Постанова

від 22.05.2024 по справі 910/568/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/568/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явились,

відповідача - Серьогіної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 (головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.) та рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 (суддя Андреїшина О.І.)

у справі №910/568/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Виробниче Підприємство "Квазар"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про визнання дій незаконними та скасування рішення про відміну процедури закупівлі,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне Виробниче Підприємство "Квазар" (далі також - ТОВ "СВП "Квазар") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі також - АТ "Українська залізниця") про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету АТ "Українська залізниця" про відміну процедури закупівлі №UA-2022-11-10-013299-а (ДК 021:2015 - 33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (дозиметри-радіометри), оформленого протоколом від 08.12.2022 №0812202218209525.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення тендерного комітету відповідача про відміну торгів є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" процедура закупівлі (торги) фактично завершується прийняттям рішення про намір укласти договір і після опублікування повідомлення про намір укласти договір не може бути відмінена або ж визнана такою, що не відбулась, а отже, прийняте відповідачем рішення суперечить закону та є таким, що порушує права та інтереси позивача.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.10.11.2022 АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" оголосило процедуру закупівлі Дозиметрів-радіометрів МКС-05 "ТЕРРА" за ідентифікатором UA-2022-11-10-013299-а.

2.2.ТОВ "СВП "Квазар" надіслало тендерну пропозицію від 14.11.2022 №06/6/ТД щодо участі у торгах на закупівлю: Код ДК 021:2015 - 33190000-8 - "Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні" (дозиметри - радіометри).

2.3.Відповідно до протоколу від 23.11.2022 №2311202218209525 ТОВ "СВП "Квазар" визнано переможцем процедури відкритих торгів на закупівлю за кодом ДК 021:2015: 33190000-8 - "Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні" (дозиметри-радіометри).

2.4.23.11.2022 відповідач оприлюднив повідомлення про намір укласти договір про закупівлю UA-2022-11-10- 013299-а з переможцем відкритих торгів.

2.5.Відповдіно до протоколу скасування процедури закупівлі UA-2022-11-10-013299-а відповідач вирішив відмінити процедуру закупівлі за кодом ДК 021:2015: 33190000-8 - "Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні" (дозиметри-радіометри) на підставі пункту 47 постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 №94 та з урахуванням частини 3 статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі".

2.6.Протоколом скасування процедури закупівлі UA-2022-11-10-013299-а визначено: "За результатами наради у замовника, яка відбулась з причетними фахівцями, було встановлено, що тендерна документація на закупівлю ДК 021:2015 - 33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (дозиметри - радіометри) номер процедури закупівлі в електронній системі закупівель: UA-2022-11 -10-013299-а (номер процедури на електронному майданчику SmartTender.biz №18209525) була сформована без врахування вимог Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13 січня 2016 №94, що є обов`язковими відносно до предмету закупівлі, що, в свою чергу, суперечить вимогам частини третьої статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі"".

2.7.13.12.2022 позивач надіслав на адресу відповідача лист з вимогою укласти договір з переможцем процедури відкритих торгів на закупівлю за кодом ДК 021:2015: 33190000-8 - "Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні" (дозиметри- радіометри). Відповідач зазначений лист проігнорував.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 26.04.2023, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 07.02.2024, позов задовольнив повністю; визнав незаконним та скасував рішення АТ "Українська залізниця" про відміну процедури закупівлі №UA-2022-11-10-013299-а (ДК 021:2015-33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (дозиметри - радіометри), оформлене протоколом від 08.12.2022 №0812202218209525; стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "СВП "Квазар" витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684 грн.

3.2.Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що: (1) з моменту визначення переможця торгів та встановлення відповідності пропозиції позивача вимогам тендерної документації та вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" неможливо відмінити процедуру закупівлі у порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 32 вказаного Закону; (2) матеріали справи не містять, а відповідач не надав жодних доказів, що тендерна документація відповідача на закупівлю була сформована без вимог Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 №94, про які зазначає відповідач; (3) заявлена позивачем вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення про відміну процедури закупівлі є такою, що спрямована на відновлення порушеного права позивача.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.АТ "Українська залізниця" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у цій справі; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК), зазначаючи, що:

- судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 17.08.2023 у справі №910/19426/21, від 01.06.2024 у справі №910/840/20, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, щодо застосування статей 627, 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК), ефективного обрання способу захисту;

- відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування пункту 2 частини першої статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме щодо застосування такої підстави для відміни тендеру, як неможливість усунення порушень, у разі самостійного виявлення порушень, з метою уникнення відповідальності у результаті виявлення таких контролюючими органами.

4.3.Також скаржник вказує на те, що суд першої інстанції, в порушення вимоги частини другої статті 237 ГПК, вийшов за межі позовних вимог та визнав незаконним і скасував рішення АТ "Українська залізниця", яке фактично АТ "Українська залізниця" не ухвалювалось (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК).

4.4.Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) позовні вимоги у цій справі №910/568/23 за своєю суттю є переддоговірним спором, що має кінцевою метою укладання договору. Заявляючи вимоги про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету АТ "Укрзалізниця" про відміну процедури закупівлі, позивач не ініціював спір щодо укладення або спонукання до укладення договору. Обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові;

(2) суди не дослідили, що умова, на яку посилається відповідач, а саме обов`язкова відповідність продукції технічним стандартам, є істотною відповідно до вимог законодавства;

(3) предметом позову є визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету від 08.12.2022 №0812202218209525, в той час як зі змісту резолютивної частини рішення вбачається, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав незаконним і скасував рішення АТ "Українська залізниця", яке фактично останнє не ухвалювало. Тендерний комітет АТ "Українська залізниця" також будь-яких рішень не ухвалював;

(4) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права (пункту 2 частини першої статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі"), а саме щодо застосування такої підстави для відміни тендеру, як неможливість усунення порушень, у разі самостійного виявлення порушень, з метою уникнення відповідальності у результаті виявлення таких контролюючими органами;

(5) відсутність у тендерній документації на закупівлю вимог про відповідність продукції, що має постачатись, технічному регламенту не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі", а також свідчить про порушення основних принципів закупівель, зокрема, принципу ефективності;

(6) оскільки станом на момент прийняття рішення про відміну закупівлі вже відбулось розкриття пропозицій, внести зміни до умов тендерної документації та усунути порушення законодавства про закупівлю не вбачалось можливим.

4.5.ТОВ "СВП "Квазар" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

4.6.За твердженнями позивача:

(1) перевірка відповідності умов тендерної документації вимогам чинного законодавства повинна здійснюватися на етапі затвердження тендерної документації замовником, який до оприлюднення наміру укласти договір з переможцем має можливість за власної ініціативи вносити зміни до тендерної документації;

(2) судами попередніх інстанцій не встановлено, що скаржник заявляв про невідповідність тендерної пропозиції вимогам тендерної документації під час проведення процедури закупівлі, в тому числі і технічним характеристикам предмета закупівлі. На всіх стадіях публічної закупівлі та після її скасування скаржник не зазначав, яким саме вимогам не відповідає предмет закупівлі. При цьому, про невідповідність предмета закупівлі вимогам законодавства позивачу стало відомо лише з відзиву на позовну заяву;

(3) позивач не заявляв вимогу щодо зобов`язання скаржника укласти договір, так як вважає, що протиправність дій останнього, яка полягає у порушенні вимог Закону України "Про публічні закупівлі", у незаконному скасуванні процедури закупівлі, в той час як на етапі переддоговірних відносин між сторонами були відсутні будь-які розбіжності, свідчить, що всі істотні умови можна вважати узгодженими;

(4) оскільки Регіональна філія "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" лише виконує функції, які делеговані їй АТ "Українська залізниця", можна зробити висновок, що замовником є саме АТ "Українська залізниця", що в свою чергу спростовує доводи скаржника про те, що АТ "Українська залізниця" не ухвалювала будь-яких рішень;

(5) предметом позову є рішення саме замовника в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" про відміну процедури закупівлі, яке було прийнято уповноваженою особою (тендерним комітетом), а не рішення окремої уповноваженої особи або органу, що свідчить про ухвалення судами рішень в межах позовних вимог.

4.7.АТ "Українська залізниця" подало додаткові пояснення з урахуванням наведеної позивачем позиції у відзиві на касаційну скаргу, акцентуючи увагу на тому, що:

(1) самостійно виявивши порушення законодавства та задля уникнення відповідальності у результаті виявлення таких контролюючими органами, замовник правомірно скористався правом, наданим частиною першою статті 32 Закону "Про публічні закупівлі" та прийняв рішення про відміну закупівлі через неможливість усунення порушень, так як після розкриття поданих конкурсних пропозицій немає можливості вносити зміни до умов документації конкурсних торгів;

(2) у повідомленні про намір укласти договір про закупівлю предметом закупівлі зазначено один товар, а позивач наполегливо намагається примусити відповідача придбати товар іншої марки, іншого виробника, з невідомими технічними характеристиками, які позивач замовив вже після того як закупівлю було відмінено та вказано на невідповідність такої пропозиції діючому законодавству;

(3) подальше виконання процедури закупівлі, за умови очевидної невідповідності обладнання, що пропонується позивачем, вимогам чинного законодавства призведе до ще більш грубого порушення законодавства про публічні закупівлі, оскільки кошти підприємства державного сектора економіки будуть фактично витрачені на обладнання, яке неможливо використовувати відповідно до умов регламента.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Відповідно до частини першої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2.Предметом позову у цій справі є вимога про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету АТ "Українська залізниця" про відміну процедури закупівлі.

5.3.В основу оскаржуваних судових рішень, незгода з якими стала причиною звернення відповідача з касаційною скаргою до суду, покладено висновок про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на те, що (1) з моменту визначення переможця торгів та встановлення відповідності пропозиції позивача вимогам тендерної документації та вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" неможливо відмінити процедуру закупівлі; (2) матеріали справи не містять, а відповідач не надав жодних доказів, що тендерна документація відповідача на закупівлю була сформована без вимог Технічного регламенту; (3) заявлена позивачем вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення про відміну процедури закупівлі є такою, що спрямована на відновлення порушеного права позивача.

5.4.Верховний Суд вважає такі висновки судів помилковими з огляду на наступне.

5.5.Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

5.6.Стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.7.Відповідно до частин першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.8.Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

5.9.Законодавець у частинах першій та другій статті 4 ГПК встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.10.При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (постанова Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).

5.11.Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

5.12.Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 ЦК, статті 20 ГК, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

5.13.Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

5.14.Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

5.15.Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Таким чином, виходячи зі змісту статей 15, 16 ЦК, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність); відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

5.16.У постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц Великої Палати Верховного Суду зазначила, що неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

5.17.Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

5.18.Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявляючи вимогу про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету АТ "Українська залізниця" про відміну процедури закупівлі, яке, на думку позивача, суперечить закону та є таким, що порушує його права та інтереси, останній вказував на те, що за результатами закупівлі очікував на укладення з відповідачем договору про закупівлю.

5.19.Проте, розглянувши цю справу по суті заявленої позивачем вимоги, суди попередніх інстанцій не врахували, що самостійна вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету про відміну процедури закупівлі не є ефективним способом захисту прав позивача як учасника та переможця процедури закупівлі, оскільки задоволення такої самостійної вимоги, навіть за умови його невідповідності закону, не призведе до поновлення прав позивача, відповідно, до досягнення очікуваного ним від цієї процедури закупівлі результату.

5.20.Тому у межах цієї справи таке рішення не підлягало оцінці судами на предмет його правомірності, адже відповідні обставини підлягають доведенню позивачем та оцінці судом у межах спору про захист дійсного права позивача і саме в межах розгляду такого спору позивач може посилатись на незаконність: (1) рішення тендерного комітету про відміну процедури закупівлі (без заявлення окремої вимоги про скасування такого рішення, адже закон відповідного не вимагає), а також (2) інших дій, вчинених в межах проведення процедури закупівлі, що в результаті не мали наслідком укладення між сторонами договору про закупівлю та досягнення сторонами очікуваного результату (поставки товару, отримання прибутку тощо), зокрема, доводячи, які саме правові наслідки для нього як учасника та переможця процедури закупівлі має прийняття тендерним комітетом відповідача рішення про відміну такої процедури закупівлі.

5.21.Таким спором може бути, зокрема, спір за про стягнення збитків, про наявність якого скаржник зазначає у додаткових поясненнях до касаційної скарги, а саме спір у справі №910/2979/24 за позовом ТОВ "СВП "Квазар" до АТ "Українська залізниця" про стягнення упущеної вигоди у розмірі 684 996 грн, який направлений на захист дійсних прав позивача у спосіб відшкодування упущеної вигоди, як потенційного прибутку неотриманого позивачем внаслідок неукладення договору про закупівлю через прийняття тендерним комітетом відповідача рішення про відміну процедури закупівлі.

5.22.З огляду на вищевикладене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій мали б відмовити в задоволенні позову з огляду на обрання позивачем неефективного способу захисту, що, в свою чергу, свідчить про обґрунтованість та правомірність доводів скаржника в цій частині.

5.23.Ініші доводи сторін, в тому числі й скаржника, по суті спору, зокрема, щодо законності/незаконності рішення тендерного комітету АТ "Українська залізниця" про відміну процедури закупівлі, Верховний Суд залишає без розгляду, так як обрання позивачем неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову та не вимагає з`ясування інших обставин по суті спору.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.2.Згідно з частинами першою-третьою статті 311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.3.З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

7. Судові витрати

7.1.Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку з тим, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 4 026 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 5 368 грн - за подання касаційної скарги, разом 9 394 грн.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у справі №910/568/23 скасувати.

3.Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Виробниче Підприємство "Квазар" (03045, Україна, місто Київ, вулиця Набережно-корчуватська, будинок, 136л, код ЄДРПОУ 36177373) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108, код ЄДРПОУ 40081237) 9 394 (дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири) грн судового збору.

5.Видачу відповідного наказу долучити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

О.Р. Кібенко