Рішення

від 30.05.2024 по справі 598/680/23

ЗБАРАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/680/23

провадження № 2/598/36/2024

РІШЕННЯ

іменем України

"30" травня 2024 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі : головуючої судді Щербатої Г.Р.

секретаря Казмірук Н.Г.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Гудими Л.Р., відповідачки ОСОБА_2 , представників відповідача адвокатів Бурка О.В., Будзик Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Збаражі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_2 про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги мотивує тим, що лише 07 лютого 2023 року йому стало відомо про наявність заповіту, складеного на його користь, щодо земельної частки (пай), оскільки про це заповітне розпорядження матері свідомо скрила його сестра, яка також є спадкоємцем по даному заповіту, а тому за таких поважних причин він пропустив строк для прийняття спадщини по заповіту, після смерті матері, який просить визначити йому додатково.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 02.05.2023 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 01.11.2023 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник адвокат Гудима Л.Р. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Про зміст заповітного розпорядження мама йому не говорила, та його він не бачив. В літку 2014 року, приблизно через тиждень після похорону мами, відповідачка, яка є його рідною сестрою, повідомила йому, що все майно мама залишила їй, а йому немає нічого, поміняла замки до житлового будинку матері, та проявляючи до нього неприязність, припинила спілкування. Після цього, він звернувся до секретаря сільської ради Гвязди О.Д., яка посвідчує заповіти на території їх села, щодо наявності заповітного розпорядження, складеного його мамою ОСОБА_3 , яка відповіла, щоб він про це питав сестру, бо вона не зобов`язана про заповіт йому говорити. До нотаріуса не звертався, бо повірив сестрі, а також син захворів онкологічним захворюванням, та на протязі багатьох років тривало його лікування. На початку лютого 2023 року інша його рідна сестра ОСОБА_4 повідомила, що його розшукує нотаріус. Тоді він, зразу ж звернувся до приватного нотаріуса Джули О.М., від якої дізнався, що після смерті матері відкрита спадкова справа, та яка скерувала його до державного нотаріуса Аббасова Е.І., який і повідомив про наявність заповіту. складеного ОСОБА_3 , відповідно до умов якого земельну частку пай вона заповіла йому, а житловий будинок відповідачці ОСОБА_2 .. Також нотаріус ОСОБА_5 відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини, про що видав постанову від 07.02.2023 року та роз`яснив про право на звернення до суду із позовом про встановлення додаткового строку достатнього для прийняття спадщини. 20 лютого 2023 року від подав до суду позовну заяву про встановлення додаткового строку достатнього для прийняття спадщини, про що повідомив державного нотаріуса Аббасова Е.І..

Представник позивача адвокат Гудима Л.Р. вважає, що правова позиція Верховного Суду,викладена упостанові від29.06.2021року усправі №671/308/20,на якупосилається представниквідповідачка адвокатБурко О.В.,не відповідаєобставинам уданій справі,оскільки волевиявленнямспадкодавця ОСОБА_3 було спадкування належного їй майна, після її смерті, сином ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_6 .. Спадкоємець ОСОБА_6 , будучи обізнана із змістом заповіту, умисно та свідомо скрила його зміст від спадкоємця ОСОБА_1 , сказавши йому неправду, що в заповіті йому нічого немає, та всупереч волевиявленню матері, вирішила успадкувати все спадкове майно.

Відповідачка та її представник адвокат Бурко О.В. в судовому засіданні заперечили щодо встановлення позивачу додаткового строку достатнього для прийняття спадщини, оскільки він не надав доказів, що вказують на поважні причини пропуску вказаного строку на прийняття спадщини. Крім того, відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні підвердила той фокт, що після смерті матері вона не показала та не повідомила позивачу про заповітне розпорядження їх матері ОСОБА_3 , згідного якого земельний пай спадкодавець заповіла позивачу ОСОБА_1 , оскільки перебувала із ним у неприязних стосунках. Вважає, що заповіт, ще за життя матері знаходився в будинку, та кожний із них мав можливість ознайомитися із його змістом. Оскільки заповіт вона вважала нікчемним, тому майно спадкувала по закону, маючи таке право. Позивач є спадкоємцем першої черги, та якщо бажав спадкувати майно після смерті матері, мав можливість звернутися до нотаріуса та оформляти спакування по закону. Твердження позивача про його необізнаність у наявності заповіту свідчить лише про його небажання приймати спадщину, яке змінилось через вісім років, після закінчення строку для подання заяви про прийняття спадщини. Дії державного нотаріуса Збаразької державної нотаріальної контори щодо визнання в позасудовому порядку заповіту, що посвідчений секретарем виконавчого комітету Вищелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області 20.05.2014 (реєстр за №12), нікчемним, вчинені у повній відповідності як до норм ЦК України, так і до усталеної судової практики з цього питання.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд, вважає, що позов підлягає до задоволення.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті, зробила заповітне розпорядження, відповідно до умов якого: належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , та грошові заощадження з нарахованими процентами та компенсаціями в Збаразькому відділенні Ощадбанку, заповіла дочці ОСОБА_2 , а земельну частку (пай) для ведення товарного виробництва, що розташована на території Вищелуб`янської сільської ради, згідно державного акта, заповіла сину ОСОБА_1 .

Вказаний заповіт від 20.05.2014 року посвідчений секретарем виконавчого комітету Вищелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_7 і зареєстрований в реєстрі за №12.

Спадкодавець ОСОБА_3 , яка проживала в с.Вищі Луб`янки, Тернопільського району, Тернопільської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина, частину якої, а саме земельну частку (пай) бажає успадкувати син ОСОБА_1 , однак все майно зазначене у заповіті успадкувала по закону відповідач ОСОБА_2 .

Спадкоємець ОСОБА_1 не знав про існування заповітного розпорядження щодо земельної частки (пай) на його ім`я, оскільки відповідачка ОСОБА_2 , свідомо скрила від нього частину заповітного розпорядження, що стосувалася його, повідомивши, що «все майно мама заповіла їй, а йому немає нічого».

В процесі розгляду справи ОСОБА_2 підтвердила той факт, що після смерті матері, вона знала про існування заповітного розпорядження щодо земельної частки (пай) для ведення товарного виробництва, що розташована на території Вищелуб`янської сільської ради, Тернопільського району, однак позивачу спочатку повідомила, що йому майна мама не заповіла, а пізніше вирішила повідомити про наявність заповіту і відкриття спадщини, вже після того, як сплив термін на звернення із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 та отримання нею свідоцтво про прийняття спадщини.

Свідок ОСОБА_7 дала суду показання, що вона посвідчувала заповітне розпорядження ОСОБА_3 , та після смерті якої, не пам`ятає чи хтось із спадкоємців звертався до неї з проханням повідомити про наявність заповіту.

Свідок ОСОБА_4 , яка приходиться рідною сестрою сторін по справі, суду пояснила, що зимою 2023 року від іншої сестри ОСОБА_8 довідалася, що відповідачка ОСОБА_2 шукає брата ОСОБА_1 , якого викликає нотаріус з питання спадкування. Про це вона зразу ж повідомила позивачу, який здійснивши візит до нотаріусів, та дізнався, що їх сестра ОСОБА_2 умисно скрила той факт, що мама заповіла земельну частку (пай) позивачу ОСОБА_1 ..

Вказані обставини свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 не знав про наявність заповітного розпорядження, що стосувалося його, а тому у шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .

Згідно інформації державного нотаріуса Збаразької державної нотаріальної контори від 10.05.2023 року №118/01-09, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведена спадкова справа №226/2014. 16.12.2014 року, із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 , а 25.11.2022 їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 .

07.02.2023 року ОСОБА_1 дізнавшись про наявність заповітного розпорядження щодо нього, звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Того ж дня, 07.02.2023 року постановою державного нотаріуса Збаразької державної нотаріальної контори від 07 лютого 2023 року №23/02-31 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини по заповіту, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , в зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

22.03.2023 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка розташована на території Вищелуб`янецької сільської ради, Тернопільського району (колишнього Збаразького), Тернопільської області, кадастровий номер 6122481500:01:001:0059.

Відповідно до частини третьоїстатті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно достатті 1233ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першоюстатті 1235 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина першастатті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першоїстатті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17, від 01 квітня 2019 року у справі №643/3049/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі №750/262/20, від 03 березня 2020 року у справі №145/148/20.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічна правова позиція міститься упостанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі №6-496цс17..

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі №761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі №15/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Відповідно до положеньст.63 Закону України "Про нотаріат"нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-496цс17.

Надавши належну оцінку обставинам, на які посилався позивач, а саме на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача об`єктивних причин для несвоєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .. При цьому суд приймає до уваги ті обставини, що позивач сприйняв як правдиве повідомлення відповідачкою про існування заповіту лише на її користь. Таким чином, будучи введеним в оману спадкоємцем ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 не звертавсяіз заявоюпро прийняттяспадщини післясмерті матері,оскільки погодивсяіз волевиявленнямспадкодавця,яка зіслів відповідачки ОСОБА_2 все майнозаповіла лишеїй,а позивачунічого.Лише 07лютого 2023року,після спливушестимісячного строку,встановленого дляподання заявипро прийняттяспадщини, спадкоємець ОСОБА_1 дізнався про заповітне розпорядження від 20.05.2014 року на його користь, та бажає прийняти спадщину за волевиявленням матері.

Проаналізувавши докази по справі, заслухавши пояснення сторін, їх представників та свідків, суд вважає, що в даному конкретному випадку необхідно визначити додатковий строк для подання нотаріусу спадкоємцем ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , визнавши причини пропуску шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини зазначені позивачем поважними.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання представників відповідачки адвокатів Бурко О.В. та ОСОБА_9 , що позивач будучи сином померлої, був звернутися до нотаріуса у шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини по закону, посилаючись при цьому на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 29.06.2021 року №671/308/20.

Суд у цій справівиходив з того, що позивач на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, про наявність заповіту, складеного на його користь, дізнався поза межами строку, передбаченого частиною першоюстатті 1270 ЦК України, від нотаріуса, який його розшукував. Оскільки відповідач свідомо та умисно скрила від позивача наявність заповітного розпорядження щодо земельної частки (пай) на його користь, повідомивши йому, що майна мама йому не заповіла, він сприйняв, як належне волевиявлення спадкодавця, та у нього не викликало жодних сумнівів щодо заповіту складеного на користь відповідачки ОСОБА_2 , яка зразу ж після смерті спадкодавця, розпоряджалася спадковим майном, та не вбачав підстав для подання заяви про прийняття спадщини по закону після смерті матері. Такі обставини свідчать про поважність причин, пов`язаних з об`єктивними та істотними обставинами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судові випрати понесені ним на оплату судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1217, 1268, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 81, 141, 189, 196-198 200, 263, 265, 268, 352 ЦПК України, суд,

ухвалив :

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , терміном два місяці, після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073 грн.60 коп. судових витрат понесених на оплату судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошенняабо складення,учасник справимає правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження протягом30днів здня врученняйому повногорішення суду.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 31 травня 2024 року.

Суддя : Галина ЩЕРБАТА