщини на її користь. Позивачі зазначають, що їх було повідомлено про наявність заповіту та відкриття спадщини на початку липня 2022 року. Тобто, фактично, до початку липня 2022 року позивачі буцімто не знали про наявність заповіту. До таких тверджень позивачів вона ставиться критично. 30.03.2018 року її матір, ОСОБА_4 , уклала Договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської Ольшевським В.С., бланк ННВ 252451, зареєстровано в реєстрі за №854. Згідно умов укладеного договору, емфітевтами земельної ділянки площею 4,9740 га за кадастровим номером 3222780600:05:023:0001, розташованої на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області, за дивним збігом обставин виступили позивачі. Того ж дня, та в той же час, її матір, ОСОБА_4 , начебто склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В.С., бланк ННВ 252455, зареєстровано в реєстрі за №855. Згідно складеного заповіту, її мати заповіла належну їй земельну ділянку площею 4,9740 га за кадастровим номером 3222780600:05:023:0001, розташовану на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області, позивачам. За декілька днів до дня укладання Договору емфітевзису, матір, розповідала їй, що її запросили переукласти «договір оренди земельного паю», будуть «якісь нові орендарі». В момент підписання Договору емфітевзису, її матір, ОСОБА_4 , бачила позивачів в перший і останній раз в своєму житті і вона підписувала договір оренди земельного паю», тобто Договір емфітевзису. Жодних заповітів вона не складала. Відповідач вважає, що її матір не мала жодних підстав, причин, мотивів чи внутрішніх переконань на складання заповіту взагалі, а тим паче, на користь сторонніх осіб - позивачів. Наявні усі підстави вважати, що позивачі вступили в злочинний зговір з приватним нотаріусом, який посвідчував заповіт, скористались проблемами зі здоров`ям її матері, ввели її в оману, та без її відома, дали їй підписати заповіт. Наразі готуються документи для передачі на розгляд правоохоронних органів з метою надання належної правової кваліфікації діям позивачів. Все своє життя відповідач з матір`ю була в добрих стосунках, вони дуже часто бачились та спілкувались, жили неподалік одна від одної. За весь час починаючи з 30.03.2018 року та до дня її смерті, її мати жодного разу не розповідала про те, що нею був «складений заповіт». І той факт, що в своєму позові позивачі вказують на те, що вони самі не знали про заповіт, тільки підтверджує вірогідність злочинної змови, оскільки: згідно п. 10.5. Договору емфітевзису, усі витрати, пов`язані зі складанням цього договору несуть емфітевти в рівних частинах; згідно заповіту - стягнуто плату за домовленістю згідно ст. 31 Закону України «Про нотаріат»; її мати починаючи з 2003 року ніколи сама нічого не сплачувала, не мала фізичної можливості це зробити через дуже слабкий зір. Замість неї абсолютно всі розрахунки робила відповідач або її онук (син відповідача). Тож, ні вона, ні її син за складання заповіту нічого не платили, її мати не мала фізичної можливості це зробити за станом здоров`я, але в заповіті зазначено, що плату стягнуто. Жодної версії, крім тої, що послуги нотаріуса були оплачені заінтересованими особами - позивачами, у неї немає. Стосовно правової аргументації позивачів необхідності визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відповідач вказала, що позивачі посилаються на те, що вони начебто не знали про наявність заповіту. Проте, до таких тверджень позивачів відповідач ставиться критично, враховуючи той факт, що єдиними заінтересованими особами, які знали про наявність заповіту, були самі позивачі. Вважає, що дійсною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивачами була необізнаність останніх про факт смерті її матері, а не про наявність заповіту. Відповідач стверджує, що вона як спадкоємиця за законом, реалізуючи своє право на спадкування від рідної матері, діє добросовісно, при цьому покладається на державні органи та органи судової влади та розраховує на добросовісність інших учасників цивільних правовідносин у процесі спадкування та на можливість розумного та зваженого вирішення судом питання про захист своїх спадкових прав, тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

У встановлений судом строк від позивачів надійшла відповідь на відзив, в якій позивачі заперечуючи викладені відповідачем у відзиві обставини просили позовні вимоги задовольнити з підстав викладених у позові.

Ухвалою суду від 08.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 10.05.2024 року, яке в подальшому відкладено на 21.05.2024 року.

У судовому засіданні представник позивачів адвокат Пошелюзний С.В. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечила, просила відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві.

Вислухавши учасників справи, дослі дивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно копії заповіту від 30.03.2018 року посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В.С., зареєстрованого в реєстрі за № 855 (бланк ННВ 252455) встановлено, що ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Пашківка, Макарівського району Київської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належну їй земельну ділянку площею 4,9740 га за кадастровим номером 3222780600:05:023:0001, розташовану на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 в 1/2 (одній другій) частці кожному (а.с. 26).

