Ухвала

від 31.05.2024 по справі 440/6021/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

31 травня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/6021/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області та Аварійно- рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Адвокат Якименко Олена Георгіївна подала через систему "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області та Аварійно- рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про:

- визнання протиправними дій Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області та Аварійно- рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2019 року у належному розмірі;

- зобов`язання Аварійно- рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням проведених виплат;

- зобов`язання Аварійно- рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати й виплатити суму індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 22 квітня 2019 року включно у фіксованому розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням проведених виплат;

- зобов`язання Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області нарахувати й виплатити суму індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23 квітня 2019 року по 31 травня 2019 року включно у фіксованому розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням проведених виплат;

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області щодо неврахування ОСОБА_1 в одноразову грошову допомогу при звільненні індексації різниці грошового забезпечення;

- зобов`язання Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексації різниці грошового забезпечення та провести виплату з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та роз`яснено позивачеві, що недолік необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску; позивачеві надано строк для усунення недоліку позовної заяви - упродовж десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків від 28 травня 2024 року, у якій позивач просить встановити, що позов подано у строк, установлений законом, та відкрити провадження у справі № 440/6021/24.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що позов подано у строк, установлений законом, з огляду на те, що предметом позову є невиплата у повному розмірі грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 26 вересня 2018 року, тобто у період, коли частина 2 статті 233 КЗпП України діяла у редакції, за якою строк звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не обмежувався будь-яким строком.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд виходить з наступного.

За змістом статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як свідчить зміст позовної заяви, предмет спору зводиться до вимог про перерахунок грошового забезпечення позивача під час проходження ним служби у складі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області та Аварійно- рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, яка в силу пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою.

Тож таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються ще й положеннями статті 233 КЗпП України.

Вирішуючи питання конкуренції норм КАС та КЗпП, Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, з 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Водночас Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX Кодекс законів України про працю доповнено главою XIX такого змісту: 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, розпочався з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

Тож встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду був продовжений пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

З`ясовуючи питання чи подана позовна заява до суду касаційної інстанції у встановлений законодавством строк (ухвали від 29 листопада 2023 у справі №990/233/23, від 07 грудня 2023 року у справі № 990/242/23, від 11 грудня 2023 року у справі № 990/235/23), Верховний Суд в своїх ухвалах (зокрема, в ухвалі від 29 листопада 2023 у справі №990/233/23) посилається на те, що:

"спір про винагороду за виконання обов`язків на посаді члена ВРП набуває ознак трудового спору і, якщо зважити на те, що КАС України не містить норм, які передбачали б строк звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає стаття 233 КЗпП України, яка, на думку колегії суддів, містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного - в матеріальному аспекті - права на оплату праці.

З набранням чинності Закону № 2352-ІХ, частини перша і друга статті 233 КЗпП України діють в новій редакції. Аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і в чинній її редакції) у зіставленні з положеннями пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України колегія суддів у вимірі обставин цієї справи дійшла таких висновків:

- норми частини п`ятої статті 122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які [норми] встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);

- стаття 122 КАС України, зокрема частина п`ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;

- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати (якою за своєю правовою природою є винагорода члена ВРП) визначений у частині першій статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих [спірних] правовідносин спеціальними відносно приписів частини п`ятої статті 122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;

- з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частини перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Закону № 2352-ІХ;

- відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте на підставі пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України був продовжений до 30 червня 2023 року.

У пункті 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України йдеться про продовження строків, які визначені статтею 233 КЗпП України. У вимірі обставин цієї справи це має означати, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був прив`язаний до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 19 липня 2022 року і мав би закінчитися 19 жовтня 2022 року, якби не приписи пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року. Протягом всього цього періоду (з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року) позивачка мала право - у межах строку - оспорити дії ВРП щодо невиплати їй винагороди члена ВРП за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року".

Також у постанові від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що:

"строки, визначені статтею 233 КЗпП, були продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

У зв`язку з відміною Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року, продовжені строки, визначені статтею 233 КЗпП, завершились у 00 год. 01 хв. 01 липня 2023 року, а представник позивача подав позов до суду 13 липня 2023 року".

Повертаючись до позовної заяви у цій справі, суд зазначає, що згідно змісту позовної заяви, довідки ГУ ДСНС у Полтавській області про періоди служби ОСОБА_1 №01-Г-234/11 від 04 листопада 2019 року та листа ГУ ДСНС у Полтавській області від 12 березня 2024 року позивач звільнений зі служби з 31 травня 2019 року, тобто повний розрахунок із позивачем проведено у травні-червні 2019 року та про порушення своїх прав внаслідок ненарахування та невиплати оспорюваних позивачем видів грошового забезпечення позивач повинен був дізнатися (мав таку можливість) ще в травні - червні 2019 року.

Позивач звернувся до суду з цим позовом через систему "Електронний суд" - 17 травня 2024 року, тобто із пропущенням трьохмісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.

Як вже зазначалося вище, повний розрахунок з позивачем проведений при його звільненні зі служби з 31 травня 2019 року - в травні - червні 2019 року.

Тож про порушення своїх прав внаслідок ненарахування та невиплати оспорюваних позивачем розмірів грошового забезпечення позивач повинен був дізнатися (мав таку можливість) ще в травні - червні 2019 року при його звільненні зі служби та проведенні із ним повного розрахунку.

Відтак, направлення позивачем до Головного управління ДСНС у Полтавській області звернення від 04 березня 2024 року та отримання від Головного управління ДСНС у Полтавській області листа від 12 березня 2024 року не змінює моменту, з яким законодавство пов`язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.

Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 21 вересня 2023 року № 340/341/23.

Крім того, за приписами пункту 11 Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністра оборони України від Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року № 475 (чинного до 14 вересня 2018 року), виплата особам рядового і начальницького складу грошового забезпечення проводиться один раз за поточний місяць у період з 20 по 25 числа.

Згідно з положеннями пункту 10 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 936/32388 (чинним з 14 вересня 2018 року), виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця у період із 20 по 25 число.

Отже, грошове забезпечення є щомісячною виплатою, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує.

Таким чином, про нарахування/ненарахування грошового забезпечення у належному розмірі за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2019 року позивач повинен був дізнатися (мав таку можливість) після отримання грошового забезпечення за кожний місяць цього періоду відповідно у лютому 2016 року, у березні 2016 року, у квітні 2016 року, у травні 2016 року, у червні 2016 року, у липні 2016 року, у серпні 2016 року, у вересні 2016 року, у жовтні 2016 року, у листопаді 2016 року, у грудні 2016 року, у січні 2017 року, лютому 2017 року, у березні 2017 року, у квітні 2017 року, у травні 2017 року, у червні 2017 року, у липні 2017 року, у серпні 2017 року, у вересні 2017 року, у жовтні 2017 року, у листопаді 2017 року, у грудні 2017 року, у січні 2018 року, у лютому 2018 року, у березні 2018 року, у квітні 2018 року, у травні 2018 року, у червні 2018 року, у липні 2018 року, у серпні 2018 року, у вересні 2018 року, у жовтні 2018 року, у листопаді 2018 року, у грудні 2018 року, у січні 2019 року, у лютому 2019 року, у березні 2019 року, у квітні 2019 року, у травні 2019 року.

Тож з дня отримання грошового забезпечення (за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2019 року) позивач також мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення та просити відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення у належному розмірі.

В постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 340/341/23 Верховним Судом зазначено, що "реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача".

За загальним правилом поновленню підлягають строки, які порушені з поважних причин, а поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулася з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналогічний висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23.

В пункті 58 постанови від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку".

До матеріалів позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем не додано жодних документів, що підтверджують наявність обставин, що ускладнювали або унеможливлювали своєчасне звернення до суду з цим позовом.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08 травня 2024 року у справі №600/4133/22-а, суд до уваги не бере, оскільки в цій постанові Верховним Судом зазначено, що станом на час звернення позивача до суду (у листопаді 2022 року) діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, а тому строк, визначений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягав застосуванню, так як був продовжений на строк дії карантину, який діяв до 30 червня 2023 року. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22 та від 30 листопада 2023 року у справі № 160/759/23.

Суд зауважує, що на момент звернення позивача до суду із цим позовом (17 травня 2024 року) карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, закінчився, а тому висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 08 травня 2024 року у справі №600/4133/22-а, не є релевантними для справи, що наразі розглядається.

З таких же підстав суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №580/4684/22, оскільки у такій справі позивач також звернувся до суду з позовом у жовтні 2022 року, тобто під час дії карантину, що тривав до 30 червня 2023 року і на час дії якого було продовжено строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року.

Також на противагу відповідним доводам позивача суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23 зазначено, що:

"строки, визначені статтею 233 КЗпП, були продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

У зв`язку з відміною Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року, продовжені строки, визначені статтею 233 КЗпП, завершились у 00 год. 01 хв. 01 липня 2023 року, а представник позивача подав позов до суду 13 липня 2023 року.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Натомість у справі, яка переглядається, скаржник як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі неможливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку".

У постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 140/9165/23 Верховний Суд зазначив, що "відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. За практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду".

Знову повертаючись до позовної заяви у цій справі, суд зазначає, що позивачем не надано до суду докази на підтвердження наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другої статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 123 згаданого Кодексу якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене, позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 123, 169, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А:

Визнати неповажними підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду з позовом.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області та Аварійно- рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.І. Слободянюк