Рішення

від 30.05.2024 по справі 910/3724/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2024Справа № 910/3724/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтек Плюс»

про стягнення 741402,19 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтек Плюс» про стягнення 741402,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2020-02/12 від 10.02.2020 в частині повної та своєчасної оплати вартості експлуатації майданчика, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 535941 грн. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 174613,66 грн, інфляційні втрати у розмірі 18817,89 грн та 3% річних у розмірі 12029,64 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 535941 грн та в частині стягнення пеня, вказавши, що згідно останнього акту звірки розмір заборгованості відповідача становить 422205 грн, а нарахування пені здійснено без врахування ч.6 ст.232 ГК України. Також відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності в частині стягнення пені. Відповідач не заперечив проти задоволення позову в частині заявлених сум 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.12.2021 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (далі - Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайтек Плюс» (далі - Сторона-2) укладено Договір №ДНП-2020-02/12 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (далі - Договір) відповідно до умов якого Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Колекторна (навпроти буд. №7 по вул. Ващенка), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (далі - майданчик для паркування), що включає 94 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 11 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів. (п.1.1. Договору)

Майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію. (п.3.1. Договору)

Майданчик для паркування вважається фактично повернутим Стороні-1 з моменту підписання Сторонами акту повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки визначені п.7.14. (п.3.3. Договору)

Відповідно до п.3.4. Договору щомісяця до 10-го числа Сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяця. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним Стороною-2 без зауважень.

Згідно з п.4.2. Договору вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 16,50 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 2,75 грн.

Загальна ціна договору становить 1869885,60 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 311647,60 грн., з яких Векспл. - 1699896 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 283316 грн та Праз - 169989,60 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 28331,60 грн. (п.4.2. Договору)

Відповідно до п.4.5. Договору оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяця, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок.

Сторона-1 не пізніше 5-го числа місця готує та направляє на адресу електронної пошти Сторони-2 рахунок на оплату. (п.4.6. Договору)

Відсутність рахунку на дату оплати визначену п.4.5. цього Договору, не звільняє Сторону-2 від зобов`язань щодо оплати. (п.4.7. Договору)

Пунктом 4.9. Договору визначено, що оплата Сторони-2 Стороні-1 згідно умов даного Договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації Стороні-1 майданчика для паркування.

Відповідно до п.7.2. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 07.02.2023 цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 09.02.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що договір є договором найму майнових прав

Пунктом 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1342 від 03.12.2009 (далі - Правила) передбачено, зокрема, що: відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; спеціально обладнані майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.5 Правил, паркування може бути платним або безоплатним відповідно до рішення органу місцевого самоврядування або оператора.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

10.02.2020 сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі паркувального майданчика, відповідно до якого Сторона-1 передала, а Сторона 2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 105 машиномісць за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Колекторна (навпроти буд. №7 по вул. Ващенка), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату, а також складались акти надання послуг за період з листопада 2022 року по жовтень 2023 року на загальну суму 566115 грн.

Суд зазначає про те, що хоча Акти надання послуг за період з липня 2023 року по жовтень 2023 року не підписані зі сторони відповідача, разом з тим, враховуючи положення п.3.4. Договору, додані до матеріалів справи акти надання послуг вважаються підписаними відповідачем без зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 08.11.2023 було здійснено часткову оплату за листопад 2022 року на загальну суму 30174 грн.

Відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за користування орендованим майданчиком у вказаний період, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 535941 грн.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 535941 грн.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 18817,89 грн та 3% річних у розмірі 12029,64 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, судом встановлено, що надані розрахунки містять арифметичні неточності.

Здійснивши власні розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 14223,50 грн та 3% річних у розмірі 10633,74 грн.

Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 174613,66 грн суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до п.5.2. Договору у разі порушення Стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим Договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування ч.6 ст.232 ГК України.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 110871,90 грн.

Доводи та посилання відповідача на Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 07.05.2024, згідно якого заборгованість відповідача становить 422205 грн, судом відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами.

Матеріали справи не містять первинних документів на підтвердження здійснення відповідачем оплат.

Суд зазначає, що за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів здійснення відповідачем оплат, зокрема, платіжних інструкцій, виписок по рахунку з банку, суд позбавлений можливості перевірити та встановити факт здійснення оплат відповідачем, на яку сума та за який саме період вони здійснювались.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.3 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч.1, п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 статті 261 ЦК України).

Поряд з цим, відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, як вбачається з вищенаведених норм діючого законодавства, строк позовної давності, встановлений, зокрема, ст.ст. 257, 258 ЦК України продовжується як на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), так і на період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211 було введено на усій території України карантин, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023 (Постанова КМУ «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236» від 25.04.2023 №383.

Також відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був продовжений та триває до теперішнього часу.

Так, враховуючи, запровадження карантину, що діяв з 11.03.2020 по 30.06.2023 та дію на даний час у державі режиму воєнного стану, строк позовної давності для вимоги позивача про стягнення з відповідача пені на дату подачі позову (27.03.2024) не сплив, що виключає його застосування за заявою відповідача.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів в електронній формі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтек Плюс» (02094, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 41, кв. 93; ідентифікаційний код 40960900) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6; ідентифікаційний код 35210739) заборгованість у розмірі 535941 (п`ятсот тридцять п`ять тисяч дев`ятсот сорок одна) грн, 3% річних у розмірі 10633 (десять тисяч шістсот тридцять три) грн 74 коп., інфляційні втрати у розмірі 14223 (чотирнадцять тисяч двісті двадцять три) грн 50 коп., пеню у розмірі 110871 (сто десять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн 90 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 8060 (вісім тисяч шістдесят) грн 05 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 30.05.2024.

Суддя Я.В. Маринченко