Згідно копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30.03.2018 року, вказаний заповіт зареєстровано за № 62222044, заповідачем вказано: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_8 , село Пашківка, Макарівського району Київської області, місце проживання або перебування: АДРЕСА_1 (а.с. 27).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 51).

07.05.2022 року Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою заведено (почато) спадкову справу № 190/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 (а.с. 131-191).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 07.05.2022 року, вказану спадкову справу зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 69269261 (номер у нотаріуса 190/2022). При цьому містяться відомості про спадкодавця: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата і місце народження: 15.04.1953, Київська область, Макарівський район, село Пашківка, дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 50).

Згідно довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_4 одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 135 зворот).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, та 07.05.2022 року із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_3 (а.с. 132), якій державним нотаріусом на спадкове майно за законом видано відповідні свідоцтва (а.с. 168-171).

Також, із заявами про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 26.07.2022 року звернувся ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 (а.с. 134).

19.11.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори з заявою, в якій просив видати на його ім`я Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у відповідній частці (а.с. 172), а 24.06.2023 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 з аналогічною заявою (а.с. 189).

Постановою державного нотаріуса Двадцять першої київської державної нотаріальної контори № 2594/02-31/190/2022 від 19.11.2022 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 3222780600:05:023:0001, площею 4,9740 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області. Причиною відмови слугувало те, що нотаріусом виявлено помилку в даті народження заповідача (а.с. 28-29, 180).

Постановою державного нотаріуса Двадцять першої київської державної нотаріальної контори № 1874/02-31/190/2022 від 24.06.2023 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 3222780600:05:023:0001, площею 4,9740 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області. Причиною відмови слугувало те, що нотаріусом виявлено помилку в даті народження заповідача (а.с. 30-31, 190-191).

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 31.05.2023 року у справі № 756/11657/22 було залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності заповіту, заінтересовані особи - Бишівська сільська рада Фастівського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Підставою для залишення заяви без розгляду стало наявність спору про право (а.с. 32-33).

Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.03.2013 року власником земельної ділянки, кадастровий номер 3222780600:05:023:0001, площею 4,974 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області значиться ОСОБА_4 , у якому вказано ідентифікаційні дані власника: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_3 , виданий 27.02.2001 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві, громадянство: України (а.с. 48-49).

Отже, судом на підставі вищевказаних доказів встановлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222780600:05:023:0001, розташованої на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області, яка включена до Заповіту, була ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_3 , виданий 27.02.2001 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві, громадянство: України, а також, що заповідачем за заповітом від 30.03.2018 р. була ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 . Отже, РНОКПП НОМЕР_1 , який вказано у заповіті та у Витягу на земельну ділянку, свідчить, що власником спадкової земельної ділянки та заповідачем за заповітом була ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а рік 1983, як рік народження заповідача, вказаний в заповіті помилково.

На підтвердження викладених відповідачем обставин у відзиві останньою подано до суду наступні документи: копію довідки до акта огляду МСЕК серії № КИ-1 № 007920, з якої встановлено, що ОСОБА_4 на підставі повторного огляду 21.02.2005 року встановлено другу групу інвалідності безстроково (а.с. 113). Про стан здоров`я ОСОБА_4 свідчить виписка з історії хвороби від 02.11.2002 року (а.с. 114), витяг з історії хвороби від 02.03.2019 року (а.с. 115). Про факт укладення 30.03.2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ОСОБА_2 договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відповідачем подано копію вказаного договору (а.с. 116-119).

Проте, до поданих відповідачем доказів до відзиву суд відноситься критично, та вважає, що вони не спростовують викладених позивачами у позові обставин, щодо дійсності заповіту. Відповідач з моменту коли вона дізналася про наявність заповіту її матері його не оспорювала, а заперечення викладені у відзиві щодо того, що її мати не мала на меті заповідати належну їй земельну ділянку нібито невідомим їй особам та враховуючи її стан здоров`я є лише її припущеннями.

Вирішуючи вимоги за даним позовом, суд керується наступним.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються вимогами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків фізичної особи, яка померла (спадкодавець) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 та 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1233 та ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст.1236ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору, який пропущено з поважних причин, і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом.

Відповідно до положень частин другої та третьої пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Щодо строку звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини додатково слід вказати, що що з 24 лютого 2022 року в Україні триває війна внаслідок збройної агресії російської федерації, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. запроваджено воєнний стан, який безперервно триває і станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою.

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 164, пунктом 3 якої встановлювалися правила зупинення строку для прийняття спадщини на час дії воєнного стану:

-Установити, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється (пункт 3 Постанови № 164 в редакції від 06.03.2022 р.);

-Установити, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини (або відмови від її прийняття зупиняється (пункт 3 Постанови № 165 в редакції від 28.04.2022 р.);

-Установити, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці (пункт 3 Постанови № 164 в редакції від 29.06.2022 р.). Вказана редакція пункту 3 була чинною до 19 червня 2023, коли набули чинності зміни до Постанови № 164 про виключення з неї пункту 3 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року № 469 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану.

