Рішення

від 31.05.2024 по справі 640/32763/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2024 року № 640/32763/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Логістік» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0529063306 від 21.10.2020,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Логістік» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 21 жовтня 2020 року № 0529063306.

Адміністративний позов обґрунтований протиправністю та безпідставністю оскаржуваного рішення, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Зазначено, що сплата зобов`язань на неправильний рахунок не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки сплата єдиного внеску на інший рахунок не свідчить про несплату необхідної суми такого внеску у визначений законодавством строк. Позивач стверджує, що днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника, незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідач з позовом не погодився, надав до суду письмовий відзив, в якому вказав, що відповідно до наявної у контролюючого органу податкової інформації, ТОВ «Вест Логістік» порушило терміни сплати єдиного внеску, тому рішення про застосування штрафних санкцій прийнято за наявності правових підстав.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій навів доводи, аналогічні тим, що викладені в обґрунтування позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

07.07.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 07.07.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.

Ухвалою суду від 11.07.2023 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Відповідно до приписів постанови КМУ від 30.09.2020 №893 та наказу ДПС України від 30.09.2020р. №529 відбулось компетенційне правонаступництво між ГУ ДПС у м. Києві (у якості правопопередника зі статусом юридичної особи публічного права ) та ГУ ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС (у якості правонаступника зі статусом структурного підрозділу органу державної виконавчої влади - юридичної особи публічного права).

У розумінні п.п.41.1.1 ст.41 Податкового кодексу України ДПС України та ГУ ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС, є окремими податковими органами та окремими контролюючими органами як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

До того ж у розумінні п.41.4 ст.41 Податкового кодексу України і ДПС України, і ГУ ДПС м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС є окремими органами стягнення.

Водночас із цим, за змістом положень п.п.7-9 ч.1 ст.4, ч.ч.1 і 3 ст.43, ч.1 ст.46 КАС України участь в адміністративній справі у якості сторони може брати або юридична особа публічного права (посадова чи службова особа цього суб`єкта права), або орган державної влади без статусу юридичної особи (посадова чи службова особа цього органу державної влади), або інший суб`єкт при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права і відповідно до ч.1 ст.16 означеного закону утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції, комісії.

Оскільки за змістом наказу ДПС України від 30.09.2020 №529 у складі органу державної влади - ДПС України утворено 31 відокремлений структурний підрозділ, то слід вважати, що ці територіальні органи діють у судових процедурах від імені ДПС України як органу державної влади - юридичної особи публічного права і можуть бути наділені адміністративною процесуальною дієздатністю виключно за критерієм - інший суб`єкт при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Втім, частиною 2 ст.21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є органами державної влади.

Таким чином, законодавець увів в дію юридичну конструкцію, у силу якого структурні відокремлені підрозділи органу державної виконавчої влади (а саме: центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику) є самостійними органами державної влади без статусу юридичної особи.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне здійснити заміну сторони правонаступником, а саме ГУ ДПС у м. Києві (у якості правопопередника зі статусом юридичної особи публічного права ) та ГУ ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС (у якості правонаступника зі статусом структурного підрозділу органу державної виконавчої влади - юридичної особи публічного права).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Логістік» згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою з 01.08.2013.

Як убачається з матеріалів справи, 23.10.2020 позивачем отримано рішення від 21.10.2020 № 0529063306 про застосування штрафних санкцій у розмірі 11532,65 грн та нарахування пені в розмірі 1461,666 грн. за несплату (неперерахування) бо несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Не погоджуючись з рішенням про нарахування штрафних санкцій та пені, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України, однак Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України №20833/6/99-00-06-03-01-06 від 03 липня 2020 р., скаргу було задоволено частково та зобов`язано ГУ ДПС у м. Києві винести та направити нове рішення, з урахуванням вимог чинного законодавства , а саме: у разі подання платником податків заяви на перерахування помилково сплачених коштів, з наступного дня за днем подання заяви платником, органом доходів і зборів не застосовується штрафна санкція та не нараховується пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

23 жовтня 2020 року , ТОВ Вест Логістик отримано нове рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0529063306 від 21 жовтня 2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску , згідно якого нараховано штраф у розмірі 11 532,65 грн. та нараховано пеню в розмірі 1461,66 грн.

ТОВ " Вест Логістик подано скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0529063306 від 21.10.2020 до ДПС України, однак рішенням ДПС України від 20.11.2020 №33169/6/99-00-06-03-01-06 скарга залишена без задоволення, а ППР без змін.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Частиною другою статті 6 Закону №2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома статті 9 Закону №2464-VI).

У відповідності до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята статті 9 Закону №2464-VI).

Згідно пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

У відповідності до частини шостої статті 9 Закону №2464-VI для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року №54 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за №330/28460) (далі - Положення), у відповідності до пункту 1 розділу II якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) ДФС та її територіальні органи відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування» (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.

За змістом пунктів 1-3 розділу III Положення страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім`я територіальних органів ДФС в управліннях (відділеннях) Казначейства й на кінець операційного дня перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДФС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в Казначействі.

Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 ДФС, об 11 год. 00 хв. наступного операційного дня розподіляються автоматично за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі за балансовим рахунком 3717 «Рахунки державних позабюджетних фондів» на ім`я фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Як визначено пунктом 1 частини десятої статті 9 Закону №2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Як зазначає у позовній заяві позивач, з 02 травня 2019 року було змінено рахунки для сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому під час сплати цього внеску у травні 2019 р. , червні 2019 р. та 05 липня 2019 р., у зв`язку з технічною помилкою, кошти було перераховано на інший розрахунковий рахунок, у зв`язку з чим виникла заборгованість по одному внеску та переплата по іншому внеску.

На підтвердження факту сплати ЄСВ у відповідних розмірах та у відповідні періоди позивачем надано до суду засвідчені копії квитанцій про сплату, а саме: № 320 від 07.05.2019 р. на суму 10635,07 грн.; № 353 від 16.05.2019 р. на суму 3626,54грн.; №372 від 23.05.2019 р. на суму 9320,66 грн.; №413 від 06.06.2019 р. на суму 12720,89 грн.; № 463 від 21.06.2019 р. на суму 12937,93 грн.; № 503 від 05.07.2019 р. на суму 10863,62 грн.

З зазначених платіжних доручень убачається, що перерахування суми єдиного внеску здійснено товариством на рахунок №37192206002659, відкритий в органі казначейства для Головного управління ДФС у м. Києві.

Між тим, при здійсненні подальших платежів єдиного внеску позивачем самостійно було виявлено, що раніше використаний рахунок для сплати єдиного внеску є помилковим і перерахування необхідно проводити на рахунок №37197201002659.

Суд звертає увагу, що у зв`язку із наведеним, 16.07.2019 позивачем до податкового органу була подана заява про перерахування раніше сплачених коштів ЄСВ з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 .

За результатом розгляду заяви, з ГУ ДПС у м. Києві частково перерахувало кошти.

В подальшому, не дочікуючись повернення коштів, позивач повторно сплатив єдиний внесок на правильний рахунок, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень .

Отже, суд зазначає, що на виконання вимог закону, позивач за період своєчасно та у повному розмірі перерахував єдиний внесок на загальну суму 60 104, 71 грн, що відповідає розміру зобов`язань позивача.

Формуючи правову позицію у подібних правовідносинах, Верховний Суд у своїй постанові від 25.03.2019 у справі №823/567/17 вказав:

"Допущена Товариством помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, згодом така помилка була виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

За наведеного Верховний Суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з єдиного внеску у строк, встановлений Законом №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.".

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сплата позивачем зобов`язань на неправильний рахунок не може бути підставою для прийняття спірного рішення про застосування фінансових санкцій. Фактичні обставини свідчать про відсутність порушення позивачем законодавства про збір та облік єдиного внеску. Сплачені товариством кошти були зараховані до Державного бюджету у визначений законом строк та у повному обсязі, що свідчить про належне виконання зобов`язань по сплаті єдиного внеску.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про незаконність дій відповідача, а відтак, позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2102 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 22.12.2020.

Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 21 жовтня 2020 року № 0529063306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Логістік» (код ЄДРПОУ 38824620, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 39-Б, оф. 1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ідентифікаційний код: 44116011, місцезнаходження: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19) судовий збір у розмір 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.