Рішення

від 07.05.2024 по справі 907/845/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

07 травня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/845/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дизель Транзит, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Експедиція Дешко, м. Мукачево Закарпатської області

про стягнення 1 102 131,20 грн, в тому числі 834 227,60 грн заборгованості за Договором №UA223 від 08.12.2021, 232 523,21 грн інфляційних нарахувань та 35 380,39 грн трьох процентів річних,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Дизель Транзит, м. Київ звернулося до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Експедиція Дешко, м. Мукачево Закарпатської області про стягнення 1 102 131,20 грн, в тому числі 834 227,60 грн заборгованості за Договором №UA223 від 08.12.2021, 232 523,21 грн інфляційних нарахувань та 35 380,39 грн трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2023 відкрито провадження у справі №907/845/23 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.11.2023. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 21.11.2023, 24.01.2024 та 06.03.2024 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.04.2024 закрито підготовче провадження у справі №907/845/23 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 07.05.2024. Явка уповноважених представників учасників процесу у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Представник відповідача через підсистему Електронний суд подав клопотання б/н від 07.05.2024 (вх. №02.3.1-02/3699/24 від 07.05.2024), яким просить відкласти судове засідання на іншу дату у зв`язку із його вступом у процес в якості представника ТОВ Експедиція Дешко 07.05.2024 та необхідністю ознайомитися з матеріалами справи з наведених підстав.

Проаналізувавши мотиви, наведені представником відповідача в означеному клопотанні, суд зазначає наступне.

Приписами ст. 216 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

У даному контексті суд зазначає, що сторони мають не тільки процесуальні права, але й процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частина 4 вказаної статті регламентує, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Зловживання правом має місце, коли під видимою формальною реалізацією прав учасника провадження, що визначені ст. 43 ГПК України, такий учасник провадження має намір затягувати судовий процес.

Разом з тим, згідно зі статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд відзначає, що в ході підготовчого провадження в даній справі підготовчі засідання неодноразово відкладались за клопотаннями попереднього представника ТОВ Експедиція Дешко адвоката Берана М.І., свідченням чого є відповідні ухвали суду від 21.11.2023 та 06.03.2024.

Водночас незважаючи на вищенаведене, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та не подав суду відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України.

За своєю юридичною природою процесуальні дії або утримання від них є засобом реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників певних правовідносин. При цьому, недотримання строків реалізації права та виконання обов`язків тягне за собою різні правові наслідки. Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Що важливішим є процесуальне право, то важливішим є й закінчення строку.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже в разі, коли учасник справи не бере активну участь у її розгляді упродовж підготовчого провадження, з якихось причин не реалізує власне процесуальне право на ознайомлення з матеріалами справи, не подає заяв по суті справи, і дана особа своєчасно не довела наявності дійсних перешкод цьому, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, відкладення судового засідання з підстав зміни уповноваженого представника та необхідністю останнього в ознайомленні з матеріалами справи є негативним наслідком зловживання правом невиправданим затягуванням судового розгляду, що суперечить засадам господарського судочинства в частині розумності строків розгляду справи.

Водночас представником відповідача не наведено обставин, які є перешкодою для подальшого розгляду справи без його участі, та могли би бути підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, представник відповідача не зазначив об`єктивної неможливості проведення судового засідання, яке призначене на 07.05.2024, без участі відповідача або його представника.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №UA223 від 08.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг із заправлення автомобільного транспорту дизельним паливом, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 834 227,60 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 232 523,21 грн інфляційних нарахувань та 35 380,39 грн трьох процентів річних.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання суду відзиву на позов у порядку ст. 165 ГПК України.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ; повідомлення про вручення ухвал суду містяться в матеріалах справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Позивач через підсистему Електронний суд подав додаткові пояснення у справі б/н від 21.02.2024 (вх. №02.3.1-02/1328/24 від 21.02.2024), за змістом яких стверджує про те, що розрахунки між сторонами за Договором комісії №LT-28/10/2020 від 28.10.2020 відбувалися згідно зі звітом комісіонера за відповідний звітний період, де, зокрема, зазначені контрагенти, яким були надані послуги, кількість палива в літрах та сума в гривнях (вартість даного палива).

Позивач вказує, що після отримання оплати за надані послуги комісіонер здійснював валютну конвертацію гривні в євро (згідно з умовами договору комісії) та проводив відповідне перерахування у валюті на рахунок комітента ЗАТ Петрол Трейд Юроп УАБ.

За твердженням позивача, ні ТОВ Дизель Транзит, ні комітент або будь-які інші контрагенти, з якими співпрацює позивач, не зареєстровані на території російської федерації та не мають жодних зв`язків із нею, зокрема, ТОВ Дизель Транзит зареєстроване в м. Київ, власниками, директорами та бенефіціарами тощо являються також громадяни України; комітент ЗАТ Петрол Трейд Юроп УАБ (UAB Petrol Trade Europe) зареєстрований та здійснює свою діяльність на території Республіки Литва; щодо інших контрагентів, то дане питання не підлягає розгляду в межах даної справи та регулюється нормами чинного законодавства й відповідними контролюючими органами.

Як зазначає позивач, правовідносини за договором комісії, які виникли між ТОВ Дизель Транзит та ЗАТ Петрол Трейд Юроп УАБ (UAB Petrol Trade Europe), не впливають на виконання відповідачем в даній справі своїх зобов`язань перед позивачем щодо своєчасної і повної оплати вартості наданих йому за Договором №UA223 від 08.12.2021 послуг, факт надання та вартість яких ТОВ Експедиція Дешко під сумнів не ставиться та не оспорюється.

Вказує позивач також і на те, що доказів переходу права вимоги від ТОВ Дизель Транзит до ЗАТ Петрол Трейд Юроп УАБ (UAB Petrol Trade Europe) у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору №UA223 від 08.12.2021, останнім не подано, а на підставі ч. 2 ст. 1016 Цивільного кодексу України, за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Дизель Транзит (комісіонером, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Експедиція Дешко (підприємством, відповідачем у справі) було укладено Договір №UA223 від 08.12.2021 (далі Договір), за умовами якого комісіонер відповідно до Договору комісії №LT-28/10/2020 від 28.10.2020, від свого імені та за рахунок комітента (Закритого акціонерного товариства Петрол Трейд Юроп УАБ (UAB Petrol Trade Europe)) зобов`язується укладати договори з надання послуг з заправлення автотранспорту підприємства дизельним паливом та одержання додаткових послуг на підставі пред`явлених підприємством пластикових карток Всюдихід Онлайн/Петрол Компані за межами митної території України, а підприємство зобов`язується здійснити комісіонерові оплату за надані послуги (п. 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до підп. 2.1.1. 2.1.3. п. 2.1. Договору, комісіонер від свого імені та за рахунок комітента зобов`язується: - передати підприємству за актом пластикові картки в узгодженому асортименті та кількості, на умовах цього Договору та протоколів до нього; - забезпечити заправлення дизельним паливом автотранспорту підприємства на автозаправних станціях (надалі АЗС), зазначених у списку АЗС (згідно з порядком роботи АЗС) при пред`явленні пластикової картки Всюдихід Онлайн/Петрол Компані; - щомісяця здійснювати з підприємством звірку взаєморозрахунків. Звірка здійснюється не пізніше 15-го числа місяця, що слідує за звітним. Рахунки-фактури на оплату виставляються щотижня в електронній формі. Реєстри висилаються підприємству щотижня електронною поштою.

За змістом підп. 2.3.1. 2.3.5. п. 2.3. Договору, підприємство зобов`язується: - прийняти від комісіонера за актом пластикові картки Всюдихід Онлайн/Петрол Компані; - щомісяця здійснювати з комісіонером звірку взаєморозрахунків з наданням акту звірки за печаткою та підписом уповноваженої на це особи; - приймати від комісіонера акти приймання-передачі наданих послуг та звірки взаємних розрахунків, які є підтвердженням факту заправлення підприємством дизельного палива за пластиковими картками Всюдихід Онлайн/Петрол Компані за межами митної території України. При одержанні підприємством від комісіонера рахунку-фактури та реєстру до нього, а також акту звірки взаєморозрахунків та за відсутністю висунутих заперечень підприємства в письмовій формі протягом 7 календарних днів з моменту їх одержання, факт заправлення підприємства дизельним паливом за пластиковою карткою вважається підтвердженим. Відповідно, після закінчення 7 календарних днів з моменту їх одержання, зазначені документи вважаються прийнятими підприємством без претензій до комісіонера та є належними доказами, що підтверджують факт заправлення та узгодження всіх істотних умов (ціна, кількість, вид, якість) щодо відпуску дизельного палива; - протягом трьох днів після одержання актів приймання-передачі наданих послуг та звірки взаємних розрахунків відправити комісіонерові його примірник; - здійснювати оплату послуг з заправлення автотранспорту та додаткових послуг на умовах, передбачених цим Договором та Протоколом узгодження.

Ціна послуг з заправлення автотранспорту, що діє між сторонами для розрахунків за цим Договором (надалі ціна), визначається на підставі діючої ціни на автозаправній станції з умовами, передбаченими в Протоколах, що є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна дизельного палива та послуг з заправлення автотранспорту на АЗС фіксується в платіжній квитанції (чеку, виданому терміналом). Фактом надання послуг підприємству є чеки Всюдихід Онлайн/Петрол Компані. При заправленні дизельним паливом на автозаправній станції при обслуговуванні за пластиковими картками Всюдихід Онлайн/Петрол Компані, за допомогою автоматичних терміналів, фактом підтвердження заправлення (доказом) є інформація у вигляді реєстру, що поступила на сервер комісіонера. У випадку відсутності ціни в платіжній квитанції (чеку), ціна АЗС визначається згідно прейскуранта цін автозаправних станцій, що перебувають на офіційному сайті комітента. Прийняттям ціни підприємством вважається факт заправлення автотранспорту, що направляється, підприємством на АЗС. Знижки надаються підприємству на підставі Протоколу узгодження умов розрахунків, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 3.1. Договору).

Згідно із п. 3.2. Договору, строк, протягом якого підприємство оплачує вартість наданих послуг з заправлення автотранспорту дизельним паливом, вказується в Протоколі узгодження умов розрахунків.

Відповідно до п. 7.1., 7.2. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту підписання та дійсний до 31 грудня 2021 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до моменту закінчення строку його дії жодна сторона не заявить про необхідність закінчення терміну дії Договору. При припиненні дії Договору, комісіонер та підприємство здійснюють остаточний розрахунок відповідно до умов Договору.

08.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю Дизель Транзит (комісіонером, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Експедиція Дешко (підприємством, відповідачем у справі) підписано Протокол №1 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні за пластиковими картками до Договору №UA223 від 08.12.2021, згідно з яким сторони встановили строк оплати послуг із заправлення автотранспорту дизельним паливом та додаткових послуг, а саме, 12 днів з моменту виставлення рахунку та реєстру; дійшли згоди про те, що вартість послуг з заправлення автотранспорту для розрахунків за цим Договором визначається на підставі діючої ціни на автозаправних станціях на день виставлення рахунку-фактури з врахуванням п. 3 цього Договору та п. 3 цього Протоколу.

В пункті 3 вищевказаного Протоколу сторонами визначено порядок формування ціни та надання комісіонером знижок на заправлення дизельним паливом, а в п. 5 останнього домовились про те, що моментом оплати вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок комісіонера.

