Рішення

від 21.12.2011 по справі 2-198/11

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-198/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2011 р. Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого суддіПепеляшкова О.С.

при секретаріЛапчинській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа обслуговуючий кооператив «Світлофор-2006»про звільнення незаконно захопленого гаражу, зобов`язання вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 , яка вказала, що після смерті її чоловіка її було прийнято до членів гаражного кооперативу «Світлофор-2006», розташованого за адресою м.Одеса, вул.Балківська, 38-40 (територія якої до 31.12.2008р. одночасно знаходилось в оренді кооперативу «Світлофор-2006»та СПД ОСОБА_6 ), за нею було закріплено право користування гаражем під № НОМЕР_1 , проте 09.10.2007. та 15.10.2007р. спірний гараж було відкрито невідомими особами під керівництвом ОСОБА_5 й пасинка позивача ОСОБА_2 , з нього було винесене майно та гараж закритий, ОСОБА_2 (не зважаючи на те, що під час життя батька за усною домовленістю отримав від нього та продав гараж під № НОМЕР_2 ) уклав договір на оренду гаражу № НОМЕР_1 з відповідачами Кавуновими (хоча гараж не належав до стоянки, обслуговування якої здійснювали ці приватні підприємці), чим позивача було позбавлено можливості користуватися гаражем. Так як після цього гараж передавався за відповідними договорами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позивач після уточнення заявлених позовних вимог просила ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 припинити незаконне утримання гаражу, який позивач до 09.10.2007р. займала на підставі договору з обслуговуючим кооперативом «Світлофор-2006», зобов`язати вказаних відповідачів повернути гараж у подальше володіння ОСОБА_1 , стягнути з них компенсацію за вчинену захопленням гаражу моральну шкоду в сумі 1700 грн., стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Позивач подала до суду заяву про зміну підстави позовних вимог та в їх обґрунтування посилалась на те, що спадкодавець набув право власності на гараж як новостворене майно, а все нерухоме майно спадкодавець заповів позивачу, у зв`язку з чим ОСОБА_1 повинна вважатися власником тимчасової споруди гаражу, яким до часу своєї смерті володів спадкодавець.

В судовому засіданні позивач та її адвокат вимоги позову підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та на те, що ОСОБА_2 не мав жодної правової підстави для захоплення гаражу, так як отримав спадщину лише на транспортний засіб.

Не погоджуючись з заявленими вимогами, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 й ОСОБА_6 звернулись до суду з письмовими запереченнями, в яких вказали, що спадкодавець власником спірного гаражу не був, право власності на нього позивачем не доведено, будь-яких доказів не зазначено, а предметом оренду було місце тимчасового зберігання автотранспорту під № 17; докази членства спадкодавця в кооперативі «Світлофор-2006»викликають сумнів; вказували, що до і після смерті спадкодавця ніхто претензій з приводу гаражу № НОМЕР_1 не заявляв; було змінено адресну дислокацію стоянки на АДРЕСА_1 , до якої обслуговуючий кооператив «Світлофор-2006»зараз не має відношення взагалі, а надані ним документи свідчать про оренду твердого покриття зовсім іншої площі та не призначене для зберігання автотранспорту взагалі.

Відповідач ОСОБА_5 проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях, просив у позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, також додав, що гаражі неодноразово змінювали свою нумерацію без будь-якої системи.

ОСОБА_4 , який також представляв інтереси ОСОБА_3 (що подала до суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність), вимоги позову визнав частково та не заперечував проти задоволення позову за умови повернення йому грошей, які він сплатив за гараж, усвідомлюючи проте, що будь-яких прав на нього не набув, позов проте просив залишити без задоволення в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях.

ОСОБА_2 та ОСОБА_6 до суду не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представник обслуговуючого кооперативу «Світлофор-2006»вимоги позивача вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, посилаючись на те, що спірний гараж, що знаходиться на АДРЕСА_2 , обслуговує цей кооператив, але відповідачі протиправно його захопили та утримують.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, вивчивши матеріали справи, суд, діючи виключно в межах диспозитивності в рамках заявлених позовних вимог на підставі обставин, на яки сторони посилались в позову та заперечень на нього дійшов до висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження вказаний ОСОБА_7 (т.1 а.с. 81).

ОСОБА_7 та ОСОБА_1 уклали шлюб 12.08.2006р. (т.2 а.с. 19).

На випадок своєї смерті ОСОБА_7 зробив заповіт, за умовами якого ОСОБА_2 отримував право на спадщину на автомобіль «ВАЗ-21011», 1978р.в., на все інше майно право на спадкування отримувала ОСОБА_1 (за умови довічного проживання в кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_8 ) т.1 а.с. 129.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.06.2009р. встановлено, що в 1979р. мешканці будинків АДРЕСА_4 заснували гаражний кооператив «Світлофор», побудувавши при цьому гаражі для зберігання особового автотранспорту, та погодивши з місцевою владою схему розташування гаражної стоянки, розробили Статут тощо; внаслідок виникнення необхідності визначення осіб, яки б відповідали за діяльність кооперативу перед органами влади, ОСОБА_6 оформив на своє ім`я СПД, а у 2006 році частина членів гаражної автостоянки заснували обслуговуючий кооператив «Світлофор-2006»(т.1 а.с. 42).

Відповідно до наданих позивачем копій квитанцій ОСОБА_7 здійснював оплату за користування гаражем № НОМЕР_1 на протязі 1985-2006р.р. (т.1 а.с. 9-21).

Факт будівництва цього гаражу ОСОБА_7 сторонами не оспорювався.

12.12.2006р. було здійснено державну реєстрацію юридичної особи обслуговуючого кооперативу «Світлофор-2006», статут якого визначав також мету діяльності експлуатацію автостоянки та охорону гаражів членів кооперативу та їх автотранспорту, порядок прийняття до членів кооперативу тощо (т.1 а.с. 245, 246, 259-268).

На підставі договору з Суворовською районною адміністрацією ОМР від 27.12.2006р., ОК «Світлофор-2006»взяло на себе обов`язки по обслуговуванню автостоянки на 165 машиномісць за адресою АДРЕСА_2 ; строк дії договору потім продовжувався до 21.12.2008р. (т.1 а.с. 247-249, 251, 252-255).

Як убачається з копії заяви, наданої позивачем, 30.12.2006р. ОСОБА_7 звернувся до ОК «Світлофор-2006»з заявою про прийняття до членів кооперативу (т. 1 а.с. 125).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер (т. 1 а.с. 82), та після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою до ОК «Світлофор-2006»про прийняття до членів звернулась позивач (т. 1 а.с. 125зв.), яка була членом кооперативу станом на 10.10.2007р. з правом користування гаражем під № НОМЕР_1 (т.1 а.с. 26-28).

Разом з тим, ще до смерті батька, ОСОБА_2 18.12.2006р. звернувся до ОСОБА_6 з заявою про передачу гаражу № НОМЕР_1 на його ім`я через тяжкий стан батька та перебуванням у вказаному гаражі автомобілю, який йому було залишено за заповітом, та СПД ОСОБА_6 . в той же день уклав з ОСОБА_2 договір про надання послуг обслуговуванню автостоянки на 165 машиномісць по АДРЕСА_2 гаражн № 17 тощо; договір оновлено 15.02.2007р. (а.с. 78, 79, 80).

СПД ОСОБА_6 також здійснював обслуговування автостоянки на 165 машиномісць за адресою АДРЕСА_2 , на підставі договору з управлінням транспортного комплексу Одеської міської ради від 01.02.2006р. (т.1 а.с. 99-10); твердого покриття площею 3440 кв.м. за цією ж адресою на підставі договору з управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР від 01.02.2007р. (т.1 а.с. 101-102); договору на експлуатацію тимчасових платних стоянок автотранспорту по АДРЕСА_2 на 165 м/м від 01.06.2008р. з КП «Парксервіс-Одеса`та від 01.01.2009р. (т.1 а.с. 103-104, 105), твердого покриття площею 2293,50 кв.м. за цією ж адресою на підставі договору з управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР від 01.02.2009р. (т.1 а.с. 106); договору на експлуатацію спеціально обладнаних місць паркування автотранспорту від 30.04.2009р. АДРЕСА_2 на збільшену до 218 м/м (т.1 а.с. 107-108).

Перебування автостоянки по АДРЕСА_1 підтверджується також копією рішення виконкому Одеської міської ради від 02.02.2010р. за № 17, відповідно до додатку до якого наявна автостоянка за вказаною адресою, за адресою по АДРЕСА_2 автостоянка або місця паркування відсутні (т.1 а.с. 158-162).

Починаючи з 01.10.2009р. СПД ОСОБА_6 на підставі договору з КП „Парк сервіс-Одеса здійснює обслуговування експлуатації спеціально обладнаних місць паркування транспортних засобів загальною кількістю 218 м/м за зміненою адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 109-110). Зміна адреси автостоянки з АДРЕСА_5 також підтверджується паспортами платного об`єкту зберігання тимчасового відстою транспортних засобів у м.Одесі (т.1 а.с. 86-87, 97-98), паспортом об`єкту оренди комунальної власності від 2010р. по АДРЕСА_1 , (т.2 а.с. 130-135), місцезнаходження спірного гаражу на яку на якому визначив представник ОК «Світлофор-2006», заперечуючи проте юридичну адресу автостоянки.

ОСОБА_2 й ОСОБА_3 09.10.2007р. звернулись до СПД ОСОБА_6 з заявами про переоформлення гаражу № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 з усім майном, що там знаходиться, крім автомобіля «ВАЗ-21011», № НОМЕР_3 , з якою СПД ОСОБА_6 09.10.2007р. та 04.01.2008р. уклав відповідний договір по обслуговуванню (т.1 а.с. 85, 88, 90, 91).

До матеріалів справи додано розписку ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_3 грошей в сумі 5100 у.о. за продаж гаражу під № НОМЕР_1 (т.1 а.с. 190).

У свою чергу ОСОБА_3 й ОСОБА_4 01.01.2009р. у зв`язку з виїздом ОСОБА_3 до м.Москва звернулись до СПД ОСОБА_6 з заявою про переоформлення гаражу № НОМЕР_1 з усім майном на ім`я ОСОБА_4 з яким СПД ОСОБА_6 01.01.2009р. та 04.01.2008р. уклав відповідний договір по обслуговуванню гаражу № НОМЕР_1 на автостоянці по АДРЕСА_2 , а 02.10.2009р. вже по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 92- 95).

21.06.2010р. було здійснено державну реєстрацію громадської організації „Автомобілісти м.Одеси „Суворовець, яка, як можна зробити висновок з довідки про нормативну грошову оцінку, копій квитанцій про сплату податків та зборів й паспорту об`єкту оренди комунальної власності окремого індивідуального майна у вигляді твердого покриття в системі забудови гаражів, що склалася, площа забудови 2293,50 кв.м., тип автостоянки цілодобова, кількість гаражних місць 165, здійснює оренду та обслуговування цього об`єкту з 2010 року (т.1 а.с. 221, 222, т.2 а.с. 104-135).

А ОК «Світлофор-2006» 08.07.2011р. уклало договір про паркування транспортних засобів з КП „Парксервіс-Одеса на обслуговування місця для паркування за адресою АДРЕСА_2 загально площею 525 кв.м. (т. 2 а.с. 66-67).

Як убачається з матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , позивач ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті чоловіка, ОСОБА_2 не отримав свідоцтва про право власності на транспортний засіб «ВАЗ-21011», № НОМЕР_3 (т.2 а.с. 1-60).

Після закінчення дослідження доказів по справі сторони будь-яких сумнівів та зауважень не висловили.

Правовідносини, яки виникли між сторонами, регулюються Законами України „Про кооперацію, „Про власність, чинним ЦК України.

ЗУ „Про кооперацію визначає, що метою створення обслуговуючого кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів ст.ст.2, 3 Закону (ст. 86 ЦК України тощо). За ст. 8 Закону правовим документом, що регулює діяльність кооперативу є його статут.

Порядок вступу до кооперативу та статус члена визначається ст.ст. 10-12 Закону. Та за ст. 19-1 цього Закону член гаражно-будівельного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член гаражно-будівельного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Положенням цієї статті також відповідав зміст ч.1 ст. 15 ЗУ „Про власність, який діяв до набрання чинності новим ЦК України.

Таким чином, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд доходить до висновку про те, що спадкодавець був членом гаражного кооперативу та мав гараж під АДРЕСА_6 , та після його смерті позивач звернулась з відповідною заявою про прийняття її до членів кооперативу.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідачів на те, що обслуговування спірного гаражу обґрунтовано здійснював СПД ОСОБА_6 , оскільки первинний користувач цього гаражу ОСОБА_7 будь-яких договорів з СПД ОСОБА_6 не укладав, згоди на передачу спірного гаражу ОСОБА_2 не надавав.

Як роз`яснює в своїй постанові № 5 від 28.06.1991р. „Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів Пленум ВСУ, право на прийом до членів кооперативу виникає в особи, якій членом ГБК відчужено гараж, дружини або члена сім`ї особи, яка вибула з кооперативу, якщо вони були учасниками спільної власності на пай і гараж, спадкоємця померлого члена кооперативу. Виходячи з того, що внесений в період шлюбу одним з подружжя пай і гараж є їх спільною сумісною власністю і кожен з них згідно з ст.22 КпШС має рівне право на це майно, у разі вибуття члена кооперативу переважне право на вступ замість нього до кооперативу належить його дружині, як співвласнику, чому, як убачається з статуту ОК «Світлофор-2006», відповідають положення гл.4 „Членство у кооперативі (т. 1 а.с. 259-268).

У спорах між спадкоємцями члена кооперативу про перевагу на вступ до кооперативу і право на гараж належить, зокрема, враховувати, кому з них член кооперативу заповів гараж, а при відсутності такого спадкоємця - в кого більша частка в спадщині, хто проживав із спадкоємцем і користувався гаражем або здійснював за ним догляд, якщо він має передбачений статутом кооперативу автотранспортний засіб п. 10 зазначеної ППВСУ.

Таким чином суд доходить до наявності переважного права дружини на вступ до гаражного кооперативу, а оскільки це її право сторонами не оспорюється (незважаючи на недоведеність наявності у позивача транспортного засобу або наміру його придбати та що не було предметом заперечення з боку відповідачів), та ОСОБА_2 взагалі не вступав до членів кооперативу, права власності в порядку власності за заповітом на транспортний засіб «ВАЗ-21011», № НОМЕР_3 , що там зберігався, досі не отримав, то наявність такого права ОСОБА_1 суд вважає доведеним з боку позивача, а тому отримання цього гаражу ОСОБА_2 та передачу його у подальше володіння ОСОБА_3 й ОСОБА_4 є безпідставним, та вимоги позивача зобов`язати ОСОБА_4 як фактичного володільця припинити безпідставне утримання у своєму володінні гараж під колишнім № НОМЕР_1 , розташований в системі забудови, що склалася, гаражної автостоянки за адресою АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_2 ) є обґрунтованими та мають бути задоволені.

Оскільки інші відповідачі на цей час утримання спірного гаражу не здійснюють, вимоги зобов`язати його повернути до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , є безпідставними.

Разом з тим суд критично ставиться до посилання позивача на наявність у спадкодавця права власності на цей гараж, оскільки жодних доказів сплати паю спадкодавцем, викупу гаражу № НОМЕР_1 тощо, ОСОБА_1 не зазначено.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За ч.ч.2 та 3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Як роз`яснює Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 30.05.2008 за N 7 „Про судову практику у справах про спадкування в абз.1 п.3 якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Таким чином ця правова підстава позовних вимог ОСОБА_1 повернути гараж у подальше володіння є неспроможною та ці вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, заявляючи вимоги про зобов`язання повернення гаражу, ОСОБА_1 не довела та не врахувала прав та обов`язків іншої юридичної особи (яку відповідно не залучено до участі в справі в якості співвідповідача), яка на цей час здійснює обслуговування гаражу під колишнім № НОМЕР_1 , розташований в системі забудови, що склалася, гаражної автостоянки за адресою АДРЕСА_1 . Посилання сторони позивач на обслуговування автостоянки ОК «Світлофор-2006»станом на час розгляду справи суд вважає хибним та таким, що суперечить встановленим обставинам по справі.

Оцінюючи вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що позивачем не вказано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, в чому саме вони полягали, виходячи з чого відповідач визначила розмір цієї шкоди, як того вимагають положення ст.ст. 23, 1167 ЦК України. Так як позивачем не доведено наявності моральної шкоди та її розміру вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов до висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині зобов`язання ОСОБА_4 припинити безпідставне утримання у своєму володінні гараж під колишнім № НОМЕР_1 , розташований в системі забудови, що склалася, гаражної автостоянки за адресою АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_2 ), в задоволені решти позовних вимог має бути відмовлено.

В силу ст. 88 ЦПК України ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді сплати державного мита в сумі 37 грн. та витрат ІТЗ в сумі 8,50 грн. пропорційно частині задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_4 припинити безпідставне утримання у своєму володінні гараж під колишнім № НОМЕР_1 , розташований в системі забудови, що склалася, гаражної автостоянки за адресою АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_2 ).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 45,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м.Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя