Ухвала

від 27.05.2024 по справі 915/451/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення позову

27 травня 2024 року Справа № 915/451/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

ліквідатора ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" арбітражного керуючого Пляки С.В. (в залі суду)

представника ОСОБА_1 (відповідача за позовом) Цвігун А.В. (поза межами суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ліквідатора ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" (ідентифікаційний код 30126124) вих.№ 02-01/121 від 19.04.2024

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" (вул. Новозаводська, 5, м. Миколаїв, 54031)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання угоди недійсною та витребування майна

встановив:

Господарським судом Миколаївської області розглядається справа № 915/1642/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" (далі ТОВ "Мостобудівельний загін № 73").

Наразі у справі здійснюється процедура ліквідації, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Пляку Сергія Валерійовича (свідоцтво № 465 видане 15.03.2013).

ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" в особі ліквідатора звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною та витребування майна.

23.04.2024 ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" в особі ліквідатора надало до суду заяву вих. № 02-01/121 від 19.04.2024 (вх. № 4872/24) про вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст. ст. 137-141 ГПК України, з в якій просить суд про наступне:

1. Прийняти вказану заяву до розгляду в порядку, передбаченому ч. 1 ст.140 ГПК України.

2. З метою забезпечення вимог кредиторів та збереження майна, належного боржнику та досягнення основної мети процедур банкрутства - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів - вжити заходів забезпечення позову ТОВ Мостобудівельний загін №73 шляхом накладення арешту на нерухоме майно, розташоване за адресою Одеська область, м. Одеса, Тираспольське шосе, будинок 2: нежитлові будівлі та споруди загальна площа (кв.м): 5187.5; опис об?єкта: ц-навіс, 1-4 споруда, У-вбиральня, II- залізнична під?їздна колія яка примикає стрілочним переводом № 73 до колії № 35 станції Одеса Застава-1 загальною довжиною 2400,6 метрів, Ш-котельня, Ф1,Ф2-майстерня, Т4-навіс 1, І-навіс 2, Г-навіс 3, Ф4-підстанція, Ф5-сарай, Щ-ТП, Ц-трансформаторна, Ю-адміністративна будівля, Б-адміністративний корпус, А-адміністративно-складська будівля, В-виробничий цех, Р1-дізельна, П2-лабораторія, П1-моторний цех, С-склад, Т-склад 2, Т1-склад 3, Д-склад 4, Е-склад 5, Л-склад 6, О- склад 7, П- склад 9, Р-виробничий цех, реєстраційний номер об?єктів нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27236107 та 26838272.

3. Видати заявнику примірник ухвали, із зазначенням усіх реквізитів виконавчого документу, встановлених ГПК України та Законом України Про виконавче провадження.

Заяву мотивовано тим, що належне боржнику у справі про банкрутство майно вибуло з його володіння незаконно, і у разі відкриття судом провадження за позовом ліквідатора ТОВ Мостобудівельний загін №73 щодо визнання угоди недійсною та застосування наслідків недійсності угоди нинішнім власником майна указане спірне майно може бути відчужене іншим особам. Указане ускладнить повернення спірного майна до ліквідаційної маси банкрута.

Ухвалою від 25.04.2024 розгляд цієї заяви призначено на 13.05.2024.

Від представника ОСОБА_1 10.05.2024 до суду надійшли заперечення на заяву про вжиття заходів забезпечення, у яких заявник стверджує про безпідставність заяви ліквідатора, яка обґрунтована лише припущеннями. У вказаних запереченнях заявником надано заперечення по суті спору та зазначено про строки позовної давності.

Крім того, представником ОСОБА_1 10.05.2024 подано й заяву про повернення заяви ліквідатора про забезпечення позову через невідповідність заяви вимогам ст. 139 ГПК України, зокрема про не зазначення відомостей щодо адреси позивача, його РНОКПП, ціни позову, вдсутності Електронного кабінету ТОВ "Мостобудівельний загін № 73".

Судове засідання 13.05.2024 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне засідання з розгляду заяви вжиття заходів забезпечення позову суд призначив на 27.05.2024.

Інших заяв чи клопотань суду не заявлено.

У судовому засіданні ліквідатор ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" підтримав заяву про забезпечення, наголосивши, що майно вибуло з власності ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" у незаконний спосіб при наявності накладених арештів на указане майно. А зважаючи на поділ об`єкта на частини та подальше його відчуження є реальні побоювання вважати, що майно й надалі буде відчужене та перереєстроване, що в свою чергу ускладнить повернення спірного майна до ліквідаційної маси банкрута та унеможливить задоволення вимог кредиторів ліквідатор ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" за рахунок цього майна.

Представник ОСОБА_1 просив суд повернути заяву про вжиття заходів забезпечення, оскільки вона має недоліки в оформленні.

Суд протокольно відмовив у задоволенні цієї заяви, пояснивши представнику, що при прийнятті заяви до розгляду суд визнав ці недоліки несуттєвими та прийняв заяву, про що зазначено в ухвалі суду від 25.04.2024.

Також представник ОСОБА_1 заперечив проти задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідачем за позовом не вчинено жодних дій, які б свідчили про відчуження спірного майна чи інше. За поясненнями представника відповідач здійснює на базі спірного майна свою підприємницьку діяльність, що також свідчить про відсутність наміру приховати майно.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали заяви ліквідатора ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" про забезпечення позову, заслухавши учасників процесу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, норми якої кореспондують з приписами ч.6 ст. 12 ГПК України, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, положення ГПК України про забезпечення позову застосовуються у справі про банкрутство з урахуванням вимог ГПК України, що визначає особливості провадження у справі про банкрутство як окремої форми судового процесу.

Відтак, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, передбачені загальними положеннями ст. 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор звернувся до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №4780 від 27.06.2018 та №5244 від 27.07.2018 щодо нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих за адресою м.Одеса, Тираспольське шосе, 2, та витребування належного боржнику нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв?язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову обов?язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв?язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов??язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття ефективний засіб, за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

В ході вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов?язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред?явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення.

Особа, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою; обов?язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов?язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов?язання після пред?явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов?язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:

- наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв?язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Із змісту заяви ліквідатора ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" вбачається, що позов у даній справі буде спрямованим на повернення майна боржника, відчуження якого, за твердженнями заявника, відбулося за відсутності на це волі ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" та з порушеннями вимог законодавства.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2021 у справі № 915/1642/20, за заявою Головного управління ДПС у Миколаївській області відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ Мостобудівельний загін № 73 (вул. Новозаводська, 5, м. Миколаїв, 54031; код ЄДРПОУ 30126124), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ Мостобудівельний загін № 73, введено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ Мостобудівельний загін № 73. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шибко О.Л. Цією ж ухвалою вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 328524191 від 08.04.2023 (який додано до позовної заяви ліквідатора) за ТОВ Мостобудівельний загін № 73 значиться право власності на нерухоме майно - розташоване за адресою - Одеська обл., м. Одеса, Тираспольське шосе, будинок 2: а саме нежитлові будівлі та споруди, загальна площа (кв.м): 5187.5.

Ліквідатором під час здійснення ліквідаційних заходів встановлено, що нерухоме майно ТОВ "Мостобудівельний загін № 73", розташоване за адресою - Одеська обл., м. Одеса, Тираспольське шосе, будинок 2 вибуло з власності ТОВ Мостобудівельний загін № 73 поза його волею, за наявності не знятих та не скасованих арештів, накладених на все майно боржника, більше того, майно вибуло шляхом поділу об`єкту з подальшим його продажем по часток одній і тій самій особі (договори долучено до позовної заяви).

У зв`язку з наведеним, на думку заявника існують реальні побоювання вважати, що після відкриття господарським судом провадження за відповідним позовом, нинішнім власником ОСОБА_1 спірне нерухоме майно буде перепродане або іншим чином виведено з власності. Вказане, в свою чергу, спричинить майнові збитки як боржнику, так і кредиторам боржника, що є порушенням приписів Кодексу України з процедур банкрутства.

З урахуванням наведених обставин та предмету позову, який ліквідатором подано до суду, суд визнає, що перебування на даний час спірної нерухомості у власності особи ОСОБА_1 створює передумови для подальшої її передачі цією особою у власність або у користування іншим фізичним або юридичним особам.

Наявність у ОСОБА_1 правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірною нерухомістю на користь третіх осіб.

Встановивши вказані обставини, врахувавши предмет і підстави позову, з яким заявник звернувся до суду, суд вбачає наявність зв?язку між обраними заявником заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, оскільки перебування спірних об?єктів нерухомості у власності ОСОБА_1 створює передумови для подальшої передачі цих об?єктів у власність іншим особам, а відтак існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у власність або користування (у тому числі відчуження, перереєстрація, реєстрація, визнання права власності тощо) щодо об?єктів нерухомого майна, здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо цих об?єктів нерухомого майна, ? може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову).

Варто відзначити, у постанові від 10.03.2021 у справі №922/2566/20 Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у спорі, пов`язаному з відновленням права власності на нерухоме майно, щодо якого в реєстрі наявний запис про право власності за відповідачем, є необхідність вжиття заходу забезпечення позову, оскільки невжиття такого заходу може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених корпоративних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у справі, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії стосовно майна товариства, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Так, у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідачем буде здійснено відчуження, перереєстрацію спірного майна, заявник не зможе захистити або поновити права кредиторів в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

За такого суд визнає запропоновані заявником заходи до забезпечення позову обґрунтованими, співмірними та такими, що жодним чином не обмежать господарську діяльність ОСОБА_1 .

Суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що виникли при розгляді заяви про забезпечення позову.

Ураховуючи викладене, з метою забезпечення вимог кредиторів та збереження майна, належного боржнику, задля досягнення основної мети процедур банкрутства - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, суд задовольняє заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 234 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити заяву ліквідатора ТОВ "Мостобудівельний загін № 73" вих. № 02-01/121 від 19.04.2024 про вжиття заходів забезпечення позову.

2. Вжити заходи забезпечення позову ТОВ Мостобудівельний загін №73 шляхом накладення арешту на нерухоме майно, розташоване за адресою - Одеська область, м. Одеса, Тираспольське шосе, будинок 2: нежитлові будівлі та споруди, загальна площа (кв.м): 5187.5; опис об`єкта: ц-навіс, 1-4 споруда, У-вбиральня, II- залізнична під`їздна колія яка примикає стрілочним переводом №73 до колії №35 станції Одеса Застава-1 загальною довжиною 2400,6 метрів, Ш-котельня, Ф1,Ф2-майстерня, Т4-навіс 1, І-навіс 2, Г-навіс 3, Ф4-підстанція, Ф5-сарай, Щ-ТП, Ц-трансформаторна, Ю-адміністративна будівля, Б-адміністративний корпус, А-адміністративно-складська будівля, В-виробничий цех, Р1-дізельна, П2-лабораторія, П1-моторний цех, С-склад, Т-склад 2, Т1-склад 3, Д-склад 4, Е-склад 5, Л-склад 6, О- склад 7, П- склад 9, Р-виробничий цех; реєстраційний номер об`єктів нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27236107 та 26838272.

3. Ухвала є обов?язковою до виконання та набирає законної сили з 27.05.2024.

Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" (ідентифікаційний код 30126124; вул. Новозаводська, 5, м. Миколаїв, 54031) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Пляки Сергія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) 465 видане 15.03.2013; адреса: а/с № 8, м. Миколаїв, 54017).

Боржником за даною ухвалою є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Дана ухвала дійсна для пред?явлення державному виконавцю на протязі 3-х років.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.05.2024.

Суддя Т.М.Давченко