За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання умов Договору №UA223 від 08.12.2021, позивачем на підставі акту приймання передачі паливних карток №223В від 08.12.2021 передано, а відповідачем, у свою чергу, прийнято паливні картки в загальній кількості 34 одиниць та, в подальшому, протягом січня лютого 2022 року спожито обумовлені Договором послуги із заправлення дизельним паливом на підставі означених пластикових карток сукупною вартістю 1 576 851,51 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін без будь-яких зауважень актами про передачу наданих послуг для автотранспорту підприємства ТОВ Експедиція Дешко б/н від 31.01.2022 (за січень 2022 року) на суму 535 226,43 грн та б/н від 28.02.2022 (за лютий 2022 року) на суму 1 041 625,08 грн, а також реєстрами заправок автотранспорту підприємства ТОВ Експедиція Дешко за січень-лютий 2022 року.

Водночас відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором №UA223 від 08.12.2021 виконав частково, оплативши позивачу вартість наданих послуг із заправлення автотранспорту дизельним паливом на загальну суму 742 623,91 грн, внаслідок чого у ТОВ Експедиція Дешко виникла і рахується перед позивачем заборгованість у розмірі 834 227,60 грн, стягнення якої у примусовому порядку і виступає предметом заявленого позову в даній справі. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 232 523,21 грн інфляційних нарахувань та 35 380,39 грн трьох процентів річних.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи предмет укладеного між позивачем та відповідачем Договору та зміст їх договірних зобов`язань як сторін означеного правочину, суд дійшов висновку про те, що Договір №UA223 від 08.12.2021 за своєю правовою природою є договором надання послуг у розумінні ст. 901 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку судом встановлено, що укладений між сторонами Договір №UA223 від 08.12.2021 є укладений, недійсним судом не визнавався, у встановленому Законом порядку сторонами змінений чи розірваний не був, а відтак підлягає до виконання сторонами на визначених ним умовах.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого в останнього виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 834 227,60 грн.

При цьому, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати суми заборгованості.

Згідно із положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача суми 834 227,60 грн заборгованості за надані послуги за Договором №UA223 від 08.12.2021 законними, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак, такі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Із покликанням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 232 523,21 грн та суму 35 380,39 грн трьох процентів річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН розрахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних у межах визначеного позивачем боргового періоду, початком обліку якого є 13-ий день із дати підписання сторонами акту про передачу наданих послуг для автотранспорту підприємства ТОВ Експедиція Дешко (під час підписання якого, за незапереченими відповідачем обставинами, йому було передано усі рахунки на оплату та реєстри заправок автотранспорту), суд зазначає, що суми 232 523,21 грн інфляційних нарахувань та 35 380,39 грн трьох процентів річних нараховані правомірно (розгорнутий розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних міститься в матеріалах справи) та підлягають стягненню з відповідача повністю.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 1 102 131,20 грн, в тому числі 834 227,60 грн заборгованості за Договором №UA223 від 08.12.2021, 232 523,21 грн інфляційних нарахувань та 35 380,39 грн трьох процентів річних, є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 16 531,97 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Експедиція Дешко, вул. Пряшівська, будинок 5, корпус А, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 36908880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дизель Транзит, вул. Лариси Руденко, будинок 6-А, м. Київ, 02141 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 43819716) суму 1 102 131,20 грн (Один мільйон сто дві тисячі сто тридцять одна гривня 20 коп), в тому числі 834 227,60 грн (Вісімсот тридцять чотири тисячі двісті двадцять сім гривень 60 коп) заборгованості за Договором №UA223 від 08.12.2021, 232 523,21 грн (Двісті тридцять дві тисячі п`ятсот двадцять три гривні 21 коп) інфляційних нарахувань та 35 380,39 грн (Тридцять п`ять тисяч триста вісімдесят гривень 39 коп) трьох процентів річних, а також 16 531,97 грн (Шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять одну гривню 97 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 30.05.2024.

Суддя Пригара Л.І.