Постанова

від 05.11.2024 по справі 916/802/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/802/24м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №8

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Богацької Н.С.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

від позивача: Балковий Р.Л., за ордером;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ОСА 2

на рішення Господарського суду Одеської області

від 30 травня 2024 року (повний текст складено 31.05.2024)

у справі № 916/802/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АНКОНА ФУТЕРГУТ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСА 2

про стягнення 2 534 033,34 грн., -

суддя суду першої інстанції: Рога Н.В.,

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 05.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) АНКОНА ФУТЕРГУТ (також - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ОСА 2 (також відповідач, Підприємство) про стягнення з останнього 2 534 033,34 грн., з яких: 1 220 249,38 грн. сума основного боргу, 720 327,57 грн. сума нарахованих пені, 350 176,41 грн. сума інфляційних втрат, 243 279,98 грн. - 10% річних.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ посилається на невиконання відповідачем умов Договору поставки від 04.10.2021 №04102021 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, у встановлений Договором термін, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню, річні та інфляційні втрати, згідно з ч. 2 ст. 265 Цивільного Кодексу України. При цьому, умовами Договору сторони встановили ставку річних у розмірі 10% від простроченої до оплати суми.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 у справі №916/802/24 (суддя Рога Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСА 2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АНКОНА ФУТЕРГУТ заборгованість за Договором поставки у розмірі 1 220 249,38 грн., пеню у розмірі 720 327,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 350 176,41 грн., 10% річних у розмірі 242 946,56 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 404,39 грн. В решті позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведення позивачем обставин, на які він посилається, належними та допустимими доказами.

Так, місцевим господарським судом було встановлено, що у матеріалах справи наявні видаткові накладні, які засвідчують здійснення поставки обумовленого товару на користь відповідача; рахунки, що виставлялись відповідачу на оплату отриманого товару. Однак, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту оплати цього товару з боку ТОВ «ОСА 2», що є підставою для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 1 220 249,38 грн.

Також, судом першої інстанції було перевірено розрахунки пені, 10% обумовлених договором поставки річних, та інфляційних втрат і встановлено, що здійснений позивачем розрахунок 10% річних є неправильним. Тому, здійснивши власний розрахунок, суд першої інстанції дійшов висновку, що правильною сумою нарахованих річних є 242 946,56 грн., а не заявлені позивачем 243 279,98 грн., що стало підставою для часткової відмови у задоволенні позовних вимог. Водночас розрахунки сум пені та інфляційних втрат, здійснені позивачем, місцевий господарський суд визнав належними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ОСА 2 звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 у справі №916/802/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АНКОНА ФУТЕРГУТ до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСА 2 відмовити у повному обсязі.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано у повному обсязі обставин, що мають значення для справи, що призвело до необґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Так, звертаючи увагу на те, що розгляд даної справи відбувався в суді першої інстанції за відсутністю відповідача, ТОВ «ОСА 2» вказує, що місцевим господарським судом не було досліджено та враховано факти того, що з початку березня 2022 відповідач знаходився на окупованій території, а майно останнього протягом 2022-2023 піддалося пошкодженню та руйнуванню внаслідок ракетних обстрілів, а частина була розграбована, зокрема, з території свиноферми військовослужбовцями РФ були вивезені майже усі тварини. Дані обставини мали суттєвий плив на господарську діяльність Підприємства та унеможливили своєчасне виконання ТОВ «ОСА 2» своїх обов`язків перед контрагентами.

На підтвердження вищевказаного, апелянтом долучено до апеляційної скарги відповідні докази. Тому, враховуючи вказане, ТОВ «ОСА 2», з посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та введення в Україні воєнного стану, який впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків відповідачем, апелянт вважає, що відповідач має бути звільнений від відповідальності за порушення Договору від 04.10.2021 №04102021 на підставі ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України. Окремо відповідач зазначає, що ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ не надано доказів понесення останнім збитків.

Скаржник наголошу на тому, що у даному випадку штрафні санкції, стягнуті судом, 1 313 450,54 грн., що навіть перевищує суму заборгованості за спірним Договором, у зв`язку з чим, відповідач просить суд апеляційної інстанції (з урахуванням майнового стану Підприємства), враховуючи положення ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України, зменшити розмір штрафних санкцій до 10% від суми, яка заявлена позивачем.

Крім того, апелянт зауважує, що надані позивачем, в обґрунтування своїх позовних вимог, документи містять істотні недоліки, та суперечать вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», оскільки не дають змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Так, зокрема, сторінка 4 Договору поставки від 04.10.2021 №04102021, Акт звірки за період з 01.10.2021 по 03.01.2024, видаткова накладна від 17.12.2021 №17, видаткова накладна від 18.01.2022 №2 не містять відбитку печатки відповідача; частина документів (видаткова накладна від 01.02.2022 №6, видаткова накладна від 18.01.2022 №2) містять підпис, який виконано від імені ОСОБА_1 , однак, цей підпис повністю не співпадає з підписом ОСОБА_1 на Договорі поставки від 04.10.2021 №04102021; підпис на Специфікації (Додаток №1 до Договору від 04.10.2021 №04102021), видаткової накладна від 05.01.2022 №1 виконано іншими особами, дані яких відсутні.

Разом з цим, відповідач вказує, що печатка підприємства і вся документація Підприємства знищені та/або викрадені, а тому у останнього наявні обґрунтовані сумніви в достовірності та справжності поданих позивачем вищевказаних доказів, а саме: Договору поставки від 04.10.2021 №04102021, видаткових накладних від 17.12.2021 №17, від 05.01.2022 №1, від 18.01.2022 №2, від 01.02.2022 №6, від 07.02.2022 №10, від 21.02.2022 №13.

З огляду на наведене, ТОВ «ОСА 2» заявляє клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на розгляд якої винести наступні питання:

1. Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 у Договорі поставки від 04.10.2021 №04102021 саме тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

2. Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 у видатковій накладній від 18.01.2022 №2 саме тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

3. 2. Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 у видатковій накладній від 01.02.2022 №6 саме тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Проведення експертизи апелянт просить доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,8).

Більш детально доводи ТОВ «ОСА 2» викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ОСА 2 на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 у справі №916/802/24 та призначено її розгляд на 30 жовтня 2024 року о 14:30 год. Позивачу встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ правом щодо надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось, відзив до суду не надало, проте, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 задоволено заяву представника ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ Балкового Руслана Леонідовича про надання йому можливість участі у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon та визначено провести судове засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.10.2024 задоволено клопотання представника ТОВ «ОСА 2» від 30.10.2024 про відкладення розгляду справи, відкладено судове засідання у справі №916/802/24 на 05.11.2024 о 14:45 год.

05.11.2024, до початку судового засідання, від представника апелянта до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №916/16/802/24 на іншу дату, в якому останній вказує, що він переніс оперативне втручання у зв`язку з отриманням закритого багато уламкового переламу ПЕМ лівої плечової кістки зі зміщенням уламків. Представник наголошує на тому, що у зв`язку з важким перебігом відновлювального лікування та фактом іммобілізації, що значно ускладнює рух та фізичні можливості, після перенесеного оперативного втручання, він тимчасово позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні щодо розгляду апеляційної скарги у справі №916/802/24 у Південно-західному апеляційному господарському суді, яке призначено на 05.11.2024 року об 14:45 год. Водночас, заявник вважає, що заміна представника на іншого - є недоцільною. Вказані обставини були наведені представником відповідача і у попередньому клопотанні про відкладення розгляду даної справи.

На підтвердження наведених обставин представником ТОВ «ОСА 2» надані відповідні докази (зокрема: копія виписки із медичної карти хворого, копія рентгенограмми до операції, копія рентгенограмми після операції.).

Судова колегія, розглянувши клопотання представника відповідача, відмовляє в задоволенні останнього, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Апеляційний суд зазначає, що посилання апелянта на недоцільність заміни існуючого представника на іншого є лише позицією відповідача, разом з тим, діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб (враховуючи можливість юридичної особи брати участь у судових засіданнях в порядку самопредставництва).

До того ж, клопотання відповідача не містять посилань на необхідність дослідження нових доводів по справі, окрім тих які визначені в апеляційній скарзі. Відповідачем не заявлено про необхідність надання додаткових доказів, клопотань або інших заяв, які він не мав можливості своєчасно подати суду, які могли б вплинути на встановлені судом першої інстанції обставини, крім долучених до апеляційної скарги. Позиція сторони відповідача ґрунтовно висвітлена в апеляційній скарзі.

