Рішення

від 23.04.2024 по справі 469/1203/15-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.04.2024 Справа № 469/1203/15-ц

2/469/29/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.

прокурора Мішустіна М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок,

в с т а н о в и в:

Заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області 22 вересня 2015 року звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №924 від 06.10.2003 року; визнати недійсним та скасувати Державний акт серії ЯГ №325294 від 16.06.2006 року на право власності на земельну ділянку площею 0,075 га кадастровий номер 4820982200:09:000:0122; визнати недійсним та скасувати Державний акт серії ЯГ №325295 від 16.06.2006 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2 га кадастровий номер 4820982200:09:000:0022; витребувати у ОСОБА_1 на користь Коблівської сільської ради земельну ділянку кадастровий номер 4820982200:09:000:0122 площею 0.075 га та земельну ділянку кадастровий номер 4820982200:09:000:0022 площею 0.2 га, розташовані у с.Коблеве Березанського (зараз Миколаївського) району Миколаївської області.

Позов мотивовано тим, що 06 жовтня 20023 року Березанською РДА прийнято розпорядження № 924 про продаж приватному підприємцю ОСОБА_2 двох земельних ділянок для комерційного використання в межах території Коблівської сільської ради, у тому числі земельну ділянку площею 0,2 га під розміщення атракціону та критої торгової точки, а також земельну ділянку площею 0,0750 га (землі, зайняті буділями). 06 жовтня 2003 року між ПП ОСОБА_2 та Березанською РДА укладено два нотаріально посвідчені договіри купівлі-продажу зазначених земельних ділянок, згідно з якими до ПП ОСОБА_2 перейшло право приватної власності на них; 31 жовтня 2003 року ПП ОСОБА_2 продав спірні земельні ділянки ОСОБА_3 , уклавши окремі нотаріально посвідчені угоди купівлі-продажу; у свою чергу, 01 липня 2005 року ОСОБА_3 продав спірні земельні ділянки ОСОБА_1 , уклавши дві окремі нотаріально посвідчені угоди купівлі-продажу. 16 червня 2006 року ОСОБА_1 отримала державні акти на право власності на землю серії ЯГ №325295 на земельну ділянку площею 0,2 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 в межах території Коблівської сільської ради, та серії ЯГ № 325294 на земельну ділянку площею 0,0750 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2 в межах території Коблівської сільської ради.

Прокурор посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження Березанської РДА не враховано місцезнаходження земельних ділянок, оскільки вони розміщені у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, тому належать до земель водного фонду загальнодержавного значення та їх передачу (відчуження) у приватну власність законодавчо заборонено, у зв"язку з чим при укладенні правочинів між Березанською РДА та ПП ОСОБА_2 порушено публічний порядок та ці правочини і усі наступні договори про продаж земельних ділянок є недійсними.

Так як видання державних актів стало наслідком незаконного розпорядження та недійсних правочинів, то відповідно до ст.216 ЦК України, ст.152 ЗК України вони підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

З 2011 року спірні земельні ділянки включені у межі населеного пункту с.Коблеве.

Посилаючись в уточненій позовній заяві від 22 вересня 2015 року на ч.1 ст.388 ЦК України, прокурор вважав, що способом захисту порушеного права власника майна є витребування спірних земельних ділянок від ОСОБА_1 на користь Коблівської сільської ради як таких, що вибули із володіння власника (держави) не з його волі на підставі незаконного розпорядження органу державної влади.

13 жовтня 2015 року судом відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 01 липня 2016 року задоволено заявупрокурора прозабезпечення позову: накладено арешт на спірні земельні ділянки; заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії із спірними земельними ділянками, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно зазначених земельних ділянок, подавати на реєстрацію до Державної архітектурно-будівльної інспекції України та її територіальних підрозділів будь-які документи декларативного характеру щодо здійснення будівництва на вказаних земельних ділянках та виконувати на них будівельні роботи.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 07 червня 2016 року за заявою прокурора було залишено без розгляду позовні вимоги прокурора в частині витребування спірних земельних ділянок у відповідача ОСОБА_1 ..

У задоволенні іншої частини вимог рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2016 року відмовлено в повному обсязі.

Додатковим рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 09 серпня 2016 року вирішено питання судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2016 року позовні вимоги заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Березанської РДА та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки задоволено частково, визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської РДА №924 від 06 жовтня 2003 року в частині прийняття рішення про продаж ПП ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,2 га та площею 0,0750 га для комерційного використання в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області; визнано недійсними видані на ім"я ОСОБА_1 державний акт серії ЯГ №325294 від 16.06.2006 року на право власності на земельну ділянку площею 0,075 га кадастровий номер 4820982200:09:000:0122 та державний акт серії ЯГ №325295 від 16.06.2006 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2 га кадастровий номер 4820982200:09:000:0022; у задоволенні вимог про скасування державних актів відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2016 року ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 07 червня 2016 року про залишення без розгляду позовних вимог прокурора в частині витребування спірних земельних ділянок у відповідача ОСОБА_1 , скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок.

Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 21 лютого 2017 року позовні вимоги заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Березанської РДА та ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок задоволено у повному обсязі, витребувано від ОСОБА_1 на користь Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,075 га, вартістю 232972,50 грн. з кадастровим номером 4820982200:09:000:0122, розташовану в с. Коблеве Березанського району, Миколаївської області та земельну ділянку площею 0,2 га, вартістю 621260,00 грн. з кадастровим номером 4820982200:09:000:0022, розташовану в с. Коблеве Березанського району, Миколаївської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2016 року скасовано та залишено у силі рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2016 року.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року скасовано рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2016 року, додаткове рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 09 серпня 2016 року, рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 20 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

18травня 2021року судом залучено Миколаївську районну державну адміністрацію до участі у справі як правонаступника відповідача Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Миколаївської РДА у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі за наявними в справі матеріалами; представник позивача Коблівської сільської ради та відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

У поданих до суду під час первісного розгляду справи письмових запереченнях проти позову від 30 березня 2016 року (т.1, а.с.136-143) представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 позов не визнав, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, зокрема, на відсутність права на даний позов у матеріальному сенсі у Коблівської сільської ради, оскільки на момент прийняття оскаржуваного розпорядження сільська рада не мала жодних прав на спільні земельні ділянки. Також вважає, що спірні земельні ділянки не могли перейти у власність Коблівської сільської ради відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року, рішення Миколаївської обласної ради №2 від 23 вересня 2011 року «Про встановлення та зміну межі населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області» та рішення Коблівської сільської ради №6 від 16 грудня 2011 року, оскільки на момент прийняття зазначених нормативно-правових актів земельні ділянки не були власністю держави, а фактично перебували у приватній власності ОСОБА_1 , яка є їх добросовісним набувачем на підставі відплатних договорів купівлі-продажу, за якими відчуження майна відбувалось з волі продавця, у тому числі райдержадміністрації. Також просив врахувати вимоги Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правову позицію Європейського суду з прав людини щодо неприпустимості позбавлення особи майна на підставі того, що державний орган порушив закон. Зазначав про неможливість розгляду заявлених вимог про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок разом з вимогою про визнання незаконним та скасування розпорядження, яка підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, у зв"язку з чим інші вимоги є передчасними.

Просив також застосувати наслідки спливу позовної давності, відлік якої для Березанської РДА як уповноваженого представника держави розпочався з моменту прийняття оскаржуваного розпорядження № 924 від 06 жовтня 2003 року.

Виходячи з положень ст.223 ЦПК України, враховуючи, що учасники справи, повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, вільно розпорядились належними їм процесуальними правами та що їх неявка не перешкоджає належному з`ясуванню обставин справи, судом розглянуто справу без участі осіб, що не з"явились у судове засідання.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Березанської РДА №924 від 06 жовтня 2003 року вирішено продати приватному підприємцю ОСОБА_2 земельні ділянки для комерційного призначення: площею 0,075 га землі, зайняті будівлями, площею 0,2 га під розміщення атракціону та критої торгової точки за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради (т.1, а.с.13).

На підставі зазначеного розпорядження 06 жовтня 2003 року між Березанською РДА та ПП ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчені договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №1579, предметом якого була земельна ділянка площею 0,2 га за адресою АДРЕСА_3 (т.1, а.с.18) та договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №1580, предметом якого була земельна ділянка площею 0,075 га за адресою АДРЕСА_3 (т.1, а.с.19).

У подальшому ПП Дікусар К.В. було відчужено вказані земельні ділянки ПП ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 31 жовтня 2003 року, зареєстрованих в реєстрі за №1698 та № 1897 (т.1, а.с.20-21).

Як вбачається з копій зазначених договорів, на момент відчуження вказаних земельних ділянок, земельна ділянка площею 0,2 га за адресою АДРЕСА_3 , належала ПП ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК №017085, виданого Березанською РДА 22 жовтня 2003 року, земельна ділянка площею 0,075 га за адресою АДРЕСА_4 , належала ПП ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК №017086, виданого Березанською РДА 22 жовтня 2003 року (т.1, а.с.20-21).

В подальшому ПП ОСОБА_3 відчужено зазначені земельні ділянки відповідачу ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 01 липня 2005 року, зареєстрованих в реєстрі за №1187 та № 1188 (т.1, а.с.22-25).

16 червня 2006 року на ім`я ОСОБА_1 на підставі вказаних договорів купівлі-продажу видано Державний акт серії ЯГ №325295 на право власності на земельну ділянку площею 0,2 га кадастровий номер 4820982200:09:000:0022 (т.1, а.с.26) та Державний акт серії ЯГ №325294 на право власності на земельну ділянку площею 0,075 га кадастровий номер 4820982200:09:000:0122 (т.1, а.с.27).

Згідно з інформацією Відділу Держземагенства у Березанському районі Миколаївської області від 11 вересня 2015 року (т.1, а.с.17), відстань від урізу води Чорного моря до північного краю земельної ділянки площею 0,2 га кадастровий номер 4820982200:09:000:0022 становить 80-85 м., а відстань до південного краю становить 35-40 м.; відстань від урізу води Чорного моря до північного краю земельної ділянки площею 0,075 га кадастровий номер 4820982200:09:000:0122 становить 125-130 м, а відстань до південного краю становить 5560 м.

Зазначене підтверджено також довідкою ПП Південь Зем з планом-схемою місця розташування земельних ділянок, відповідно до якої за даними геодезичної зйомки відстань від урізу води Чорного моря до південної межі земельної ділянки площею 0,0750 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0122 складає 36,75 м. та до північної межі - 81,78 м., відстань від урізу води Чорного моря до південої межі земельної ділянки площею 0,2 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0022 складає 58,86 м. та до північної межі - 127,38 м. (т.1, а.с.194-195).

З акта обстеження, складеного Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області 29 серпня 2016 року, вбачається, що на земельній ділянці кадастровий номер 4820982200:09:000:0122 площею 0,075 га розташована нежитлова будівля та трансформаторна підстанція; земельна ділянка кадастровий номер 4820982200:09:000:0022 площею 0,2 га вільна від будівель та споруд (т.1, а.с.183).

Норми права, які застосував суд

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України (тут і далі у редакції, що діяла на момент видання оскаржуваного розпорядження) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації (ч.3 ст.60 Земельного кодексу).

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води (ч.5 ст.88 Водного кодексу України)

Згідно з ч.1 ст.89 Водного кодексу, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

На підставі ч.1 ст.90 Водного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Землі, зайняті прибережними захисними смугами, віднесено до земель водного фонду (ст. 58 ЗК України).

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачена.

Відповідно доп."д"ч.4ст.84ЗК Українидо земельдержавної власності,які неможуть передаватисьу приватнувласність,належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Додатком N13до Державних санітарнихправил плануваннята забудовинаселених пунктів,затверджених наказомМіністерства охорониздоров`яУкраїни від19.06.96р.N173,встановлено вимогидо водоохороннихзон воднихоб"єктів,та визначено,що вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, зовнішні межі яких визначаються за спеціально розробленими проектами. В межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

У прибережних захисних смугах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісіння), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), в тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Вона може використовуватись для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Відповідно до п.11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов"язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України.

Окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги на час прийняття спірних рішень був відсутній, тому межі прибережної захисної смуги визначаються відповідно до меж, встановлених законом.

Частиною першою статті 128 ЗК України передбачено можливість продажу громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, Березанською районною державною адміністрацією розпорядженням № 924 від 06 жовтня 2003 року всупереч зазначеним нормам законодавства продано у приватну власність земельні ділянки, що відносяться до земель водного фонду та знаходяться у межах прибережної захисної смуги, набуття яких у приватну власність та для потреб, не передбачених законом, є неможливим.

Виходячи з викладеного, розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 924 від 06 жовтня 2003 року, яким продано ПП ОСОБА_2 спірні земельні ділянки, суперечить вимогам водного та земельного законодавства.

Згідно з ч.3 ст.43 Закону України Про місцеві державні адміністрації, розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

У частині застосування обраних прокурором способів захисту інтересів держави суд зазначає таке.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140 гс 19).

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Позовна заява у цій справі подана прокурором у зв`язку із незаконним, на його думку, заволодінням земельною ділянкою державної власності.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Отже, для ефективного захисту інтересів держави достатньо повернути спірну земельну ділянку її власникові, а тому вимоги про визнання незаконним розпорядження Березанської районної державної адміністрації не є належним способом захисту.

Крім того, відповідно до частини першої статті 126 ЗК України, у редакції, чинній на час видання державного акта, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, у редакції, чинній на час видання державних актів).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне розпорядження органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення.

Враховуючи вказане, суд вважає, що для вирішення питання про захист права власності держави чи територіальної громади на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним і ефективним способом захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Скасовуючи попередні рішення судів у цій справі, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2018 року зазначила, що суди можуть розглядати справу за позовними вимогами, які відповідають належному способу захисту, здійснення якого матиме наслідком реальне відновлення порушеного права власності держави України на землі прибережної захисної смуги.

Враховуючи зазначенівисновки таположення законодавства,у позовіпрокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки належить відмовити, оскільки це не приведе до реального захисту права власності держави.

Суд враховує також, що, як зазначено вище, заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 21 лютого 2017 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 2/469/164/17) (т.2, а.с.265-266) позовні вимоги заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Березанської РДА та ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок задоволено у повному обсязі, витребувано від ОСОБА_1 на користь Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,075 га, вартістю 232972,50 грн. з кадастровим номером 4820982200:09:000:0122, розташовану в с. Коблеве Березанського району, Миколаївської області та земельну ділянку площею 0,2 га, вартістю 621260,00 грн. з кадастровим номером 4820982200:09:000:0022, розташовану в с. Коблеве Березанського району, Миколаївської області.

Вказане рішення у апеляційному та касаційному порядку не оскаржене, набрало законної сили та на час розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду було виконане, про що свідчать постанова державного виконавця від 19 червня 2017 року (т.3, а.с.53-54) та відповідей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 березня 2024 року, відповідно до якої право власності на земельні ділянки кадастровий номер 4820982200:09:000:0122 площею 0,0753 га та кадастровий номер 4820982200:09:000:0022 площею 0.2026 га зареєстровано за Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області у червні 2017 року (т.4, а.с.93-96).

Так як у позові відмовлено з інших підстав, суд не розглядає можливість застосування позовної давності.

У частинізаперечень представникавідповідача ОСОБА_1 про неможливість розгляду заявлених вимог про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок разом з вимогою про визнання незаконним та скасування розпорядження, яка підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства суд звертає увагу на стабільну тривалу правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово зазначала, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, яких стосується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16ЦК України та заявляти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою такого позову є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради. Тобто, якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 25-28), від 20 березня 2019 року у справі № 756/5081/14-ц (пункт 32), від 3 липня 2019 року у справі № 756/5080/14-ц (пункт 37), від 16 червня 2020 року у справі № 554/9719/18, від15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

У цій справі позовні вимоги, заявлені до Березанської РДА, спрямовані на оскарження правомірності передання земельної ділянки у власність первинному набувачеві, а тому, з огляду на зміст спірних правовідносин, їхній суб`єктний склад і взаємопов`язаність позовних вимог, цей спір слід у цілому вирішувати за правилами цивільного судочинства.

Відповідно доч.ч.1,2статті 188ЦПК України водній позовнійзаяві можебути об`єднанодекілька вимог,пов`язаних міжсобою підставоювиникнення абоподаними доказами,основні тапохідні позовнівимоги. Похідноюпозовною вимогоює вимога,задоволення якоїзалежить відзадоволення іншоїпозовної вимоги(основноївимоги). Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

У позові, що розглядається, об"єднано декілька вимог одного позивача до різних відповідачів, які пов"язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, а тому наявні підстави для їх спільного розгляду.

Посилання представника відповідача ОСОБА_1 на те, що спірні земельні ділянки не могли перейти у власність Коблівської сільської ради, оскільки належали на праві приватної власності іншій особі, суд не бере до уваги, зважаючи на встановлену вище протиправність вибуття земельних ділянок з власності держави, та включення земельної ділянки у межі населеного пункту с.Коблеве на підставі рішення Миколаївської обласної ради № 2 від 23 вересня 2011 року "Про встановлення та зміну межі населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області" та рішення Коблівської сільської ради № 6 від 16 грудня 2011 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів по встановленню та зміні межі населеного пункту Коблеве", що вбачається зі схематичного перенесення генерального плана с.Коблеве, витягів з публічної кадастрової карти України, інформації Березанської РДА від 18.09.2015 року, акту прийому-передачі договорів оренди земельних ділянок та купівлі-продажу земельних ділянок від 17 жовтня 2012 року (т.2, а.с.90-92, 99-102).

Оскільки у позові відмовлено, на підставі ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача, у інтересах якого діє прокурор.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: