Постанова

від 28.05.2024 по справі 911/3622/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. Справа№ 911/3622/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Палія В.В.

суддів: Вовка І.В.

Сибіги О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорогинка-Агро»

на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2024

у справі №911/3622/23 ( суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецтранс 888»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорогинка-Агро»

про стягнення 55 918,10 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроспецтранс 888» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорогинка-Агро» про стягнення 55 918,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 30.09.2022 між ТОВ «Агроспецтранс 888» (орендар) та ТОВ «Агроленд», яке змінило назву на ТОВ «Дорогинка-Агро» (суборендар) був укладений договір суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №30/09/22, за умовами якого орендар зобов`язується передати за плату суборендареві у строкове платне користування, а суборендар зобов`язується прийняти у строкове користування сільськогосподарську техніку з екіпажем, що визначена у цьому Договорі, та зобов`язується сплачувати орендареві суборендну плату відповідно до умов цього договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорогинка-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецтранс 888» 51 401,46 грн штрафу, 927,80 грн процентів річних, 3 533,32 грн інфляційних втрат, 2 684,00 грн судового збору та 3024,99 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорогинка-Агро» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2024 у справі №911/3622/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецтранс 888».

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відносини між позивачем та відповідачем склались та відбувались під час дії воєнного стану, а відтак суд першої інстанції мав врахувати форс-мажорні обставини та застосувати ст. 233 ГК України при прийнятті оскаржуваного рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/3622/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В., Сибіга О.М.

Ухвалою суду від 04.03.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорогинка-Агро» на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2024 у справі №911/3622/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорогинка-Агро» на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2024 у справі №911/3622/23 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

02.04.2024 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.09.2022 між ТОВ «Агроспецтранс 888» та ТОВ «Агроленд», який в подальшому змінив найменування на ТОВ «Дорогинка-Агро» був укладений договір суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №30/09/22 (далі Договір). За умовами Договору:

- орендар зобов`язується передати за плату суборендареві у строкове платне користування, а суборендар зобов`язується прийняти у строкове користування сільськогосподарську техніку з екіпажем, що визначена у цьому Договорі (об`єкт суборенди), та зобов`язується сплачувати орендареві суборендну плату відповідно до умов цього Договору (п.1.1 Договору);

- сторони погодили об`єкти суборенди у кількості від 2-х одиниць. Точна кількість задіяної техніки визначається Актом-приймання передачі с/г техніки (п. 1.3 Договору);

- передача техніки в суборенду та із суборенди здійснюється Сторонами за Актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та Суборендаря (за наявності у суборендаря та орендаря печатки) (п.3.3 Договору);

- строк користування об`єктом суборенди визначається Актами приймання-передачі Техніки, які є невід`ємною частиною цього Договору. Строк користування об`єктом суборенди може бути змінений за домовленістю Сторін (п.4.1 Договору);

- розмір суборендної плати за користування об`єктом суборенди визначається за домовленістю сторін, вказується у Додатку № 1 до цього Договору (п.5.1 Договору);

- суборендна плата сплачується суборендарем на умовах, узгоджених сторонами, які наведено в Додатку № 1 до цього Договору, в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря, на підставі рахунків, які надаються орендарем (п.5.2 Договору);

- за прострочення оплати передбаченої Додатком № 1 до цього Договору Суборендар сплачує Орендареві додатково штраф у розмірі 20 % від загальної суми простроченого платежу (п.9.5 Договору);

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2022 (п.10.1 Договору);

Сторони погодила та підписали Додаток №1 до Договору, за умовами якого.

-суборендна плата складає 50 доларів 00 центів США з ПДВ за 1 га збирання кукурудзи на одну одиницю об`єкту суборенди. Загальний розмір суборендної плати за користування технікою, яку суборендар зобов`зяується сплатити орендарю буде залежати від фактичної площі (га), на якій будуть виконані сільськогосподарські роботи. Загальний розмір суборендної плати буде зафіскований (визначений) сторонами в акті виконаних робіт (наданих послуг) пункт 4;

-сума у гривнях, що підлягає сплаті суборендарем на виконання ним зобов`язань за цим Договором, визначається за курсом продажу долара США на УМВБ на день, який передує дню фактичного здійснення оплати Суборендарем пункт 3;

-розрахунки по суборендній платі проводять суборендарем протягом 3 днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) пункт 5.

Сторони склали та підписали Акти приймання-передачі робіт (надання послуг) загалом на суму 257 007,30 грн, а саме:

Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №1 від 07.12.2022 на суму 209 362,06 грн;

Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) №2 від 31.12.2022 на суму 47 645,24 грн, у яких зазначили, що суборендар претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг не має.

Відповідно до пункту 5 Додатку №1 до Договору розрахунки по суборендній платі проводяться протягом 3 днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг).

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату, а саме рахунок-фактуру №07/12 від 07.12.2022 на суму 209 362,06 грн. та рахунок-фактуру №31/12 від 31.12.2022 на суму 47 645,24 грн.

Відповідач здійснив оплату за надані послуги в сумі 257 007,30 грн. із простроченням визначеного договором строку, а саме 30.01.2023, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені статтею 193 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалось вище, між позивачем та відповідачем був укладений договір суборенди сільськогосподарської техніки.

Відповідно до п. 5.1 Договору розмір суборендної плати за користування об`єктом суборенди визначається за домовленістю сторін, вказується у Додатку №1 до цього Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору суборендна плата сплачується суборендарем на умовах, узгоджених сторонами, які наведено в Додатку №1 до цього Договору, в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря, на підставі рахунків, які надаються орендарем.

За прострочення оплати передбаченої Додатком №1 до цього Договору Суборендар сплачує Орендареві додатково штраф у розмірі 20 % від загальної суми простроченого платежу.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони погодили та підписали Додаток №1 до Договору, за умовами якого розрахунки по суборендній платі проводять суборендарем протягом 3 днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач виставив відповідачу рахунки на оплату, а саме рахунок-фактуру №07/12 від 07.12.2022 на суму 209 362,06 грн. та рахунок-фактуру №31/12 від 31.12.2022 на суму 47 645,24 грн.

Відповідач же здійснив оплату за надані послуги із простроченням визначеного договором строку, а саме 30.01.2023, у зв`язку з чим позивач просить стягнути штраф у розмірі 20 % від загальної суми простроченого платежу, 3% річних та інфляційні втрати.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У силу ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Водночас ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність (або відсутність) у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а також розмір, до якого вона підлягає зменшенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Окрім того, за змістом положень пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509, статті611, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, від 04.05.2022 у справі №761/28949/17, від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №908/153/21, від 07.09.2022 у справі №924/159/14 , від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

При цьому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Отже, визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21 та від 11.07.2023 у справі № 910/15410/21.

Суд також критично оцінює доводи відповідача, що спірне порушення було обумовлене саме зруйнуванням логістичних ланцюгів для реалізації продукції за кордон.

Окрім того, повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, та зумовлені цими діями наслідки, є обставиною, яка за умови доведення неможливості виконання учасником цивільних правовідносин своїх договірних зобов`язань, може бути кваліфікована судом як форс-мажор та бути підставою для звільнення такої особи від відповідальності за порушення такого зобов`язання.

Водночас, відповідачем не наведено будь-яких обставин, які б перешкоджали йому своєчасно здійснити розрахунок по суборендній платі.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або відсутністю вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №910/18432/21.

В цій частині відхиляються доводи скаржника з посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, оскільки не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Через те, що інших доказів неможливості виконання своїх зобов`язань за договором відповідачем надано не було, тому відсутні підстави для застосування положень ст. 617 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, перевівши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2024 у справі №911/3622/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорогинка-Агро» на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2024 у справі №911/3622/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2024 у справі №911/3622/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорогинка-Агро».

4. Матеріали справи №911/3622/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено після виходу судді Вовка І.В. з лікарняного - 28.05.2024.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді І.В. Вовк

О.М. Сибіга