У листі Міністерства юстиції України від 11.07.2022 р. № 55476/37.1/32-22 щодо деяких питань нотаріату в умовах воєнного стану вказано: «Звертаємо увагу, що перебіг відповідного строку за вже відкритою спадщиною було зупинено з 06 березня 2022 р. (включно), в день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 209 «Деякі питання державної реєстрації в умовах воєнного стану та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 164», якою Постанову було доповнено пунктом 3. З урахуванням останніх змін пунктом 3 Постанови встановлено граничний строк зупинення перебігу такого строку - 4 місяці. Таким чином, для спадщини, 6-місячний строк для прийняття якої не сплинув до набрання чинності пунктом 3 Постанови або яка відкрилася під час дії воєнного стану, строк для прийняття (відмови від) спадщини становитиме 10 місяців. При цьому строк для прийняття (відмови від) спадщини, яка відкрилася під час дії воєнного стану, може бути меншим ніж 10 місяців у разі припинення або скасування воєнного стану. Наприклад, якщо спадщина відкрилася 5 січня 2022 р., то строк для прийняття (відмови від) спадщини спливає 5 листопада 2022 р., видача свідоцтва проводиться з 6 листопада 2022 р.»

В Інформаційному листі Нотаріальної палати від 12.07.2022 р. Щодо постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану від 24 червня 2022 року № 719 у питанні вчинення нотаріальних дій» вказано: внесено зміни до пункту 3 Постанови 164, якими визначено, що строк для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.

Як вказали позивачі та що не спростувала належними доказами відповідач, на початку липня 2022 року державний нотаріус ОСОБА_5 повідомила позивачів про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 про наявність заповіту та про можливість подання заяви про прийняття спадщини упродовж десяти місяців з дня її відкриття.

26.07.2022 року ОСОБА_1 , а 04.08.2022 року ОСОБА_2 було подано державному нотаріусу Литвин І.В. заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , які були прийняті нотаріусом, при цьому нотаріус не вказувала, що заяви подані поза межами строку для прийняття спадщини.

У Постановах від 19.11.2022 року та від 24.06.2023 року, складених державним нотаріусом Литвин І.В. за наслідками розгляду заяв позивачів про видачу свідоцтва про право на спадщину підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом земельної ділянки вказано наявність помилки в даті народження заповідача.

З наведених обставин слідує, що нотаріусом прийнято заяви позивачів як такі, що подані в межах строку, встановленого статтею 1270 ЦК України та зупиненого пунктом 3 Постанови № 164 в редакції від 29.06.2022 року, однак відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 земельної ділянки у зв`язку з наявністю помилки в даті народження заповідача.

Разом із тим, лише 25 січня 2023 року Верховним Судом було ухвалено Постанову у справі № 676/41/21, під час розгляду якої Верховний Суд перевіряв висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для зупинення строків прийняття спадщини на підставі п. 3 Постанови № 164 та дійшов висновків, що:

«законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини;

пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню».

Тож, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами на підтвердження своїх обґрунтувань та заперечень, суд приходить до висновку, що позов в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягає, оскільки судом встановлено, що позивачі зверталися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , які було прийнято нотаріусом та їм було відмовлено у видачі відповідних свідоцтв про право на спадщину за заповітом, причиною відмови слугувало те, що нотаріусом виявлено помилку в даті народження заповідача, а не через пропуск позивачами строку подачі заяви про прийняття спадщини у відповідності до ст. 1270 ЦК України.

Щодо позовних вимог позивачів про визнання права власності на спадкове майно, то суд на підставі встановлених обставин та наданих на їх підтвердження доказів, приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що позивачі будучи спадкоємцями за заповітом майна покійної ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадщину у встановленому законом порядку прийняли, до складу спадщини увійшла земельна ділянка, щодо якої нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, при подачі позову за вимоги, які задоволені судом, позивачем ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 1999,31 грн (а.с. 89), та позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1999,31 грн (а.с. 91), тому вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 265, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 провизначення додатковогостроку дляприйняття спадщинита визнанняправа власностіна спадковемайно задовольнити частково.

Визнати в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 на 1/2 частину земельної ділянки площею 4,9740 га з кадастровим номером 3222780600:05:023:0001, розташовану на території Бишівської сільської ради Фастівського (раніше Макарівського) району Київської області.

Визнати в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 на 1/2 частину земельної ділянки площею 4,9740 га з кадастровим номером 3222780600:05:023:0001, розташовану на території Бишівської сільської ради Фастівського (раніше Макарівського) району Київської області.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1999,31 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1999,31 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 30.05.2024 року.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

ОСОБА_3 : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя Л.В. Білоцька