Рішення

від 30.05.2024 по справі 916/802/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/802/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АНКОНА ФУТЕРГУТ (69059, м. Запоріжжя, вул. Радгоспна/Магара, буд. 30/2, кв. 64, код ЄДРПОУ 43237100)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСА 2 (75022, Херсонська обл., Білозерський район, с. Киселівка, вул. Молодогвардійська, б/н, код ЄДРПОУ 31873974)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Оккерт Ю.О. - на підставі ордера серії АР №1164673 від 19.02.2024р.;

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) АНКОНА ФУТЕРГУТ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) ОСА 2 про стягнення заборгованості за Договором поставки у розмірі 1 220 249 грн 38 коп., пені у розмірі 720 327 грн 57 коп., інфляційних втрат у розмірі 350 176 грн 41 коп., 10% річних у розмірі 243 279 грн 98 коп.

Ухвалою суду від 07.03.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/802/24, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2024р. Ухвалою суду від 02.04.2024р. відкладено підготовче засідання на 23.04.2024р.

Ухвалою суду від 23.04.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.05.2024р. Ухвалою суду від 16.05.2024р. відкладено судове засідання на 30.05.2024р.

Позивач - ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач - ТОВ ОСА 2, не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Суд повідомив відповідача про місце, дату та час судових засідань шляхом надсилання ухвали суду за місцезнаходженням відповідача.

Також, з метою повідомлення відповідача про місце, дату та час судових засідань судом було розміщено ухвали по справі 916/802/24 на офіційному сайті Господарського суду Одеської області.

У відповідності до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не звертався до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідачки про розгляд даної справи.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній документами в порядку ч.9 ст.165 ГПК України.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи все викладене вище, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що 04.10.2021р. між ТОВ «АНКОНА ФУТЕРГУТ» (Постачальник) та ТОВ «ОСА-2» (Покупець) був укладений Договір поставки №04102021, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю кормові добавки для тваринництва, білково-мінерально-вітамінні добавки, премікси, інший товар за погодженням сторін, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 2.1. Договору найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях, вказується у видаткових накладних Постачальника на товар.

Пунктом 2.7 Договору зазначено, що товар вважається прийнятим Покупцем за якістю згідно даним сертифікату якості підприємства-виробника на товар (посвідчення про якість товару), за кількістю відповідно даним, зазначеним у видаткових накладних.

Поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії Договору (п. 3.1. Договору).

Відповідно п. 3.5. Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару та підписання видаткової накладної.

Ціна товару, що поставляється відповідно до Договору, вказується у видаткових накладних Постачальника (п. 4.1. Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що розрахунок Покупцем за поставлену партію товару здійснюється у національній валюті України в безготівковому вигляді, шляхом перерахування грошових коштів на банківських рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки товару.

Згідно п. 11.2. Договору, цей Договір діє до 31.12.2022р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Постачальником протягом всього періоду дії Договору здійснено поставки товару за наступними видатковими накладними: від 20.10.2021р. №31 на суму 542 716 грн 03 коп. з ПДВ; від 12.11.2021р. №35 на суму 339 564 грн. з ПДВ; від 12.11.2021р. №36 на суму 163 449 грн 98 коп. з ПДВ; від 07.12.2021р. №41 на суму 420 264 грн. з ПДВ; від 17.12.2021р. №42 на суму 135 389 грн 99 коп. з ПДВ; - від 05.01.2022р. №1 на суму 238 236 грн з ПДВ; від 18.01.2022р. №2 на суму 135 389 грн 99 коп. з ПДВ; від 01.02.2022р. №6 на суму 262 140 грн з ПДВ; від 07.02.2022р. №10 на суму 129 479 грн з ПДВ; від 21.02.2022р. №13 на суму 360 350 грн 40 коп. з ПДВ.

Таким чином, позивач стверджує, що ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ була здійснена поставка товару на загальну суму 2 726 979 грн 39 коп., яка до теперішнього часу оплачена не в повному обсязі.

За розрахунком позивача, станом на 15.02.2024р., у зв`язку з невиконанням зобов`язань за Договором ТОВ «ОСА-2» має заборгованість перед ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ в розмірі 1 220 249 грн 38 коп., яка складається з неоплачених видаткових накладних, а саме: - від 17.12.2021р. №42 у розмірі 135 389 грн 99 коп. з ПДВ, яка частково сплачена, залишок, що підлягає стягненню складає 94 653 грн 99 коп.; - від 05.01.2022р. №1 у розмірі 238 236 грн. з ПДВ; - від 18.01.2022р. №2 у розмірі 135 389 грн 99 коп. з ПДВ; - від 01.02.2022р. №6 у розмірі 262 140 грн з ПДВ; - від 07.02.2022р. №10 у розмірі 129 479 грн з ПДВ; - від 21.02.2022р. №13 на суму 360 350 грн 40 коп. з ПДВ.

Позивач також зазначає, згідно із положеннями ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми.

Позивач зазначає, що нарахування пені за Договором здійснено в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за час прострочення зобов`язання в період з дня настання порушення до 01.07.2023р., а саме:

- за видатковою накладною від 17.12.2021р. №42: за період з 17.01.2022р. по 30.06.2023р.;

- за видатковою накладною від 05.01.2022р. №1: за період з 05.02.2022р. по 30.06.2023р.;

- за видатковою накладною від 18.01.2022р. №2: за період з 18.02.2022р. по 30.06.2023р.;

- за видатковою накладною від 01.02.2022р. №6: за період з 04.03.2022р. по 30.06.2023р.;

- за видатковою накладною від 07.02.2022р.№10: за період з 10.03.2022р. по 30.06.2023р.;

- за видатковою накладною від 21.02.2022р. №13: за період з 24.03.2022р. по 30.06.2023р., отже загальний розмір пені складає 720 327 грн 57 коп.

Також позивач зазначив, що за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 10 % річних, які узгодженні сторонами Договору в п. 8.3., входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням зазначеного, на думку позивача, з ТОВ «ОСА-2» на користь ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ підлягає стягненню 10% річних та інфляційні втрати, які будуть являтися відповідальністю ТОВ «ОСА-2» за прострочення грошового зобов`язання за Договором поставки від 04.10.2021р. №04102021.

На підставі зазначеного, позивач нарахував відповідачу 10% річних у розмірі 243 279 грн 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 350 176 грн 41 коп., пеню у розмірі 720 327 грн 57 коп., які просить стягнути з відповідача.

В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на положення ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, суд встановив, що 04.10.2021р. між ТОВ «АНКОНА ФУТЕРГУТ» (Постачальник) та ТОВ «ОСА-2» (Покупцем) укладений Договір поставки №04102021, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю кормові добавки для тваринництва, білково-мінерально-вітамінні добавки, премікси, інший товар за погодженням сторін, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі Договору поставки №04102021 у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 11.2. Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному Договору.

Найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних Постачальника на товар (п.2.1. Договору).

Сторони домовилися, що усі видаткові накладні, за якими Постачальник поставив Покупцеві товар протягом терміну дії цього Договору, відносяться до цього Договору, якщо інше не вказано в видаткових накладних або інших додатках до даного Договору (п.2.2. Договору).

За згодою сторін в видаткових накладних до цього Договору можуть бути вказані додаткові відомості про товар, а також інші умови виникнення і виконання зобов`язань за Договором (п.2.3. Договору).

Поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії цього Договору (п.3.1. Договору).

Терміни поставки конкретних партій товару узгоджуються сторонами додатково (але не більше 10 днів) здійсненням конклюдентних дій сторін (дій спрямованих на виконання зобов`язання або таких, що свідчать про прийняття виконання зобов`язання з боку контрагента), пов`язаних з передачею-прийманням товару. У разі потреби термін поставки може бути змінений Постачальником в робочому порядку з обов`язковим повідомленням Покупця (при цьому відсутність письмових заперечень Покупця до дати поставки, вказаної в повідомленні, буде свідченням узгодженості сторонами договору фактичної дати поставки конкретної партії товару) (п.3.2. Договору).

Згідно п.3.3. Договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ (перевезення сплачено до) область або поштою (посилка/адресна доставка) відповідно до умов та тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» (редакція 2010 року Ризик випадкової загибелі або псування товару, поставка якого здійснюється відповідно до договору, переходить від Постачальника до Покупця у момент передачі товару та підписання видаткової накладної.

Відповідно до п.3.5. Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця у момент передачі товару та підписання видаткової накладної.

Пунктом 4.1. Договору сторони домовилися. що ціна товару, що поставляється відповідно до Договору, вказується у видаткових накладних Постачальника.

Згідно до п.4.2. Договору загальна вартість Договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до видаткових накладних Постачальника. Зміна загальної вартості Договору здійснюється також у разі поставки додаткових партій і підписання уповноваженими представниками сторін додаткових угод на поставку таких партій товару.

Розрахунок Покупцем за поставлену партію товару здійснюється у національній валюті України в безготівковому вигляді, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника протягом тридцяти календарних днів з дня поставки товару (п.5.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АНКОНА ФУТЕРГУТ» на виконання умов Договору поставки №04102021 від 04.10.2021р. було поставлено, а ТОВ «ОСА-2» прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними від 20.10.2021р. №31 у розмірі 542 716 грн 03 коп. з ПДВ; від 12.11.2021р. №35 у розмірі 339 564 грн. з ПДВ; від 12.11.2021р. №36 у розмірі 163 449 грн 98 коп. з ПДВ; від 07.12.2021р. №41 у розмірі 420 264 грн. з ПДВ; від 17.12.2021р. №42 у розмірі 135 389 грн 99 коп. з ПДВ; - від 05.01.2022р. №1 у розмірі 238 236 грн з ПДВ; від 18.01.2022р. №2 у розмірі 135 389 грн 99 коп. з ПДВ; від 01.02.2022р. №6 у розмірі 262 140 грн з ПДВ; від 07.02.2022р. №10 у розмірі 129 479 грн з ПДВ; від 21.02.2022р. №13 у розмірі 360 350 грн 40 коп. з ПДВ.

Суд зауважує, що вказані видаткові накладні підписані обома сторона без зауважень та скріплені печатками сторін. Крім того, відповідачем не надано доказів на спростування факту поставки товару, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої обов`язки за Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ було здійснено поставка товару на загальну суму 2 726 979 грн 39 коп., яка оплачена не в повному обсязі.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, ТОВ «ОСА-2» не сплачено повністю вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ним перед ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ існує заборгованість у розмірі 1 220 249 грн 38 коп., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 8.1. Договору у разі невиконання, неповного або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, винна сторона відшкодовує контрагентові збитки, яких зазнали останні, включаючи прямий збиток і втрачену вигоду, а також виконує інші санкції, передбачені цим Договором.

Згідно п. 8.3. Договору у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак, Законом України від 30.03.2020р. №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232,269,322,324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Також доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023р. № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 припинено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З огляду на викладене, наведені приписи законодавства надають право нараховувати штрафні санкцій у період строку дії введеного карантину.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені судом встановлено, що він є вірним та стягненню з відповідача підлягають пеня у розмірі 720 327 грн 57 коп.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він є вірним та стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 350 176 грн 41 коп.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 10% річних судом встановлено, що він не є вірним, і стягненню з відповідача підлягають 10% річних у розмірі 242 946 грн 56 коп.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення 10% річних підлягають частковому задоволенню у відповідності до розрахунку суду.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в порядку ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АНКОНА ФУТЕРГУТ до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСА 2 про стягнення за Договором поставки у розмірі 1 220 249 грн 38 коп., пені у розмірі 720 327 грн 57 коп., інфляційних втрат у розмірі 350 176 грн 41 коп., 10% річних у розмірі 243 279 грн 98 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСА 2 (75022, Херсонська обл., Білозерський район, с. Киселівка, вул. Молодогвардійська, б/н, код ЄДРПОУ 31873974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АНКОНА ФУТЕРГУТ (69059, м. Запоріжжя, вул. Радгоспна/Магара, буд. 30/2, кв. 64, код ЄДРПОУ 43237100) за Договором поставки у розмірі 1 220 249 грн 38 коп., пеню у розмірі 720 327 грн 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 350 176 грн 41 коп., 10% річних у розмірі 242 946 грн 56 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 404 грн 39 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 31 травня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога