Рішення

від 28.05.2024 по справі 911/157/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/157/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Синюка Станіслава Анатолійовича, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське

до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», Київська обл., м. Узин

про стягнення заборгованості

представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи -підприємця Синюка Станіслава Анатолійовича б/н б/д (вх. №106/24 від 19.01.2024) (далі позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 544255,88 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/157/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.02.2024 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 20.02.2024 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 20.02.2024 року підготовче засідання відкладено на 19.03.2024 року.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 18.03.2024 року (вх. №2867/24 від 18.03.2024) про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача у судове засідання 19.03.2024 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 19.03.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/157/24 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 16.04.2024 року.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надав.

У судовому засіданні 16.04.2024 року представник позивача не заперечила проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 16.04.2024 року закрито підготовче провадження у справі №911/157/24 та призначено розгляд справи по суті на 28.05.2024 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 28.05.2024 року не з`явились.

Суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення учасників справи про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників сторін.

Згідно ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач в позовній заяві, ним з 11.12.2023 по 13.12.2023 поставлено відповідачу товар лушпиння соняшникового гранульованого (пелета з лушпиння соняшника) на загальну суму 99425,88 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних №2539/1312 від 13.12.2023 року, №2406/1212 від 12.12.2023 року, №3348/1312 від 13.12.2023 року, №3236/1212 від 12.12.2023 року, №2376/1312 від 13.12.2023 року, №2400/1112 від 11.12.2023 року, №2454/1312 від 13.12.2023 року, №3064/1112 від 11.12.2023 року, які підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 450000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №13898 від 11.11.2023 року.

Таким чином, у зв`язку із неповною оплатою поставленого товару, за відповідачем станом на 15.01.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 544255,88 грн.

Позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу №0301/2024 від 03.01.2024 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи) щодо погашення наявної у відповідача заборгованості за поставку товару. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування, борг в повному обсязі не погашено.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду, відповідач вказану суму не сплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача 544255,88 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно ч. 8 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, судом встановлено, що шляхом прийняття позивачем оплати за товар сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме, майново-господарських зобов`язань.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які є одним із видів господарських зобов`язань, - це цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару у розмірі 544255,88 грн., є предметом спору у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується копіями видаткових накладних №2539/1312 від 13.12.2023 року, №2406/1212 від 12.12.2023 року, №3348/1312 від 13.12.2023 року, №3236/1212 від 12.12.2023 року, №2376/1312 від 13.12.2023 року, №2400/1112 від 11.12.2023 року, №2454/1312 від 13.12.2023 року, №3064/1112 від 11.12.2023 року, які підписано представниками сторін без зауважень, в той час, як відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату поставленого товару здійснив частково. Доказів оплати решти поставленого товару у розмірі 544255,88 грн. матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано, отримання товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем не заперечується. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача 544255,88 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Синюка Станіслава Анатолійовича до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (09161, Київської обл., Білоцерківський р-н, м. Узин вул. В.Симиренка 2, код ЄДРПОУ 00372536) на користь Фізичної особи-підприємця Синюка Станіслава Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 544255 (п`ятсот сорок чотири тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн. 88 коп. заборгованості та 8163 (вісім тисяч сто шістдесят три) грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 31.05.2024 року.

Суддя Д.Г. Заєць