Таким чином, судова колегія відзначає, що відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не наведено жодних об`єктивних причин, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності його представника.

Строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які приймають участь в засіданні суду апеляційної інстанції; відсутність представника відповідача (апелянта) у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

З огляду на вищезазначені обставини, ураховуючи необхідність дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливість явки представника відповідача не позбавляє суд права здійснити розгляд апеляційної скарги, з урахуванням того, що відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024, присутність сторони в судовому засіданні не визнавалась обов`язковою.

05.11.2024 у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) прийняв участь представник ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та, виклавши свою правову позицію по справі, просив залишити рішення суду першої інстанції в силі як обґрунтоване та законне.

Представник ТОВ ОСА 2 у зазначене судове засідання не з`явився, що у розумінні норми ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 05.11.2024, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.10.2021 між ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ (Постачальник) та ТОВ ОСА 2 (Покупець) був укладений Договір поставки №04102021 (далі Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю кормові добавки для тваринництва, білково-мінерально-вітамінні добавки, премікси, інший товар за погодженням сторін, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 2.1 Договору найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях, вказується у видаткових накладних Постачальника на товар.

Сторони домовилися, що усі видаткові накладні, за якими Постачальник поставив Покупцеві товар протягом терміну дії цього Договору, відносяться до цього Договору, якщо інше не вказано в видаткових накладних або інших додатках до даного Договору (п. 2.2 Договору).

За згодою сторін в видаткових накладних до цього Договору можуть бути вказані додаткові відомості про товар, а також інші умови виникнення і виконання зобов`язань за Договором (п. 2.3 Договору).

Пунктом 2.7 Договору зазначено, що товар вважається прийнятим Покупцем за якістю згідно даним сертифікату якості підприємства-виробника на товар (посвідчення про якість товару), за кількістю відповідно даним, зазначеним у видаткових накладних.

Поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії Договору (п. 3.1 Договору).

За положеннями п. 3.3 Договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ (перевезення сплачено до) область або поштою (посилка/адресна доставка) відповідно до умов та тлумачення термінів ІНКОТЕРМС (редакція 2010 року Ризик випадкової загибелі або псування товару, поставка якого здійснюється відповідно до договору, переходить від Постачальника до Покупця у момент передачі товару та підписання видаткової накладної.

Відповідно п. 3.5 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару та підписання видаткової накладної.

Ціна товару, що поставляється відповідно до Договору, вказується у видаткових накладних Постачальника (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору загальна вартість Договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до видаткових накладних Постачальника. Зміна загальної вартості Договору здійснюється також у разі поставки додаткових партій і підписання уповноваженими представниками сторін додаткових угод на поставку таких партій товару.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розрахунок Покупцем за поставлену партію товару здійснюється у національній валюті України в безготівковому вигляді, шляхом перерахування грошових коштів на банківських рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки товару.

У разі невиконання, неповного або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, винна сторона відшкодовує контрагентові збитки, яких зазнали останні, включаючи прямий збиток і втрачену вигоду, а також виконує інші санкції, передбачені цим Договором (п. 8.1 Договору).

У разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми (п. 8.3 Договору).

Приписами п. 8.5 Договору встановлено, що сторона звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за Договором, якщо доведе, що таке невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 9.2 Договору сторони зобов`язались без зволікання інформувати один одного про усі обставини, які піддають загрозі або роблять неможливим виконання зобов`язань за даним Договором, додатками до нього і погоджувати заходи по їх усуненню.

Згідно з п. 11.2 Договору, цей Договір діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному Договору.

У розділі 12 Договору «Юридичні адреси і реквізити сторін» контрагентами зазначені: юридичні адреси підприємств, їх адреси для листування та контактні номери телефонів (мобільні).

Договір містить підписи директорів обох підприємств та відтиск печатки позивача.

Додатком №1 до Договору від 04.10.2021 №04102021 є Специфікація, якою визначено: найменування товарів, що поставляються, одиниця виміру за кожним з найменувань та ціна за одиницю без ПДВ (т. 1 а.с. 54). Вказаний Додаток підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками обох підприємств.

У матеріалах справи наявні видаткові накладні, а саме: від 07.12.2021№42 на суму 135 389,99 грн. з ПДВ (а.с. 34, 55); від 05.01.2022 №1 на суму 238 236,00 грн з ПДВ (а.с. 35, 56); від 18.01.2022 №2 на суму 135 389,99 грн. з ПДВ (а.с. 36, 57); від 01.02.2022 №6 на суму 262 140,00 грн. з ПДВ (а.с. 37, 58); від 07.02.2022 №10 на суму 129 479,00 грн з ПДВ (а.с. 38, 59); від 21.02.2022 №13 на суму 360 350,40 грн. з ПДВ (а.с. 39, 60).

Всі вказані видаткові накладні містять посилання на Договір поставки від 04.10.2021 №04102021; найменування та вартість товару у видаткових накладних відповідає найменуванню та вартості товару, що визначені у Додатку №1 до Договору Специфікації; у кожної з видаткових накладних наявна інформація щодо рахунку, який відповідає тієї чи іншій видатковій накладній.

Вказані видаткові накладні підписані обома сторона без зауважень та скріплені печатками сторін.

Також, у матеріалах справи містяться відповідні рахунки на оплату: від 17.12.2021 №45 на суму 135 389,99 грн. (а.с. 20, 61); від 05.01.2022 №1 на суму 238 236,00 грн. (а.с. 21, 62); від 18.01.2022 №2 на суму 135 389,99 грн.(а.с. 22, 63); від 01.02.2022 №7 на суму 262 140,00 грн. (а.с. 23, 64); від 07.02.2022 №8 на суму 129 479,00 грн. (а.с. 24, 65); від 21.02.2022 №11 на суму 360 350,40 грн. (а.с. 25, 66).

За твердженнями позивача, ТОВ «ОСА 2» за вказаними вище рахунками здійснило оплату лише частково, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом звірки взаємних розрахунків між сторонами, який підписаний лише позивачем, згідно з яким у відповідача станом на серпень 2023 (включно) існує заборгованість за спірним Договором поставки у розмірі 1 220 249,38 грн.

Тому, з метою отримання грошових коштів за поставлений товар, 03.01.2024 ТОВ ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ надіслало на адресу ТОВ «ОСА 2» лист ПРЕТЕНЗІЮ від 03.01.2024 за вих .№03/01 із проханням провести розрахунок по заборгованості за поставлену відповідачу продукцію у строк до 31.01.2024 (а.с. 67-69).

Докази цього направлення, а саме: опис вкладення, фіскальний чек та поштова накладна АТ «УКРПОШТА» наявні у матеріалах даної справи (а.с. 70).

З огляду на відсутність реагування на вказану Претензію, ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ звернулось до господарського суду із позовом про стягнення основної заборгованості у сумі 1 220 249,38 грн.

Водночас, у в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем, відповідно до умов Договору та положень ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 720 327,57 грн. пені, 350 176,41 грн. інфляційних втрат та 243 279,98 грн. 10% річних.

Беручи до уваги межі розгляду апеляційної скарги, проаналізувавши її доводи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Щодо клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Як вбачається, відповідач вимоги апеляційної скарги обґрунтовує, у тому числі тим, що підписи у спірному Договорі поставки від 04.10.2021 №04102021, видаткових накладних від 18.01.2022 №2 на суму 135 389,99 грн. та від 01.02.2022 №6 на суму 262 140,00 грн. не відповідають підписам директора відповідача ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Зі змісту зазначеного випливає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Апелянт просить призначити у даній справі судову почеркознавчу експертизу, на розгляд якої поставити таки питання:

1. Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 у Договорі поставки від 04.10.2021 №04102021 саме тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

2. Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 у видатковій накладній від 18.01.2022 №2 саме тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

3. 2. Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 у видатковій накладній від 01.02.2022 №6 саме тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами), визначено, що основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так і не пов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи. Відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджувального об`єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких виконувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи тощо), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й документ, який досліджується. Експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). При вилученні вільних зразків підписів особи, від імені якої виконано досліджуваний підпис, слід відшукувати документи з варіантом підпису, найбільш схожим на підпис, що досліджується. При відібранні експериментальних зразків підпису особи, від імені якої виконано підпис, слід запропонувати їй розписатися всіма застосовуваними нею варіантами підписів.

