Ухвала

від 27.05.2024 по справі 2-244/11

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-244/11

Провадження № 4-с/185/14/24

У ХВ АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Мінарської О.А., представника заявника адвоката Нагорнюка Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на бездіяльність державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду зі скаргою в якій просив суд : визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з не зняття арешту, накладеного на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 33122032 за виконавчим листом № 2-244/11 виданим 17.02.2012 року Київським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором; зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти (скасувати) арешт накладений на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 33122032 за виконавчим листом № 2-244/11 виданим 17.02.2012 року Київським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором та вилучити обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Вобґрунтування скаргизаявник посилаєтьсяна те,що 20.02.2018року булонакладено арештна належнейому нерухомета рухомемайно увиконавчому провадженні№ 33132032за виконавчимлистом №2-244/11виданим 17.02.2012року Київськимрайонним судомм.Донецька простягнення знього заборгованостіза кредитнимдоговором.На данийчас позамежами виконавчогопровадження повністювиконано зобов`язанняза кредитнимдоговором передстягувачем,заборгованість покредиту тапроцентам відсутня.АТ «ПУМБ»заборгованість закредитним договоромвідступлена накористь ТОВ«ФК «Браво»за договоромвідступлення прававимоги.Згодом ТОВФК «Браво»відступило заборгованістьна користь ОСОБА_2 за договоромвідступлення прававимоги.В своючергу ОСОБА_2 не маєбудь-якихпретензій до ОСОБА_1 10.02.2024року нимна адресуВДВС булонаправлено заявуіз вимогоюзняти арештз належногойому майнау зв`язкуіз сплатоюборгу стягувачута долученодокази оплатизаборгованості.Однак начальникомвідділу ВДВСзазначено пронеможливість зняттяарешту майначерез знищеннявиконавчого провадженняу зв`язкуіз закінченнямстроків йогозберігання тазапропоновано вирішитипитання усудовому порядку.Вважає бездіяльністьвиконавця безпідставноюі незаконноюта такою,що порушуєйого правощодо мирноговолодіння майном.

Представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вірченко Ю.М. надав відзив на скаргу, де зазначив, що згідно даних АСВП 28.05.2012 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа виданого Київським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 12265445,56 грн., та судового збору 1700 грн. 29.01.2013 року накладено арешт на транспортний засіб належний ОСОБА_1 04.02.2013 року з боржника стягнуто виконавчий збір. 15.02.2013 року оголошено у розшук майно боржника, а саме транспортний засіб. 27.06.2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу (постанова скасована). 09.11.2018 року виконавчий документ повернуто стягувачу у зв`язку із відсутністю майна у боржника. Заявник зазначає, що ним виконано зобов`язання за кредитним договором перед стягувачем. Однак відповідно до даних АСВП інформація про стягнення з ОСОБА_1 кредитних коштів у виконавчому документі відсутня. Рішення Київського районного суд м. Донецька не надано. Крім того, заявник зазначає про відступлення заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ ФК «Браво» та додає договір. Однак даний договір не можна вважати належним та допустимим доказом. ТОВ «ФК «Браво» не є стороною у виконавчому провадженні і сума зобов`язання різна. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань діяльність ТОВ ФК «Браво» на даний час припинена. У виконавчому провадженні в якому оскаржуються дії державного виконавця, стягувачем є АТ «ПУМБ», якому ОСОБА_1 повинен сплатити 12267145, 56 грн. Крім того ОСОБА_1 повинен державі виконавчий збір 1226714, 55 грн. Державним виконавцем вжито усіх можливих заходів щодо розшуку коштів, цінних паперів рухомого та нерухомого майна боржника, які виявилися безрезультатними, у зв`язку з чим виконавчий лист було повернуто стягувану. Пункти 2,7 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачають зняття накладених арештів. В постанові про повернення виконавчого документу стягувану зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлений повторно, тобто ОСОБА_1 залишається боржником. Крім того, 03.11.2023 року скаржник звертався до Павлоградського міськрайонного суд зі скаргою з того самого предмету з тих самих підстав. 24.11.2023 року скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, у зв`язку з чим, просив закрити провадження по скарзі.

В судовому засіданні представник заявника адвокат Нагорнюк Д.В. скаргу підтримав посилаючись на доводи викладені у скарзі та на свої пояснення надані в судовому засіданні.

Представник відділу примусовоговиконання рішеньДепартаменту державноївиконавчої службиМіністерства юстиціїУкраїни всудове засіданняне з`явився,був належнимчином повідомленийпро час,дату тамісце розглядускарги.

Заінтересована особа АТ ПУМБ в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду скарги.

Суд вислухав представника заявника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, доходить висновку що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таки підстави.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчогопровадження маютьправо звернутисядо судуіз скаргою,якщо вважають,що рішенням,дією абобездіяльністю державноговиконавця чиіншої посадовоїособи органудержавної виконавчоїслужби абоприватного виконавцяпід часвиконання судовогорішення,ухваленого відповіднодо цьогоКодексу,порушено їхніправа чисвободи.

Так в судовому засіданні встановлено, що відповідно до інформації яка міститься в Єдиному Державному реєстрі судових рішень, 14.02.2011 року Київським районним судом м. Донецька ухвалено рішення у справі № 2-244/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу за кредитним договором. Зазначеним рішенням позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 6620828, 80 грн. та судові витрати 910,00 грн., а всього 6621073,80 грн. В іншій частині відмовлено.

Ні заявником ні його представником рішення суду не надано. Даних щодо його оскарження ЄДРСР не містить.

Як зазначає заявник на підставі даного рішення 17.02.2012 року Київським районним судом м. Донецька видано виконавчий лист.

Згідно інформації Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за даними АСВП на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 33132032 з виконання виконавчого листа № 2-244/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 12265445, 56 грн. та судових витрат 1700 грн.

Згідно постанови державного виконавця від 09.11.2018 року по виконавчому провадженню № 33132032 встановлено, що постановою від 28.05.2012 року відкрито виконавче провадження, боржнику встановлено строк на добровільне виконання рішення. У визначений строк боржником добровільно рішення не виконано. 29.01.2013 року накладено арешт на транспортний засіб належний боржнику із забороною його відчуження. 15.02.2013 року транспортний засіб зареєстрований за боржником оголошено у розшук. Отримано відповіді з ПФУ, Державної фіскальної служби України, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Постановою від 02.02.2018 року накладено арешт на кошти боржника. 04.09.2018 року до Печерського райсуду м. Києва направлено подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Ухвалою суду від 19.09.2018 року у задоволенні подання відмовлено. На підставі п. 2,7 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий лист № 2-244/11 виданий 17.02.2012 року повернуто стягувачу.

Крім того, 04.02.2013 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 1226714,55 грн.

Заявник у скарзі зазначає про те, що за межами виконавчого провадження повністю виконано зобов`язання за кредитним договором перед стягувачем, заборгованість по кредиту і відсоткам відсутня.

На підтвердження відсутності заборгованості заявником надано копію довідки АТ «ПУМБ» без номеру, без дати вихідної кореспонденції, підписаної представником АП «ПУМБ» Б.Ю. Пастушенко, про те, що даним листом АТ «ПУМБ» підтверджує відсутність претензій та будь-яких вимог до ОСОБА_1 за кредитним договором № 29/2007-36ФЛ від 23.04.2007 року. Заборгованість за Кредитним договором було відступлено на користь ТОВ «ФК Браво» за Договором про відступлення права вимоги № 12107889/2від 07.11.2018року. Однак будь-якої інформації про те, хто такий ОСОБА_7 та чи має він повноваження щодо надання такої інформації, не надано. Також не надано і Договору про відступлення права вимоги 12107889/2 від 07.11.2018 року укладеного між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК Браво».

Натомість заявником надано Договір провідступлення прававимоги №12107889/2від 07.11.2018року укладений між ТОВ «ФК Браво» та ОСОБА_2 . За умовами даного кредитору ТОВ «ФК Браво» відступило ОСОБА_2 право грошової вимоги на підставі Договору провідступлення прававимоги №12107889/1від 15.06.2018року за Кредитним договором № 29/2007-36ФЛ від 23.04.2007 року. Сума права вимоги за Кредитним договором що відступається Первісним кредитором Новому становить 16030710, 30 грн. Відповідно до п. 2.1 вартість прав вимоги, що відступається Первісним кредитором Новому кредитору за домовленістю сторін становить 2000,00грн.

Договору про відступлення права вимоги № 12107889/1 від 15.06.2018 року ні державному виконавцю (згідно додатку до заяви поданої до Відділу) ні суду не надано. При цьому сума боргу за виконавчим провадженням та сума грошової вимоги, що передана ОСОБА_2 відрізняються. Сума грошової вимоги до ОСОБА_1 , що була передана АТ «ПУМБ» на користь ТОВ «ФК Браво» взагалі не відома, у зв`язку з відсутністю договору.

На наданій копії Договору № 12107889/2 відсутня печатка юридичної особи, та не надано повноважень директора ОСОБА_8 .

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Браво» припинена.

Також заявником надано копія заяви ОСОБА_2 від 02.09.2023 року на адресу Відділу примусового виконання рішень, де остання зазначає, що ОСОБА_1 поза межами виконавчого провадження повністю виконано зобов`язання за кредитним договором перед стягувачем, заборгованість по кредиту і процентам відсутня, на підтвердження чого надає відповідні документи. Однак в додатках до даної заяви жодного документу не зазначено.

Пунктом 5ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Пунктом 12 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (у редакціїнаказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5передбачено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.

У виконавчому провадженні № 33132032 сторонами є ОСОБА_1 як боржник, та АТ «ПУМБ» як стягувач. Ні ТОВ «ФК Браво», ні ОСОБА_2 не є сторонами виконавчого провадження.

Відступлення права вимоги за кредитним договором АТ «ПУМБ» на користь ТОВ«Фінансова компаніяБраво» (згідно довідки АТ «ПУМБ) за Договором про відступлення права вимоги № 12107889/2 від 07.11.2018 року, який фактично укладений між ТОВ «ФК Браво та ОСОБА_2 , без судового рішення саме по собі не є підставою для заміни сторони виконавчого провадження, завершення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника.

Автоматизованасистема діловодства«Д-3»Павлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті немістить відомостейпро рухцивільної справи2-244/11,згідно реєстраціївхідної кореспонденції,цивільна справа№ 2-244/11до Павлоградськогоміськрайонного судуДніпропетровської областіне передаваласята ненадходила.

Відповідно до положень частини четвертоїстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»(у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостійстатті 61 цього Закону,письмової заявистягувача пройого бажаннязалишити засобою нереалізованемайно;6)отримання виконавцемсудового рішенняпро скасуваннязаходів забезпеченняпозову;7)погашення заборгованостііз сплатиперіодичних платежів,якщо виконаннярішення можебути забезпеченов іншийспосіб,ніж зверненнястягнення намайно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиною першоюстатті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначенихстаттею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз нормЗакону України «Про виконавче провадження»щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження»підлягає примусовому виконанню.

У разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Натомість заявником не наданожодного належногота допустимогодоказу повного виконання виконавчого документу. Крім того, ОСОБА_1 не сплачено на користь держави виконавчий збір, який становить 1226714,55грн.

Відповідно до ч. 3ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене,суд дійшоввисновку,що заявникомта йогопредставником недоведено порушенняправ заявникадержавним виконавцемв межахдоводів скарги,у зв`язкуз чимпідстави длязадоволення скаргивідсутні.

Рішеннями Європейського суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» встановлено правову позицію, відповідно до якої, правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Щодоклопотання представникаДепартаменту державноївиконавчої службипро закриттяпровадження усправі напідставі п.3ч.1ст.255ЦПК України,у зв`язкуз тим,що 03.11.2023 року скаржник звертався до Павлоградського міськрайонного суд зі скаргою з того самого предмету з тих самих підставі і 24.11.2023 року скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення.

Суд прийшов до наступного.

ОСОБА_1 звертаючись до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області 03.11.2023 року оскаржував бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державноївиконавчої служби яка полягає у відмові зняти арешт у зв`язку із сплатою боргу, яку він отримав 24.10.2023 року.

Нарізі предметом оскарження заявника є бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державноївиконавчої служби яка полягає у відмові зняти арешт у зв`язку із сплатою боргу, яку він отримав 13.03.2024 року. Отже підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Таким чином, клопотання представника Департаменту державноївиконавчої службизадоволенню непідлягає.

Керуючись ст. 259, 260, 261, 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на бездіяльність державного виконавця відмовити.

У задоволенні клопотання представника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закриття провадження по скарзі ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на бездіяльність державного виконавця відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали

Суддя С. Г. Юдіна