Рішення

від 27.05.2024 по справі 278/923/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/923/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, за участю секретаря Анни Кривенької, розглянув цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих працівником підприємства,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом згідно з яким просив стягнути з відповідача 1 877 877,30 грн.

У обґрунтування позову повідомив, що ОСОБА_1 з 14 лютого 2011 року перебуває на посаді завідувача сектору міжнародних перевезень Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" (далі Товариство). Позивач, будучи юридичною особою, спеціалізується на наданні послуг, пов`язаних з відправленням та прибуттям автобусів і пасажирів на міжнародних маршрутах, а також з реалізації квитків на зазначені автобусні рейси. Так, згідно із посадовою інструкцією завідувача сектору міжнародних перевезень Товариства, на відповідача були покладені обов`язки, зокрема, з організації продажу вищевказаних автобусних квитків з подальшим веденням обліку отриманих коштів від їх продажу. Водночас, ОСОБА_1 у період з 1 січня 2018 року по 17 вересня 2020 року вчиняв неправомірні дії внаслідок чого позивач недоотримав 2 081 717,40 грн від продажу квитків, що було виявлено працівниками Товариства внаслідок ревізії. За фактом нестачі грошових коштів позивач звернувся до правоохоронних органів внаслідок чого відносно ОСОБА_1 було відкрито кримінальне провадження № 182020060020003921 за ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, а позивача в рамках вказаного кримінального провадження визнано потерпілим. Так, слідством пред`явлено відповідачу обвинувачення за фактом заподіяння майнової шкоди у розмірі 173 555 грн, а тому позивачем в межах зазначеного кримінального провадження до ОСОБА_1 заявлений цивільний позов на вказану суму. Водночас, оскільки сума, завданих відповідачем збитків є значно більшою, Товариство вимушене звернутися до суду із цим позовом щодо стягнення решти збитків, не охоплених вищевказаним цивільним позовом.

У судове засідання учасники справи не з`явилися хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином.

Від представника позивача адвоката Рудика В.Р. до суду надійшло клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності позивача та його представника. Вищевказаний позов ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та не заперечував проти заочного розгляду цієї справи.

Відповідач, у свою чергу, скерував на адресу суду клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Правом подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 не скористався.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведені обставини, судом ухвалено здійснювати розгляд справи у заочному порядку відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідно ним правовідносини.

Позивач є юридичною особою з основним видом діяльності допоміжне обслуговування наземного транспорту та сплатив судовий збір при зверненні до суду.

14 лютого 2011 року наказом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" №19-к Башинського Андрія Володимировича призначено на посаду завідуючого сектором міжнародних перевезень АС-1 Житомир з посадовим окладом згідно штатного розпису.

25 листопада 2011 року ОСОБА_1 ознайомлений із посадовою інструкцією завідуючого сектором міжнародних перевезень Житомирської автостанції №1, що підтверджується особистим підписом відповідача на примірнику цієї інструкції. Так, із положень вищевказаної посадової інструкції вбачається, що до посадових обов`язків відповідача входила, зокрема, організація бронювання та продажу квитків пасажирам на автобуси міжнародних маршрутів та забезпечення виконання правил міжнародних перевезень. Крім того, за приписами п.п. 2.7.-2.9. зазначеної інструкції на ОСОБА_1 покладені обов`язки щодо обліку отриманих доходів від продажу квитків автостанцією та від кількості заброньованих місць у автобусах з подальшим звітуванням з цього приводу перед відділом експлуатації автостанції.

3 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські Лінії" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" укладений договір № 40 про розповсюдження квитків на автобусні рейси за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання щодо надання ТзОВ "Українські Лінії" послуг з продажу квитків на автобусні рейси, які виконує останнє, з подальшим отриманням винагороди за надані послуги згідно з умовами цього договору.

У подальшому, 13 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські Лінії" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" укладений договір № 1 про надання послуг автостанцією автомобільному перевізнику за умовами якого позивач зобов`язався надавати ТзОВ "Українські Лінії" послуги, пов`язані з відправленням, прибуттям автобусів та пасажирів на міжнародному/их маршруту/ах останнього та його партнерів, які відправляються з автовокзалу (автостанції) згідно затверджених у встановленому порядку розкладів руху.

Згодом, 1 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські Лінії" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" укладений договір № 25 про розповсюдження квитків на автобусні рейси згідно з яким позивач взяв на себе зобов`язання щодо надання ТзОВ "Українські Лінії" послуг з продажу квитків на автобусні рейси, які виконує останнє та його партнери, з подальшим отриманням винагороди за надані послуги згідно з умовами цього договору.

17 вересня 2020 року ОСОБА_1 на ім`я генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" направлено пояснювальну записку із якої вбачається, що відповідач починаючи з 2018 року почав привласнювати кошти, отримані від реалізації квитків перевізнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські Лінії". Загальна сума привласнених ОСОБА_1 коштів становить 99 808,40 грн.

Того ж дня, ОСОБА_1 надав генеральному директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" розписку згідно з якою зобов`язався повернути Товариству 99 808,40 грн, які були привласнені відповідачем.

18 вересня 2020 року начальником Житомирської АС-1 ОСОБА_3 на ім`я генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" скеровано доповідну записку в якій начальник повідомляє, що 17 вересня 2020 року працівниками бухгалтерії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснена раптова перевірка завідуючого сектору міжнародних перевезень ОСОБА_1 за наслідками якої встановлено, що у період з 1 липня по 17 вересня 2020 року відповідач недодав у касу автостанції 99 808,40 грн отриманих, від реалізації квитків перевізнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські Лінії". Факт порушення фінансової дисципліни ОСОБА_1 визнав та зобов`язався повернути вказані грошові кошти у касу Товариства до 30 вересня 2020 року. Крім того, ОСОБА_3 просив генерального директора Товариства ініціювати відповідну перевірку фінансової звітності ОСОБА_1 починаючи з 1 січня 2018 року.

Того ж дня, генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" виданий наказ № 63-к згідно з яким працівникам товариства доручено провести службове розслідування з питань виявленої нестачі грошових коштів в секторі міжнародних перевезень за період з 1 липня по 17 вересня 2020 року, а також провести інвентаризацію в секторі міжнародних перевезень за період з 1 січня 2018 року по 17 вересня 2020 року.

2 жовтня 2020 року на виконання вищевказаного наказу працівниками Товариства складений акт № 1 про результати інвентаризації сектору міжнародних перевезень Житомир АС-1 згідно з яким внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 встановлена недостача грошових коштів на суму 2 08 717,40 грн.

19 жовтня 2020 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" за наслідками виявленої нестачі грошових коштів на адресу Головного управління національної поліції в Житомирській області заяву про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

30 грудня 2021 року старшим слідчим ВРЗСГСД СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Пороховим В.Л. за наслідками розслідування вищевказаного кримінального провадження складений обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України.

Нормами законодавства вказані правовідносини врегульовані наступним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, що відображений у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 463/4040/15-ц (провадження № 61-23441св18) та у поставі від 26 липня 2021 року у справі № 592/8140/20 (провадження №№ 61-7226св21) відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству, врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

У ст. 21 КЗпП передбачено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) порушення працівником покладених на нього трудових обов`язків; 2) нанесення прямої дійсної шкоди; 3) вина в діях або бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.

Правила ст. 131 КЗпП України передбачають, що роботодавець зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Згідно із приписами ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

У ч.ч. 1- 3 ст. 135-3 КЗпП України зазначено, що розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Відповідно до ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Положення ст. 138 КЗпП України передбачають, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини та судовою практикою з приводу врегулювання подібних правовідносин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вищевказаного позову.

Так, матеріалами справи підтверджується факт того, що за період з 1 січня 2018 року по 17 вересня 2020 року відповідач, як працівник позивача, завдав останньому збитків на суму 2 081 717,40 грн. Крім того, матеріали справи свідчать також про те, що цей факт ОСОБА_1 повністю визнався, зокрема за періоди з 1 липня по 17 вересня 2020 року. Окремо суд також звертає увагу на те, що у ході судового розгляду справи встановлено, що вищевказана матеріальна шкода завдана ОСОБА_1 внаслідок неправомірних дій, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. За таких обставин, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" завданих ним матеріальних збитків у повному обсязі.

Стосовно клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі суд зазначає наступне.

Нормою ч. 1 ст. 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у раз перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджено Указом Президента України №1153/2008 від 10 грудня 2008 року (далі Положення).

Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, що відображена у постанові від 14 лютого 2024 року в справі № 466/8799/22 (провадження № 61-14262св23) результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 листопада 2022 року в справі №753/19628/17 (провадження №61-9218св22), від 29 березня 2023 року в справі №756/3462/20 (провадження №61-7918св22).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами ч. 1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Так, на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 на військовій службі останнім надано у розпорядження суду копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 7 березня 2022 року № 5 згідно з яким ОСОБА_1 призначено на посаду водія 1 відділення автомобільного взводу підвозу боєприпасів роти матеріального забезпечення. Водночас, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що військова частина у складі ЗСУ, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф на території України, зокрема перебуваючи на території Харківської області, яка віднесена до зони безпосередніх бойових дій.

Окремо суд підкреслює, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №645/331/17, провадження №61-3429зпв18).

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Смірнова проти України" та "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у цій справі, а тому у задоволенні відповідного клопотання ОСОБА_1 належить відмовити.

У порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені та документально підтверджені витрати останнього, пов`язані із розглядом цієї справи, що складаються із суми сплаченого судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Житомиравтотранс" (вул. Б. Лятошинського, 11, м. Житомир, код ЄДРПОУ 03120590) 1 877 877 (один мільйон вісімсот сімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят сім) гривень 30 копійок.

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 28 168 (двадцять вісім тисяч сто шістдесят вісім) гривень 15 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 31 травня 2024 року.

Суддя Євген Татуйко