Постанова

від 21.11.2024 по справі 640/32763/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/32763/20 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Оксененка О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Логістік» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Вест Логістік» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 21.10.2020 № 0529063306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Вест Логістік» згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою з 01.08.2013.

Як убачається з матеріалів справи, 05.06.2020 позивачем отримано рішення від 03.06.2020 № 0326763308 про застосування штрафних санкцій у розмірі 11 716,28 грн. та нарахування пені в розмірі 1 478, 19 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Не погоджуючись з таким рішенням про нарахування штрафних санкцій та пені, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України № 20833/6/99-00-06-03-01-06 від 03.07.2020 скаргу було задоволено частково та зобов`язано ГУ ДПС у м. Києві винести та направити нове рішення, з урахуванням вимог чинного законодавства, а саме: у разі подання платником податків заяви на перерахування помилково сплачених коштів, з наступного дня за днем подання заяви платником, органом доходів і зборів не застосовується штрафна санкція та не нараховується пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

23.10.2020 ТОВ «Вест Логістик» отримано нове рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0529063306 від 21.10.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, згідно якого нараховано штраф у розмірі 11 532, 65 грн. та нараховано пеню в розмірі 1 461, 66 грн.

ТОВ «Вест Логістик» подано скаргу на рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0529063306 від 21.10.2020 до ДПС України, однак рішенням ДПС України від 20.11.2020 №33169/6/99-00-06-03-01-06 скарга залишена без задоволення, а рішення без змін.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням ГУ ДПС у м. Києві № 0529063306 від 21.10.2020, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем у повному обсязі виконано обов`язок щодо сплати єдиного внеску у встановлені Законом № 2464 строки, а допущення помилки в номері розрахункового рахунку, на який позивачем сплачувався єдиний внесок призвело лише до тимчасового невідображення даної суми в його інтегрованій картці та не спричинило фактичної недоїмки зі сплати єдиного внеску. При цьому, судом першої інстанції було враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25.03.2019 у справі № 823/567/17.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Оскаржуване рішення є обґрунтованим, оскільки позивачем було сплачено спірну суму ЄСВ на неправильний рахунок.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI установлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 6 Закону 2464-VI).

Відповідно до частин 5-7 статті 9 Закону 2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Абзацом 1 частини 8 статті 9 Закону 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону 2464-VI).

Таким чином, положеннями Закону 2464-VI передбачено, що єдиний внесок вважається сплаченим у разі перерахування його платником на рахунок податкового органу.

Частиною 14 статті 25 Закону передбачено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано обов`язок суб`єктів господарювання сплачувати єдиний внесок та визначено граничні строки його сплати.

Разом з тим, штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

У свою чергу, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тобто, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не є підставою для застосування штрафів.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, з 02.05.2019 було змінено рахунки для сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Під час сплати цього внеску у травні 2019 року, червні 2019 року та липні 2019, у зв`язку з технічною помилкою, кошти було перераховано на інший розрахунковий рахунок, у зв`язку з чим виникла заборгованість по одному внеску та переплата по іншому внеску.

На підтвердження факту сплати ЄСВ у відповідних розмірах та у відповідні періоди позивачем надано засвідчені копії квитанцій про сплату, а саме: № 320 від 07.05.2019 на суму 10 635,07 грн.; № 353 від 16.05.2019 на суму 3 626,54 грн.; № 372 від 23.05.2019 на суму 9 320,66 грн.; № 413 від 06.06.2019 на суму 12 720, 89 грн.; № 463 від 21.06.2019 на суму 12 937,93 грн.; № 503 від 05.07.2019 на суму 10 863,62 грн.

З зазначених платіжних доручень убачається, що перерахування суми єдиного внеску здійснено позивачем на рахунок №37192206002659, відкритий в органі казначейства для Головного управління ДФС у м. Києві.

Між тим, при здійсненні подальших платежів єдиного внеску позивачем самостійно було виявлено, що раніше використаний рахунок для сплати єдиного внеску є помилковим і перерахування необхідно проводити на рахунок № 37197201002659.

Колегія суддів звертає увагу, що у зв`язку із наведеним, 16.07.2019 позивачем до податкового органу була подана заява про перерахування раніше сплачених коштів ЄСВ з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 .

За результатом розгляду заяви, з ГУ ДПС у м. Києві частково перерахувало кошти.

В подальшому, не дочікуючись повернення коштів, позивач повторно сплатив єдиний внесок на правильний рахунок, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач своєчасно та в повному обсязі виконав покладене на нього зобов`язання зі сплати ЄСВ (на загальну суму 60 104, 71 грн.), допустивши при цьому помилку при визначенні розрахункового рахунку, на який ним сплачувався єдиний внесок, що призвело лише до тимчасового не відображення відповідної суми в його інтегрованій картці платника податку.

Водночас, як було правильно встановлено судом першої інстанції, допущення позивачем вказаної помилки не призвело до фактичної недоїмки зі сплати ним єдиного внеску і загальний баланс взаєморозрахунків між позивачем та бюджетом в питанні сплати єдиного внеску не постраждав.

Таким чином, помилкова сплата єдиного внеску на інший рахунок органу доходів і зборів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми ЄСВ у визначений законодавством строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 810/875/17, від 24.10.2018 у справі № 760/6097/16-а, від 10.04.2020 у справі № 821/844/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 21.10.2020 № 0529063306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та необхідності його скасування.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

При цьому, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Також, аналізуючи всі доводи учасників справи, судова колегія приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Оксененко О.М.