Рішення

від 30.05.2024 по справі 643/1678/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/1678/24

Провадження № 2-а/643/28/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Осадчого О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ткачова Д.О.,

представника позивача - Харченка К.С.,

представника відповідача - Сороколіт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Харченко К.С. звернувся до Московського районного суду міста Харкова з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті у якому просив суд визнати протиправними та скасувати постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА №00014328 від 31.10.2023, АА №00014413 від 03.11.2023, АА №00014448 від 06.11.2023, АА №00014647 від 13.11.2023, АА №00015331 від 30.11.2023, АА №00015346 від 30.11.2023, АА №00016948 від 19.01.2024, якими ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративні стягнення у вигляді штрафів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказував, що позивач є директором товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Логістик Україна». Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит Логістик Україна» є власником транспортного засобу, а саме спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки MAN TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Вказаний транспортний засіб за договором оренди №01102023 від 01.10.2023 товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит Логістик Україна» передано в оплатне користування (оренду) строком до 01.10.2024 товариству з обмеженою відповідальністю «Транслогістик М», що також підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 01.10.2023. У подальшому, на адресу позивача та товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Логістик Україна» надійшло повідомлення Алчевського відділу державної виконавчої служби в Алчевському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12.02.2024, яким було направлено для виконання та до відома постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 12.02.2024 на виконання постанови Укртрансбезпеки. Після отримання зазначеного документу, позивач дізнався, що його було притягнуто відповідачем до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафів, про що винесено постанови серії АА №00014328 від 31.10.2023, АА №00014413 від 03.11.2023, АА №00014448 від 06.11.2023, АА №00014647 від 13.11.2023, АА №00015331 від 30.11.2023, АА №00015346 від 30.11.2023, АА №00016948 від 19.01.2024.

Посилаючись на положення ч.1 ст.14-1 КУпАП, ст.1, 34, 48, 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», висновки Верховного Суду, які зазначені в постановах у справах №640/39442/21, №560/514/22, представник позивача вказує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Так, на думку сторони позивача, оскільки транспортний засіб передано в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Транслогістик М», договір оренди є чинним, недійсним не визнавався, тому саме наймач товариство з обмеженою відповідальністю «Транслогістик М» - є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» в межах спірних правовідносин, а не позивач.

Таким чином, сторона позивача вважає, що зазначені постанови є протиправними, оскільки вони винесені без встановлення належного суб`єкта відповідальності.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

Від представника відповідача 07.03.2024 надійшов відзив на позов, відповідно до якого, сторона відповідача, з огляду на необґрунтованість позовних вимог, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Від представника позивача 09.04.2024 надійшла відповідь на відзив, у якій представник, посилаючись на те, що стороною відповідача не спростовано доводів протиправного притягнення позивача до адміністративної відповідальності, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Від представника відповідача 09.04.2024 надійшла заява про залишення позову без розгляду в частині скасування постанов про адміністративні порушення АА №00014328 від 31.10.2023, АА №00014413 від 03.11.2023, АА №00014448 від 06.11.2023, АА №00014647 від 13.11.2023, АА №00015346 від 30.11.2023, АА №00016948 від 19.01.2024, оскільки позивачем пропущено строк на їх оскарження, а обставини, на які посилається сторона позивача не можна вважати поважними.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15.05.2024 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті у частині оскарження постанов про адміністративне правопорушення серії АА №00014328 від 31.10.2023, АА №00014413 від 03.11.2023, АА №00014448 від 06.11.2023, АА №00014647 від 13.11.2023, АА №00015346 від 30.11.2023, АА №00016948 від 19.01.2024 - залишено без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на викладені у позовній заяві та відповіді на відзив обставини, підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні, посилаючись на викладені у відзиві на позовну заяву обставини, просила залишити позовні вимоги без задоволення.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Із постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА №00015331 від 30.11.2023 вбачається, що 28.11.2023 о 14 год. 38 хв. за адресою М-06, км 24+100, Київська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18/440, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, навантаження на строєні осі транспортного засобу на 8,8 % (1, 848 тон) при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі 21 тонна та відстанні між осями 1.3 м або менше.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 000,00 грн. Дане правопорушення зафіксовано за допомогою приладу WIM1, 1.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , - транспортний засіб MAN TGX 18/440, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстровано за ТОВ «Фаворит Логістик Україна», директором якого є позивач.

Згідно копії договору оренди від 01.10.2023 та акту приймання передачі транспортного засобу від 01.10.2023, ТОВ «Фаворит Логістик Україна» (ЄДРПОУ - 44568238), в особі директора ОСОБА_1 , передало в оплатне користування (оренду) ТОВ «Транслогістик М» (ЄДРПОУ 41473884) транспортний засіб MAN TGX 18/440, д.н.з. НОМЕР_1 , строком до 01.10.2024.

Таким чином, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він не є суб`єктом правопорушення, посилаючись на те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритновагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства, відповідач виконує функції габаритновагового контролю транспортних засобів та може накладати адміністративні стягнення.

Згідно статті 268 КУпАП, особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.

Відповідно до статті 279-5 КУпАП, у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

Таким чином, вказані вище норми врегульовують окремі особливості притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до вимог ст. 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Суб`єкт відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП визначено ст.14-3 КУпАП, за змістом якої адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фотоі кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

На думку сторони позивача, саме автомобільний перевізник товариство з обмеженою відповідальністю «Транслогістик М», якому товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит Логістик Україна» передало в оплате користування (оренду) транспортний засіб MAN TGX 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 , є належним суб`єктом відповідальності у разі вчинення правопорушення за ч.2 ст.132-1 КУпАП, оскільки договір оренди на момент фіксації правопорушення був чинним.

Однак, у даному випадку, суд з таким твердженням погодитись не може з огляду на наступне.

Так, згідно пункту 3 Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів (надалі ЄДРТЗ), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 № 779 (надалі Порядок 779), до ЄДРТЗ вноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об`єкти обліку).

У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядок 779, внесення до ЄДРТЗ інформації про об`єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачою тимчасового реєстраційного талона.

При цьому, пунктом 1 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до ЄДРТЗ, затвердженого постановою КабінетуМіністрів України від 8жовтня 2022р.№ 1145 визначено, що цей Порядок визначає процедуру внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач) для автоматизованого обліку.

Належний користувач фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до ЄДРТЗ, згідно статті 14-3 КУпАП, несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (абз 4 п.2 Порядку №1145).

Згідно пунктів 15, 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі Порядок № 1388) вбачається, що:

- всі дії щодо проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах;

- за бажанням власника транспортного засобу фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Тобто, внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно правил встановлених статтею 14-3, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ.

З вищенаведеного слідує, що уповноважена посадова особа Укртрансбезпеки, при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.132-1 КУпАП, встановлюючи особу, яка несе відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, у випадку відсутності у ЄДРТЗ відомостей про належного користувача транспортного засобу, виходить з відомостей про його власника транспортного засобу (фізичної особи або керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб).

Тобто, у разі не внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення, автоматично визначає відповідальною особою за вчинення адміністративного правопорушення саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований.

Однак позивач, будучи керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Логістик Україна», за яким зареєстрований транспортний засіб MAN TGX 18/440, д.н.з. НОМЕР_1 , не надав суду доказів про внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року №1145, а також не надав суду відомостей про те, що ним вживались заходи для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

При цьому, відповідно до пункту 3 Порядку 1145, підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.

У цьому Порядку термін заявники вживається у такому значенні: заявники - власник транспортного засобу (його представник за нотаріально посвідченою довіреністю або за дорученням, якщо власником транспортного засобу є юридична особа) та належний користувач (абз.2 п.1 Порядку).

Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача здійснюється уповноваженим працівником сервісного центру МВС шляхом формування заяви, яка роздруковується та підписується заявниками, за допомогою програмних засобів Реєстру на підставі інформації, що міститься в поданих ними документах, та за умови відсутності підстав для відмови у внесенні до Реєстру відомостей про належного користувача, визначених цим Порядком (п.20 Порядку).

З огляду на викладене можна зробити висновок, що саме з ініціативи власника до Єдиного державного реєстру транспортних засобів вносяться відомості про належного користувача транспортного засобу.

Однак позивачем, з моменту підписання договору оренди транспортного засобу не було вчинено відповідних дій щодо внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача.

Окремо слід зауважити, що позиція сторони позивача щодо суб`єкта адміністративного правопорушення з огляду на висновки Верховного Суду, які зазначені у постановах у справах №640/39442/21, №560/514/22 не заслуговує на увагу, оскільки правовідносини, які розглядались у даних справах, хоч і є схожими на перший погляд, однак не є подібними.

Так, у справах №640/39442/21, №560/514/22 розглядалось питання щодо правомірності стягнення з власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власника перевізником. У рамках касаційного перегляду спірні правовідносини обмежені питаннями правильності визначення саме власника транспортного засобу автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладення на нього адміністративно-господарських санкцій, а не стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини, відсутності у ЄДРТЗ відомостей щодо належного користувача транспортного засобу на момент виявлення події адміністративного правопорушення та винесення оскаржуваної постанови, відповідно до норм статті 143 КУпАП та Порядку №1174, Інструкції №512, суд приходить до переконання, що у даному випадку до адміністративної відповідальності притягнуто належного суб`єкта керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, тобто позивача у справі.

Окремо слід зауважити, що, оскаржувана постанова містять усі передбачені положеннями ст. 283 КУпАП обов`язкові відомості щодо події правопорушення, суб`єкта адміністративної відповідальності, накладеного стягнення та порядку його сплати, а також порядку ознайомлення та оскарження постанови, а також інші обов`язкові відомості, визначені ст.283 КУпАП та Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512.

Відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови судом не встановлено, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

Позивачем при подачі позову сплачено суму судового збору у розмірі 6782, 72 грн., що підтверджено відповідним платіжним документом, який з урахуванням відмови у позові згідно ст.139 КАС України слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови серії АА №00015331 від 30.11.2023, якою до позивача застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 червня 2024 року.

Суддя Осадчий О.В.