Рішення

від 29.05.2024 по справі 388/133/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 388/133/24

провадження № 2/388/185/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2024м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кнурова О.А.,

секретар судового засідання Поліщук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

позивач Вільнозапорізька сільська рада Баштанського району Миколаївської області, як орган опіки та піклування звернулася до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, у якому (позові) просила:

- позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- передати неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області для подальшого влаштування.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з матір`ю їх спільних дітей ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 з дітьми не проживав, не спілкувався з ними, не брав участі у їх вихованні та навчанні. ІНФОРМАЦІЯ_3 мати дітей ОСОБА_4 померла. Будучи обізнаним про її смерть відповідач повідомив, що не готовий взяти на себе виховання та утримання дітей. Діти влаштовані на тимчасове проживання до бабусі ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою від 07.02.2024 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом з постановленням здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження у справі із призначенням підготовчого судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.

Від відповідача до суду надійшла заява в якій останній повідомив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, позов просив задовольнити.

Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Ухвалою від 19.03.2024 підготовче провадження у справі закрито та її призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Крім того, зазначеною ухвалою зобов`язано орган опіки та піклування Вільнозапорізької сільської рада Баштанського району Миколаївської області подати суду письмовий висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .

На виконання ухвали суду від 19.03.2024 до суду надійшов відповідний висновок уповноваженого органу опіки та піклування.

Позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа, яка про дату, час і місце проведення судового засідання, повідомлялась належним чином, - участь у судовому засіданні свого представника не забезпечила, клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності її учаників без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулась позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у заявах по суті справи та заявах з процесуальних питань, які було подано до суду, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, - суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено такі обставини.

10.12.2009 було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , актовий запис № 101 від 10.12.2009.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 13 від 15.08.2006, та серії НОМЕР_3 , актовий запис № 2 від 17.01.2008, відповідно.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 30.11.2023, актовий запис № 499 від 30.11.2023.

За даними довідки відділу «ЦНАП» Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

За даними витягів з Реєстру територіальної громади (Вільнозапорізької) від 30.03.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою Вільнозапорізької сільської ради № 532 від 18.12.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом з матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 . Батько дітей ОСОБА_1 разом з дітьми не проживав з 2009 року.

Відповідно до даних листа Долинського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області від 20.12.2023 № 39865 у відділі на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 2-778/1009, виданий 27.11.2009 Новобузьким районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , починаючи з 22.10.2009 (виконавче провадження № НОМЕР_5). Станом на 01.12.2023 заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Відповідно до довідки комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Новобузької міської ради від 22.12.2023 № 113/01-11 діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстровані як пацієнти у сімейного лікаря ОСОБА_6 та щодо вони проходити лікування у супроводі матері. Батько участі у лікуванні дітей не приймав.

За даними характеристик на дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за місцем їх навчання, останні характеризується позитивно. Також зазначено, що батько дітей участі у їх вихованні не приймав.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звертались, кожен окремо, до начальника служби у справах дітей Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області із заявами від 18.12.2023 у яких зазначали, що не заперечують проти позбавлення батьківських прав щодо них їх батька ОСОБА_1 , оскільки останнього вони фактично не знають, ніякої підтримки від нього не отримували, їх навчанням та вихованням він не займався ї їх здоров`ям не цікавився.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 29.03.2024 № 45 констатовано доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зазначений висновок обґрунтовано, зокрема, але не виключно, обставинами наведеними вище. Крім того, висновок містить дані про те, що ОСОБА_1 будучи повідомленим про смерть ОСОБА_4 заявив про те, що має іншу сім`ю і не готовий взяти на себе виховання та утримання дітей.

Зазначені вище, встановлені судом обставини учасниками справи не заперечувалися.

З огляду на наведені вище правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, судом відзначається таке.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 141, ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, при цьому батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків передбачено застосування правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальністю, і, зокрема, це позбавлення батьківських прав.

Положеннями ст. 164 СК України визначено виключний перелік підстав, за наявності яких, а також винної поведінки, - мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав.

До таких підстав закон відносить наступні: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину проти дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, що була підписана Україною 21.02.1990, ратифікована постановою Верховної Ради України 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини, при цьому відповідно до ч. 2 ст. 9 Конвенції під час будь-якого розгляду згідно з п. 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Як на правову підставу для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей позивач посилався на ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню останніх (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).

Ухилення від виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, позивач обґрунтовує тим, що відповідач уникає виконання батьківських обов`язків, не приймає участі у належному вихованні дітей, не забезпечує належні умови проживання дітей та не вживає активних дій для поліпшення таких умов, не цікавиться розвитком дітей та їх здоров`ям. У свою чергу, судом не встановлено об`єктивних підстав, які б перешкоджали відповідачу належним чином піклуватися про своїх дітей, спілкуватися з ними, з урахуванням його обізнаності про місце перебування дітей, що свідчить про фактичну можливість, та, з іншого боку, вольове небажання батька виконувати свої батьківські обов`язки, визначені законом, по відношенню до дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 15, п. 16 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 № 3 позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти, причому зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (Рішення від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).

Відповідач безумовно обізнаний про перебування на розгляді суду питання про позбавлення його батьківських прав, однак у судові засідання з розгляду справи по суті не з`являвся та із обґрунтуванням заперечень проти задоволення позовних вимог до суду також не зверталася. Натомість просив задовольнити позов повністю. У суду відсутні дані про те, що не виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків пов`язане з його душевною хворобою, недоумством чи іншим тяжким захворювання або з іншими не залежними від нього причинами.

З огляду на зазначене, судом відзначається, що відповідач свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню своїх дітей, що є першоосновою розвитку особистості дітей, не піклуючись про фізичний та духовний розвиток дітей, їх підготовку до самостійного життя, не створюючи належних умов для природних здібностей дітей, поваги до їх гідності, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, хоча, за недоведеністю протилежного, має можливість для цього, а отже не приймає участь у вихованні дітей та не виконує свої батьківські обов`язки, визначені законом, по відношенню до дітей, що є самостійною підставою, визначеною п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав.

Окрім того, судом відзначається, що батьківські обов`язки не полягають лише у наданні матеріальної допомоги (утримання), яка відповідачем надається, шляхом сплати аліментів, - вони включають у себе також і батьківську турботу та ласку, піклування про здоров`я дітей, їх духовний, моральний та фізичний розвиток, підготовку до навчання, спілкування з ними.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги насамперед інтереси дітей, які є пріоритетними при розгляді даного спору, враховуючи також наявність обставин, з якими закон, що регулює сімейні відносини, пов`язує позбавлення батьківських прав, при цьому судом було не встановлено реальної юридичної чи/та фактичної неможливості відповідача, який є батьком дітей, вчиняти відповідні дії, які становлять зміст батьківського обов`язку, що свідчить про наявність його вини у невиконанні такого обов`язку, відсутність перешкод з боку інших осіб, для належного виконання ним батьківських обов`язків, на підставі чого суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, яка на переконання суду заявлена позивачем в інтересах дітей, вона не суперечать положенням законодавства, що регулює сімейні правовідносини, а тому така вимога підлягає задоволенню і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту інтересів дитини.

При цьому, судом відзначається, що відповідно ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Щодо позовної вимоги про передачу неповнолітніх дітей органу опіки та піклування для подальшого влаштування судом відзначається таке.

Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини визначається Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 (далі Порядок).

Відповідно до пп. 1 п. 24 Порядку статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям, батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду.

Відповідно до положень п. 35 Порядку після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини вживає вичерпних заходів до влаштування її в сім`ю громадян України (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу).

Отже, для влаштування дитини районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті (у разі утворення) ради, сільською, селищною радою об`єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини, а саме, за місцем перебування дитини на час отримання відповідного статусу, - необхідною умовою є наявність у такої дитини статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, який надається дітям, батьки яких позбавлені батьківських прав рішенням суду.

Дії по влаштуванню дитини при зазначених умовах є обов`язком вказаних органів, за місцем перебування дитини на час отримання відповідного статусу, та для реалізації такого обов`язку рішення суду не вимагається, на підставі чого суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про передачу неповнолітніх дітей органу опіки та піклування для подальшого влаштування.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи, що позов задоволено повністю з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», - суд дійшов висновку, що судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 3028,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, -

ухвалив:

позовну заяву Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду безпосередньо або через Долинський районний суд Кіровоградської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

- позивач - Вільнозапорізька сільська рада Баштанського району Миколаївської області, як органу опіки та піклування, місцезнаходження: вул. Москаленка буд. 35, с. Вільне, Баштанський район, Миколаївська область, 55650, ЄДРПОУ 04375671;

- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ;

- третя особа - Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: вул. Соборності України буд. 28, м. Долинська, Кіровоградська область, 28500, ЄДРПОУ 04055222.

Суддя О.А. Кнуров