Ухвала

від 03.06.2024 по справі 947/17470/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/17470/24

Провадження № 2/947/4009/24

УХВАЛА

про залишення позову без руху та усунення недоліків

03.06.2024 року

суддя Київського районного суду м. Одеси Куриленко О.М., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправним рішення та визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

30 травня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення суду, яким: визнати протиправним рішення Одеської міської ради від 21.02.2024 року №1847-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 площею 0,0600 га, за адресою: АДРЕСА_1 , вид цільового призначення - для індивідуального дачного будівництва», таким що суперечить: ст.ст.14, 58 Конституції України, п.7 ч.1 ст.1, п. 9 ч.1 ст. 1, ст.18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 118 Земельного кодексу України. Скасувати рішення Одеської міської ради від 21.02.2024 року №1847-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 площею 0,0600 га, за адресою: АДРЕСА_1 , вид цільового призначення - для індивідуального дачного будівництва». Завершити процедуру приватизації земельної ділянки та визнати право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0005, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Враховуючи те, що спір по справі стосується нерухомого майна, яке територіально відноситься до Київського районну м. Одеси, тому вказана цивільна справа підсудна Київському районному суду м. Одеси.

Однак, суддя, дослідивши матеріали справи вважає, що позовну заяву слід залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам частини 4 статті 177 ЦПК України згідно якої: до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позовної заяви у якості доказів сплати судового збору надано квитанцію №3577-3204-3950-3175 від 05.03.2024 на суму 2543,78 грн., яка була врахована раніше у цивільній справі №947/7863/24.

Ухвалою суду від 28.05.2024 року у справі №947/7863/24 позовну заяву ОСОБА_1 доОдеської міськоїрадипровизнання протиправнимрішеннятавизнання праваназавершенняприватизації земельноїділянки залишено без розгляду.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір», якою не встановлено звільнення особи від сплати судового збору в разі подання повторно позову після залишення позову без розгляду.

Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Оскільки позивачем надано квитанції про сплату судового збору, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України за іншою позовною заявою у справі 947/7863/24, тому слід вважати несплаченим судовий збір позивачем у даній позовній заяві.

Позивач у цій позовній заяві ставить дві вимоги немайнового характеру та вимогу майнового характеру та зазначає, що ціна позову складає 254377,39 гривень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2,ст. 176 ЦПК Україниціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, -дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна абона момент пред`явлення позовувстановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Відповідно до ч. 2ст. 6 ЗУ «Про судовий збір»у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Згідно п. а ч.12Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Пунктами 3, 6постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 « Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» визначені поняття дійсної та ринкової вартості, принципу попиту та пропонування при оцінці майна. Так, дійсна вартість майна визначена лише для цілей страхування та характеризується, як вартість відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування; ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Принцип попиту та пропонування відображає співвідношення пропонування та попиту на подібне майно. Відповідно до цього принципу під час проведення оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та попиту на подібне майно.

За приписами п. 16 Постанови КМУ №1440, - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

У відповідності до п. 38Постановидля проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Згідно із п. 47Постановипорівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

Проаналізувавши тлумачення змісту всіх видів вартості, передбачених пунктом 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», можна дійти висновку, що наявне в судовій практиці поняття «дійсна вартість» є практично тотожним за своїм значенням до закріпленого у вітчизняних національних стандартах поняття «ринкова вартість», під яким розуміється вартість майна, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

На день подання позову неможливо встановити точну ціну спірного майна, томурозмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру попередньо визначає судз подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Так, відповідно до ч.1ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно доЗакону України«Про судовийзбір» передбаченірозміри ставоксудового збору,так заподання досуду позовноїзаяви майновогохарактеру передбаченасплата судовогозбору урозмірі 1відсоток цінипозову,але неменше 0,4розміру прожитковогомінімуму дляпрацездатних осібта небільше 5розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,щостановить15140 гривень.

Отже, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 15140 гривень.

Судовий збір требаперераховувати на розрахунковий рахунок:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA758999980313171206000015756

Кодкласифікації доходів бюджету22030101

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175і177цього Кодексу,протягом п`ятиднів здня надходженнядо судупозовної заявипостановляє ухвалупро залишенняпозовної заявибез руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Керуючись ст. ст.175, 185 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доОдеської міськоїради провизнання протиправнимрішення тавизнання прававласності наземельну ділянку - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків поданої заяви - п`ять днів з дня отримання копії ухвали.

Попередити, що у разі невиконання вимог суду у вказаний строк, заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Куриленко О. М.