Рішення

від 16.05.2024 по справі 523/22449/21

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/22449/21

Провадження №2/523/777/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань Бєлік Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Пересипської (Суворовської) районної адміністрації Одеської міської ради, ТОВ «КОМПЛЕКС» про визнання права на житлову площу та встановлення факту зміни нумерації квартири, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС», Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права на житлову площу та встановлення факту зміни нумерації квартири.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_2 , (який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) отримав ордер на вселення до житлової кімнати АДРЕСА_1 , складом сім`ї 4 особи. Позивач зазначає, що на час смерті батька у вище вказаній квартирі була зареєстрована також її донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Виконавчого комітету ОМР від 30.07.2003 року № 437 змінено статус гуртожитку сімейного заселення та зобов`язано ТОВ «КОМПЛЕКС» відкрити особисті рахунку та укласти з мешканцями договори найму житлових приміщень. Суворовською районною адміністрацією 09.10.2003 року на підставі розпорядження № 1322 було затверджено план нумерації квартир, що розташовані в житловому будинку (колишній гуртожиток).

Позивач зазначає, що з невідомих їй причин, нумерації її квартири змінена не була. В подальшому, ТОВ «КОМПЛЕКС» було видано розпорядження №3/18 від 02.07.2018 року відповідно до якого було змінено договір найму житлового приміщення, та визнано позивача наймачем квартири АДРЕСА_2 . Однак, Департамент надання адміністративних послуг відмовив у здійсненні зміни перереєстрації місця проживання. На підставі викладеного позивач просить: встановити факт зміни нумерації житлового приміщення будинку АДРЕСА_3 з № 56 на № НОМЕР_1 ; визнати за ОСОБА_1 , право користування житловою квартирою АДРЕСА_4 , що є підставою для реєстрації ОСОБА_1 , в квартирі АДРЕСА_4 .

Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст. 177 ЦПК України.

Заявою від 14 січня 2022 року позивач усунула недоліки визначені ухвалою суду, надала суду квитанцію про доплату судового збору.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами загального провадження, сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу роз`яснено про право подання відзиву на позовну заяву.

Не погоджуючись з позовними вимогами 16.03.2022 року (вх. № 5682) представник Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради В.Гуськова подала відзив на позовну заяву та зазначила, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки адміністратором Департаменту надано правомірну відмову в реєстрації місця проживання у зв`язку з не поданням суб`єктом звернення необхідних документів (а.с.38-45).

Також, 16.03.2022 року (вх. 5682) представник Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради В.Гуськова подала клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача. В обґрунтування клопотання представник зазначила, що заявлені позовні вимоги зводяться до спірних правовідносин предметом яких є майнові права щодо квартири, однак позивачем не заявлено та не обґрунтовано позовних вимог до відповідача діями чи бездіяльністю якого відбулось порушення прав позивача у справі. На підставі викладеного представник просить закрити провадження у справі (а.с.58-63).

Крім іншого, представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про залучення до участі в справі співвідповідача Суворовську (Пересипську) районну адміністрацію Одеської міської ради (а.с.64-69).

ОСОБА_1 11.10.2022 року (вх. № 18981) подала клопотання про заміну відповідача, згідно якого позивач зазначила, що ознайомившись з відзивом на позовну заяву та проаналізувавши обставини на які посилається відповідач вважає за доцільне замінити неналежного відповідача на належного, а саме на Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради.

Ухвалою Суворовською районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2022 року задоволено клопотання позивача, замінено неналежних відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС», Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради за позовними вимогами про визнання права на житлову площу та встановлення факту зміни нумерації квартири на належного відповідача - Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради (а.с.108).

В подальшому ухвалою суду від 21 лютого 2023 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с.121).

Не погоджуючись з позовними вимогами на адресу суду 17.04.2023 року (вх. № 10303) представник Пересипської (Суворовської) районної адміністрації Одеської міської ради подав відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву зазначено, що позивач є донькою ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та якому 12.03.1990 року на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету та комітету комсомолу було видано ордер № 17 серія 01 на право зайняття сім`єю з 4 х осіб житлового приміщення, а саме кімнати № 56 площею 18, 00 кв.м. в гуртожитку АДРЕСА_3 .

Представник зазначає, що 30.07.2003 року на підставі звернення власника гуртожитку АДРЕСА_3 ТОВ «КОМПЛЕКС» виконавчим комітетом ОМР було прийнято рішення № 437, яким змінено статус з гуртожитку на житловий будинок. В подальшому, 09.10.2003 року, за зверненням директора ТОВ «КОМПЛЕКС» про затвердження нумерації квартир в будинку АДРЕСА_3 , Суворовською районною адміністрацією ОМРЮ, до делегованих повноважень якої належать повноваження з присвоєння, зміни, анулювання адрес об`єктів нерухомого майна та їх складових, видано розпорядження № 1322р «Про впорядкування нумерації квартир» у домоволодінні АДРЕСА_5 .

Згідно архівної копії розпорядження та додатків до нього, квартири АДРЕСА_4 є однокімнатна квартира, на 3-му поверсі, 5-ти поверхового будинку. Згідно плану вбачається, що квартира АДРЕСА_6 уявляє собою квартиру, що складається з двох житлових приміщень, кухні, коридору, санвузла та туалету. Разом з цим, представник зазначив, що дані документи не містять в собі відомостей щодо нумерації квартири, що відповідно не дає можливості відповідачу визначити, чи є кімната № НОМЕР_2 , приміщенням яке на теперішній час відноситься до квартири АДРЕСА_2 .

У відзиві представник зазначив, що не заперечує факт того, що розпорядженням Суворовської районної адміністрації ОМР на підставі звернення власника була затверджена нумерація квартир в будинку АДРЕСА_3 , разом з цим, адміністрації не може а ні спростувати а ні підтвердити факт того, що колишня квартири АДРЕСА_7 отримала нумерацію «№26».

Представник відповідача зазначив, що обставини зміни нумерації квартири з кімнати АДРЕСА_8 може підтвердити або спростувати ТОВ «КОМПЛЕКС», який володіє даною інформацією та здійснює обслуговування житлового будинку.

Рішенням ОМР від 17.12.2023 року за звернення ТОВ «КОМПЛЕКС» надано згоду на приймання-передачу до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитків з інженерними мережами та зовнішніми інженерними мережами, які знаходяться на балансі ТОВ «КОМПЛЕКС», з подальшою передачею на утримання обслуговуючому кооперативу «Магнолія». Однак, дане рішення виконане не було, гуртожиток/будинок залишився на балансі (у власності) ТОВ «КОМПЛЕКС». Розпорядженням КМ України від 24.04.2019 року № 264-р «гуртожитки по вул. (Героїв Сталінграду) Героїв оброни Одеси № 68, 70 і 72 у м. Одесі» віднесено до сфери управління Одеської обласної державної адміністрації.

З урахуванням викладеного представник відповідача зазначив, що просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки Пересипська (Суворовська) районна адміністрація не є належним відповідачем у даній справі, у відповідача відсутній безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, так як Пересипська районна адміністрація не допустила порушення та або не оспорила право позивача щодо заявлених позовних вимог.

До відзиву на позовну заяву представником надані: копії документів Департаменту архівної справи та діловодства ОМР, а саме, копії технічного паспорту, копію розпорядження № 1322р, план нумерації квартир у 5-ти поверховому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_9 , технічну характеристику жилих і підсобних приміщень квартири, копію розпорядження від 24.04.2019 року № 264-р «Про віднесення гуртожитків до сфери управління Одеської обласної державної адміністрації», копію розпорядження № 606/А-2019 від 17.05.2019 року (а.с123-146).

На адресу суду 19.06.2023 року (вх. № 16893) надійшло клопотання за підписом позивача про приєднання до матеріалів справи доказів (а.с.159,160).

Ухвалою суду від 19 червня 2023 року задоволено клопотання позивача, залученої до участі в справі в якості співвідповідача ТОВ «КОМПЛЕКС» (а.с.167-168).

Крім іншого, 28.02.2024 року (вх. № 6804) за підписом позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшли пояснення щодо наданих доказів про відмову у реєстрації. Відповідно до клопотання позивач зазначила, що надає лист Департаменту надання адміністративних послуг ОМР відповідно до якого департамент надав роз`яснення та зазначив, які саме документи необхідно надати для проведення дій з реєстрації (а.с.194-197).

Чергове судове засідання у справі призначено на 16 травня 2024 року. Сторони до суду не з`явились.

На адресу суду за підписом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Зуєвої Ірини Іванівни надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, згідно поданого клопотання представник зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.207).

Представник відповідача Пересипської районної адміністрації Гарган Сергій Юрійович також звернувся на адресу суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, згідно поданого клопотання зазначив, що просить прийняти рішення з урахуванням обставин викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.199-200).

Представник відповідача ТОВ «КОМПЛЕКС» про слухання справи повідомлений, в судове засідання також не з`явився, 13.02.2024 року (вх. № 4884) на адресу суду надійшла заява за підписом директора ТОВ «КОМПЛЕКС» згідно якої зазначено, що обставини викладені у позові відповідають дійсності, не оспорюються, представник відповідача просить розгляд справи провести за його відсутності (а.с.191).

З огляду на викладене, судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені, представник позивача та представники відповідачів звернулись на адресу суду з заявами/клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності, а відтак підстав для відкладення слухання справи, передбачених ст. 223 ЦПК України, не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, докази надані на підтвердження позовних вимог, відзив на позовну заяву, враховуючи надані пояснення в судових засіданнях, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Звертаючись з до суду з позовними вимогами про визнання права на користування житловою квартирою та встановлення факту зміни нумерації квартири, позивач зазначила, що з невідомих їй причин, її батько, на ім`я якого було видано ордер на зайняття житловим приміщенням, не здійснив дії щодо перереєстрації квартири, а саме, кімнати АДРЕСА_8 , зазначені обставини не дають можливості позивачу здійснити перереєстрацію місця проживання, відповідно до зміни нумерації квартир.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Принцип ефективності закріплений і у чинному ЦПК України, відповідно до правил статей 2, 5 якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем.

Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, без додаткових (повторних) звернень до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведені висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року у справі № 914/1128/16.

З даного приводу, щодо порушення позивачем прав, судом встановлено, що згідно рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.06.2022 року у справі № 523/14288/21 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 такою, що втратила право користування житловим приміщеннями, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_10 (а.с.8).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав ордер №17 від 12.03.1990 року на житлову площу кімнати АДРЕСА_1 складом сім`ї чотири особи: батько - ОСОБА_2 , мати ОСОБА_6 , моя сестра ОСОБА_7 та я ОСОБА_8 (після одруження ОСОБА_9 ) (а.с.11).

Згідно довідки № 12 від 25.03.2021 року (виписка з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію) в кімнаті АДРЕСА_1 з 2007 року зареєстрована позивач у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.12).

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №437 від 30.07.2003 року змінено статус гуртожитку ТОВ «КОМПЛЕКС», якому належав вказаний гуртожиток сімейного заселення, зобов`язано ТОВ «КОМПЛЕКС» відкрити особисті рахунки громадянам, які мешкали в цьому будинку та укласти договори найму житлових приміщень (а.с.10).

Згідно розпорядження Пересипської (Суворовської) районної адміністрації №1322 від 09.10.2003 року затверджено план нумерації квартир, розташованих в житловому будинку колишнього гуртожитку та зобов`язано ТОВ «КОМПЛЕКС», відповідно до нової нумерації, відкрити особисті рахунки та укласти з мешканцями договори найму житлових приміщень (а.с.14).

Позивач зазначає, що оскільки ордер було виданий на ім`я її батька ОСОБА_2 та на нього був відкритий особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_7 в гуртожитку, то питанням укладання договору найму зі зміненої нумерацією також займався батько, однак, як стало відомо згодом, ОСОБА_2 не здійснив дій щодо перереєстрації відповідно до зміни нумерації квартир в житловому будинку.

Судом встановлено, що згідно довідки за підписом директора ТОВ «КОМПЛЕКС» ОСОБА_10 в 2003 році будинок (гуртожиток) був переведений та отримав статус житлового будинку. Зміною нумерації квартир, всім мешканці, окрім сім`ї Кузнєцових ( ОСОБА_9 ) перереєструвались за новою нумерацією. Кімната № 26 стала квартирою АДРЕСА_2 (36 кв.м.) (а.с.160).

Також, встановлено, що відповідно до плану (наданого представником ТОВ «КОМПЛЕКС») 3-й поверх, нумерації квартир та їх площі є наступними, зокрема: є квартира АДРЕСА_2 , площею 37,2 кв.м. (а.с.162).

Згідно розпорядження ТОВ «КОМПЛЕКС» від 02.07.2018 року № 3/18 відповідно до положення ст.ст. 106 ЖК України і заяви ОСОБА_1 заміни договору найму житлового приміщення по АДРЕСА_11 визнано наймачем житлового приміщення 37, 2 кв.м. ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 (а.с.20).

Таким чином судом встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету ОМР від 30.07.2003 року № 437, та розпорядження Суворовської районної адміністрації ОМР від 09.10.2003 року № 1322р було змінено статус домоволодіння по АДРЕСА_3 з гуртожитку на житловий будинок та було затверджено план нумерації квартир, розташованих у вищевказаному будинку.

Судом встановлено, що відповідно до плану квартира позивача знаходиться на 3-му поверсі, складається з двох кімнат, загальною площею 37, 2 кв.м. (а.с.134-141;162).

Відповідно до ст. 106 ЖК України право на вселення та проживання в квартирі під номером «56» в сімейному гуртожитку будинку АДРЕСА_3 позивач набула на підставі ордеру №17 серії 01 від 12.03.1990 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.04.2013 року по справі №16/303-05-6317 ТОВ «КОМПЛЕКС» позбавлено права власності на будинок АДРЕСА_3 .

Згідно рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 року за зверненням ТОВ «КОМПЛЕКС» надано згоду на приймання передачу до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитків по АДРЕСА_12 .

Проте це рішення виконано не було і гуртожиток АДРЕСА_3 . залишився на балансі (у власності) ТОВ «КОМПЛЕКС».

За інформацією Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, розпорядженням Кабінету міністрів України від 24.04.2019 року №254-р гуртожитки по АДРЕСА_12 віднесено до сфери управління Одеської обласної державної адміністрації.

На виконання розпорядження Кабінету міністрів України від 24.04.2019 року №254-р Одеською обласною державною адміністрацією видано розпорядження виконуючого обов`язки голови Обласної державної адміністрації від 17.05.2019 року №606/А-2019 «Про передачу у комунальну власність територіальної громади м. Одеси гуртожитки за адресою: АДРЕСА_12 .

Враховуючи наведене, встановлено, що квартира за адресою АДРЕСА_11 є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси.

Отже, позов щодо встановлення факту зміни нумерації житлових приміщень позивачу необхідно для визнання права на користування квартирою зі зміненим номером з 56 на № 26 з метою мати правові підстави для перереєстрації місця проживання, згідно зміни нумерації.

Положеннями статей 4, 5 ЖК Української РСР передбачено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд, а державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Статтею 61 ЖК Української РСР встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем, житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до частини першої статті 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).

Статтею 106 ЖК Української РСР визначено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. І в розумінні даної норми Конвенції - під майном слід розуміти також набуте особою майнове право (у даному випадку право постійного користування житловим приміщенням).

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 63ЖК УРСР предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Право користування житловим приміщенням це право жити у такому приміщенні, користуватися комунальними послугами на законодавчих підставах.

Як вже було сказано вище, всі члени сім`ї власника житлового приміщення мають право користуватися ним на рівні з його власником. Для цього таким особам потрібно жити в такому приміщенні та бути зареєстрованим у ньому.

Документ, що підтверджує право користування житловим приміщенням - це ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, що набрало законної сили, про надання особі права на вселення в житлове приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.

Положенням ст. 64 ЖК Української РСР зазначено, що члени сім`ї наймача - це дружина наймача, їхні діти та батьки. Членами сім`ї наймача можуть бути визнані інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Житлом, відповідно до статті 379 ЦКУ вважається квартира, житловий будинок, або інше житлове приміщення, якщо вони призначені і придатні для постійного або тимчасового проживання в них. До житлового фонду входять - державний житловий фонд, громадський житловий фонд, фонд житлово-будівельних кооперативів, приватний житловий фонд, житловий фонд соціального призначення.

Законодавець декларуєправо власника,або законногокористувача житловогоприміщення (квартири,будинку)-захищати своїмайнові правана таке,що належить,або перебуваєв їхньомукористуванні житло(Глава 29 ЦКУ,в сукупностізі статтею 396 ЦКУ).

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24 лютого 2021 року у справі N 296/4642/19, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції. Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

З огляду на досліджені письмові докази, судом встановлена законність проживання позивача у квартирі АДРЕСА_13 ) , а відтак, позовні вимоги позивача про визнання права користування житловою квартирою підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76, 81, 82, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заявою ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ТОВ «КОМПЛЕКС» про визнання права на житлову площу та встановлення факту зміни нумерації квартири задовольнити.

Встановити факт зміни нумерації житлового приміщення будинку АДРЕСА_3 з номера «56» на «квартира АДРЕСА_2 ».

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) право користування житловою квартирою АДРЕСА_4 ), що є підставою для реєстрації ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_4 ).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20.05.2024р.

Суддя: