Постанова

від 31.05.2024 по справі 308/6581/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/6581/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2024 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення що надійшла із ВПС «Ужгород» відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 місце роботи, посада: ФОП , за ч.2 ст. 204-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №142021 від 06.04.2024, вбачається, що прокол складено на ОСОБА_1 , зо ч.2 ст. 204-1 КУпАП, за те, що: о 06 год. 46 хв. 06 квітня 2024 року був виявлений та затриманий черговими силами від пункту пропуску на відстані 200 метрів до державного кордону України, на напрямку 300 прикордонного знаку на дільниці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який в умовах воєнного стану вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку поза пунктом пропуску в складі групи осіб.

Своїми діями порушив вимоги ст. 9 та ст. 12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року.

21.04.2024 від адвоката Ювченка Андрія Васильовича, захисника Даниленко Андрія Анатолійовича, надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

Так, у клопотанні вказано на те, що матеріали адміністративного правопорушення складені з порушенням законодавства, а в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.

В обґрунтування ОСОБА_1 вказує на те, що 06.04.2024 приблизно о 06:00 год., він, перебуваючи у м. Ужгород (де перебував з метою відпочинку та туризму декілька днів), мав намір повернутися до місця свого мешкання у м. Львів. Перебуваючи на автовокзалі у м. Ужгород, ОСОБА_1 не вдалось одразу придбати квиток на автобус до м. Львів. Під час перебування на автовокзалі, до ОСОБА_1 підійшов раніше невідомий чоловік, який почав розпитувати куди ОСОБА_1 має бажання їхати, на що останній повідомив про намір доїхати до м. Львів. У відповідь на це, невідомий чоловік повідомив, що він також їде до м. Львів на власному авто та за ціною автобусного квитка може підвезти і ОСОБА_1 . На таку пропозицію ОСОБА_1 погодився та направився вслід за вказаним чоловіком до його власного легкового авто. Сівши до салону авто, ОСОБА_1 побачив, що в його салоні був ще один хлопець, який повідомив що йому так само запропонували за ціною квитка проїхати до м. Львів. Перед тим як виїхати, водій взяв з ОСОБА_1 та другого пасажира гроші за проїзд наперед та повідомив, що гроші йому потрібні для заправки пальним. Після цього, водій виїхав з території автовокзалу та повідомив, що приблизно через 3 години вони прибудуть у м. Львів. ОСОБА_1 , перебуваючи на задньому пасажирському сидінні авто заснув та прокинувся коли автомобіль в якому він перебував, зупинився. Водій авто повідомив, що він вимушений залишити ОСОБА_1 та другого пасажира на місці зупинки у зв`язку із тим, що йому потрібно терміново повернутись до м. Ужгород та відвезти дружину до лікарні. При цьому водій запевнив, що через 15 хвилин ОСОБА_1 та другого пасажира підбере інший водій, який довезе їх до м. Львів. На прохання водія, ОСОБА_1 та другий пасажир, вийшли з салону авто та стали чекати на прибуття іншого транспортного засобу, при цьому ні ОСОБА_1 , ні другий пасажир навіть не розуміли місця свого перебування, маючи лише надію на порядність водія, якому вже були сплачені грошові кошти за проїзд. Під час очікування на транспорт, ОСОБА_1 та другий пасажир, були затримані працівниками прикордонної служби, які стали звинувачувати їх у спробі перетину державного кордону України поза пунктом пропуску. У свою чергу ОСОБА_1 взагалі не розумів що відбувається та в чому саме полягали його дії, в яких вбачалось інкриміноване йому правопорушення, оскільки на місцевості в якій він знаходився він не пересувався та будь-якого паркану, якого навіть на місці затримання не було, він не перелазив, як про то нахабно та в зухвалій формі стверджували самі прикордонники. Не довідавшись навіть обставин ситуації, прикордонники затримали ОСОБА_1 та другого пасажира та доставили до пункту тримання затриманих, де провели особистий огляд речей та склали адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 за спробу перетину державного кордону.

Зі складеним протоколом ОСОБА_1 не погоджується, оскільки не мав та не має будь-якого наміру щодо перетину державного кордону. При цьому, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 наполягав на тому, що жодної спроби перетину державного кордону він не здійснював, натомість мав на меті лише доїхати до м. Львів, тобто до місця свого мешкання. Під час розгляду справи, ОСОБА_1 пояснював, що його та другого пасажира до місця затримання привіз невідомий чоловік, який мав відвезти їх до м. Львів за грошову винагороду. У бланку пояснення прикордонників ОСОБА_1 власноруч зазначив про те, що до місця затримання їх привезли на автомобілі. Однак будь-яких інших пояснень щодо ситуації яка склалася, ОСОБА_1 надати можливості не мав, оскільки лише писав відповіді на питання за вказівкою прикордонників у бланку пояснення.

Адвокат зазначає, що матеріали фото, відеозапису дій ОСОБА_1 відсутні у матеріалах справи, відсутні пояснення свідків, відсутні жодні докази вчиненого правопорушення.

У клопотанні, вказано на те, що: у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (фото, відеозйомка, пояснення свідків), які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, всупереч вимогам ст. 251 КУпАП; у протоколі про адміністративне правопорушення ЗхРУ №142021 від 06.04.2024 не зазначено навіть точне місце вчинення так званного правопорушення зі сторони ОСОБА_1 (невідображено населений пункт в районі якого відбулось затримання), всупереч вимогам ст.256 КУпАП; надані суду матеріали не є допустимими доказами; протокол про адміністративне правопорушення та рапорти працівників прикордонної служби не можуть бути доказами у справі про адміністративне правопорушення; протокол про адміністративне затримання та протокол особистого огляду не можуть бути доказами в обґрунтування вини ОСОБА_1 ; пояснення від ОСОБА_1 прикордонникам під час розгляду справи про адміністративне правопорушення давались під диктовку за усною вказівкою самих прикордонників, під приводом звільнення від затримання в порушення такої засади кримінального провадження як «свобода від самовикриття», в супереч п.11 ч.1 ст.7 КПК України та порушення права не свідчити проти себе у відповідності ст.63 Конституції України

Враховуючи неналежність та недопустимість доказів, вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а стороною захисту повністю спростовано їхні доводи, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч.1 ст.247 КУпАП.

У клопотанні зазначено, що у разі необхідності ОСОБА_1 підтвердить свої свідчення у суді щодо невинуватості по справі.

20.05.2024 від керуючого партнера Адвокатського об?єднання Ювченко Партнери - адвоката Ювченка Андрія Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони захисту.

У судове засідання ОСОБА_1 , не з`явився, повідомлявся про дату та час розгляду справи належним чином. Згідно його заяви від 0.04.2024 року просить розглянути справу без його участі.

Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 204-1 КУпАП, передбачено відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади .

Частиною 2 вказаної норми передбачено адмінвідповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбаченихчастиною першою цієї статті .

Згідно ст.9 Закону України Про Державний кордон України перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Згідно п.6 ч.1 ст.8 Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , ставиться у вину те, що він о 06 год. 46 хв. 06 квітня 2024 року був виявлений та затриманий черговими силами від пункту пропуску на відстані 200 метрів до державного кордону України, на напрямку 300 прикордонного знаку на дільниці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який в умовах воєнного стану вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку поза пунктом в складі групи осіб. Своїми діями порушив вимоги ст. 9 та ст. 12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року.

Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_1 від 06.04.2024 року вбачається, що він повідомив, що до прикордоння провезли на машині, на питання по якому маршруту руху слідували до державного кордону, зазначив, що їх підвезли до паркану. На питання хто їм сприяв в незаконному перетині державного кордону, зазначив, що цих людей він не знає, анонімні.

При цьому, ні протокол, ні письмові пояснення до нього не містять відомості щодо обставин на які вказано адвокатом у клопотанні про закриття провадження.

Згідно наявного в матеріалах справи рапорту інспектора прикордонної служби 2 категорії інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майстра сержанта ОСОБА_2 , вбачається, що о 06 год. 46 хв. 06.04.2024 року ним були виявлені дві невідомі особи чоловічої статті які перелізли загороджувальний паркан та в пішому порядку прямували в бік державного кордону. В результаті проведених заходів правопорушників було затримано, на "відстані 200 метрів до державного кордону України, на напрямку 300 прикордонного знаку. Затриманих осіб ідентифіковано як громадянин України ОСОБА_1 , та громадянин України ОСОБА_3 , які в подальшому зізнались в своїй меті незаконно перетнути державний кордон, та зазначили що претензій до Державної прикордонної служби України не мають. Своїми діями порушили вимоги ст. 9 та 12 ЗУ «Про державний кордон України».

Як убачається з постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.05.2024року по справі № 308/6572/24, яка знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень та оприлюднена 03.05.2024,гр. України ОСОБА_3 , за обставин вчинення адміністративного правопорушення, аналогічних тим, на які вказано у даному протоколі про адміністративне правопорушення, було притягнуто до відповідальності, за ч.2 ст. 204-1 КУпАП.

Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП підтверджуються протоколом про адміністративне затримання від 06.04.2024, рапортом інспектора прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_4 від 06.04.2024, протоколом особистого огляду, огляду речей і документів від 06.04.2024 року ОСОБА_1 та поясненнями самого ОСОБА_1 від 06.04.2024, згідно яких він повідомив, що до прикордоння провезли на машині, їх підвезли до паркану по маршруту руху слідування до державного кордону, цих людей він не знає.

Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, п.10 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998, та його винуватість у вчиненні передбаченого ч.2 ст.204-1 адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Наявними в протоколі підписами підтверджено, що ОСОБА_1 роз`яснено права передбачені ч.1 ст.63 Конституції України, ч.1 ст.268 КУпАП, серед яких і право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; зі змістом протоколів ОСОБА_1 ознайомлений зрозумілою йому мовою та їх копії отримав.

Суд надає критичну оцінку твердженням захисника щодо обставин подій наведених в запереченнях поданих до суду, оскільки дані доводи не спростовують обставин, встановлених у ході судового розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, та відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, які спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що вказані доводи спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинені ним адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 було затримано за 200 м від лінії державного кордону України в Закарпатській області, тому посилання сторони захисту на те, що він там перебував в особистих справах і випадково, є непереконливими з огляду на те, що останній зареєстрований та постійно проживає в м.Львів, Львівської області.

Відхиляючи доводи сторони захисту в цій частині, суд враховує і те, що в поданих письмових запереченнях відсутні посилання на конкретні докази та обставини, які б підтверджували вказані доводи та спростовували б висновки про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Відомостей про те, що ОСОБА_1 має будь-які законні підстави перебувати у прикордонній смузі, захисником не було надано.

Таким чином, версія сторони захисту судом оцінюється як необґрунтована та така, що спрямована на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення вказано на те, що ОСОБА_1 , о 06 год. 46 хв. 06 квітня 2024 року був виявлений та затриманий черговими силами від пункта пропуску на відстані 200 метрів до державного кордону України, на напрямку 300 прикордонного знаку на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Таким чином, протокол складено відповідно до 256 КУпАП, оскільки у ньому наявні всі необхідні обов`язкові дані та реквізити.

Вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення, протоколом про адміністративне затримання, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, рапортом інспектора прикордонної служби 2 категорії інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майстра сержанта ОСОБА_2 , письмовими поясненнями ОСОБА_1 ..

Враховуючи положення ст.ст. 280, 251,255 КУпАП, вважаю, що дії ОСОБА_1 , за ч.2 ст. 204-1 КУпАП, кваліфіковано вірно, а саме він вчинив спробу незаконного перетину ДКУ поза пунктами пропуску у складі груп осіб.

На переконання суду, наявні у справі докази є належними, достатніми, послідовними, взаємоузгодженими та у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення, ступінь вини у скоєному, те, що ОСОБА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, на підтвердження іншого суду доказів не надано, беручи до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу, тобто в межах санкції відповідної статтіКУпАП.

Відповідно до ст.23КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності за скоєне правопорушення і застосовується не тільки з метою виховання особи, яка його вчинила, а й з метою загальної та спеціальної превенції.

При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. 33 КУпАП,та вважаєза необхідненакласти адміністративнестягнення увиді штрафуу межахсанкції ч.2ст.204-1Кодексу Українипро адміністративніправопорушення врозмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ч. 5 ст. 283КУпАПпостанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору. Відповідно до п.5 ч. 2 ст.4Закону України«Про судовийзбір» від08.07.2011р.№3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. Відповідно доЗакону України «Про судовий збір»судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно абзацу 4статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн. Таким чином, правопорушнику необхідно сплатити судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 36, 40-1, ч.2 ст. 204-1, ст.ст. 245, 283-285, 287-291 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4Закону України «Про судовий збір», суддя

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілим, прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятоюстатті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Строк звернення постанови для виконання три місяці з дня винесення постанови.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош