Рішення

від 30.05.2024 по справі 910/13627/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2024Справа № 910/13627/23Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська незалежна геологічна група"

про стягнення 122 433,06 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська незалежна геологічна група" (відповідач) про стягнення 122 433,06 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 09/03/61-МТР від 17.01.2022 в частині дотримання строків поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

05.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову, вважає, що відступні підстави для притягнення його до відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 09/03/61-МТР від 17.01.2022 у зв`язку з тим, що таке невиконання стало наслідком дій форс-мажорних обставин. Крім того, у зв`язку з тривалою дією форс-мажорних обставин, відповідач відмовився від договору в односторонньому порядку.

08.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначає, що відповідачем не надано позивачу доказів настання форс-мажорних обставин. У зв`язку з цим відповідач не може бути звільнений від відповідальності за порушення договору, а також були відсутні підстави для розірвання договору.

13.12.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він повторив свої аргументи щодо дії форс-мажорних обставин.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу № 09/03/61-МТР від 17.01.2022, відповідно до якого відповідач зобов`язався передати у власність позивача продукцію (Товар), а позивач - прийняти і оплатити Товар.

Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики Товару визначені в додатках до договору.

У додатку № 1 до договору сторони визначили: загальну вартість товару 1 224 330,66 грн. з ПДВ; термін поставки: позиції №1, 3, 6, 7 - 240 календарних днів з моменту підписання договору, позиції №2, 4, 5, 8-13 - 180 календарних днів з моменту підписання договору.

Отже останнім днем поставки за позиціями № 1, 3, 6, 7 є 14.09.2022, а за позиціями № 2, 4, 5, 8-13 - 18.07.2022.

Згідно з п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що відповідачем не було поставлено Товар за договором у встановлений договором строк та у зв`язку з цим просить стягнути з відповідача штраф за порушення договору.

Матеріали справи не містять доказів поставки Товару. Також і відповідач не заперечує проти того, що ним не було поставлено Товар.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 230 Господарського кодексу України суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а саме: суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 6.9 Договору за порушення строку постачання Товару, у тому числі викликане виявленням нестачі Товару або постачання Товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання Товару у порядку визначеному п. 5.12, 5.13 Договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 2%, а в разі прострочення поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості Товару не поставленого вчасно.

Таким чином, позивач вважає, що розмір штрафу за порушення термінів поставки Товару (понад 30 календарних днів) складає 122 433,06 грн.

Відповідачем будь-яких зауважень до розрахунку позивача чи власного розрахунку не надано.

Суд перевірив правильність розрахунку, здійсненого позивачем та вважає його арифметично правильним.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.

Отже, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.

У той же час, позивачем не надано належних та допустимих, у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Щодо посилань позивача на лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за N 2024/02.0-7.1, то суд зазначає таке.

Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за № 40 (3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.

Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання (у цьому випадку - за Договором купівлі-продажу № 09/03/61-МТР від 17.01.2022).

Як свідчать матеріали справи, позивачем не було надано покупцю сертифіката Торгово-промислової палати (відповідно до умов договору) на підтвердження впливу форс-мажорних обставин, на можливість виконання постачальником своїх зобов`язань за договором.

Слід також зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що позивач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного позивачем не доведено відповідними доказами.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості виконання зобов`язань за договором.

Щодо посилання відповідача на відмову від договору листом від 10.03.2023, то ця обставина не входить у предмет доказування у даній справі, тому суд не надає їй оцінку.

Станом на дату надсилання цього листа відповідач вже прострочив свої зобов`язання за договором, та вже були наявні підстави для застосування штрафних санкцій, які є предметом цього позову.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська незалежна геологічна група" про стягнення 122 433,06 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська незалежна геологічна група" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 16-Г, офіс 54, ідентифікаційний код 40165767) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провул. Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) 122 433 (сто двадцять дві тисячі чотириста тридцять три) грн. 06 коп. штрафу, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 30.05.2024.

Суддя С. В. Стасюк