Постанова

від 31.05.2024 по справі 400/1284/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1284/23Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

03.10.2023 року;

Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.01.2023 року №336667.

В обґрунтування позову зазначено, позивач є власником вантажного автомобілю марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки JANMIL, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . В листопаді 2022 року позивачем здійснювалось перевезення власного вантажу до міста Ізмаїл Одеської області. Під час слідування за маршрутом вказаний автомобіль був зупинений працівниками Державної служби України з безпеки на транспорті, на місці зупинки проведено перевірку та встановлено відсутність у водія протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортних засобів, про що складено акт від 03.11.2022 року №346901. На підставі виявлених порушень у відношенні позивача винесено постанову від 25.01.2023 року №336667 про застосування адміністративно-господарського щтрафу у розмірі 17000 грн.

Оспорюючи правомірність постанови відповідача, позивач вказує, що це рішення прийнято службою з безпеки на транспорті поза межами двохмісячного строку, що є суттєвим порушенням порядку розгляду справи, свідчить про неправомірність постанови та наявність підстав для її скасування.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправною та скасував постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області від 25.01.2023 року №336667 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" судові витрати в розмірі 2684 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на орган державного контролю покладено обов`язок розглянути справу про порушення суб`єктом господарювання законодавства про автомобільний транспорт не пізніше двох місяців з дня його виявлення та, за наявності підстав, винести постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. При цьому, суд зауважив на тому, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

Підсумовуючи, суд першої інстанції визначив, що позивач цілком обґрунтовано очікував, що відкрита щодо нього справа щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт буде розглянута відповідно до установленої правової процедури, яка визначає чітку послідовність дій уповноважених суб`єктів владних повноважень та їх посадових осіб, порядок та строк їх вчинення, а саме не пізніше двох місяців з моменту оформлення акта перевірки. Однак, недотримання відповідачем правових норм, а саме порушення термінів розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та дає самостійні підстави для її скасування.

В апеляційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що на адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, установлені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», поширюється дія статті 250 Господарського кодексу України. Таким чином, при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб`єкт владних повноважень під час ухвалення рішення про накладення штрафу має діяти в межах граничних строків, встановлених вказаними положеннями господарського законодавства, зокрема, - не пізніше шести місяців з дня виявлення правопорушення.

Акцентуючи увагу на тому, що правопорушення на автомобільному транспорті виявлене уповноваженим органом 03.11.2022 року, апелянт наполягає на тому, що при винесенні оспорюваної постанови 25.01.2023 року службою з безпеки на транспорті дотримано установлені строки. Таким чином, оскільки факт правопорушення підтверджений належними доказами, а висновки відповідача є обґрунтованими, апелянт вказує на правомірність постанови про накладення штрафу та відсутність підстав для її скасування.

Відзив на апеляційну скаргу від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" є власником транспортних засобів марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; напівпричіп марки JANMIL, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

03.11.2022 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на а/д М-05 "Київ-Одеса" 452 км + 811 м проведено перевірку автомобіля марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки JANMIL, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , за результатами якої складено акт від 03.11.2022 року №346901.

Згідно товарно-транспортної накладної №381 від 02.11.2022 року перевізником зазначено - СТОВ "Промінь".

Під час перевірки виявлено надання послуг з внутрішньо-вантажних перевезень без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону №2344, а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографу.

23.11.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області на адресу СТОВ "Промінь" направлено запрошення для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 08.12.2022 року о 10:00 год.

Розглянувши акт перевірки №346901, Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області прийнято постанову №336667 від 25.01.2023 року про застосування до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись із накладенням стягнення, посилаючись на неправомірність постанови, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (частина 1 статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ).

Слід враховувати, що відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно із пунктами 4, 5, 8, 9 Положення від 11.02.2015 року №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, у тому числі:

здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;

проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Укртрансбезпека під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

Аналіз наведених норм показав, що державний контроль за додержанням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт направлений, у тому числі, на дотримання цими суб`єктами вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 34 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен, серед іншого:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень законодавства про автомобільний транспорт дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Так, за визначеннями, наведеними у пункті 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно із пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, під час перевірки водієм ОСОБА_2 не підтверджено наявність при здійсненні перевезення вантажу оформленого протоколу перевірки та даптації тахографа до транспортного засобу. Судом першої інстанції вірно зазначено, з чим погоджується апеляційний суд, що вказані обставини доводять правильність висновків відповідача про відсутність під час перевірки документів, які підтверджують дотримання автоперевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт в частині обов`язковості мати документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Разом з цим, стосовно спірного питання щодо дотримання відповідачем порядку накладення штрафу, колегія суддів вважає за необхідне врахувати наступне.

Відповідно до пункту 14 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно із пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

За правилами пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Слід враховувати, що відповідно до частин 1, 2 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно із частиною 1 статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: адміністративно-господарський штраф.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 241 Господарського кодексу України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу (частина 3 статті 241 Господарського кодексу України).

За правилами частини 1 статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, пункт 25 Порядку №1567 стосується строку розгляду суб`єктом владних повноважень справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а стаття 250 Господарського кодексу України визначає строк притягнення до відповідальності за таке порушення, який вираховується з дня його виявлення.

При цьому, аналіз змісту статті 250 Господарського кодексу України свідчить про те, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

У статті 250 Господарського кодексу України містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Водночас другий обмежувальний строк полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Отже, виходячи з аналізу приписів статті 250 Господарського кодексу України, при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб`єкт владних повноважень, ухвалюючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Вказане відповідає правлвим позиціям Верховного Суду, викладених у постановах від 16 серпня 2023 року у справі №160/12371/22, від 26 жовтня 2023 року у справі №160/17116/22 та, з огляду на подібність спірних правовідносин, підлягає врахуванню у даній справі.

При цьому, в контексті спірного питання щодо дотримання державною службою з безпеки на транспорті строку прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, слід враховувати, що акт перевірки складено 03 листопада 2022 року, а спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнято 25 січня 2023 року.

Наведене свідчить, що державна служба з безпеки на транспорті, фактично порушивши строк розгляду справи, передбачений пунктом 25 Порядку №1567, однак застосувала до позивача адміністративно-господарський штраф в межах шестимісячного строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України.

В даному випадку колегія суддів не вбачає порушень прав позивача та його легітимних очікувань на своєчасний кінцевий результат вирішення справи про правопорушення, адже субєкт господарювання, як учасник правовідносин на автомобільному транспорті, міг одночасно розраховувати на те, що накладення адміністративно-господарського штрафу відбудеться у межах строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, а в даному випаку в межах шестимісячного строку з дня виявлення правопорушення.

Таким чином, оскільки притягнення позивача до відповідальності відбулось в межах установленого строку, обґрунтовано та за наявності правоих підстав, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про задоволення позову та скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, якимй у задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв