Постанова

від 29.05.2024 по справі 756/1749/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 756/1749/22

провадження № 61-214св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київський міський центр зайнятості,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П., від 26 жовтня 2023 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київського міського центру зайнятості про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час відсторонення.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з

06 листопада 2019 року вона працює у юридичному відділі Київського міського центру зайнятості на посаді провідного юрисконсульта.

3. 19 листопада 2021 року їй було вручено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти Covid-19. У повідомленні, з посиланням на наказ Міністерства охорони здоров`я від 01 листопада 2021 року № 2393 та постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, було зазначено, що з 09 грудня 2021 року на період дії карантину щеплення від Covid-19 обов`язкове для працівників Державної служби зайнятості. Повідомлялося, що до 08 грудня 2021 року необхідно надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від Covid-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Попереджено, що у випадку ненадання цих документів, 09 грудня 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статей 46, 94 Кодексу законів про працю України, статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня

2020 року № 1236 та наказу Міністерства охорони здоров`я від 01 листопада 2021 року № 2393.

4. Посилалася на те, що з 08 грудня 2021 року по 13 грудня 2021 року вона перебувала у відпустці.

5. 13 грудня 2021 року Київським міським центром зайнятості видано наказ № 800, яким її з 14 грудня 2021 року відсторонено від роботи на час відсутності щеплення від Covid-19 без збереження заробітної плати.

6. Вважала наказ про її відсторонення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що статтею 12 Закону України «Про захист від інфекційних хвороб» не передбачено щеплення від Covid-19, як обов`язкове.

7. Відсторонення від роботи вважає втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, відповідно до пункту 1 статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно на підставі закону, а не підзаконного акту, якими є постанова Кабінету Міністрів України та наказ Міністерства охорони здоров`я України. Крім того, зазначала, що зазначені дії відповідача призвели до заподіяння їй душевних страждань та загрози нормального перебігу вагітності, про що було відомо відповідачеві.

8. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ № 800, виданий 13 грудня 2021 року директором Київського міського центру зайнятості Білич В. про її відсторонення з 14 грудня 2021 року без збереження заробітної плати від виконання обов`язків провідного юрисконсульта юридичного відділу Київського міського центру зайнятості до усунення причин, що зумовили відсторонення; стягнути з Київського міського центру зайнятості на її користь заробітну плату за час відсторонення за період з 14 грудня 2021 року до фактичного виконання судового рішення та судові витрати по сплаті судового збору.

Стислий виклад позиції відповідача

9. Київський міський центр зайнятості заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що центр є надавачем соціальних послуг, а тому його працівники відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року

№ 2393, який набрав чинності з 09 грудня 2021 року, підлягали обов`язковому профілактичному щепленню проти Covid-19. Позивачку було належним чином повідомлено про це, роз`яснено необхідність подання документів щодо отримання повного курсу вакцинації чи висновку лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації, а також надано інформацію про центри вакцинації, де можна зробити щеплення. У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 у відпустці з 08 грудня 2021 року по 13 грудня 2021 року, та з огляду на ненадання запитуваних документів щодо вакцинації, з 14 грудня 2021 року позивачку було відсторонено від виконання посадових обов`язків без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення.

10. Акцентував увагу на тому, що у спірних правовідносинах індивідуальне право позивачки відмовитися від щеплення та збереження обсягу власного права на виконання трудових обов`язків протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства - усіх інших працівників центру, які провели у встановленому державою порядку щеплення, мають право на безпечні та нешкідливі умови праці, а також на охорону власного здоров`я.

11. Крім того, зауважував, що у зв`язку із зупиненням дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим щепленням», з 01 березня 2022 року позивачку допущено до роботи.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

12. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня

2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

13. Визнано незаконним та скасовано наказ № 800, виданий 13 грудня

2021 року директором Київського міського центру зайнятості «Про відсторонення з 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків провідного юрисконсульта юридичного відділу Київського міського центру зайнятості без збереження заробітної плати».

14. Стягнуто з Київського міського центру зайнятості на користь

ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року включно у розмірі 39 746, 82 грн (сума зазначена без вирахування податків та обов`язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати).

15. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

16. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки, яка працювала провідним юрисконсультом, створенням загроз, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавив її заробітку. Відповідачем також не було враховано, що позивачка на той час була вагітною, про що було відомо роботодавцю. А тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

17. Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

18. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивачка працює на посаді провідного юрисконсульта юридичного відділу Київського міського центру зайнятості, а тому є очевидним, що з урахуванням принципу розумності слідує, що ця посада передбачає прямий контакт з відвідувачами та працівниками центру. З огляду на те, що позивачка не довела, що її контакти з працівниками центру та відвідувачами мали характер, який не здатен впливати на широке розповсюдження гострої респіраторної хвороби Covid-19, вимоги роботодавця про проведення щеплення проти зазначеної хвороби визнані обґрунтованими. Крім того, судом ураховано, що після закінчення дії зазначених обмежень позивачку належним чином було поновлено на роботі.

Узагальнені доводи касаційної скарги

19. 03 січня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

20. Підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20, від 10 лютого 2022 року у справі № 359/5063/21, від 01 червня 2022 року у справі

№ 761/42977/19, від 06 грудня 2023 року у справі № 509/3018/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Також зазначає про ухвалення оскаржуваного судового рішення з порушенням пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо неможливості виконувати її посадові обов`язки дистанційно, а також необхідності прямого контакту з відвідувачами та працівниками центру.

22. Заявниця зауважує, що у переліку основних завдань і функцій, зазначених в посадовій інструкції провідного юрисконсульта юридичного відділу Київського міського центру зайнятості, відсутнє формулювання щодо проведення юридичних консультацій та взаємодії з іншими особами особисто.

23. Крім того, посилається на те, що з 16 березня 2020 року Київський міський центр зайнятості та його районні філії тимчасово, на період карантину, перейшли на особливий режим роботи. Такий режим передбачав обмежений особистий прийом громадян, спілкування фахівців з клієнтами стало дистанційним - з використанням телефону або електронної пошти, внесено корективи щодо роботи відділів та філій центру.

24. Також звертає увагу на те, що оспорюваний наказ відповідача був прийнятий у період її перебування у відпустці.

25. Зауважує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та розгляд справи без її участі та належного повідомлення. Вважає, що неповідомлення її про дату, час та місце судового розгляду призвело до позбавлення її права довести можливість організації дистанційної або надомної роботи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 756/1749/22, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

27. 19 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

28. Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 справу розподілено судді-доповідачу.

29. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

30. 29 лютого 2024 року Київський міський центр зайнятості за допомогою засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

31. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що Київський міський центр зайнятості є установою, яка надає соціальні послуги, а тому всі працівники центру підлягали обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби Covid-19 (за винятком осіб, яким щеплення протипоказані за висновком лікаря).

32. Зауважує, що юрисконсульт це штатний працівник юридичної особи, що забезпечує дотримання законодавства як організацією, так і по відношенню до організації з боку інших учасників правовідносин. Згідно з посадовою інструкцією провідного юрисконсульта, працівник представляє та відстоює інтереси центру зайнятості в судах, органах виконавчої служби, правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, де контактує з великою кількістю людей.

33. Крім того, за необхідності провідний юрисконсульт надає консультації відвідувачам центру та взаємодіє з людьми особисто.

34. Доводи касаційної скарги щодо особливого режиму роботи центру зайнятості з 16 березня 2020 року вважає безпідставними, оскільки такий режим стосувався виключно радників в районних філіях Київського міського центру зайнятості.

35. Додатково зауважує про помилку в обрахунку судом першої інстанції середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також обізнаність позивачки про розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

36. ОСОБА_1 з 06 листопада 2019 року працює у юридичному відділі Київського міського центру зайнятості на посаді провідного юрисконсульта.

37. 19 листопада 2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти Covid-19. У повідомленні було зазначено, що з 09 грудня 2021 року на період дії карантину щеплення від

Covid-19 обов`язкове для працівників державної служби зайнятості. З посиланням на наказ Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року № 2393 та постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня

2020 року № 1236, роботодавець просив до 08 грудня 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від Covid-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Попередив, що у випадку ненадання цих документів 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статей 46, 94 КЗпП України, статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року № 2393.

38. З 08 грудня 2021 року по 13 грудня 2021 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці.

39. 13 грудня 2021 року Київським міським центром зайнятості видано наказ № 800, яким ОСОБА_1 з 14 грудня 2021 року відсторонено від роботи на час відсутності щеплення від Covid-19 без збереження заробітної плати.

40. 01 березня 2022 року Київським міським центром зайнятості видано наказ № 54-к «Про допуск до роботи ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1

з 01 березня 2022 року допущено до роботи провідного юрисконсульта юридичного відділу Київського міського центру зайнятості.

Позиція Верховного Суду

41. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

42. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

43. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

44. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

45. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

46. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

47. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

48. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

49. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

50. Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

51. Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (зокрема, рішення у справі «Гурепка проти України»,

від 08 квітня 2010 року, № 38789/04).

52. Також ЄСПЛ зауважував, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана до суду таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

53. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

54. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

55. Згідно з частиною першою статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

56. Статтею 361 ЦПК України передбачено, що разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи.

57. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).

58. Відповідно до частин першої та п`ятої статті 14 ЦПК України, у редакції, чинній на час ухвалення оскарженої постанови апеляційного суду, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

59. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

60. Згідно з частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

61. Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину інформаційно-телекомунікаційну систему, затвердженого рішенням Вищої рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 від 17 серпня 2021 року, особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

62. Процесуальним законодавством, чинним на час подання апеляційної скарги у справі, що переглядається, та розгляду її по суті, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через Електронний кабінет, шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

63. Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження

№ 14-117цс23).

64. Відповідно до статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

65. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

66. Згідно із частиною першою статті 130 ЦПК України у разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

67. Загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», заява № 37666/13, від 03 жовтня 2019 року).

68. Згідно з матеріалами справи, ухвалою Київського апеляційного суду

від 18 липня 2023 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського міського центру зайнятості на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року, зупинено його дію до закінчення апеляційного перегляду.

69. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 липня 2023 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду на 26 жовтня 2023 року о 10:30 год. В судове засіданні викликано учасників судового процесу та їх представників.

70. Зазначені вище ухвали, а також судова повістка-повідомлення від 25 липня 2023 року були надіслані ОСОБА_1 лише на електронну адресу: «ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 161-162).

71. Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_1 зазначала про неповідомлення її про дату, час та місце судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позбавило її права надати пояснення, зокрема довести можливість організації дистанційної або надомної роботи, забезпечення контакту з іншими людьми за допомогою інформаційних технологій.

72. Колегія суддів погоджується із зазначеними доводами касаційної скарги, з огляду на те, що матеріали справи не містять відомостей, що позивачку було належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду.

73. Неналежне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи судом позбавило її права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

74. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 зазначено, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.

75. Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позивачка не може вважатися такою, що була належним чином повідомлена апеляційним судом про час і місце розгляду справи, призначеного на 26 жовтня 2023 року. Не вбачається можливості встановити дату отримання позивачкою повідомлення про час та місце судового розгляду.

76. Розгляд судом апеляційної інстанції цієї справи за відсутності

ОСОБА_1 , не повідомленої належним чином про дату, час і місце судового засідання, згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України, є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

77. Допущені судом апеляційної інстанції порушення процесуального закону унеможливлюють перегляд справи Верховним Судом по суті.

78. Оскільки у справі, що переглядається в касаційному порядку, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Розподіл судових витрат проводиться тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, за загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович