Рішення

від 15.04.2024 по справі 361/5446/23

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/5446/23

Провадження № 2/361/1111/24

15.04.2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Коваль О.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

05липня2023рокупозивачзвернулась досудуізвказаним позовомуякомупросила суд стягнути наїї користьіз ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 64257,77 грн. в порядкурегресу засплачені комунальні послуги та судовий збіру сумі 1073,60грн.

Свій позов обґрунтовувала тим, що вона, ОСОБА_1 , є співвласником 2/3 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 є співвласником 1/3 частини вказаного нежитлового приміщення.

Як власники зазначеного майна з метою його утримання вони уклали договір на тепло і гарячу воду № 218,0Т від 01.01.2012 року, договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 431 на ім`я ОСОБА_1 з КП ?Броваритепловодоенергія?. Відповідно цих договорів позивачу нараховували плату за тепло, воду, каналізацію. А з часом було добавлено плату за абонентське обслуговування на послугу централізованого водопостачання та водовідведення (з 01.01.2022 року нараховується), плата за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем (з 01.01.2019 року нараховується), абонентське обслуговування на послугу з постачання теплової енергії та гарячої води (нараховується (з 01.11.2021 року нараховується).

29 травня 2018 року ОСОБА_3 було зареєстровано одноособове право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором з актом прийому-передачі, серія та номер:430, виданий 20.06.2017 р.

Після зміни власника вказаного нежитлового приміщення відповідач не повідомив про цей факт виконавців комунальних послуг і відповідно не уклав нових договорів, як новий власник нерухомого майна на дотримання п.11 ч.2 ст.7 Закону України ?Про житлово-комунальні послуги?, де зазначено, що споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Позивач зазначила, що відповідач навмисно ухилився від утримання належного йому майна і відповідно не укладав договори про надання комунальних послуг. Нарахування плати за комунальні послуги з теплопостачання, водопостачання, водовідведення та абонентських сплат за обслуговування Комунальним підприємством ?Броваритепловодоенергія? було здійснено на ім`я ОСОБА_1 у відповідності до раніше укладених договорів, а саме:

- Відповідно до довідки про стан розрахунків по договору № 431.0 Т ( 822 АПВК) за послугу - абонентське обслуговування на послугу централізованого водопостачання та водовідведення було сплачено ОСОБА_1 - 308 грн.75 коп.;

- Відповідно до довідки про стан розрахунків по договору № 431.0 Т ( 822 ВК) за послугу - централізоване водопостачання та водовідведення було сплачено ОСОБА_1 - 7950 грн.78 коп.;

- Відповідно до довідки про стан розрахунків по договору № 218 ( 822 ТГ) за послугу - послуги постачання теплової енергії та гарячої води з 01.01.2019 року по 01.05.2023 року було сплачено ОСОБА_1 - 48561 грн. 37 коп., а відповідно до довідки про стан розрахунків по договору № 218 ( 822 ТГ) за послугу послуги постачання теплової енергії та гарячої води з 01.06.2018 року по 01.01.2019 року було сплачено ОСОБА_1 - 4639 грн.93 коп. Загальна сума сплачених коштів ОСОБА_1 за постачання теплової енергії становить 53 201 грн. 30 коп.;

- Відповідно до довідки про стан розрахунків по договору № 218 ( 822 АП) за послугу - абонентське обслуговування за послуги постачання теплової енергії та гарячої води було сплачено ОСОБА_1 - 456 грн.64 коп.;

- Відповідно до довідки про стан розрахунків по договору № 50218 ( 822 ВБС) за послугу - технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем було сплачено ОСОБА_1 - 2340 грн.30 коп.

Загальна сума коштів фактично сплачених позивачем за комунальні послуги по нежитловому приміщенню за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.06.2018 року по 01.05.2023 року, тобто за той період, коли власником нежитлового приміщення був відповідач складає 64257 грн. 77 коп.

Враховуючи, що новий власник приміщення ОСОБА_3 з 28.05.2018 року відмовився брати участь у витратах на комунальні послуги, що є обов`язковими, тому позивач, як колишній власник, здійснила їх самостійно у відповідності до укладених раніше договорів з комунальним підприємством ?Броваритепловодоенергія? тому що, сплата за послугу з постачання тепла (опалення) є обов`язковою і не залежить від користування чи проживання в приміщенні.

Позивач зазначила, що 02 травня 2023 року вона і третя особа поновили своє право власності на нежитлове приміщення, відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/9404/20 від 27.07.2022 року і з 02.05.2023 року у неї виникло право вимагати від ОСОБА_3 відшкодування понесених позивачем витрат у судовому порядку шляхом звернення досуду зпозовом пропримусове стягненняз колишньоговласника,який відмовився нести тягар утримання майна, коштів для цієї мети.

01червня 2023року позивачембуло подано:заява -приєднання №1740до індивідуального договору пронадання послугиз постачаннягарячої води,заява-приєднання №1740до індивідуального договорупро наданняпослуги зпостачання тепловоїенергії,заява-приєднання№ 1740до індивідуальногодоговору пронадання послугз централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Враховуючи вищенаведеніобставини справивважає,що внеї виниклоправо стягнення сплаченихкоштів ізвідповідача впорядку регресу,тому щов даному випадку ОСОБА_3 є винноюособою,який ухиливсявід сплатикомунальних послуг за належне йому нерухоме майно з 29.05.2018 р. по 02.05 2023 року.

Звертає увагусуду нате,що підставоюданого регресногопозову є відповідальність відповідачаза завданушкоду тафакт виплатипозивачем,що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.

12 липня 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судовий розгляд на 17 жовтня 2023 року.

21 серпня 2023 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Посилався на те, що вимога позивача щодо стягнення заборгованості в порядку регресу з ОСОБА_3 є абсолютно неправомірною та безпідставною, виходячи перш за все з того факту, що ОСОБА_3 фактично жодного дня не користувався вище зазначеним приміщенням, а позивач та третя особа продовжували фактичне використання приміщення за власними потребами навіть в момент проведення реєстраційних дій 29.05.2018 року та до даного часу включно.

Відповідач з моменту проведення реєстраційних дій не мав жодного відношення до нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не мав фактичного доступу до них, і найголовніше не переукладав будь - яких договорів на своє ім`я, зокрема, на постачання тепла та гарячої води, договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод, та договір на електроенергію.

Тобто, позивач як фактичний користувач майна достовірно знав коли було додано плату за абонентське обслуговування та технічне обслуговування, що свідчить про фактичне використання вище зазначеного нерухомого майна.

Додатково вищевказані доводи підтверджує інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, що є загальнодоступним джерелом, а саме, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване та здійснює свою діяльність Підприємство - Об`єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) ?Соціально-Інвестиційна група?, ідентифікаційний код: 38107678, керівником якого є ОСОБА_1 , тобто позивач.

Так само, за вищевказаною адресою розташовано Обслуговуючий кооператив ?СІГ СЕРВІС?, ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , серед засновників якого є також позивач ОСОБА_1 .

Вищевказані юридичні особи, що безпосередньо пов`язані із позивачем здійснюють свою діяльність протягом тривалого часу за вищезазначеною адресою місцезнаходження, що свідчить про той факт, що незважаючи на вибуття з власності майна ОСОБА_1 , її афілійовані особи, весь час продовжують використовувати нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому несуть тягар забезпечення належної оплати за фактично спожиті комунальні послуги самостійно та утримання майна.

Представник відповідачау відзивізвертає увагусуду,що всвоїй позовнійзаяві позивачне надаєжодних доказівоплати комунальних платежів,відповідно дояких вонаможе звернутисяз позовнимивимогами щодо стягнення заборгованостів порядкурегресу,в додаткахдо позовноїзаяви немає жодного належного доказу оплати яку б здійснила ОСОБА_1 на користь комунальних підприємств.

Натомість позивачнадала допозовної заявидовідки простан розрахунківпо договору щоне єналежним доказомоплати комунальнихпослуг,а томуне заслуговуєна увагу суду.

Таким чиномпозивач немає правазвертатись зпозовом простягнення заборгованості шляхом регресу,адже позивачне надаєналежні фактиоплати вартостіпослуг,що виниклив період зреєстрації прававласності домоменту ухваленнярішення посправі №361/9404/20 відповідно доякого булоскасовано запис про реєстраціюправ власностіза ОСОБА_3 з моментуйого внесенняу зв`язкуіз порушенням порядкудержавної реєстрації,тобто заданими Державногореєстру речовихправ на нерухомемайно -відповідач ніколине бувта неміг бутититульним власникомнерухомого майна заадресою: АДРЕСА_1 ,що спростовує вимоги до відповідача у вигляді виплати регресу.

Позивач маламожливість зареєструватиправо власностіна вищезазначене нежитлове приміщенняодразу післязакінчення строкуна пред`явленняапеляції,тобто з27 серпня 2022року,але провівреєстраційні діїлише 02травня 2023року,таким чиномпозивач звернувся до реєстратора аж після спливу 8 місяців з дня набрання законної сили рішення суду.

Тому претензіїщодо стягненнязаборгованості з29травня 2018року по05травня 2023 року взагалі є незаконним та необгрунтованими.

Дослідивши вищенаведені довідкита застосувавшиарифметичні обрахункиможна дійти до висновку,що загальнасума нарахованоїоплати закомунальні послугискладає 31979,30грн.,а даніпро сумуу розмірі 64257,77грн.не підтверджуютьсяжодними з документів.

Виходячи звищенаведеного представникавідповідача вважаєбезпідставною танеобгрунтованою позицією позивача щодо стягнення визначення розміру грошової претензії до відповідача.

28 серпня 2023 року позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій просила позов задовольнити.

Посилалась нате,що представниквідповідача посилавсяна те,що відповідач ОСОБА_3 після проведенняреєстраційної дії29.05.2018року немав жодного відношення довказаного нежитловогоприміщення,що невідповідає інформаціїз Державного реєструречових правна нерухомемайно,де зазначено,що з29.05.2018року ОСОБА_3 є одноособовимвласником нежитловогоприміщення заадресою: АДРЕСА_1 і несетягар поутриманню належного йому майна, що підтверджено витягом з реєстру наявним в матеріалах справи.

Посилання представникавідповідача нате,що позивачембуло укладеновсі договорина надання комунальнихпослуг завказаною адресою,на момент,коли вонабула власником нежитлового приміщенняне свідчитьпро те,що вонає постійнимфактичним користувачем цього приміщення.Звертає увагусуду нате,що власникомприміщення з29.05.2018р.по 02.05.2023року буввідповідач ітому тількийому належалоправо володіння,користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦКУ).

Представник відповідачазалишив позаувагою дотриманнянорми ст.322ЦК України,де зазначено,що власникзобов`язанийутримувати майно,що йомуналежить,якщо іншене встановленодоговором абозаконом. Тобто на підтвердження своєї позиції не надав копію договору про користування його майном та обов`язком сплачувати комунальні платежі або не зазначив посилання на закон, яким це передбачено. З матеріалів поданного відзиву стає зрозуміло, що відповідач за весь час володіння даним майном ухилявся від свого обов`язку по його утриманню.

Додаткові доводи представника відповідача, що за вказаною адресою зареєстровані юридичні особи не підтверджує факту користування цим приміщенням для підприємницької діяльності, тому що державна реєстрація юридичних осіб, що зазначені у відзиві відбулась в 2012 та 2016 роках, що відповідно не порушило права відповідача на володіння майном. Зазначені у відзиві юридичні особи мали тільки зареєстровану юридичну адресу без мети здійснення господарської діяльності. Доказів, що ці юридичні особи проводили свою господарську діяльність в приміщенні відповідача-відсутні.

І ще, посилання представника відповідача на те, що позивачу було відомо про зміну законодавства щодо порядку нарахування плати за абонентське обслуговування на послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення не свідчить про те, що вона користувалася його приміщенням без його згоди. Зазначена абонентська плата нараховувалася надавачем комунальних послуг автоматично відповідно до вже укладених договорів без згоди споживачів. Тому відповідач як власник майна повинен сплачувати зазначені комунальні послуги відповідно до законодавства.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У відзиві представник відповідача посилається на те, що порядок регресу в даних спірних правовідносинах не засосовується, але позивач не погоджуюється з таким твердженням, тому що вважає, що порядок регресу застосовується щодо виконання особою відповідного зобов`язання що передбачені законом, тобто зобов`язання по сплаті комунальних платежів власником нерухомого майна (утримання майна) передбачені нормами ст.ст. 7, 13 ЗУ ?Про житлово-комунальні послуги?, ст.ст. 322, 525, 1191 ЦК України.

Посилання представникавідповідача нате,що позивачне виконалана його думку вчаснорішення Броварськогоміськрайонного судупо справі№ 361/9404/20зазначає,що рішеннясуду вУкраїні єобов`язком довиконання длясторін справи,тобто відповідач мігв будьякий часподати довиконання вказанерішення судута припинити своє правовласності наприміщення івідповідно зменшитисвою відповідальністьпо утриманню майна.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити, пояснення надала аналогічні змісту позовної заяви та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити, пояснення надав аналогічно викладеним у відзиві на позовні заяву.

Третя особа у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази в справі, встановивши обставини в справі та відповідні правовідносини, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 , є співвласником 2/3 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 є співвласником 1/3 частини вказаного нежитлового приміщення, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 8968320 від 16.11.2005 року.

У 2009 році між ОСОБА_1 та КП КОР ?Бровариводоканал? укладений договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод.

Згідно п. 13 вказаного договору він укладений строком на 5 років, з 2009 року по 31.12.2013 року і набуває чинності з моменту його підписання. Договір вважається переукладеним на новий строк на тих же умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії. (а.с. 12)

18 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та КП Броварської міської ради Київської області ?Броваритепловодоенергія? укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем житлового будинку, до договору доданий додаток № 1 із найменуванням об`єкту нежитлове приміщення в житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа приміщення 51, 4 кв.м.

В п. 8.1 вказаного договору зазначено, що цей договір набирає чинності з 18.04.2013 року та діє протягом терміну користування (оренда, власність, тощо споживачем об`єктом(ами), який(і) зазначений(і) в додатку 1 до даного договору, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. (а.с.8- 10)

29 травня 2018 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , розмір частки 1/1, на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором з актом прийому-передачі, серія та номер:430, виданий 20.06.2017 р., видавник: ПАТ ?ВіЕйБі Банк?, ОСОБА_3 , посвідчено приватним нотаріусом Антиповою І.В.; договір про відступлення прва вимоги, серія та номер:4583, виданий 20.06.2017, видавник: ПАТ ?ВіЕйБі Банк?, ОСОБА_3 , акт прийому-передачі за договором відступлення прав вимоги, серія та номер: бн, виданий 20.06.2017, видавник: ПАТ ?ВіЕйБі Банк?, ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №331196685 від 04.05.2023 року.

02 травня 2023 року як вбачається із вказаного Витягу за ОСОБА_3 припинено право власності на зазначене вище майно на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2022 року у справі за 361/9404/20. (а.с.13)

27 липня 2022 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області позов ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа Державний реєстратор виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Чижевська Зоя Володимирівна про скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання права власності задоволено, скасовано запис № 26421724 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 51,4 кв.м за ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1566564032106. (а.с. 14-18)

02 травня 2023 року позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_4 зареєстрували право на нежитлове приміщення, відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.07.2022 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 331213239 від 04.05.2023 року та № 331213543 від 04.05.2023 року. (а.с. 19-20)

Таким чином у період з 29 травня 2018 року по 27 липня 2022 року ОСОБА_3 був власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи міститься довідка про стан розрахунків по договору 218 (822ТГ) ОСОБА_1 за послуги постачання теплової енергії та гарячої води. (а.с. 21-22)

Згідно вказаної довідки за період з 01 січня 2019 року по 27 липня 2022 року за надані послуги сплачено 26422 грн. 65 коп. = 48561 грн. 37 коп. (4561 грн.16 коп.+ 3915 грн. 05 коп. + 4088 грн. 69 коп. + 3809 грн. 41 коп. + 3809 грн. 41 коп. + 2000 грн. 00 коп.)

Вказаний розрахунок оплачених сум здійснений таким чином, оскільки суду не надано квитанцій про сплату вказаних послуг із зазначенням чіткого періоду або безпосередньо за який місяць і рік, за який вони були сплачені. Так із вказаної довідки вбачається що за грудень 2021 року, з лютого 2022 року по травень 2022 року включно, з липня 2022 року по грудень 2022 року споживачем послуги не оплачувались, та була нарахована заборгованість.

Згідно довідки про стан розрахунків за теплову енергію по договору № 218 від 01.01.2012 року, власник особового рахунку ОСОБА_1 , у грудні 2018 року сплачено за послуги 4639 грн. 93 коп. (а.с.23)

Згідно довідки про стан розрахунків по договору № 50218 (822ВБС) ОСОБА_1 за послуги за технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем за період з квітня 2019 року по 27 липня 2022 року сплатила 1851 грн. 50 коп. = 2340 грн. 30 коп. (146 грн. 55 коп.-48 грн. 85 коп. 48 грн. 85 коп. 48 грн. 85 коп.- 195 грн. 40 коп.)

Згідно довідки про стан розрахунків по договору № 218 (822 АП) за обслуговування за послугу з постачання теплової енергії та гарячої води оплата проводилась з травня 2022 року. (а.с.25)

Згідно довідки про стан розрахунків по договору № 431.0 Т (822 ВК) ОСОБА_1 за послуги із централізованого водопостачання та водовідведення за період з 29 травня 2018 року по 27 липня 2022 року сплачено 7950 грн. 78 коп. = 10933 грн. 39 коп. (863 грн. 09 коп. + 2119 грн. 52 коп.) (а.с. 26)

Згідно довідки про стан розрахунків по договору за № 431.0 Т (822 АПВК) ОСОБА_1 за абонентське обслуговування на послугу централізованого водопостачання та водовідведення сплачено за період з червня 2022 року по березень 2023 року 308 грн. 75 коп.

В матеріалах справи також містяться заява-приєднання № 1740 від 01 червня 2023 року до індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та центрального водовідведення, заява-приєднання № 1740 від 01 червня 2023 року до індивідуального договору про надання послуг постачання теплової енергії, заява-приєднання № 1740 від 01 червня 2023 року до індивідуального договору про надання послуг постачання з постачання гарячої води, однією із сторін вказаних заяв є ОСОБА_1 (а.с. 28-30)

Як вбачається із Відомостей (Витягу) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване та здійснює свою діяльність Підприємство - Об`єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) ?Соціально-Інвестиційна група?, ідентифікаційний код: 38107678, керівником якого є ОСОБА_1 . (а.с. 32), а також за вищевказаною адресою розташовано Обслуговуючий кооператив ?СІГ СЕРВІС?, ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , серед засновників - ОСОБА_1 . (а.с. 49-54)

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно п. 6, 11 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про житлово-комунальні послуги індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Відповідно ч. 2 ст.7 ЗУ Про житлово-комунальні послуги індивідуальний споживач зобов`язаний : 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно ч.1, 3 ст. 13 ЗУ Прожитлово-комунальніпослуги договірпро наданнякомунальної послугиукладається міжвиконавцем відповідноїпослуги таспоживачем абоособою,яка відповіднодо договоруабо законуукладає такийдоговір вінтересах споживача,або зуправителем багатоквартирногобудинку зметою постачанняелектричної енергіїдля забезпеченняфункціонування спільногомайна багатоквартирногобудинку. Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Відповідно ч.1ст.9ЗУ Прожитлово-комунальніпослуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором . Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

На підставі вимог ст.ст. 66, 67ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до частини першої статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник,який виконавсолідарний обов`язокщодосплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц, від 15 квітня 2021 року у справі № 638/5001/17.

Із встановлених судом обставин вбачається, що за період який позивач просить стягнути кошти (з 01.06.2018 року по 01.05.2023 року), власником нежитлового приміщення був відповідач у справі ОСОБА_3 , а саме у період з 29 травня 2018 року по 27 липня 2022 року, в той же час як вбачається із рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2022 року позивач у справі ОСОБА_1 , як вона зазначила у позові, 16 липня 2018 року випадково дізналась про той факт, що 29 травня 2018 року право власності на спільну часткову власність, що належить їй та ОСОБА_4 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 передано у одноособову власність ОСОБА_3 .

Не зважаючи на обізнаність переходу права власності на нежитлове приміщення позивач продовжувала виконувати умови укладених між нею як споживачем, так і виконавцем послуг договорів, та не зверталась із заявами про розірвання таких договорів до виконавців наданих послуг.

Крім того, позивач не надала доказів того, що зазначеним нежитловим приміщенням у вказаний період користувався відповідач, отримував зазначені вище комунальні послуги, що також спростовується наданими відомостями (витягом) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із найменуванням юридичної особи СІГ СЕРВІС від 01.07.2023 року (одним із засновників є ОСОБА_1 ), а також відомостями (витягом) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із найменуванням юридичної особи Соціально-інвестиційна група від 14.08.2023 року ( керівником зазначена ОСОБА_1 ).

В матеріалах справи відсутні докази, що у зазначений позивачем період призупинялась діяльність юридичних осіб визначена у вказаних відомостях за адресою АДРЕСА_1 , що свідчить про те, що споживачем наданих послуг відповідно до умов договорів є ОСОБА_1 .

Суд також не погоджується із нормативно-правовою кваліфікацією обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме із посиланням на вимоги ст.1191 ЦК України, оскільки вказаною нормою передбачено право зворотної вимоги до винної особи, особи, яка відшкодувала шкоду у розмірі виплаченого відшкодування. Тобто до наведених у позові обставин та правовідносин вказана норма застосуванню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку із тим, що в задоволенні позову було відмовлено, із відповідача на користь позивача не підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 76-83, 259, 263-265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за сплачені комунальні послуги в порядку регресу в розмірі 64257 грн. 77 коп. відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Радзівіл А.Г.