Ухвала

від 30.05.2024 по справі 203/4517/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/4517/23

1-кс/0203/1751/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

адвоката - ОСОБА_4

підозрюваної - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки хутору Високий Криничанського району

Дніпропетровської області, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, утриманців не маючої,

раніше несудимої,що зареєстрованата проживаєза адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, заявлене у рамках кримінального провадження №42023040000000299,-

ВСТАНОВИВ:

Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023040000000299, відомості про яке внесено до ЄРДР за ч.5 ст.191 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 27.05.2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у великих розмірах, вчинене організованою групою, у ролі виконавця.

В наданому клопотанні слідчим поставлено питання про застосування до підозрюваноїо запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Підозрювана та її захисник, посилаючись на необгрунтованість підозри, недоведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та дані про особу підозрюваної, просили застосувати до неї запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів останніх є запобіжні заходи.

Мета та підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, що враховуються при його обранні, визначені ст.ст.177,178 КПК України.

Перевіряючи доводи клопотання та заперечення сторони захисту, слідчий суддя враховує, що наявність обгрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач може зробити висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. На даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень; питання щодо остаточної кваліфікації, а на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Надані до клопотання матеріали кримінального провадження, зокрема: протоколи допиту свідків, висновки судово-економічних експертиз, протоколи огляду змісту мобільного телефону, протокол про хід та результати НСРД, в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України та дають достатньо вагомі підстави для висновку про причетність до його вчинення ОСОБА_5 .

Також слідчий суддя враховує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обгрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке в силу ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких та за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7-ми до 12-ти років.

Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній в разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та усвідомлення останньою можливості засудження до позбавлення волі на тривалий термін, може бути мотивом та підставою для вчинення дій з переховування від органів досудового розслідування та суду і є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків такого переховування.

Крім того, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній, її обізнаність про обставини кримінального провадження та усвідомлення того, що висунута їй підозра грунтується у т.ч. на показах свідків, відомості щодо яких наявні в долучених до клопотання матеріалах, є достатні підстави вважати про наявність ризику впливу підозрюваної на свідків з метою зміни ними змісту та обсягу показань на її користь під час подальшого досудового розслідування та в суді.

При цьому, в частині впливу на вже допитаних свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З урахуванням вищезазначеного існує також ризик впливу підозрюваної на інших підозрюваних у кримінальному провадженні, особи яких ОСОБА_5 відомі на протязі тривалого часу, як співробітників закладу.

Таким чином,є достатніпідстави вважати,що не будучи обмеженою у спілкуванні з іншими підозрюваними та свідками, підозрювана матиме можливість впливати на них для зміни змісту та обсягу показань на її користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

В зв`язку з цим, слідчий суддя приходить до висновку про наявність та доведеність ризиків вчинення підозрюваною дій, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

В поданому клопотанні слідчий також посилався на наявність ризиків, передбачених п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливого знищення, схову або спотворення речей та документів, які мають значення для кримінального провадження, обгрунтовуючи це тим, що на теперішній час досудовим розслідуванням не в повному обсязі встановлені документи щодо нарахування та отримання оплати надання послуг літніх майданчиків (таборів) для дітей, на території структурних підрозділів КПНЗ «ДЮЦ «Штурм» ДМР.

Поряд з цим, суд враховує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні було розпочато ще 11.05.2023 року. В рамках кримінального провадження в серпні 2023 року було проведено обшуки за місцем розташування КПНЗ «ДЮЦ «Штурм» ДМР та його структурних підрозділів, а також за місцем проживання підозрюваних, в ході яких було вилучено документацію щодо діяльності закладу та в подальшому за матеріалами проведено судові економічні експертизи.

Таким чином, доводи клопотання про те, що станом на травень 2024 року органом досудового розслідування не вилучено відповідні документи та щодо наявності ризиків їх переховування, знищення або спотворення, слідчий суддя вважає необгрунтованими та не доведеними.

Згідно ч.ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ч.ч.1,4 ст.194 КПК України під часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбаченихст.177цьогоКодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1 та 2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятою ташостоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно доправової позиціїв справіЄСПЛ «Манчініпроти Італії»,зазначено,що занаслідками таспособами застосуванняяк триманняпід вартою,так ідомашній арештприрівнюються допозбавлення волідля цілейстатті 5§1(с)Конвенції.

Разом з наявними ризиками, передбаченими п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя також у відповідності до ст.178 КПК України враховує вік підозрюваної, якій виповнилось 64 роки, що остання раніше не судима, заміжня, має постійне, зареєстроване місце проживання; враховує значний час, що минув з моменту вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення протягом якого підозрювана протиправної поведінки не допускала, від явки до органу досудового розслідування та до суду для розгляду клопотання не ухилялась.

Таким чином, враховуючи наявні ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а також фактичні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваної, слідчий суддя вважає, що достатнім запобіжним заходом, який має бути застосований до неї на даному етапі досудового розслідування, забезпечить запобіганню наявним ризикам та належну процесуальну поведінку підозрюваної, є особисте зобов`язання, з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1-4 ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст.177,178,181,183,184,193,194,196 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на строк до 21 червня 2024 року включно, поклавши на підозрювану протягом вказаного строку наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожним викликом;

- не залишати межі Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування у будь-який позапроцесуальний спосіб зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні щодо обставин цього провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1