Разом з тим, заявляючи клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відповідачем не надано вільних та умовно-вільних зразків підпису (почерку) особи, яка підлягає ідентифікації.

Директор ТОВ «ОСА 2», будучи обізнаним про дату, час та місце розгляду справи, усвідомлюючи, що судом апеляційної інстанції буде розглядатись клопотання про призначення експертизи, до судового засідання не з`явився та не виявив готовність надати у судовому засіданні експериментальні зразки підпису та почерку для проведення експертного дослідження.

Водночас апеляційна колегія звертає увагу на те, що підписи, які містяться на оспорюваних видаткових накладних від 18.01.2022 №2 та від 01.02.2022 №6 за візуальним оглядом є ідентичними. Разом з тим, видаткова накладна від 01.02.2022 №6 також скріплена печатками сторін (справжність печатки відповідачем під сумнів не ставиться).

З цього приводу судова колегія вказує, що відповідно до ст. 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19 зазначено, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05.12.2018 у справі №915/878/16.

Відтиск печатки на видаткових накладних за доводами Верховного Суду є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Отже, хоча печатка товариства і не є обов`язковим реквізитом документа, проте її проставлення на оспорюваній накладній, за відсутності доказів її втрати відповідачем, викрадення, вибуття в інший спосіб тощо, свідчить про те, що саме відповідачем вказаною накладною посвідчено прийняття товару.

При цьому, посилаючись на невідповідність підписів директора, відповідач не зазначає про неотримання ТОВ «ОСА 2» спірного товару, не надає доказів, які б свідчили, що товар, зазначений в оспорюваних накладних, позивачем відповідачу не поставлявся.

Більш того, відповідач займає взаємовиключну позицію, коли не визнає підпису директора Підприємства на Договорі поставки та 2-х видаткових накладних, але не заперечує стосовно будь-якої поставки за спірним Договором з огляду на існування інших видаткових накладних, які складені на виконання такого Договору поставки.

Також, вказуючи, що підпис на Специфікації (Додаток №1 до Договору від 04.10.2021 №04102021) та підпис на видатковій накладній від 05.01.2022 №1 виконані невідомими особами, а відповідач також має сумніви в достовірності та справжності і видаткових накладних від 17.12.2021 №17, від 05.01.2022 №1, від 07.02.2022 №10, від 21.02.2022 №13, апелянт, у то же час, посилаючись на те, що штрафні санкції у даному випадку перевищують суму заборгованості за спірним Договором, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 10% від суми, яка заявлена позивачем, тим самим підтверджуючи відповідну заборгованість, яка виникла на підставі відповідних Договору поставки, Специфікації до нього та видаткових накладних.

Наведене підтверджується і доводами апеляційної скарги відносно вимог апелянта щодо звільнення останнього від відповідальності за порушення Договору від 04.10.2021 №04102021 на підставі ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України, у зв`язку з форс-мажорними обставинами, визначеними листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, які, за твердженням відповідача, мали суттєвий плив на господарську діяльність Підприємства та унеможливили своєчасне виконання ТОВ «ОСА 2» своїх обов`язків перед контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Поруч із цим, колегія суддів наголошує, що за приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судова колегія зазначає, що заявлене відповідачем клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи є недоцільним, оскільки при вирішенні справи відсутня необхідність призначення експертизи, а матеріали справи дозволяють повно і всебічно з`ясувати фактичні обставини справи, необхідні для вирішення спору.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що правові відносини сторін виникли з договору поставки, правове регулювання якого здійснюється за правилами Цивільного та Господарського кодексів України.

Статтею ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення викладені у ст. 265 Господарського кодексу України .

За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України).

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали даної справи свідчать про те, що ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ окремими партіями поставлявся відповідачу товар на виконання умов Договору від 04.10.2021 №04102021. Кожна поставка, яка приймалась відповідачем, оформлювалась відповідними видатковими накладними.

Доказів протилежного ТОВ «ОСА 2» до суду не надано, як і не надано доказів виконання зустрічного зобов`язання відповідача за Договором оплати отриманого товару.

Враховуючи викладене та беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження оплати відповідачем отриманого ним товару за Договором від 04.10.2021 №04102021, у зв`язку з чим за ТОВ «ОСА 2» рахується заборгованість в розмірі 1 220 249,38 грн., яка доведена належними та допустимими доказами, судова колегія зазначає про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1 220 249,38 грн., яку правильно задовольнив суд першої інстанції.

Щодо стягнення 10% річних, інфляційних втрат та пені.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України).

Як вже зазначалось вище, згідно з п. 5.1 Договору Покупець зобов`язаний оплачувати кожну поставлену партію товару протягом 30-ти днів з моменту поставки відповідної партії товару.

З огляду на умови п.п. 3.1, 3.3, 3.5 Договору моментом поставки товару є момент підписання Покупцем видаткової накладної, якою підтверджується факт приймання-передачі кожної партії товару, який доставляється Продавцем до узгодженого сторонами місця призначення.

Відтак, оскільки відповідачем без будь-яких зауважень підписані видаткові накладні від 07.12.2021№42, від 05.01.2022 №1, від 18.01.2022 №2, від 01.02.2022 №6, від 07.02.2022 №10, від 21.02.2022 №13, то останній строк оплати по даним накладним для Покупця настав: 06.01.2022, 04.02.2022, від 17.02.2022, від 03.03.2022 №6, від 09.02.2022 №10, від 22.03.2022 №13 відповідно.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, за змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойка (штраф, пені) - грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки ТОВ «ОСА 2» не виконало свого обов`язку з оплати отриманого товару, у Постачальника, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, наявні усі підстави для нарахування річних та інфляційних витрат, а також для стягнення пені.

Як було зазначено вище, приписами п. 8.3 Договору визначено, що у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми.

Обґрунтовуючи доводи своїх вимог, позивач надав суду детальний розрахунок суми 10% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за визначені ТОВ АНКОНА ФУТЕРГУТ періоди на суму боргу 1 220 249,38 грн.

Суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки, встановив, що нарахування інфляційних втрат та пені є арифметично правильними та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства. Водночас, суд встановив неналежність визначеної позивачем суми 10% річних, у зв`язку з чим, здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача 10% річних у розмірі 242 946,56 грн. Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого суду.

Щодо доводів апелянта про можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення Договору від 04.10.2021 №04102021 на підставі ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1).

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч.2).

Апелянт стверджує, що неможливість своєчасного виконання зобов`язань за Договором поставки виникла у нього, у зв`язку з існуванням обставин непереборної сили, зокрема, введенням воєнного стану в Україні, перебуванням останнього тривалий час на окупованій території та втратою майна.

Однак, по-перше, судова колегія звертає увагу на те, що частина відповідних зобов`язань виникла у ТОВ «ОСА 2» до введення воєнного стану, а по-друге, апеляційний суд вказує наступне.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 2 розпорядження ТТП України від 25.02.2022 №3 "Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України", що розміщений в мережі Інтернет за посиланням: https://ucci.org.ua/uploads/files/62989f8bb62c2687708951.pdf, установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (із змінами та доповненнями).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (із змінами і доповненнями).

Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово - промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44 (5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 Регламенту).

Суд звертає увагу, що надання Сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично. При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, суд апеляційної інстанції встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не шляхом розміщення на сайті ТПП України загального офіційного листа.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

Проте, в ст. ст. 14 та 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію Російської Федерації проти України повинно супроводжуватися доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України саме для ТОВ «ОСА 2» форс-мажорної обставини, а тому, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2021/02.0-7.1., на який посилається апелянт, колегія суддів розцінює виключно як інформаційне повідомлення, яке констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні та з огляду на те, що такий лист не заміняє сертифікату ТПП.

Разом з цим, судова колегія враховує, що пунктом 8.6 Договору сторони погодили алгоритм своїх дій у випадку настання форс-мажорних обставин для можливості подальшого звільнення від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань у зв`язку з відповідними обставинами непереборної сили.

Проте, доказів письмового повідомлення відповідачем позивача протягом 3-х днів про неможливість виконання ним взятих на себе зобов`язань за Договором поставки, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.

Водночас, умови цього пункту Договору позбавляють Покупця можливості посилатись на зазначені обставини як на підставу для звільнення від відповідальності у разі неповідомлення Продавця про останні.

Щодо наданих ТОВ «ОСА 2» фото доказів пошкодженого майна, яке за твердженням апелянта, належить саме відповідачу, то судова колегія зауважує, що таке твердження неможливо перевірити, виходячи лише із наданого зображення.

Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт перебування позивача в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін Договору.

Також, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про повне зупинення та/або переривання господарської діяльності відповідача у зв`язку із веденням військового стану та як наслідок виникнення обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання зобов`язань за Договором.

Аналогічна правова позиція підтримана КГС ВС у постанові від 29.06.2023 у справі №922/977/22.

Враховуючи наведене, судова колегія критично ставиться до доводів апелянта про те, що він має бути звільнений від сплати пені, 10% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання на підставі ст. 617 Цивільного кодексу України через виникнення форс-мажорних обставин.

Щодо вимог апелянта про зменшення штрафних санкцій до 10% від суми, яка заявлена позивачем.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судова колегія наголошує, що завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).

В контексті наведеного судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

У постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц міститься висновок, що у вказаній статті не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність однієї з них.

При цьому, в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), а також річних відсотків до їх розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №№ 925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Разом з тим, з огляду на наведені вище мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання, якщо їх розмір встановлений договором.

Апеляційний суд вказує, що положеннями ст. 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства відносять справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Отже, застосування неустойки та визначення в договорі розміру річних відсотків має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в ст. 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (ст. 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказав, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Апеляційна колегія наголошує на тому, що сума заборгованості за спірним Договором поставки складає 1 220 249,38 грн., разом з цим, позивач нарахував 720 327,57 грн. пені, 243 279,98 грн. відсотків річних, що разом складає 963 607,55 грн., що майже дорівнює сумі боргу.

Крім того, позивачем також нараховано відповідачу 350 176,41 грн. інфляційних втрат, які мають компенсаційний характер та є способом захисту майнового права та інтересу Продавця, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

При цьому, апеляційна колегія враховує, що матеріалами справи не встановлено понесення збитків позивачем.

Враховуючи усе вищенаведене, з огляду на обставини даної справи, керуючись вищевикладеними приписами законів, правових позиції Великої Палати Верховного Суду, рішенням Конституційного Суду України, приймаючи до уваги те, що матеріалами справи не встановлено понесення збитків позивачем, а заявлені санкції складають майже 79% від суми боргу, що є очевидною неспівмірністю заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені і процентів річних (враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання), дотримуючи розумний баланс між інтересами боржника та кредитора суд вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення 10% річних та пені до 10% від нарахованих позивачем сум.

Апеляційний суд вважає, що стягнення пені у розмірі 72 032,76 грн. та 24 328,00 грн. річних є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Зменшення розміру пені та відсотків річних до 10% від заявлених позивачем сум забезпечує дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності, оскільки позивач, як кредитор, не позбавляється можливості захистити власні інтереси також шляхом стягнення суми інфляційних втрат у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора, та, в той же час, деякою мірою відновлює майнову сферу боржника.

Апеляційна колегія зазначає, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані позивачем санкції, є суб`єктивним правом суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції не було з`ясовано усі обставини, що мають значення для справи; наявна невідповідність висновків суду, встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні в частині визначення судом сум щодо стягнення пені, 10% річних та інфляційних втрат, з мотивів даної постанови.

Щодо розподілу судових витрат, то апеляційна колегія зазначає, що пунктом 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів, з підстав часткового скасування судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСА 2 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 у справі №916/802/24 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АНКОНА ФУТЕРГУТ - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСА 2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АНКОНА ФУТЕРГУТ 1 220 249,38 грн. основної заборгованості, 350 176,41 грн. інфляційних втрат, 35 000,00 грн. пені, 15 000,00 річних та 24 307,71 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог відмовити.».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АНКОНА ФУТЕРГУТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСА 2 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 20 554,18 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області, на виконання даної постанови, видати відповідні накази із зазначенням повних реквізитів сторін.

Матеріали справи №916/802/24 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 11.11.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяБогацька Н.С.

СуддяКолоколов С.І.