Постанова

від 31.05.2024 по справі 181/1893/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5117/24 Справа № 181/1893/23 Суддя у 1-й інстанції - Літвінова Л. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мисечко Катерина Олександрівна,

на ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року про повернення заяви у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Межівської об`єднаної територіальної громади, третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року позовнузаяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві на підставі положень ч.3,7 статті 185 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не виконані вимоги ухвали суду від 06 листопада 2023 року, якою заява залишалась без руху, а тому і не усунуто недоліки, які виразились у недотриманні вимог ЦПК України.

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для повернення заяви, оскільки ненадання оригіналів документів є неістотними недоліками та такі недоліки можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду і не впливають на оцінку обставин, які є підставою для відкриття провадження у справі.

Згідно із частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалися та відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавали, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 як неподану, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунула недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 06 листопада 2023 року.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, зважаючи на наступне.

Так, за положеннями ст.ст.55,124 Конституції України та ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст.129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України - якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як передбачено ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Белле проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, у розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Реалізація основоположного принципу здійснення правосуддя як верховенства права безпосередньо залежить від права на доступ до суду, яке має застосовуватися на практиці та бути ефективним. Для того, щоб право на доступ було ефективним, повинна бути реальна можливість оскаржити дію, що порушує право.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху для приведення її у відповідність до положень ч.5 ст.177 ЦПК України через дотримання положень ст. 95 ЦПК України, а саме: надання позивачем оригіналу свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , адже копія такого свідоцтва, яка надана до позову, не відповідає критеріям належної якості та оформлена без дотримання державних стандартів ДСТУ 4163-2020; долучення позивачем доказів, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно та оформлення всіх копій наданих документів до позову, засвідчених належним чином.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Залишаючи позовну заяву без руху та повертаючи позовну заяву як неподану, суд першої інстанції не врахував наступного.

У розумінні положень ч.1,5 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

До позовної заяви позивачем подані докази, на яких ґрунтується позов, які відповідають додаткам до позовної заяви, у копіях, а в оригіналах подавати такі докази за ч.5 ст. 177 ЦПК України не передбачено.

Суд першої інстанції в своїй ухвалі від 06 листопада 2023 року про залишення позову без руху також застосував положення ст. 95 ЦПК України щодо оригіналів та належним чином засвідчених копій документів, однак колегія суддів відзначає, що такі підстави для повернення позову позивачеві зводяться до надмірного формалізму та не є істотними для вирішення судом питання щодо відкритті провадження у справі.

Разом з цим, не є підставою для повернення позову і відсутність документів щодо права власності спадкодавця на спадкове майно, адже такий документ може відноситись до доказів по суті спору у разі встановлення судом його необхідності в ході розгляду справи. Відсутність чи наявність зазначеного документу судом може оцінюватись судом при ухваленні судового рішення по суті справи та аж ніяк при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі.

З`ясування судом ненадання позивачем оригіналів документів чи їх копій у належному стані не може слугувати підставою для позбавлення особи права на судовий захист на стадії відкриття провадження.

З огляду на зазначене, колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та наголошує, що суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву ОСОБА_1 , порушивши її право на доступ до правосуддя, оскільки згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов`язок повного та всебічного розгляду спорів, які виникли, що можливо лише під час розгляду справи по суті.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

З огляду на вищевикладене, ухвала суду першої інстанції про визнання неподаною та повернення позовної заяви позивачу постановлена з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та приймає їх до уваги, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки доводи апеляційної скарги підтверджують, що судом допущено порушення вимог процесуального права.

За таких обставин, відповідно до положень ч.1 ст.379 ЦПК України наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мисечко Катерина Олександрівна - задовольнити.

Ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна