Постанова

від 30.05.2024 по справі 914/1303/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1303/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участі:

секретаря судового засідання - Іщука В. В.,

представників:

позивача: Приватного підприємства «Спорт-Рекреація» - не з`явився,

відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» - не з`явився,

третіх осіб: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча

компанія "Веселка"» - не з`явився,

2) Львівської міської ради - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Спорт-Рекреація»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 (з урахуванням ухвали від 04.03.2024 про виправлення описки) (колегія суддів: Кравчук Н. М. (головуючий), Плотніцький Б. Д., Гриців В. М.) та на рішення Господарського суду Львівської області від 05.09.2023 (суддя Яворський Б. І.)

у справі за позовом Приватного підприємства «Спорт-Рекреація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд»

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія "Веселка"», Львівська міська рада

про зобов`язання до вчинення дій,

УСТАНОВИВ:

У червні 2022 року Приватне підприємство «Спорт-Рекреація» (далі - позивач, ПП «Спорт-Рекреація») подало до господарського суду позов (з урахуванням заяви від 27.02.2023 про уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» (далі - відповідач, ТОВ «Екскомбуд»), за участі третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія "Веселка"» (далі - третя особа-1, ТОВ УК «Веселка») та Львівської міської ради (далі - третя особа-2, Міськрада), в якому просило зобов`язати відповідача вчинити дії з усунення виявлених ушкоджень та недоліків у багатоквартирних житлових будинках № 281-А (під`їзди № 1- 6) (будинки № 1, 2, 3 на генплані) та № 281-Б (під`їзди № 7- 11) (будинки № 4, 5 на генплані), що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Зелена, які зазначені у висновках експерта від 18.05.2022 № 9/1, № 9/2 відповідно, а саме:

1) у будинку № 281-А усунути ушкодження та недоліки щодо:

- залізобетонного приямку підвального приміщення, який відійшов від зовнішніх стін житлового будинку (далі - вимога 1.1);

- залізобетонного пандусу біля входу в нежитлове приміщення, який відійшов від зовнішньої стіни на 1 см Залізобетонні зовнішні сходи, що ведуть до входу в нежитлове приміщення, які відійшли від зовнішньої стіни (далі - вимога 1.2);

- пофарбування та декоративної штукатурки оздоблення фасаду будинку, яка облетіла, утеплювача з пінопласту, що оголено. Поруч із ушкодженим оздобленням стіни фасаду просіло мощення бруківкою на 4 см (далі - вимога 1.3);

- наявних тріщин в зовнішньому оздобленні конструктивного елемента будинку (далі - вимога 1.4);

- місцями наявного лущення пофарбування та фасадної декоративної штукатурки (далі - вимога 1.5);

- наявних множинних патьоків пофарбування металевих перил встановлених на балконах житлового будинку (далі - вимога 1.6);

- наявних вертикальних тріщин шириною розкриття до 2,0 мм в під`їзді № 4 на першому поверсі біля ліфта (далі - вимога 1.7);

- наявних вертикальних тріщин в цокольній частині будинку шириною розкриття до 3 мм (далі - вимога 1.8);

- наявних незафарбованих торцевих ділянок, які погіршують естетичний вигляд будинку по обидві сторони від влаштованих деформаційних швів (далі - вимога 1.9);

- корозії металевих вхідних дверей в підсобне приміщення (далі - вимога 1.10);

- заробленої тріщини в оздобленні зовнішньої стіни підземної автостоянки, яка не пофарбована у відповідності до кольорового рішення, що погіршує естетичний вигляд будівлі. Корозії металевих дверей входу в підземну автостоянку (далі - вимога 1.11);

- корозії металевих дверей встановлених на даху будинку (далі - вимога 1.12);

- множинних тріщин, наявних в підвальному поверсі житлового будинку в перегородках. Найбільші силові тріщини шириною розкриття 6 см та шириною розкриття 2 см. Наявної шпарини між перегородкою підвального приміщення та плитою перекриття (далі - вимога 1.13);

- мощення з бруківки зі сторони вбудовано-прибудованих громадських приміщень, що просіло місцями до 12 см, площина прилеглої території пішла хвилями (далі - вимога 1.14);

- мощення з бруківки біля житлового будинку, що просіло та місцями попровалювалось (далі - вимога 1.15);

- облаштування доїзду (внутрішньоквартального проїзду) до житлового будинку № 281-А, покриття якого мало бути виконано із асфальтобетону та посилено покриттям із бруківки, як це було передбачено проєктною документацією (далі - вимога 1.16);

2) у будинку № 281-Б усунути ушкодження та недоліки щодо:

- залізобетонних приямок підвальних приміщень, які відійшли від зовнішніх стін житлового будинку, внаслідок чого утворились тріщини (розриви) в оздобленні віконних відкосів, в окремих місцях відпало оздоблення приямку керамічною плиткою. Наявна шпарина шириною 1 см між фасадним оздобленням відкосу та віконним блоком залізобетонного приямку. У місцях ремонту приямку залишені не зафарбовані ділянки, що погіршує естетичний вигляд будинку (далі - вимога 2.1);

- неоднорідного пофарбування та / або втрати первісного кольору фасадної фарби зовнішньої стіни біля залізобетонного приямку (далі - вимога 2.2);

- наявної тріщини в оздобленні фасаду будинку (далі - вимога 2.3);

- наявних множинних патьоків пофарбування металевих перил встановлених на балконах житлового будинку. Ознак корозії металевих перил встановлених на балконах житлового будинку (далі - вимога 2.4);

- у підвальному поверсі житлового будинку на підлозі в окремих приміщеннях, коридорах стоїть вода, стіни зволожені, наявні висоли на стіні. Не завершено оздоблення віконних відкосів та підвіконника підвального поверху (далі - вимога 2.5);

- у підвальному поверсі в приміщенні водомірного вузла сталеві складові частини обладнання водомірного вузла вкриті іржею (далі - вимога 2.6);

- ухил мощення з бруківки направлений в сторону житлового будинку, що може спричиняти замокання стін підвалу та фундаменту (далі - вимога 2.7);

- мощення з бруківки навколо житлового будинку, що місцями просіло (далі - вимога 2.8);

- відсутності озеленення прилеглої території у вигляді чорнозему засіяного травою. Наявний значний ухил прилеглої земельної ділянки до задньої сторони будинку, внаслідок чого під час дощу вода разом із землею стікає до житлового будинку (далі - вимога 2.9);

- не завершення облаштування стоянки для легкових автомобілів та стоянки для легкових автомобілів інвалідів з північної та північно-східної сторони будинку в частині встановлення посиленого покриття з бруківки, як це було передбачено робочою документацією «Будівництво багатоквартирного житлового будинку № 4, № 5 на генплані з вбудованими громадськими приміщеннями та підземною автостоянкою № 9 на генплані на вул. Зеленій, 273 в місті Львові » (далі - вимога 2.10).

- облаштування доїзду (внутрішньоквартальний проїзд) до житлового будинку № 281-Б, покриття якого мало бути виконано із асфальтобетону та посилено покриттям із бруківки, як це було передбачено проєктною документацією (далі - вимога 2.11).

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем як генеральним підрядником будівництва прийнятих на себе зобов`язань за договором про співпрацю від 20.11.2015 № 20/11-2015 (далі - договір від 20.11.2015) щодо якісного будівництва житлових будинків № 281-А та № 281-Б.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.09.2023 позов задоволено частково. Зобов`язано відповідача вчинити дії на усунення виявлених ушкоджень / недоліків 1.1, 1.5, 1.6, 1.10, 1.13 у багатоквартирному житловому будинку № 281-А (під`їзди № 1- 6) (будинки № 1, 2, 3 на генплані) та 2.4, 2.5, 2.6, 2.8 у багатоквартирному житловому будинку № 281-Б (під`їзди № 7- 11) (будинки № 4, 5 на генплані), що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Зелена. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонам договір від 20.11.2015 за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами відносин будівельного підряду та відносин з приводу інвестування, тому спірні правовідносини регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішення в частині задоволених позовних вимог 1.1, 1.5, 1.6, 1.10, 1.13, 2.4, 2.5, 2.6, 2.8 обґрунтоване тим, що ці недоліки / ушкодження житлових будинків № 281-А, № 281-Б відображені на фото, у висновках експерта від 18.05.2022 № 9/1, № 9/2 і їх можна було спостерігати при огляді цих багатоквартирних житлових будинків і прилеглої території як речових доказів під час виїзного судового засідання. Оскільки ці недоліки / ушкодження виникли під час експлуатації у межах гарантійного строку, визначеного ст. 884 ЦК України, відповідач зобов`язаний їх усунути.

Відмова суду в усуненні решти вимог мотивована таким:

- недоліки / ушкодження 1.2, 1.4, 1.8, 1.10, 1.12, 2.3, 2.7 - відсутні на момент прийняття рішення через усунення відповідачем або третьою особою-1 самостійно, що не заперечувалось позивачем та третьою особою-1 під час огляду будинків за їх місцезнаходженням;

- недолік / ушкодження 1.3 - позивач визнав усунутим частково, однак неякісно, втім, на час огляду житлових будинків суд не встановив його наявність;

- недоліки / ушкодження 1.14, 1.15 - суд дійшов висновку, що просідання бруківки не можна вважати недоліком, оскільки спричинено заїздом та паркуванням автомобілів на пішохідній частині території, що зафіксовано відеозйомкою, проведеною під час виїзного судового засідання;

- недоліки / ушкодження 1.9, 2.2 - відповідач усунув шляхом здійснення фарбування фасаду, а незначна відмінність тону фарби зумовлена причинами, що не залежать від відповідача - вигорянням раніше пофарбованих частин фасаду;

- недолік / ушкодження 1.11 - позивач визнав частково усунутим, хоча зауважив, що корозія металевих дверей не усунута;

- недоліки / ушкодження 1.4, 1.7, 1.12, 1.16, 2.1, 2.9- 2.11 - виникли не в процесі експлуатації, вони існували на момент прийняття на баланс житлових будинків та були видимими для позивача, отже позивач відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України міг заявити вмотивовану відмову від прийняття будинків на баланс або скласти відповідний акт про виявлені недоліки, чого не зробив, тому роботи вважаються прийнятими позивачем, а в подальшому - третьою особою-1, без зауважень

При цьому висновки експерта від 18.05.2022 № 9/1, № 9/2 суд визнав належними доказами у справі та надав їм правову оцінку відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом з іншими доказами за правилами ст. 86 ГПК України, оскільки ці висновки складено на замовлення позивача та третьої особи-1 з метою обґрунтування позовних вимог і в них зазначено про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за ст. 384 Кримінального кодексу України.

Окрім того, за висновками суду вимоги позивача щодо усунення недоліків 1.16 та 2.11 безпідставні, оскільки доїзди (внутрішньоквартальні проїзди) від вул. Зелена до житлових будинків знаходяться за межами земельних ділянок, які надані в оренду для будівництва, тобто за межами будівельного майданчика, що виключає право відповідача на проведення таких робіт. Виконання робіт з будівництва дороги по вул. Проектна, 3 від вул. Зелена в напрямку до спірних об`єктів будівництва є виключною компетенцією Міськради як власника відповідних земельних ділянок та передбачено містобудівною документацією вул. Проектна, 3.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 (з урахуванням ухвали від 04.03.2024 про виправлення описки) рішення суду першої інстанції від 05.09.2023 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо правової природи договору від 20.11.2015 та з рішенням про відмову у задоволенні частини позовних вимог з посиланням, зокрема, на ч. 1 ст. 853 ЦК України.

Разом з тим апеляційний суд зазначив про відсутність підстав для залишення без змін рішення суду в частині задоволених вимог, оскільки станом на жовтень 2022 року відповідач здійснив ремонтні роботи та усунув недоліки / ушкодження житлових будинків № 281-А та № 281-Б в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2022 року від 31.10.2022 № 1 (далі - акт від 31.10.2022 № 1), підписаним між відповідачем як замовником та ТОВ «СБМ-Захід» як підрядником, а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2022 року, які відповідач додав до відзиву на позов.

При цьому суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на висновки експерта від 18.05.2022 № 9/1, № 9/2, враховуючи дату їх складання до звернення позивача із позовом та до моменту проведення робіт, зафіксованих в акті від 31.10.2022 № 1.

Також апеляційний суд зауважив, що нормами чинного ГПК України не передбачено проведення судом виїзного судового засідання, тому належним доказом, який би підтверджував наявність чи відсутність усунення відповідачем спірних недоліків / ушкоджень міг бути висновок судової експертизи. Однак, у матеріалах справи відсутній такий висновок, який би спростував доводи відповідача про виконання ремонтних робіт в повному обсязі в жовтні 2022 року, тому акт від 31.10.2022 № 1 є належним доказом у справі та підтверджує відсутність підстав для задоволення позову.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Спорт-Рекреація», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також на наявність підстав касаційного оскарження за п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просить скасувати постанову апеляційного суду про відмову у задоволенні позову повністю та рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження судових рішень за п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач вказав таке:

1) суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду у постановах:

від 25.04.2018 у справі № 818/816/17, від 20.11.2018 у справі № 761/42948/16-а, від 21.08.2019 у справі № 813/1572/13-а, від 29.08.2019 у справі № 825/1690/16, від 07.07.2020 у справі № 808/1206/17, від 17.08.2021 у справі № 420/5/20, від 13.09.2023 у справі № 813/5770/15 щодо необхідності дотримання проєктної документації та норм ДБН при здійсненні будівництва;

від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 щодо застосування ст. 80 ГПК України (стосовно створення нових доказів після подання позовної заяви), в результаті чого суд необґрунтовано вважав висновки експерта від 18.05.2022 № 9/1, № 9/2, подані позивачем разом із позовною заявою, неналежними доказами, у той час як взяв до уваги акт від 31.10.2022 № 1, поданий відповідачем після відкриття провадження у справі разом із відзивом, який до того ж подано із порушенням строку, встановленого судом першої інстанції на подання відзиву;

від 26.09.2018 у справі № 295/10621/13-ц та у справі № 641/11590/15-ц, від 03.10.2018 у справі № 461/3584/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц щодо застосування судами аксіоми цивільного судочинства «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права» (далі - аксіома цивільного судочинства), в результаті чого суд дійшов неправомірного висновку, що підписання позивачем актів прийняття будинків на баланс свідчить про прийняття ним будівельних робіт без зауважень;

2) апеляційний суд неправильно застосував положення ч. 1 ст. 853 ГПК України до спірних правовідносин, а правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування вказаної норми матеріального права за обставин, якщо роботи підрядником реально не виконані, але акт виконаних робіт підписаний зі сторони замовника, оскільки підрядник обіцяв виконати такі роботи в майбутньому, відсутній;

3) суди не дослідили зібрані у справі докази: висновки експерта від 18.05.2022 № 9/1, № 9/2, які підтверджують позовні вимоги на момент подачі позову; проєктну документацію забудови ЖК «Старий Сихів» через призму діючих ДБН, технічну документацію (план та конструкції дорожнього покриття, експлікацію будинків, споруд, майданчиків, генплан тощо); лист від 18.01.2022 № 8, в якому відповідач визнав існування станом на час отримання вимоги ПП «Спорт-Рекреація» від 13.12.2021 недоліків / ушкоджень, заявлених до усунення позивачем. Апеляційний суд встановив обставини виконання відповідачем спірних робіт в повному обсязі на підставі недопустимого доказу - акта від 31.10.2022 № 1, підписаний відповідачем з ТОВ «СБМ-Захід» та поданий до суду з відзивом з порушенням процесуальних строків. Наведене позивач вважає підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до п. 1, 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України.

Також у касаційній скарзі позивач, зокрема, зазначив, що:

- суд першої інстанції порушив ст. 119 ГПК України, коли необґрунтовано задовольнив клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву на позов та прийняв цей відзив з додатками до розгляду. Причини, про які відповідач зазначив в мотивування клопотання - неотримання ухвали про відкриття провадження та введення воєнного стану, не були поважними з огляду на те, що сам факт введення воєнного стану не є підставою для поновлення процесуального строку за відсутності обставин, що виникли внаслідок його запровадження та унеможливили виконання учасником процесуальних дії протягом установленого строку. Відповідач ознайомився з матеріалами справи у липні 2022 року, а відзив подав у листопаді цього ж року, тобто з пропущенням строку, встановленого судом (15 календарних днів з моменту відкриття провадження). Отже, місцевий господарський суд мав залишити без розгляду відзив відповідача, до якого додано акт від 31.10.2022 № 1, а суд апеляційної інстанції - не брати до уваги цей акт в якості доказу усунення відповідачем недоліків / ушкоджень в повному обсязі;

- суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку, що місцевий господарський суд проводив виїзне судове засідання, оскільки цей суд здійснював огляд речових доказів на місці відповідно до ст. 82 ГПК України за відповідним клопотанням позивача;

- висновки судів про відмову у задоволенні вимог 1.2, 1.4, 1.8, 1.10, 1.12, 2.3, 2.7 з посиланням на те, що позивач визнав, а третя особа-1 підтвердила, що ці недоліки / ушкодження відсутні через усунення відповідачем або самостійно третьою особою-1, є безпідставні, адже ні суд, ні представники позивача та третьої особи-1 не мають спеціальних знань для оцінки усунення тих недоліків / ушкоджень, які відповідач здійснив вже після відкриття провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2024 відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

13.05.2024 ПП «Спорт-Рекреація» подало до Верховного Суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Наведена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень у цій справі за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України не підтвердилась після відкриття касаційного провадження.

У ч. 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України покладається на скаржника.

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.

Підставою для касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Отже, для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення з наведеної підстави наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

При цьому, Суд звертає увагу, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні правовідносини.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, зокрема, у постановах від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц і № 522/2110/15-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Верховний Суд у постанові від 14.12.2021 у справі № 916/112/20 зазначав, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач вказав на неврахування апеляційним судом правових висновків у відповідних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Перевіряючи такі доводи позивача, колегія суддів встановила, що предметом розгляду у наведених в касаційній скарзі справах Верховного Суду були вимоги:

- у справі № 818/816/17 - про визнання протиправними та скасування постанов головного інспектора будівельного нагляду Управління ДАБІ про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

- у справі № 761/42948/16-а - про визнання протиправними і скасування приписів Департаменту ДАБІ про зупинення підготовчих та будівельних робіт;

- у справі № 813/1572/13-а - про визнання протиправною та скасування постанови ДАБІ про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

- у справі № 825/1690/16 - про визнання протиправними дій головного інспектора Управління ДАБІ щодо притягнення підприємства до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та скасування постанови управління ДАБІ про визнання підприємства винним у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладення штрафу;

- у справі № 808/1206/17 - про визнання протиправними та скасування постанови Департаменту ДАБІ про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності;

- у справі № 420/5/20 - про визнання протиправними дій Управління ДАБІ щодо складання акта позапланової перевірки дотримання вимог діючого законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм та державних стандартів і правил з боку ТОВ, скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, скасування припису, виданого ТОВ щодо усунення порушень у сфері містобудівній діяльності;

- у справі № 813/5770/15 - про визнання протиправними і скасування приписів Департаменту ДАБІ, складених за результатами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил;

- у справі № 295/10621/13-ц - про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на дату проведення прилюдних торгів в рахунок погашення заборгованості у відповідній сумі. Застосовуючи відповідну аксіому цивільного судочинства, Суд погодився із висновком апеляційного суду про те, що позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню, оскільки вартість предмета іпотеки, визначена в договорі іпотеки, є значно більшою за несплачену частину заборгованості за кредитними зобов`язаннями;

- у справі № 941/11590/15-ц - предметом розгляду була заява фізичної особи про поворот виконання заочного рішення районного суду в справі за позовом банку до фізичної особи про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення з банку грошових коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна. Керуючись відповідною аксіомою цивільного судочинства, Суд дійшов висновку, що не може бути застосована процедура повороту виконання судового рішення, оскільки в такому випадку банк позбавляється права повторно звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з припиненням іпотеки;

- у справі № 461/3584/16-ц - предметом розгляду була скарга фізичної особи на дії державного виконавця, а вимоги стосувалися визнання неправомірними рішень та скасування постанов державного виконавця. Керуючись відповідною аксіомою цивільного судочинства, Суд дійшов висновку, що стягувач не може бути незаконно позбавлений закріпленого у Конституції України права на виконання рішення суду;

- у справі № 202/494/16-ц - про стягнення заборгованості за кредитним договором. Керуючись відповідною аксіомою цивільного судочинства, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.

Натомість, предметом розгляду у справі, яка розглядається, є вимоги позивача до відповідача, як генерального підрядника за договором про співпрацю, про усунення недоліків / ушкоджень, які виникли після будівництва останнім житлових будинків.

Отже, зміст правовідносин, їх предмет, підстави, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, у вказаних вище справах Верховного Суду є різними, що виключає їх подібність зі справою, яка розглядається, за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них за змістовим критерієм.

У справі № 913/703/20 розглядались позовні вимоги про повернення авансу на підставі ст. 1212 ЦК України, сплаченого за договором підряду. Правовий висновок щодо застосування норм ч. 2, 4 ст. 80 ГПК України було сформовано Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в контексті вирішення питання чи є допустимим доказом лист про розірвання договору, відправлений позивачем відповідачу після відкриття провадження у справі. Суд зазначив, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом виключає можливість прийняття судом додаткових доказів незалежно від причин їх неподання позивачем. За висновками Суду, докази, якими обґрунтовані позовні вимоги, мають бути подані разом із позовом, у іншому випадку такі докази не стосуються предмету доказування справі, є недопустимими і суди не повинні враховувати такі докази.

У справі, яка розглядається, докази, зокрема, висновки експерта від 18.05.2022 № 9/1, № 9/2, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, надані разом із позовом, а відхилення цих доказів не мотивовано посиланням на приписи ч. 2, 4 ст. 80 ГПК України, що свідчить про нерелевантність правових висновків Верховного Суду у справі № 913/703/20 до даної справи.

З огляду на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень у цій справі за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України не підтвердилась після відкриття касаційного провадження.

У п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою позивача в частині підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо посилання в касаційній скарзі на наявність підстав касаційного оскарження за п. 3 ,4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 20.11.2015 між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) укладено договір про співпрацю № 20/11-2015.

У преамбулі договору надано визначення термінам, що вживаються у договорі (реалізація проєкту, об`єкт або об`єкт будівництва, проєктно-кошторисна документація, будівельний майданчик, введення в експлуатацію, фонд фінансування будівництва, довіритель фону, документи щодо права власності на об`єкт) та вказано, що всі інші терміни, які використовуються в договорі, визначаються відповідно до ряду нормативних актів, зокрема, постанови Кабміну від 01.08.2005 № 668 «Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», Державних будівельних норм в редакції, що діють на момент укладення цього договору.

Також зазначено, що сторона-1 є належним користувачем (орендарем) двох земельних ділянок, площею 1,2642 га та 0,2200 га, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 273, які належать до земель громадської та житлової забудови та передані для забудови житлового (житлово-офісного) комплексу, та є власником проєктної документації та містобудівної документації, що розроблена та погоджена на забудову вказаної земельної ділянки з цільовим призначенням під забудову житлового комплексу.

У ст. 1 договору сторони вказали, що:

- домовилися про спільну реалізацію проєкту щодо спорудження об`єкта будівництва та уклали цей договір з метою врегулювання взаємних прав та обов`язків у такій співпраці (п. 1.1);

- оскільки сторона-1 виступає замовником-забудовником, то за цим договором сторона-1 передає, а сторона-2 приймає на себе функції замовника-забудовника та інвестора при будівництві та реалізації об`єкта, у обсягах та порядку, що визначені умовами договору, а також відповідними довіреностями, що є невід`ємною частиною цього договору, для досягнення наступної мети: проєктування, будівництво, введення в експлуатацію та передача об`єкта на баланс експлуатаційній організації, сплата інвестиційного внеску та оплата орендної плати за землю з моменту отримання стороною-2 всієї документації щодо земельних ділянок згідно акта приймання-передачі земельних ділянок, що є додатком № 1 до договору (п. 1.2);

- детальні характеристики об`єкта визначаються проєктно-кошторисною документацією (п. 1.3);

- договір є іншим договором, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Договір є змішаним, зокрема, містить елементи кількох договорів (п. 1.4).

Сторони дійшли згоди, що спільно набувають майнові права на об`єкт, який будується з урахуванням умов, визначених у ст. 2 договору.

У договорі сторони погодили, зокрема, такі умови:

- сторона-1 набуває майнових прав та прав власності на приміщення в розмірі 15 % від збудованого об`єкта, а сторона-2 - 85 % (підп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2);

- сторона-1 доручає, а сторона-2 зобов`язується виконати, зокрема, такі функції замовника-забудовника об`єкта: за власні, а також залучені через фонд фінансування будівництва кошти повністю та своєчасно здійснити будівництво об`єкта відповідно до черговості будівництва. При цьому сторона-2 самостійно визначає підрядників, які здійснюватимуть роботи із будівництва об`єкта, та за власні кошти і від свого імені укладає з цими підрядниками договори підряду, в тому числі, зобов`язується прийняти виконані робити та збудувати об`єкт в цілому (підп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2);

- спільними обов`язками сторін є: розробка та подання на затвердження перспективних планів проєктування та будівництва об`єкта і погодження графіків виконання відповідних робіт із зацікавленими особами; організація здійснення авторського нагляду за будівництвом; виконання всіх інших функції, що необхідні для реалізації проєкту; здійснення контролю за виконанням робіт з проєктування, будівництва та здачі / приймання об`єкта в експлуатацію, та ін. (п. 3.1 ст. 3);

- сторона-2 в межах своєї компетенції, яка виникає з функцій, переданих стороною-1 за договором, укладає з третіми особами угоди, необхідні для реалізації проєкту (п. 4.1 ст. 4);

- за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 5.1 ст. 5);

- договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами умов договору. Договір може бути розірваний за згодою сторін (п. 8.1, 8.2 ст. 8).

16.05.2023 між позивачем та відповідачем укладено угоду про дострокове розірвання договору про співпрацю з 17.05.2023, у якій сторони зазначили, що з моменту підписання даної угоди не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли із договору, окрім зобов`язання ТОВ «Екскомбуд» усунути дефекти у збудованих до моменту розірвання договору на об`єктах, якщо такі дефекти виникли або виявлені упродовж гарантійного терміну внаслідок неякісного виконання робіт або невідповідності таких робіт проєктній документації та / чи вимогам ДБН (п. 3 угоди).

Отже, як правильно вказали суди попередніх інстанцій, спір у цій справі стосується правовідносин сторін, що виникли та існували на підставі договору про співпрацю, який є змішаним договором з елементами договору будівельного підряду.

У ст. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проєктно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення, зокрема, нового будівництва.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника (ч. 2, 3 ст. 853 ЦК України).

У ч . 4 ст. 882 ЦК України закріплено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Отже, обов`язок оглянути виконані роботи і прийняти їх шляхом підписання відповідного акта, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання відповідного акта) законом покладений саме на замовника.

Здача-приймання об`єкта в експлуатацію оформлюється актом, підписання якого визначає момент передачі об`єкта у власність замовника. В акті вказуються всі претензії до виконаних робіт. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до відповідного акта і визначаються строки їх усунення. Якщо у замовника є такі претензії, але вони не зафіксовані в акті, він втрачає право на їх задоволення в судовому порядку надалі.

У ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, згідно зі ст. 74 ГПК України тягар доведення усунення недоліків / ушкоджень несе підрядник, який стверджує, що виявлені приховані недоліки / ушкодження все ж таки ним були усунені повністю у жовтні 2022 року.

Господарські суди під час розгляду справи встановили обставини, що на виконання сторонами договору від 20.11.2015 у період з 2017 року по 2020 рік, житлові будинки № 281-А та № 281-Б збудовано та введено в експлуатацію, що підтверджується актами готовності об`єкта до експлуатації, архітектурно-технічними паспортами об`єкта архітектури, розпорядженнями Сихівської районної адміністрації Міськради (далі - Райадміністрація) та актами приймання-передачі активів житлового комплексу (його частини), а саме:

1) акт від 30.06.2017 - будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. Зеленій, 273 у м. Львові є закінченим будівництвом, а об`єкт готовим до експлуатації. 10.11.2017 розпорядженням № 691 Райадміністрації вказаному об`єкту присвоєно поштову адресу 281-А на вул. Зеленій у м. Львові . 29.12.2017 третя особа-1 передала на баланс позивача житловий комплекс за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 281-А (під`їзди № 1, 2) за актом прийому-передачі активів житлового комплексу (його частини);

2) акт від 14.12.2017 - будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями № 2 на генплані та підземною автостоянкою № 8 на генплані в житловому кварталі на вул. Зеленій, 273 у м. Львові є закінченим будівництвом, а об`єкт готовим до експлуатації. 02.07.2018 розпорядженням № 372 Райадміністрації новозбудованому багатоквартирному житловому будинку з квартирними номерами 68- 147 з вбудованими-прибудованими громадськими приміщеннями № 2 на генплані та підземною автостоянкою № 8 на генплані на вул. Зеленій, 273 у м. Львові присвоєно поштову адресу 281-А на вул. Зеленій у м. Львові . 10.04.2018 позивач передав на баланс третьої особи-1 житловий комплекс за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 281-А (під`їзди № 3, 4) за актом прийому-передачі активів житлового комплексу (його частини);

3) акт від 01.08.2018 - будівництво багатоквартирного житлового будинку № 3 на генплані та трансформаторної підстанції № 11 на генплані в житловому кварталі на вул. Зеленій 273 у м. Львові є закінченим будівництвом, а об`єкт готовим до експлуатації. 08.07.2019 розпорядженням № 506 Райадміністрації новозбудованому багатоквартирному житловому будинку № 3 на генплані з квартирними номерами 150- 221 та трансформаторній підстанції № 11 на генплані на вул. Зеленій, 273 у м. Львові присвоєно поштову адресу 281-А на вул. Зеленій у м. Львові . 05.11.2018 позивач передав на баланс третьої особи-1 житловий комплекс за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 281-А (під`їзди № 5, 6) за актом прийому-передачі активів житлового комплексу (його частини);

4) акт від 03.01.2020 - будівництво багатоквартирного житлового будинку № 4 на генплані на вул. 273 у м. Львові є закінченим будівництвом, а об`єкт готовим до експлуатації. 27.02.2020 розпорядженням № 140 Райадміністрації вказаному об`єкту присвоєно поштову адресу 281-Б на вул. Зеленій у м. Львові . 08.05.2020 відповідач передав на баланс позивача житловий комплекс за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 281-Б (під`їзд № 7, 8) за актом прийому-передачі активів житлового комплексу (його частини), який цього ж дня позивач передав на баланс третьої особи-1 за аналогічним актом;

5) акт від 09.03.2020 - будівництво багатоквартирного житлового будинку № 5 на генплані з вбудованими громадськими приміщеннями та підземною автостоянкою № 9 на генплані на вул. Зеленій, 273 в м. Львові є закінченим будівництвом і об`єкт введено в експлуатацію. 14.05.2020 розпорядженням № 278 Райадміністрації присвоєно вказаному об`єкту поштову адресу 281-Б на вул. Зеленій у м. Львові . 12.07.2020 відповідач передав на баланс позивача житловий комплекс за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 281-Б (під`їзд № 9, 10, 11) за актом прийому-передачі активів житлового комплексу (його частини), який 14.07.2020 позивач передав на баланс третьої особи-1 за аналогічним актом.

Дослідивши надані сторонами акти прийому-передачі активів житлового комплексу (його частини), суди встановили, що вони підписані сторонами без будь-яких зауважень щодо якості будівництва.

Після звернення третьої особи-1 до позивача з листом від 20.08.2021 щодо виявлених прихованих недоліків та ушкоджень у будівництві житлових будинків № 281-А та № 281-Б , позивач 13.12.2021 надіслав відповідачу вимогу про усунення перелічених третьою особою-1 у листі прихованих недоліків / ушкоджень.

18.01.2022 відповідач відповів у листі № 8, що станом на день отримання вимоги виконано частину робіт: з усунення тріщин в деформаційних швах обох будинків - виконано частково; оздоблювальні роботи - виконано частково, будуть завершені після настання сприятливих погодних умов; щодо наявності води в підвалі будинку № 281-Б - виконано; з усунення тріщин, наявних при вході в підземний паркінг - буде виконано; з озеленення прибудинкової території - буде виконано за сприятливого температурного режиму; з усунення тріщин в прибудовах до підвальних вікон - розпочато та буде завершено; з усунення недоліку щодо просідання бруківки - завершено в межах території будинку № 281-Б , а в межах території будинку № 281-А будуть звершені за сприятливих погодних умов; з облаштування дороги від вул. Зеленої до обох будинків - такі роботи не передбачені проєктом забудови житлового комплексу, натомість повинно буди облаштовано внутрішньоквартальний проїзд, який станом на січень 2022 року тимчасово виконано дорожніми плитами, мощення проїзду бруківкою біля проєктованого на генплані будинку № 6 буде виконано після будівництва цього будинку.

18.05.2022 за заявами позивача та третьої особи-1 проведено будівельно-технічне експертне дослідження спірних житлових будинків для встановлення недоліків / ушкоджень, які існують від квітня 2022 року (дата заяв до експерта), за результатами якого експертом складено висновки від 18.05.2022 № 9/1 (щодо будинку № 281-А) та № 9/2 (щодо будинку № 281-Б), відповідно до яких виявлено ряд недоліків та ушкоджень житлових будинків, про усунення яких заявлено до суду у червні 2022 року позивачем, як замовником будівництва, з посиланням на порушення відповідачем, як генеральним підрядником, умов договору від 20.11.2015.

Разом з тим за встановлених у справі обставин:

- станом на день отримання вимоги від позивача (20.12.2021) відповідач виконав частину робіт, перелік яких зазначено у листі від 18.01.2022 № 8, що не заперечувалось позивачем та третьою особою-1 під час розгляду справи;

- під час розгляду справи представник позивача також визнав, а представник третьої особи-1 підтвердив, що частина недоліків та ушкоджень, які ПП «Спорт-Рекреація» у позовній заяві просило усунути, вже відсутні, оскільки відповідач їх усунув, або ж вони були усунуті третьою особою-1 самостійно, а саме недоліки / ушкодження 1.2, 1.4, 1.8, 1.10, 1.12 у будинку № 281-А та недоліки / ушкодження 2.3, 2.7 у будинку № 281-Б;

- станом на жовтень 2022 року ремонтні роботи на житлових будинках № 281-А та № 281-Б відповідач виконав в повному обсязі, що підтверджується актом від 31.10.2022 № 1, підписаним між відповідачем (замовник) та ТОВ «СБМ-Захід» (підрядник), з фототаблицями, а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2022 року, наданими відповідачем.

При цьому апеляційний суд зазначив, оскільки висновки експерта від 18.05.2022 № 9/1 та № 9/2 складено до моменту звернення позивача до суду та до проведення робіт, зафіксованих в акті від 31.10.2022 № 1, а сторонами не було заявлено клопотання про проведення відповідної судової експертизи в порядку ст. 99 ГПК України та відповідно до ч. 4 ст. 853 ЦК України, посилання позивача на вказані висновки експерта є безпідставними.

Таким чином, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів та пояснень учасників справи встановлено факт усунення відповідачем в повному обсязі прихованих недоліків / ушкоджень у будинках № 281-А та № 281-Б, які були заявлені у позові, тому колегія суддів погоджується з відмовою у позові в цій частині.

Обставин наявності мотивованої відмови позивача, а в подальшому третьої особи-1, від підписання актів приймання-передачі будинків на баланс із зазначенням переліку явних (видимих) недоліків будівельних робіт, серед яких облаштування доїздів (вимоги 1.16, 2.11) чи стоянки для автомобілів (вимога 2.10), виконання озеленення території та усунення наявного ухилу її (вимога 2.9), як це передбачено ч. 1 ст. 853 ЦК України, судами не встановлено, отже, правильним є висновок, що такі роботи були прийняті без зауважень і позивач позбавляється права посилатися на ці недоліки у виконаній роботі, що зумовлює відсутність підстав для задоволення вимог щодо усунення таких (явних) недоліків у роботі.

Дослідивши генплан забудови кварталу, матеріали детального плану території забудови, апеляційний суд відхилив вимоги та доводи позивача, що до проєкту будівництва спірного об`єкта належить будівництво дороги по вул. Проектна, 3 від вул. Зеленої в напрямку спірного ЖК «Старий Сихів», оскільки внутрішньоквартальний проїзд згідно з генпланом забудови кварталу знаходиться поза межами переданих позивачем для забудови земельних ділянок, а правовстановлюючих документів на земельну ділянку, через яку пролягає згаданий проїзд позивачем не надано, крім того, містобудівні умови та обмеження, а також проєктна документація не передбачають облаштування доїзду (внутрішньоквартального проїзду) до житлових будинків № 281-А та № 281-Б . За таких обставин, апеляційний суд вірно виснував, що доїзди від вул. Зелена до спірних житлових будинків, які просить облаштувати позивач, знаходяться за межами земельних ділянок, які надані в оренду та на яких здійснював будівництво відповідач, а тому проводити будь-які будівельні роботи за межами будівельного майданчика відповідач не вправі, це виключна компетенція Міськради як власника відповідних земельних ділянок.

З огляду на встановлені вище обставини, Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції приписів ч. 1 ст. 853 ЦК України та про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду відповідно до п. 1, 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України. Висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими, зроблені з урахуванням встановлених під час розгляду справи фактичних обставин та з дослідженням та наданням оцінки усім доказам, які мають значення для правильного вирішення справи, та з наведенням мотивів відхилення або прийняття важливих аргументів учасників справи.

Доводи касаційної скарги позивача фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом апеляційної інстанції наявних у цій справі доказів в їх сукупності, тобто до посилань на необхідність переоцінки доказів у справі, проте Верховний Суд в силу імперативних положень ч. 2 ст. 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на встановлені законом обмеження повноважень, Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, не може робити висновків про визнання не доведеними обставин реального виконання відповідачем робіт з усунення недоліків / ушкоджень у спірних будинках, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, на чому наполягає скаржник, якщо суд апеляційної інстанції, реалізуючи свої повноваження, визнав відповідні обставини доведеними.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судом першої інстанції ст. 119 ГПК України при прийнятті відзиву на позов з додатками, зокрема, актом від 31.10.2022 № 1 до розгляду.

За змістом ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Згідно з ч. 2 ст. 176 ГПК України в ухвалі про відкриття провадження у справі зазначається строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Згідно із ч. 1, 2, 6 ст. 119 ГПК України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду, з постановленням судом відповідної ухвали.

Аналіз змісту ст. 119 ГПК України свідчить, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 (п. 23).

Передумовою для вирішення питання про залишення відзиву на позов без розгляду при поданому відповідачем клопотання про продовження процесуального строку, є вирішення питання про те, чи сплив на дату звернення з клопотанням про продовження строку на вчинення такої процесуальної дії первісний строк на подачу відзиву.

В матеріалах справи наявна ухвала Господарського суду Львівської області від 27.06.2022 про відкриття провадження у справі, розгляд якої ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. У п. 6 ухвали встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов у 15 календарних днів з дня отримання ухвали суду. Вказана ухвала суду надіслана на електронну адресу, зокрема, відповідача 27.06.2022.

12.07.2022 (в межах встановлених судом 15 календарних днів) відповідач подав до суду першої інстанції заяву, в якій, посилаючись на те, що на його поштову адресу від позивача не надходило позовної заяви з додатками та ухвали суду від 27.06.2022, просив надати можливість ознайомитись із матеріалами справи, а також надати додатковий строк для підготовки та подання письмового відзиву на позов. 27.07.2022 відповідач ознайомився з матеріалами справи.

26.11.2022 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому навів заперечення щодо позовних вимог, вказав, що усунув усі недоліки / ушкодження в повному обсязі, що підтверджується доданим до відзиву актом від 31.10.2022 № 1, просив поновити йому строк на подачу відзиву на позовну заяву, зазначаючи, що ухвалу суду про відкриття провадження не отримував, крім того, у зв`язку із запровадженням воєнного стану відповідач був обмежений можливістю виконання процесуальної дії з подачі відзиву у строк, встановлений судом.

Розгляд клопотань відповідача, заявлених 12.07.2022 та у відзиві, судом першої інстанції не здійснено у судовому засіданні, призначеному на 29.11.2022, через відсутність в суді електропостачання, тому розгляд справи було відкладено на 09.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.12.2022 з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, враховуючи збройну агресію російської федерації проти суверенітету України, а також те, що відповідач 12.07.2022 подав заяву про надання додаткового строку для подання відзиву, яка не розглянута судом через тимчасову непрацездатність судді у період з 06.08.2022 до 14.11.2022 включно, суд продовжив відповідачу процесуальний строк для подання відзиву та прийняв відзив з додатками, зокрема, актом від 31.10.2022 № 1 до розгляду.

Враховуючи наведене та те, що ухвала суду від 09.12.2022 в повній мірі не мотивована введенням воєнного стану, колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушень ст. 119 ГПК України при прийнятті відзиву на позов з додатками, зокрема, актом від 31.10.2022 № 1 до розгляду, тому відхиляє такі доводи касаційної скарги.

Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що 28.06.2023 суд першої інстанції проводив не виїзне судове засідання, а здійснював огляд речового доказу - будинків № 281-А та № 281-Б за їх місцезнаходженням за клопотанням позивача, що передбачено ст. 82 ГПК України. Тому кваліфікація апеляційним судом таких дій місцевого господарського суду як проведення виїзного засідання, що не передбачено нормами чинного законодавства, є помилковою, втім такі висновки суду апеляційної інстанції не вплинули на правильність висновків щодо результату вирішення спору.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги ПП «Спорт-Рекреація».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене та те, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд касаційної інстанції, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги ПП «Рекреація», дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу ПП «Спорт-Рекреація» залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Приватного підприємства «Спорт-Рекреація» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Спорт-Рекреація» в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 (з урахуванням ухвали від 04.03.2024 про виправлення описки) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: І. В. Булгакова

І. Б. Колос