Постанова

від 31.05.2024 по справі 917/2232/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року м. Харків Справа № 917/2232/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу відповідача - Головного управління національної поліції в Полтавській області, м.Полтава (вх. 678 П/2), на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.02.2024, ухвалене в приміщенні Господарського суду Полтавської області в м. Полтава, повний текст якого складений 26.02.2024 (суддя Тимощенко О.М.), у справі №917/2232/23

за позовом Полтавського обласного центру зайнятості, в особі Миргородської філії Полтавського обласного центру зайнятості, м. Миргород, Полтавська області,

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, м. Полтава,

про відшкодування коштів у розмірі 48 762,85 грн, отриманих як допомогу по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

Полтавський обласний центр зайнятості в особі Миргородської філії Полтавського обласного центру зайнятості звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про стягнення коштів у розмірі 48762,85 грн, отриманих ОСОБА_1 як допомогу по безробіттю.

Позов обгрунтовано здійсненням позивачем відповідно до п.п. 1,3,4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття» звільненому відповідачем працівнику ОСОБА_1 у період реєстрації його як безробітного з 25.02.2021 по 24.12.2021 виплат призначеної йому допомоги по безробіттю в сумі 48762,85 грн., встановлення рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі №440/9064/21 та Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №440/9064/21 незаконності наказу відповідача про таке звільнення із поновленням вказаного працівника на роботі та наявністю у зв`язку з цим підстав відповідно до ч. 1 статті 34, ч. 5 статті 35 цього Закону для відшкодування відповідачем-роботодавцем позивачу вказаної суми сплаченої допомоги.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.02.2024 у справі №917/2232/23 позов задоволено.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь Полтавського обласного центру зайнятості 48762,85 грн. відшкодування виплат на допомогу по безробіттю та 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову обґрунтовано тим, що абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в той час як рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі №440/9064/21 та Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №440/9064/21 встановлено незаконність наказу відповідача про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на роботі, в період реєстрації останнього в філії як безробітного з 25.02.2021 по 24.12.2021 йому у встановленому порядку позивачем було сплачено допомогу по безробіттю в сумі 48762,85 грн., з чого вбачаються передбачені наведеною нормою умови настання у відповідача- роботодавця обов`язку з відшкодування позивачу вказаної суми сплаченої незаконно звільненому та поновленому на роботі працівникові допомоги по безробіттю.

При цьому суд відхилив посилання відповідача на те, що задоволення позову у даній справі всупереч приписам ст. 61 Конституції України призведе до притягнення ГУНП до відповідальності одного виду за одне правопорушення, враховуючи, те, що Головне управління Національної поліції в Полтавській області вже понесло матеріальну відповідальність у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на посаді, сплативши на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 №440/9064/21, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022, ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.02.2021 по 24.12.2021 в сумі 91 080,11 грн., пославшись на те, що заявлена до стягнення сума була сплачена позивачем як допомога по безробіттю у зв`язку з наданням громадянину ОСОБА_1 статусу безробітного, а не як забезпечення за час вимушеного прогулу, а тому її відшкодування є іншим видом відповідальності ніж сума вказаного забезпечення.

Відповідач - Головне управління національної поліції в Полтавській області подало на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що стягнення спірної суми відшкодування сплаченої незаконно звільненому та поновленому на роботі працівникові ОСОБА_1 допомоги по безробіттю не призведе до притягнення відповідача до подвійної відповідальності, враховуючи те, що відповідач вже поніс відповідальність у зв`язку з поновленням вказаного працівника на посаді у вигляді сплати на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 №440/9064/21, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022, грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.02.2021 по 24.12.2021 в сумі 91 080,11 грн.

Крім цього відповідач зазначив про неврахування судом першої інстанції того, що відповідно до ч. 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а згідно з ч. 3 цієї статті сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов `язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг, а тому, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не повідомив Полтавський окружний адміністративний суд про отримання ним коштів від Полтавського обласного центру зайнятості під час розгляду справи № 440/9064/21, отримана ним від позивача спірна сума допомоги по безробіттю має бути стягнута з останнього.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 для розгляду справи № 917/2232/23 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Головного управління національної поліції в Полтавській області, м. Полтава (вх. 678 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.02.2024 у справі № 917/2232/23 та ухвалено здійснити її розгляд без повідомлення учасників справи.

26.04.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу , згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до положень статей 269, 270 Господарського процесуального кодексу України здійснює перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, користуючись правами суду першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 розділу IV цього Кодексу (Апеляційне провадження).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2021 громадянин ОСОБА_1 був зареєстрований в Лохвицькій районній філії Полтавського обласного центру зайнятості як такий, що шукає роботу.

Частиною 1 статті 6 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - Закон) передбачено, що застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону одним із видів забезпечення допомога по безробіттю.

Допомога по безробіттю призначена ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 23 Закону з 11.03.2021 року (наказ №НТ210311 від 11.03.2021 року).

Наказом позивача від 11.03.2021 №НТ210311 було відкладено виплату допомоги по безробіттю з 11.03.2021 року по 24.03.2021 року.

Наказом позивача від 08.04.2021 №НТ210408 було розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю з 25.03.2021 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі №440/9064/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102253261). Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області №106 о/с від 24.02.2021 у частині звільнення зі служби в поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Лохвицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Батрака Андрія Миколайовича за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через скорочення штатів) з 24.02.2021. Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Лохвицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 25.02.2021. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.02.2021 по 24.12.2021 у розмірі 91080,11 грн, з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Наказом Головного управління національної поліції в Полтавській області від 30.12.2021 року № 699 о/с По особовому складу поновлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Лохвицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 31 Закону виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Виплата допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 припинена з 30.12.2021 року на підставі ч. 2 п.1 ст. 31 Закону.

Реєстрацію безробітного ОСОБА_1 припинено 30.12.2021 року на підставі абз.10 пп.1 п.30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 19.09.2018 № 792, (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з виданням відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.

У період перебування на обліку в Лохвицькій районній філії Полтавського обласного центру зайнятості з 25.03.2021 по 30.12.2021 ОСОБА_1 отримано допомогу по безробіттю в сумі 48 762,85 грн.

Згідно з частиною 4 статті 35 Закону із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Лохвицька районна філія Полтавського обласного центру зайнятості наказом від 14.01.2022 №3 прийняла рішення про відшкодування Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області коштів, виплачених як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 , яке разом з вимогою про відшкодування коштів вих. № 16/35/28-22 від 14.01.2022 направлене до Головного управління Національної поліції у Полтавській області, на що відповіді отримано не було (а. с. 11,12, 15, 16).

13.10.2022 (вих. № 16/35/229-22) Лохвицька районна філія Полтавського обласного центру зайнятості повторно направила на адресу відповідача лист з вимогу про відшкодування коштів, на що Головне управління національної поліції в Полтавській області листом від 03.11.2022 вих. №3514/115/04/29-2022 повідомило про оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі №440/9064/21 до Другого апеляційного адміністративного суду (а. с. 13, 14, 21).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишено без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 по справі №440/9064/21 залишено без змін (а. с. 31-38).

Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі № №440/9064/21 (а. с. 39, 40).

Враховуючи наведені обставини та посилаючись на положення 6 ч. 1 ст. 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття якими передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, позивач стверджує про виникнення у відповідача обов`язку з відшкодування сплаченої незаконно звільненому та поновленому на роботі працівникові ОСОБА_1 суми допомоги по безробіттю за час перебування вказаного працівника на обліку у позивача як безробітного та через невиконання вказаного обов`язку звернувся з позовом у даній справі, предметом якого є стягнення вказаної суми відшкодування.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" - безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку (п. 13 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до п. 1, 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Відповідно до ч. 1 ст. 7, ст. 8 та п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Як зазначено вище, 11.03.2021 громадянин ОСОБА_1 був зареєстрований в Лохвицькій районній філії Полтавського обласного центру зайнятості як такий, що шукає роботу.

Допомога по безробіттю призначена ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 23 Закону з 11.03.2021 (наказ позивача №НТ210311 від 11.03.2021)

Наказом позивача від 11.03.2021 №НТ210311 було відкладено виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з 11.03.2021 по 24.03.2021, а Наказом позивача від 08.04.2021 №НТ210408 було розпочато (поновлено) виплату йому допомоги по безробіттю з 25.03.2021. Реєстрацію безробітного ОСОБА_1 припинено 30.12.2021 року на підставі абз.10 пп.1 п.30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 19.09.2018р. № 792, (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), в зв`язку з виданням відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.

За період перебування на обліку у позивача в статусі безробітного, ОСОБА_1 за період з 25.03.2021 по 30.12.2021 позивачем у встановленому порядку виплачено 48 762,85 грн допомоги по безробіттю

Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Частиною 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття визначено, що із роботодавця утримуються:

- сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду;

- незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу;

- незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Cукупність встановлених судом під час розгляду цієї справи юридичних фактів, а саме: набуття ОСОБА_1 11.03.2021 статусу безробітнього у зв`язку зі звільненням його зі служби в поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Лохвицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області №106 о/с від 24.02.2021, який рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі №440/9064/21,залишеним без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №440/9064/21, визнано протиправним та скасовано із поновленням ОСОБА_1 на роботі; припинення у встановленому порядку 30.12.2021 реєстрації ОСОБА_1 як безробітного, дають підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 34, ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та, як наслідок, надають право позивачу стягувати з роботодавця відповідача суму виплаченої незаконно звільненому та поновленому на роботі вказаному працівнику відповідача за період з 25.03.2021 по 30.12.2021 допомоги по безробіттю в розмірі 48 762,85 грн.

На дату звернення позивача до Господарського суду Полтавської області вказана заборгованість відповідачем на користь позивача не сплачена.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини 2 статті 16 ЦК України).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які він одержав би, якщо би зобов`язання було виконане боржником (аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 (пункт 6.14), від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 (пункт 8.49.6)).

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої, будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 цієї статті особо, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи з положень статті 1166 Цивільного кодексу України відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки майнової шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, враховуючи встановлену ч. 2 цієї статті презумпцію вини заподіювача, позивач повинен довести наявність протиправної поведінки, шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою, а відповідач- відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

Під шкодою слід розуміти зменшення майнової сфери потерпілого.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком протиправної поведінки завдавача шкоди. При цьому причина (протиправна поведінка відповідача) повинна не тільки передувати збиткам (вибуттю майна із майнової сфери позивача), але й з необхідністю породжувати такий наслідок, тобто повинен бути не опосередкований, а безпосередній причинний звязок, при якому протиправна поведінка прямо (безпосередньо) породжує наслідок.

У спіних правовідносинах наявний склад правопорушення, як підстава для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування позивачеві завданої шкоди на спірну суму виплати по безробіття незаконно звільненому та поновленому на роботі працівникові відповідача ОСОБА_1 , а саме:

1) протиправна поведінка, яка не відповідає вимогам закону, полягає у незаконному звільненні відповідачем працівника ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області №106 о/с від 24.02.2021, який рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі №440/9064/21,залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №440/9064/21, визнано протиправним та скасовано із поновленням ОСОБА_1 на роботі;

2) наявність шкоди, що оцінюється сумою витрат Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на виплату допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 25.03.2021 по 30.12.2021, права на яку останній не отримав би за умови дотримання роботодавцем процедури звільнення у зв`язку зі змінами в організації праці, порушення якої докладно описано в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №440/9064/21;

3) причинно-наслідковий зв`язок прослідковується в тому, що статус безробітнього за ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" з 11.03.2021 по 30.12.2021 ОСОБА_1 набув у наслідок незаконних дій відповідача. Інакше кажучи, неправомірні дії відповідача призвели до зменшення майнових благ позивача, який на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України № 1533-III сплатив ОСОБА_1 у період з 25.02.2021 по 30.12.2021 допомогу по безробіттю, хоча така виплата на користь ОСОБА_1 , відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України № 1533-III не мала би здійснюватися з огляду на встановлений рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі №440/9064/21 преюдиціальний факт перебування незаконно звільненого ОСОБА_1 у зазначений період у трудових відносинах з роботодавцем, оскільки статус зареєстрованого безробітного та зайнятої особи є взаємовиключними;

4) Вина відповідача у заподіянні позивачу шкоди презюмується, винна протиправна поведінка відповідача щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 встановлена вказаними судовими рішеннями в адміністративній справі №440/9064/21, на спростування вказаної презумпції вини відповідач не наводить жодних доводів та доказів, не заперечуючи її наявність.

Схожа правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин положень про відшкодування шкоди викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22 у подібних правовідносинах.

Господарський суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на те, що задоволення позову у даній справі всупереч приписам ст. 61 Конституції України призведе до притягнення ГУНП до відповідальності одного виду за одне правопорушення, враховуючи, те, що Головне управління Національної поліції в Полтавській області вже понесло матеріальну відповідальність у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на посаді, сплативши на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 №440/9064/21, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022, ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.02.2021 по 24.12.2021 в сумі 91 080,11 грн., оскільки заявлена до стягнення сума, як зазначено вище, за своєю правовою природою є відшкодуванням позивачеві шкоди, завданої неправомірними діями відповідача у вигляді сплаченої позивачем незаконно звільненому працівникові допомоги по безробіттю, яка в свою чергу не є забезпеченням за час вимушеного прогулу, а тому відшкодування суми з виплати такої допомоги є іншим видом відповідальності ніж стягнута з відповідача вказаним рішенням в адміністративній справі сума вказаного забезпечення.

Щодо доводів відповідача про неврахування судом першої інстанції того, що відповідно до ч. 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а згідно з ч. 3 цієї статті сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов `язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг, колегія суддів зазначає про їх безпідставність через те, що відповідачем взагалі не наведено та з матеріалів справи не вбачається жодних обставин щодо неповідомлення ОСОБА_1 позивачеві певних відомостей, які б впливали на умови виплати йому допомоги по безробіттю, а тому не вбачається підстав для застосування до спірних правовідносин вказаних норм.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача - Головного управління національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2024 у справі № 917/2232/23

залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль