Постанова

від 31.05.2024 по справі 520/25071/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 р. Справа № 520/25071/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено 21.12.23 по справі № 520/25071/23

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомленням-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 25.08.2023 року № 00/26563/2405 про нарахування податкових зобов`язань в розмірі 157534,15 грн та застосування штрафу у розмірі 10% від суми податкового зобов`язання в розмірі 15753,42 грн, що загалом складає 173287,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як такого, що прийнято без урахування обставин (тотальне руйнування та забруднення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка підлягає консервації у зв`язку з попаданням трьох ракет внаслідок військової агресії Російської Федерації, яку вчинено 30.04.2022), які відповідно до пп. 283.1.2, пп. 283.1.9 п. 283.1, п. 283.2 ст. 283, п. 288.8 ст. 288 Податкового кодексу України надають право на звільнення від сплати орендної плати за земельні ділянки за 2023 рік, що підтверджено відповідними доказами (витяг з ЄРДР, акт про пожежу від 30.04.2023, експертний висновок Торгово-промислової палати), які надавались контролюючому органу, однак залишені поза увагою відповідачем.

При цьому, у спірному рішенні зазначено хибну інформацію про те, що заперечення до акту камеральної перевірки, письмові пояснення та додаткові документи не надавались, що не відповідає дійсності, оскільки на запит податкового органу № 34120/6/20-40-24-05-10 від 22.06.2023 було своєчасно надано письмові пояснення з додатками, що підтверджується самими поясненнями та скріншотами, зробленими з електронного кабінету платника податків ФОП ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 № 520/25071/23 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 25.08.2023р. № 00/26563/2405 про нарахування податкових зобов`язань в розмірі 157534,15 грн та застосування штрафу у розмірі 10 % від суми податкового зобов`язання в розмірі 15753, 42 грн, що загалом складає 173287,57 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43983495) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147(дві тисячі сто сорок сім гривень) 20 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість його прийняття, невірне застосування судом приписів п. 48 ст. 48, п. 285.1 ст. 285, п. 286.2 ст. 286, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 520/25071/23 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було визначено податкове зобов`язання зі сплати орендної плати у розмірі 157534,15 грн та застосовано штраф у розмірі 10 % у сумі 15753, 42 грн, оскільки без наявності для цього підстав ОСОБА_1 до ГУ ДПС надана податкова декларація з плати за землю (орендна плата) № 901218905 без нарахування податкового зобов`язання за 2023 рік.

З посиланням на положення пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене майно», стверджував, що з 01.01.2023 лише за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Враховуючи, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 11.07.2023 № 197 (далі Перелік № 197) Харківська міська територіальна громада визначена, як «Територія можливих бойових дій» з 15.09.2022, вважає наявним обов`язок ФОП ОСОБА_1 щодо нарахування та сплати орендної плати за земельну ділянку.

Також зауважив, що чинним законодавством не передбачено можливість автоматичного звільнення платника податків від сплати відповідних податків чи своєчасної подачі податкової декларації/звітності, натомість передбачено відповідну процедуру підтвердження неможливості своєчасного виконання податкових обов`язків, однак з боку ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу не надходило жодних документів, які б підтвердили неможливість виконання платником податків податкових обов`язків, тобто не виконано вимоги, встановлені «Порядком підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 (далі Порядок № 225).

Відтак, приймаючи податкове повідомлення рішення від 25.08.2023 № 00/26563/2405 ГУ ДПС у Харківській області діяло з дотриманням вимог законодавства та не порушило прав позивача.

Позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області та є орендарем земельної ділянки, платником орендної плати за землі державної та комунальної власності.

Згідно з копіями договорів оренди земельних ділянок, долучених до матеріалів справи, орендована земельна ділянка знаходиться на території міста Харкова за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на зміни до Податкового кодексу України, а також враховуючи той факт, що на території м. Харкова та Харківської області з 24.02.2022 ведуться бойові дії, 31 січня 2023 року позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за податковий (звітний період) 2023 рік, якою зменшено податкові зобов`язання та визначено податкові зобов`язання у розмірі 0,00 грн. на місяць.

Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) ФОП ОСОБА_1 за податковий (звітний період) 2023 рік, за результатами якої складено акт від 25 липня 2023 року №22578/20-40-24-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення вимог пункту 48.1 статті 48, пункту 285.1 статті 285, пункту 286.2 статті 286, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового/грошового забезпечення з плати за землю (орендна плата) за 2023 рік у сумі 378081,90 грн.

На підставі висновків вищевказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.08.2023 №00/26563/2405 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання, що за результатами податкового періоду січень, лютий, березень, квітень, травень 2023 року підлягає сплаті платником податку до бюджету на 157 534,15 грн та застосовано штраф у розмірі 10 % від суми податкового зобов`язання в розмірі 15753,42 грн., що загалом складає 173287,57 грн.

Не погодившись із прийняттям вищевказаного податкового повідомлення-рішення, та вважаючи, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, що перебуває у його користуванні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, зазначивши, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, з 15 вересня 2022 року вся територія Харківської міської територіальної громади визнається територією, на якій велися бойові дії, дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 відповідно до пп.69.14 п.69 підрозділу 10 р. ХХ «Перехідні положення» ПК України права на пільгу зі сплати орендної плати за земельну ділянку, яка розташована в межах м. Харкова, що звільняє позивача від обов`язку по нарахуванню та сплаті до бюджету орендної плати за земельні ділянки за 2023 рік, та, як наслідок, неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за вказаний період.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані Податковим Кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з пп. 14.1.73. п. 14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Перелік платників податку, об`єкт оподаткування, база оподаткування, пільги із сплати податку, ставка податку, податковий період, порядок обчислення суми податку, порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об`єкта оподаткування податком, порядок сплати податку, строки сплати податку регулюються статтями 269-289 ПК України.

Сторони не заперечують того, що позивач є платником орендної плати, разом з цим по різному тлумачать підстави для застосування при визначенні грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за 2023 рік пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, у редакції Закону від 11 квітня 2023 року № 3050-IX, чинній з 06.05.2023.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому був продовжений відповідними указами Президента України та продовжує діяти по теперішній час.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року (далі Закон № 2120-ІХ) доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України підпунктом 69.14, відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Вказана норма ПК України набрала чинності 17.03.2022.

Отже, пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції, чинній на момент визначення позивачу податкового зобов`язання січень-травень 2023 року) було встановлено пільгу на час введення воєнного стану для землекористувачів зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у випадку, зокрема, розташування таких земельних ділянок на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), у якому станом з 03.06.2022 перебуває Охтирська міська територіальна громада.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Пунктом 1 даної постанови встановлено, що Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 за № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі Перелік № 309), у якому зазначено, зокрема, що з 24.02.2022 по 15.09.2022 Харківська міська територіальна громада відносилася до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час - до території можливих бойових дій.

Відповідно до наявного в матеріалах справи договору оренди землі, укладеного між Харківською міською радою в особі міського голови ОСОБА_2 (орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (орендар) (а.с 20-24) та плану земельної ділянки (а.с. 25), позивач, з 15.06.2011 є землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:004:0035, площею 0,4060 га, розташованої за адресою : АДРЕСА_1 .

Відтак, з моменту набуття чинності Законом № 2120-ІХ (17.03.2022), позивачу, відповідно до діючого законодавства, не повинна була нараховуватись плата за земельну ділянку, яка знаходиться на території Харківської міської територіальної громади.

Водночас ГУ ДПС у Харківській області вважає, що змінами, внесеними до пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що від сплати орендної плати на земельні ділянки звільняються землекористувачі ділянок, розташованих на території активних бойових дій. Відтак, оскільки м. Харків, з 15.09.2022 по теперішній час віднесено до території можливих бойових дій, а не активних бойових дій, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_1 має сплачувати податок за користування земельною ділянкою за 2023 рік на загальних підставах.

Разом з цим, колегія суддів вважає помилковими такі твердження апелянта з огляду на наступне.

Так, 11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон № 3050-IX, який набрав чинності 06.05.2023, яким підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладено в наступній редакції:

«За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території».

Отже, до 06.05.2023 (набрання чинності змін в ПК) пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачав, що в період воєнного стану землекористувачі звільняються від сплати орендної плати за земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.

Разом з тим, з 06.05.2023 змінено редакцію вищенаведеної норми, шляхом зазначення, що з 01.01.2023 пільга щодо сплати орендної плати за землю надається користувачам земельних ділянок, розташованих на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України.

Водночас, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Колегія суддів вважає, що положення ПК України, застосовані податковим органом при нарахуванні позивачу податкового зобов`язання за період січень-травень 2023 року не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносини стосовно сплати податку за період січень-травень 2023 року слід застосовувати положення чинного на час їх виникнення пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким встановлена пільга щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, яка розташована на території, на якій велися бойові дії, а не норми цього пункту в редакції на час прийняття спірного податкового - рішення.

Застосування відповідачем Закону № 3050-ІХ не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірності прийнятого рішення в спірній частині ні суду першої, ні апеляційної інстанції належним чином не довів.

Посилання апелянта на невірне застосування судом першої інстанції приписів п. 48 ст. 48, п. 285.1 ст. 285, п. 286.2 ст. 286, п. 287.3 ст. 287 ПК України, якими визначено загальні підстави для складення податкової декларації, визначення податкового періоду для плати за землю, порядку обчислення плати за землю, строку сплати плати за землю, враховуючи встановлену судами першої та апеляційної інстанції правомірність застосування пп.69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України в редакції Закону № 2120-ІХ, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

З огляду на те, що спірним у цій справі є наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 за січень-травень 2023 року від сплати орендної плати за землю, яка перебуває у його користуванні, які позивач не пов`язує з неможливістю виконання ним податкових обов`язків, доводи апелянта про недотримання позивачем встановленої Порядком № 225 процедури підтвердження неможливості виконання своєчасно податкових зобов`язань та неподання заяви в порядку пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України є неприйнятними.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин та досліджених доказів, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.08.2023 № 00/26563/2405 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, отже, наявні підстави для його скасування.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 № 480/3757/23 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 по справі № 520/25071/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова