Постанова

від 29.05.2024 по справі 761/2759/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2024 року м. Київ

Справа 761/2759/24

Провадження№22-ц/824/9147/2024

Резолютивна частина постанови оголошена 29 травня 2024 року

Повний текст постанови складено 30 травня 2024 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Мандрики О.П.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія

«Еталон», ІНФОРМАЦІЯ_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Чугуєнком Дмитром Віталійовичем, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон», ІНФОРМАЦІЯ_2 , про усунення перешкод шляхом зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд усунути позивачу перешкоди в розпорядженні легковим автомобілем, шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 зняти з військового обліку легковий автомобіль марки та видати позивачу довідку, форма якої визначається Міноборони, з відміткою керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зняття з військового обліку без заяви від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія «Еталон».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», ІНФОРМАЦІЯ_2 , про усунення перешкод шляхом зобов`язання вчинити дії.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Чугуєнко Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Зазначає, що даному випадку, звернення Позивача до суду з позовом зумовлене необхідністю захисту його майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин.

Спір у цій справі виник через наявність перепон у Позивача щодо реєстрації права власності на рухоме майно, через відсутність довідки про зняття автомобіля з військового обліку, оскільки в минулому власником автомобіля була юридична особа.

Позивач набув право власності на автомобіль правомірно, на підставі договору купівлі-продажу №004385/01 від 10 січня 2018 року, укладеного між ним та ТОВ «ЛК «ЕТАЛОН» (яке, по суті, є боржником перед Відповідачем).

Позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу мобілізації або військового обліку.

Таким чином, оскільки позивач в даному конкретному спорі не є військовозобов`язаним, а намагається усунути перешкоди в праві розпорядження автомобілем, власником якого він став на підставі договору фінансового лізингу №004385 та, враховуючи те, що до завдань територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в публічно-правовій сфері не відноситься видача довідок щодо зняття автомобілів, що належали юридичним особам, для застосування норм КАС України до спірних правовідносин відсутні правові підстави.

Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає такого способу захисту порушеного права, як усунення перешкод у володінні майном та припинення обтяження майна.

В даному спорі, предметом судового розгляду є усунення перешкод у реалізації права власності позивача на спірний автомобіль та подальше засвідчення державою вже набутого особою права власності на підставі договору купівлі - продажу №004385/01 від 10 січня 2018 року, що так само вказує на приватно-правовий, а не на публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, можемо стверджувати, що між Позивачем та Відповідачем (який хоч і є суб`єктом владних повноважень) не виникли публічно- правові відносини, адже Позивач звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у розпорядженні нерухомим майном.

В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку представник ОСОБА_1 адвокат Лисенко Є.А. підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Постановляючи ухвалу відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, предметом у даній справі є правомірність відмови суб`єкта владних повноважень, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо зняття з військового обліку легкового автомобіля та видачі позивачу довідки, форма якої визначається Міноборони, з відміткою керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зняття з військового обліку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №815/6190/16 від 23 грудня 2020 року зазначив критерії розмежування судової юрисдикції.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно- правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом за захистом свої майнових прав, а саме у реалізації права власності на автомобіль та подальше засвідчення державою вже набутого особою права власності на підставі договору купівлі - продажу №004385/01 від 10 січня 2018 року, що вказує на приватно-правовий, а не на публічно-правовий характер спірних правовідносин.

В позовній заяві позивач не просить суд визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Позивач звернувся до суду із вимогою, про усунення перешкод у реалізації права розпорядження рухомим майном - Автомобілем на підставі Договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу цього ж Автомобіля.

Спір у цій справі виник через наявність перепон у позивача щодо реєстрації права власності на рухоме майно, через відсутність довідки про зняття автомобіля з військового обліку, оскільки в минулому власником автомобіля була юридична особа.

Позивач набув право власності на автомобіль, на підставі договору купівлі-продажу №004385/01 від 10 січня 2018 року, укладеного між ним та ТОВ «ЛК «Еталон».

Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає такого способу захисту порушеного права, як усунення перешкод у володінні майном та припинення обтяження майна.

Ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає наступні способи захисту порушених прав:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Також ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено такий спосіб захисту, як усунення перешкод в розпорядженні, як і не зазначено чітко інші способи захисту порушених прав, оскільки дане положення дає можливість суддям на власний розсуд обирати спосіб захисту прав особи у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Натомість, такий спосіб захисту прав, як усунення перешкод у володінні майном, передбачено ст. 16 та ст. 391 Цивільного кодексу України

Один із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачений п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є припинення дії, яка порушує право, який, в свою чергу, передбачає можливість усунення перешкод у володінні майном.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В даному спорі, предметом судового розгляду є усунення перешкод у реалізації права власності позивача на спірний автомобіль та подальше засвідчення державою вже набутого особою права власності на підставі договору купівлі - продажу №004385/01 від 10 січня 2018 року, що так само вказує на приватно-правовий, а не на публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем, який хоч і є суб`єктом владних повноважень, не виникли публічно-правові відносини, адже позивач звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у розпорядженні нерухомим майном.

Таким чином, висновок суду про те, що позовна заява ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання вчинити дії, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є помилковим.

Відповідно до п.4 ч.1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

Керуючись ст.ст.367,368,374,379, 381-382, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Чугуєнком Дмитром Віталійовичем - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна