Ухвала

від 27.05.2024 по справі 307/53/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/53/24

Провадження №1-кп/307/2/24

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

27 травня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

власника майна ОСОБА_8 ,

та її представника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 квітня 2020 року за № 12020070000000092 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченогоч.4 ст.190 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження № 12020070000000092 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Під час судового засідання представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подала клопотання про скасування арешту майна.

В обгрунтування клопотання посилався на те, що ухвалою Ужгородського міскрайонного суду від 01.12.2023 року у справі 308/3400/20 частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020070000000092 від 09.04.2020 року, про накладення арешту, шляхом тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження на майно, власником якого є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 1/2 частину житлового будинку загальною площею 262,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 798692721244, за адресою АДРЕСА_1 ; 1/2 частину житлового будинку загальною площею 94,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 645526921244, за адресою АДРЕСА_2 ; 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 2124410100:10:002:0170, площею 0,0617 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2439191321244, за адресою АДРЕСА_3 ; 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 2124410100:10:002:0196 площею 0,0617 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 676265121244, за адресою АДРЕСА_3 ; 1/2 частину торгово-офісної будівлі та склад, загальною площею 888.35 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2165533321244, за адресою АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 2124410100:04:001:0094, площею 2 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1122166221244, за адресою м. Тячів, урочище Варошвейг; 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 2124456200:03:005:0156 площею 0,07 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 645403921244, за адресою АДРЕСА_2 ; 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 2124455600:06:004:0039 площею 0,0988 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 509174621244, за адресою АДРЕСА_4 ; 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 2124410100:10:002:0066 площею 0,0686 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 360595821244, за адресою АДРЕСА_1 ; 1/2 частину транспортного засобу вантажний автомобіль, марки MAN 26.464, рік випуску 1999, синього кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_1 vin НОМЕР_2 ; 1/2 частину транспортного засобу, вантажний автомобіль, марки MAN 18280, рік випуску 2004, синього кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_3 , vin НОМЕР_4 ; 1/2 частину транспортного засобу, вантажний автомобіль, марки MAN 26.464, рік випуску 1999, синього кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_1 vin НОМЕР_2 ; 1/2 частину транспортного засобу, вантажний автомобіль, марки MAN 8.224, рік випуску 2001, білого кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_5 vin НОМЕР_6 ; 1/2 частину транспортного засобу, вантажний автомобіль, марки MAN TGM 18.330, рік випуску 2008, білого кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_7 ; 1/2 частину транспортного засобу, вантажний автомобіль, марки MAN 26.403, рік випуску 1998, жовтого кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_8 vin НОМЕР_9 ; 1/2 частину транспортного засобу, вантажний автомобіль, марки DAF CF 65.220, рік випуску 2006, білого кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_10 vin НОМЕР_11 ; 1/2 частину транспортного засобу, вантажний автомобіль, марки DAF CF 65, рік випуску 2005, червоного кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_12 vin НОМЕР_13 ; 1/2 частину транспортного засобу, вантажний автомобіль, марки DAF CF 75.310, рік випуску 2005, червоного кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_14 vin НОМЕР_15 ; 1/2 частину транспортного засобу, вантажний автомобіль, марки DAF AE 75 PE, рік випуску 2000, білого кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_16 vin НОМЕР_17 ; 1/2 частину транспортного засобу, вантажний автомобіль, марки DAF 85.330 ATI, рік випуску 1997, зеленого кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_18 ; 1/2 частину транспортного засобу, вантажний автомобіль, марки RENAULT MAGNUM 440.18, рік випуску 2006, зеленого кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_19 , vin НОМЕР_20 ; 1/2 частину транспортного засобу вантажний автомобіль, марки RENAULT MAGNUM 440.18, рік випуску 2005, зеленого кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_21 , vin НОМЕР_22 ; 1/2 частину транспортного засобу, напівпричіп, марки SCHWARZMULLER SPA-3E, рік випуску 2002, чорного кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_23 ; 1/2 частину транспортного засобу, напівпричіп, марки SCHMITZ S 01, рік випуску2002, сірого кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_24 ; 1/2 частину транспортного засобу, напівпричіп, марки KOGEL SNCO 24, рік випуску 2007, чорного кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_25 ; 1/2 частину транспортного засобу, фургон, марки IVECO 75 E17, рік випуску 2003, білого кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_26 , vin НОМЕР_27 ; 1/2 частину транспортного засобу,фургон, марки IVECO 75 E14, рік випуску 1998, червоного кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_28 , vin НОМЕР_29 ; 1/2 частину транспортного засобу легковий автомобіль, марки BMW 535, рік випуску 2013, чорного кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_30 , vin НОМЕР_31 ; 1/2 частину транспортного засобу легковий автомобіль, марки BMW IX3, рік випуску 2021, білого кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_32 , vin НОМЕР_33 ; 1/2 частину транспортного засобу марки OPEL COMBO, рік випуску 2005, білого кольору, з державними номерними знаками НОМЕР_34 , vin НОМЕР_35 .

Метою накладення арешту на це майно слідчим суддею, є забезпечення кримінального провадження у частині конфіскації майна як виду покарання; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Системний аналіз законодавства, зокрема ст. ст. 60, 61, 73 Сімейного кодексу України, ст. ст. 316, 319, 320, 321, 355 Цивільного кодексу України, ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України свідчить про те, що майно, яке перебуває у спільній сумісна власності подружжя не може бути конфісковано з метою виконання рішення суду у кримінальній справі. За вказаних обставин, накладення на таке майно арешту, в порядку забезпечення кримінального провадження в частині забезпечення виконання рішення, не відповідає меті та завданню застосування такого засобу, визначеного ст. 170 КПК України.

Також, зазначила про неможливість звернення стягнення на арештоване ухвалою від 01.12.2024 року майно в порядку конфіскації з метою відшкодування завданої шкоди, виходячи з наступного.

Так, в матеріалах справи відсутні жодні докази того, що арештоване майно набуте за рахунок коштів отриманих злочинним шляхом, сторона обвинувачення не пред`явила вимогу щодо спеціальної конфіскації; 1/2 частина майна, на яку накладено арешт, не є виділеною в натурі і такою не стане, оскільки поділити навпіл 19 автомобілів неможливо ні з технічної, ні з юридичної точки зору, документи, щодо можливості виділу в натурі половини арештованого нерухомого майна стороною обвинувачення не надані; арештоване майно є житловим будинком, в якому проживає подружжя Бережників разом з малолітніми дітьми, також арештованим майном є офісно-складське приміщення, яке ОСОБА_8 використовує для ведення підприємницької діяльності.

Фактично на арештоване майно не може бути накладено стягнення в порядку забезпечення цивільного позову, оскільки таке майно не може бути конфіскованим згідно вимог СК України та КВК України.

Окремо слід наголосити на такій підставі застосування арешту майна, як обґрунтованість цивільного позову.

На даний час судом досліджено частину доказів, зокрема протокол Загальних зборів учасників потерпілої юридичної особи від 20.04.2020 року містить в собі очевидні ознаки підробки, що саме по собі нівелює юридичне значення підпису ОСОБА_10 на цивільних позовах, поданих в даному кримінальному процесі. Факт подання ОСОБА_10 без наявності повноважень на представлення потерпілої юридичної особи двох ідентичних за змістом та різних за об`ємом вимог цивільних позовів, як за формою та змістом не відповідають вимогам ч. 4 ст. 128 КПК України та ст. ст. 175, 176, 177 ЦК України.

У зв`язку з зазначеним станом на сьогодні підстави застосування арешту до майна третьої особи, визначені ч. 6 ст. 170 КПКУ - відсутні.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (ч. 8 ст. 170 КПК України).

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 10- 11 ст.170 КПК України).

Відповідно до частини першої статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно із частиною п`ятою цієї статті кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у рішеннях зазначав, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

Зазначена позиція висловлена також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканність права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим кодексом. Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифіковано Верховною Радою України 17.07.1997року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи.

Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Норми ЦК України, передбачають можливість вільного користування смільним сумісним майном подружжя Бережників однією з подружжя, ОСОБА_8 для здійснення її підприємницької діяльності.

Підсумовуючи викладене, враховуючи відсутність у матеріалах належного та обґрунтованого цивільного позову, підписаного уповноваженим представником потерпілого, а також відсутності жодних допустимих доказів розміру нанесеної потерпілому майнової шкоди, обмеження права власності ОСОБА_8 , як особи, що не має статусу в кримінальному провадженні, на її майно, яке не підлягає конфіскації згідно норм ст. 72 СК України та 49 КВК України, є не співрозмірним втручанням у право власності.

Заслухавши думку учасників судового провадження суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідностідо ч.6ст.170КПК України,у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2023 року вбачається, що арешт на майно було накладено з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання про арешт майна потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а сукупність отриманих судом даних, відповідно до ст. 170 КПК України, була достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно.

Крім цього, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4ст.190 КК України(в редакції на час вчинення злочину), та у випадку доведеності його вини, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція статті передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна як обов`язкове, слідчий суддя вважав, що у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170-173 КПК України, слід накласти арешт на майно, яке належить власнику майна ОСОБА_8 , як співвласнику, яка є дружиною підозрюваного ОСОБА_5 , врахувавши, в тому числі, наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечити своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданню кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1ст. 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового розгляду - судом.

У частині другій вказаноїстатті цього Кодексузазначено про те, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено не обґрунтовано.

В силуст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Тобто, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

При вирішенні питання про скасування арешту майна, суд має встановити відсутність підстав для його подальшого застосування у конкретному кримінальному провадженні, розгляд якого здійснюється судом, при цьому правомірність та обґрунтованість арешту майна визначається наявністю передбачених законом підстав, зв`язком з обставинами конкретного кримінального провадження, змістом ухвали про накладення арешту та належним мотивуванням клопотання про скасування арешту.

На даний час триває дослідження доказів, відтак скасування арешту майна може призвести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Ураховуючи наведене, представником ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_7 не доведено, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба чи арешт накладено необґрунтовано, мета, з якою накладено арешт на майно не відпала, відтак вказане клопотання є передчасним.

Керуючись ст. ст.371, 372, 376 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 30 травня 2024 року о 15 год. 30 хв.

Суддя ОСОБА_1