Постанова

від 03.06.2024 по справі 320/15365/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/15365/23 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАМ УКРАЇНА" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАМ УКРАЇНА" до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛАМ УКРАЇНА" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.01.2023 №30/ж10/31-00-04-02-01.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Олам Україна» на підставі п.п. 78.1.8 Податкового кодексу України в період з 14.11.2022 по 16.12.2022.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 19.12.2022 №1525/Ж5/31-00-04-02-01/33832039.

Актом перевірки відповідач дійшов висновку про нібито порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року у сумі 2 876 683,00 грн завищеного від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 декларації), що призвело до завищення суми заявленої до відшкодуванню з бюджету на суму ПДВ 2 876 683,00 грн.

На підставі висновків акту перевірку, позивач отримав податкові повідомлення-рішення: від 09.01.2023 №31/ж10/31-00-04-02-01, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 43 314 698,00 грн.; від 09.01.2023 №30/ж10/31-00-04-02-01, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в розмірі 2 876 683,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 438 341,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням від 09.01.2023 №30/ж10/31-00-04-02-01, позивач направив на адресу ДПС України скаргу. За результатами адміністративного оскарження, ДПС України залишила скаргу позивача від 23.01.2023 без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, господарські операції для цілей визначення податку на прибуток та податкового кредиту, формування від`ємного значення мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку, в той же час, відсутність реально вчиненої господарської операції, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, не дозволяє формувати витрати та податковий кредит, від`ємне значення, а, відповідно, і податок на прибуток.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру (мети).

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не обмежується встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу, у тому числі і досліджує також фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевіряє дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановлює зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарських операцій та господарської діяльності.

Судом встановлено, що контролюючим органом на підставі пп. 19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Олам Україна» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з ПДВ за червень 2022 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, у тому числі бюджетного відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 19.11.2022 №1525/ж5/31-00-04-02-01/33832039.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ «Олам Україна» вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п.5 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання звітності з ПДВ» від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року №15/28289, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за червень 2022 року у сумі 2 876 683 грн, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) 2 876 683 грн, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ на розрахунковий рахунок на 2 876 683 гривень.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2023 №30/ж10/31-00-04-02-01, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника на загальну суму 4 315 024,50 грн, з яких на 2 876 683 грн за основним платежем та на 1 438 341,50 грн за штрафними санкціями.

Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації, суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) встановлено її завищення на 2 876 683 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації.

Як встановлено судом, відповідачем ставляться під сумнів господарські відносини між позивачем із його контрагентами по ланцюгу постачання. З цього приводу, суд зазначає таке.

Під час проведення перевірки ТОВ «Олам Україна» встановлено відображення в складі р. 10.3, 16.1 розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації з ПДВ за червень 2022 року взаємовідносин з ТОВ «Злата-Трейд» (код ЄДРПОУ 35623200) за період лютий 2022 року на суму ПДВ 5 643 656,19 грн., за березень 2022 року - 85 404,88 гривень.

Згідно додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової Декларації з ПДВ за червень 2022 року, сума ПДВ заявлена до бюджетного відшкодування по взаємовідносинах ТОВ «Злата-Трейд» становить: суму ПДВ 5 643 656,19 грн по взаємовідносинах лютого 2022 року; суму ПДВ 85 404,88 грн по взаємовідносинах березня 2022 року.

Згідно наданих до перевірки документів ТОВ «Злата-Трейд» виступає посередником, який здійснював придбання сільськогосподарської продукції, а саме «кукурудза 3 клас», реалізованої для ТОВ «Олам Україна» у заявлених підприємств-виробників, у тому числі ФГ «Криниченька».

Згідно бази даних ЄРПН за сезон сільськогосподарського виробництва 2021-2022 року по ФГ «Криниченька» реалізовано таку продукцію:

Пшениця - 1094,33 тон, врожайність - 6,54тон /га згідно розрахункових даних відповідно до даних офіційного сайту Державної служби статистики України (www.ukrstat.gov.ua) статистичної інформації по регіону Хмельницької області, потрібно 167,32 гектари.

Кукурудза - 2736,12 тон, врожайність - 11,49 тон /га, потрібно 238,13 гектари.

Ріпак - 258,49 тон, врожайність - 3,63 тон/га, потрібно 71,21 гектари.

Соняшник - 505,88 тон, врожайність - 3,22тон/га, потрібно 157,10 гектари.

Всього необхідно щонайменше 633,76 гектари.

Згідно з розрахунком платника єдиного податку 4 групи, платником задекларовано 387,13 га, що менше за розрахунковий обсяг на 246,63 га.

Отже, суд дійшов висновку про перевищення обсягу реалізації відносно обсягу виробництва та не підтвердження походження сільськогосподарської продукції.

Крім того, відповідно до звітності 4-сг (річна) «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур» під урожай 2021 року, в господарстві обліковується 530,46 га, що не відповідає обсягу, зазначеному в звітності платника єдиного податку 4 групи.

Також, згідно з Державним реєстром речових прав по ФГ «Криниченька» обліковується 282,03 га сільськогосподарських угідь.

Таким чином, відповідачем під час перевірки було вірно встановлено невідповідність даних задекларованими ФГ «Криниченька» в податковій звітності платника єдиного податку 4 групи, статистичній звітності та даними Державного реєстру речових прав.

Судом перевірені також документи щодо транспортування зернових, а саме кукурудзи. Із наданих товарно-транспортних документів є такі, що свідчать про невідповідність перевезеного вантажу, зазначеним характеристикам причепу (напівпричепу), номерного знаку.

Таким чином, на переконання суду в цих господарських правовідносинах відсутні об`єктивні свідчення фактичного провадження господарської діяльності, у т. ч. за напрямом сільськогосподарського виробництва та переробки.

Зазначені розбіжності призводять до спотворення інформації про обсяг перевезеного вантажу, а також декларування завідомо недостовірної інформації щодо загального обсягу перевезення вантажу, а саме кукурудзи 3 класу, що свідчить про відсутність підстав для прийняття рішення про правомірність вказаних операцій.

Отже, ФГ «Криниченька» свідомо допустило порушення в частині заповнення товарно-транспортних накладних та відповідно не забезпечило виконання статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (зі змінами) (далі - Закон №996-XIV) згідно з якою, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі превалювання сутності над формою, коли операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (документального оформлення); і правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Також ФГ «Криниченька» допущено порушення основних норм Закону №1534-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» (далі - Закон №1534-IX) в частині правильності заповнення реквізитів товарно-транспортних накладних.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен був мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Зважаючи на вищезазначене, суд доходить висновку, що факт надходження товару «Кукурудза 3 класу» до місця поставки, визначеного умовами договору, у тому числі його транспортування, переміщення від виробника до місця поставки згідно наданих первинних документів сільськогосподарської продукції від першого посередника ТОВ «Злата-Трейд» на ТОВ «Олам Україна» згідно виписаних та зареєстрованих податкових накладних не підтверджується в загальній кількості 309,21 т на загальну суму ПДВ 341 759,1 гривень.

Відтак, відсутність у постачальника законних джерел походження ідентифікованого товару (активу) свідчить про недійсність формування відповідного активу та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу проходження товару до кінцевого споживача.

Крім того, ТОВ «Олам Україна» встановлено відображення в складі р. 10.3, 16.1 розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації з ПДВ за червень 2022 року взаємовідносин з ТОВ «Тегра лоджистікс» на загальну суму ПДВ 3 034 102,71 грн. по податкових накладних, період оформлення яких лютий 2022 року.

Згідно додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової декларації з ПДВ за червень 2022 року, сума ПДВ заявлена до бюджетного відшкодування по взаємовідносинах ТОВ «Тегра лоджистікс» становить: суму ПДВ - 6 414 111,97 грн, в тому числі, в періоді виникнення від`ємного значення: травень 2022 року - 3 380 009,26 грн; червень 2022 року - 3 034 102,71 гривень.

Згідно з наданими документами ТОВ «Тегра лоджистікс» виступає посередником який здійснював придбання сільськогосподарської продукції, а саме «Кукурудза 3 клас», реалізованої для ТОВ «Олам Україна» у заявлених підприємств-виробників, у тому числі ТОВ «Трубіж Агро Центр».

За результатом аналізу податкових накладних в ЄРПН, виписаних в період взаємовідносин між постачальником ТОВ «Трубіж Агро Центр» та покупцем ТОВ «Тегра лоджистікс» встановлено випадки їх зупинення. З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з ЄРПН за сезон сільськогосподарського виробництва 2021-2022 року по ТОВ «Трубіж Агро Центр» реалізовано продукцію:

Кукурудза - 3537,21 тон, врожайність - 9,78 тон/га згідно розрахункових даних відповідно до даних офіційного сайту Державної служби статистики України (статистичної інформації по регіону Київської області, потрібно 361,67 га.

Соняшник - 395,807 тон, врожайність - 3,3 тон/га, потрібно 119,94 гектари.

Всього необхідно щонайменше 481,61 гектари.

Крім того, у ТОВ «Трубіж Агро Центр» відсутня звітність 4-сг (річна) «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур» під урожай 2021 року та звіт 29-сг річна «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду».

Згідно податкової звітності платника єдиного податку 4 групи за 2021 рік у платника обліковується 352 га ріллі.

Отже, у вищевказаного товариства недостатньо ріллі в обсязі орієнтовно 130 га, що свідчить про відсутність джерела походження реалізованого товару.

Відтак, наявність зазначеного товару не підтверджуються законним джерелом реального попереднього його одержання (придбання) від інших суб`єктів господарювання чи власного виробництва у досліджуваному та попередніх звітних періодах.

Для підтвердження реальності господарських операцій, в ході судового розгляду надавались окремі реєстри складених товарно-транспортних накладних до видаткових накладних.

Так, досліджена товарно-транспортна накладна до видаткової накладної №9 від 09.02.2022 на транспортування 95,80 тон кукурудзи, якою встановлено невідповідність між вагою перевезеного товару, зазначеного в товарно-транспортній накладній та обсягом, який можливо перевезти згідно класу вантажного автомобіля, що перевозив товар.

В товарно-транспортній накладній №41 застосовувався автомобіль, номерні знаки, НОМЕР_1 , сідловий тягач, максимальна маса перевезення - 10,76 тон, в товарно-транспортній накладній зазначено - 22,94 тон, що перевищує допустимий обсяг на 12,18 тон.

В товарно-транспортній накладній №1719 застосовувався вантажний автомобіль, номерні знаки, НОМЕР_2 , сідловий тягач, максимальна маса перевезення - 17,73 тон, в товарно-транспортній накладній зазначено - 23,10 тон, що перевищує допустимий обсяг на 5,37 тон.

У товарно-транспортній накладній №313 застосовувався вантажний автомобіль, номерні знаки, НОМЕР_3, сідловий тягач, максимальна маса перевезення - 17,5 тон, в товарно-транспортній накладній зазначено - 24,56 тон, що перевищує допустимий обсяг на 7,06 тон.

В товарно-транспортній накладній №2119 застосовувався вантажний автомобіль, номерні знаки, НОМЕР_4, сідловий тягач, максимальна маса перевезення - 13,58 тон, в товарно-транспортній накладній зазначено - 25,26 тон, що перевищує допустимий обсяг на 11,68 тон.

За наведеного, суд дійшов висновку, що ТОВ "Трубіж Агро Центр" не мав можливості здійснити транспортування вантажу в кількості та об`ємі зазначених в вище наведених товаро-транспортних накладних, що вказує про нереальність надання транспортних послуг на адресу позивача.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03.06.2021 №1534-IX товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Отже, враховуючи викладене, судом встановлено, що ТОВ «Трубіж Агро Центр» допущено порушення норм Закону України від 03 червня 2021 року №1534-IX в частині відсутності заповнення відомостей про параметри транспортного засобу, причепу, напівпричепу: його довжини, ширини, висоти, допустимої ваги з вантажем і без вантажу, в частині завищення допустимого обсягу його перевезення, зазначеного в відомостях про вантаж, що не дає підстав підтвердити правомірність операцій з перевезення зерна.

Таким чином, факт надходження товару «Кукурудза 3 класу» до місця поставки, визначеного умовами договору, в тому числі, його транспортування, переміщення від вищезазначеного виробника до місця поставки згідно наданих первинних документів сільськогосподарської продукції від першого посередника ТОВ «Тегра лоджистікс» на ТОВ «Олам Україна» згідно виписаних та зареєстрованих податкових накладних не підтверджується в загальній кількості 927,5 тон на загальну суму ПДВ 1 018 282,01 гривень.

Щодо контрагента ТОВ «Імені Мічуріна», суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки ТОВ «Олам Україна» та детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з ПДВ автоматизованої системи інформаційної бази даних ДПС встановлено відображення в складі додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової Декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року, суму ПДВ заявлену до бюджетного відшкодування по взаємовідносинах ТОВ «Імені Мічуріна» (код ЄДРПОУ 03768821), становить 1 167 907,67 грн., по податкових накладних, період оформлення яких січень 2022 року - 1 167 907,67 гривень.

За юридичною адресою ТОВ «Імені Мічуріна» знаходиться декілька суб`єктів господарювання, а саме: ПП «Акерман Зернопром» (код ЄДРПОУ31756056), ПП Агрокомпанія «Агроток» (код ЄДРПОУ 37832074), ТОВ «Імені Мічуріна» (код ЄДРПОУ 03768821), ДП «Світанок агро» (код ЄДРПОУ 35452023), ДП «Нова Царичанка» (код ЄДРПОУ 34611953).

Суд вважає, що цей факт може бути підставою для визнання зазначених осіб пов`язаними.

Згідно з даними платника єдиного податку 4 групи, за ТОВ «Імені Мічуріна» обліковується землі 2347 га, у відповідності до 4-сг (річна) «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур» - 2347,4 гектари.

Комісією регіонального рівня прийнято рішення про неприйняття таблиці даних платника ПДВ від 11.11.2022 №7619585/03768821 по ТОВ «Імені Мічуріна».

Відповідно до пункту 19 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165, комісією ДПС прийнято рішення про неврахування таблиці даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому органі 07.11.2022 №9232135638 врахованої згідно з рішенням комісії від 10.11.2022 №7604334/03768821, основна причина - наявність в контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій.

Відтак, оскільки встановлено наявність ризикових операцій, суд дійшов висновку про сумнівність реалізації послуг з ТОВ «Імені Мічуріна».

У судовому засіданні позивач наголошував, що у своїй господарській діяльності дотримується високих стандартів підбору контрагентів, у яких придбаває для подальшої реалізації сільськогосподарську продукцію. Перед початком співпраці з кожним новим контрагентом позивач перевіряє його статус, правосуб`єктність та репутацію на ринку України. При цьому, з постачальниками продукції позивач укладає договори типової форми, яка від постачальників у відносинах з позивачем вимагає достатнього рівня дотримання законодавства України.

Стверджує, що перед початком співпраці з ТОВ «Імені Мічуріна» позивач провів його перевірку за загальнодоступними офіційними джерелами інформації. На момент здійснення операцій з ТОВ «Імені Мічуріна», останній був належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником ПДВ (витяги/виписки з ЄДРПОУ, витяги з Реєстру платників ПДВ додаються), а види здійснюваної ним діяльності відповідали статутним та реєстраційним документам.

Суд погоджується із доводами про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Порушення певними постачальниками послуг вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Однак, при цьому необхідно врахувати, що право платника податків на формування витрат та включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності, підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

При цьому правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Водночас, встановлені у справі обставини свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у тому, що господарська операція між позивачем та ТОВ "Імені Мічуріна" в дійсності відбулася, що виключає будь - які юридичні наслідки такої операції для податкового обліку позивача. Ключовими підставами такого висновку є те, що у контрагента не виявилося власних чи залучених у спосіб, який не суперечить закону транспортних засобів та трудових ресурсів необхідних для надання послуг із перевезень.

Відсутність у контрагента засобів здійснення своїх зобов`язань, а звідси і неможливість реального виконання своїх договірних обов`язків свідчить про те, що ТОВ "Імені Мічуріна" як окремий суб`єкт господарської діяльності не брав участі у спірній господарській операції. За такої ситуації відносини які виникли між позивачем та його контрагентом, не можуть вважатися господарською операцією, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, крім цього її наслідки не можуть впливати на обсяг задекларованих позивачем витрат.

Також суд звертає увагу на принцип належної податкової обачності, який безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, «обачний» платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової «добросовісності» за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

У відповідності до форми 29-сг за період діяльності 2021-2022 року ТОВ «Імені Мічуріна» засіяно під пшеницю 948,9 га ріллі, згідно даних офіційного сайту Державної служби статистики України (www.ukrstat.gov.ua, врожайність в Одеській області - 4,24 тон/га, при цьому розрахунково отриманий врожай в розмірі 4023,33 тон.

У формі 29-сг, платником задекларований обсяг отриманого врожаю - 5079,6 тон.

Отже, обсяг отриманого врожаю перевищує розрахунковий обсяг на 1056,26 тон, що свідчить про відсутність доказів джерела походження зазначеного обсягу вирощеного врожаю.

Сукупність наведених обставин не дає суду змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що за словами позивача мали місце між ним та його контрагентом, обставин їх дійсного виконання.

В ході розгляду справи позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у ТОВ «Імені Мічуріна» будь-яких договорів складського зберігання, інформацію про приймання, очищення, сушіння вирощених зернових, так як згідно відомостей про об`єкти оподаткування в господарства недостатньо потужностей для його зберігання.

Також згідно з аналізом бази ЄРПН, відсутні операції придбання суб`єктом послуг зберігання, очищення, сушіння зерна та інших послуг за період сезону сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 (із змінами і доповненнями) зернові склади зобов`язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання.

Відповідно до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 (із змінами і доповненнями) п. 10 розділу 1 визначено «зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна»;

п. 21 Розділу І Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 (із змінами і доповненнями) визначено «реєстр зерна (заставного зерна) - система обліку інформації про зерно (заставне зерно), що прийняте зерновими складами на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку»;

п. 22 Розділу І Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 (із змінами і доповненнями) визначено «реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновим складом складські документи на зерно та володільців таких документів».

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 року (із змінами і доповненнями), зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Крім того, матеріали справи не містять товарно-транспортних накладних з перевезення зерна від пункту навантаження до пункту прибуття Зернового терміналу ТОВ «ІЗТ», морський торговий порт «Чорноморськ».

Відтак, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

На переконання суду, в цьому випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Крім того, суд враховує, що позивачем не було надано будь-яких належних та допустимих заперечень та власних доводів стосовно неможливості вказаних вище контрагентів вести підприємницьку діяльність, наявності матеріальних та трудових ресурсів.

Відтак, суд вважає, що під час розгляду справи позивачем не було спростовано висновок контролюючого органу, що факт надходження товару «Пшениця 2 класу» до місця поставки, визначеного умовами договору, у тому числі його транспортування, переміщення від вищезазначеного виробника до місця поставки згідно наданих первинних документів сільськогосподарської продукції від ТОВ «Імені Мічуріна» на ТОВ «Олам Україна згідно виписаної та зареєстрованої податкової накладної не підтверджується в загальній кількості 955,7895 тон на загальну суму ПДВ 1 167 907,64 гривень.

Щодо контрагента ТОВ «УЗТК Трейд», суд зазначає таке.

Під час проведення перевірки ТОВ «Олам Україна» встановлено відображення в складі р. 10.3, 16.1 розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації з ПДВ за червень 2022 року взаємовідносин з ТОВ «УЗТК Трейд» по податкових накладних, період складання яких: лютий 2022 року на загальну суму ПДВ 3 499 960,03 гривень.

Згідно додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової Декларації з ПДВ за червень 2022 року, сума ПДВ заявлена до бюджетного відшкодування по взаємовідносинах ТОВ «УЗТК Трейд» становить суму ПДВ 3 499 960 грн по взаємовідносинах лютого 2022 року.

Основний вид діяльності ТОВ «УЗТК Трейд» - оптова торгівля зерном та насінням і кормами для тварин.

У підприємства 46 об`єктів оподаткування, з них: автомобілі, автовагова, зерносушарка, паливний склад, земельна ділянка, інші об`єкти.

ТОВ «УЗТК Трейд» виступає посередником, який здійснював придбання сільськогосподарської продукції, а саме, «Кукурудза 3 клас», реалізованої для ТОВ «Олам Україна» у заявлених підприємств-виробників: ФГ «ЮР-АГРО 2014».

Відповідно до відомостей баз даних ДПС, відносно ФГ «ЮР-АГРО 2014» прийнято рішення від 01.06.2022 №923 Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, відповідність п. 8 Критеріїв - «у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування», в тому числі перевищення обсягів реалізації над обсягами зібраного врожаю сої; придбання скрапленого (зрідженого) вуглеводного газу в значних обсягах без подальшої реалізації.

ФГ «ЮР-АГРО 2014» подано повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК від 05.10.2021 №9289988745, в якому містились такі документи: звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур №37-сг станом на 01.10.2021; звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року №4-сг.

У Звіті 37-сг зазначено, що станом на 01.10.2021, ФГ «ЮР-АГРО 2014» вироблено 2 270 тон сільськогосподарської продукції на площі 472 гектари.

У Звіті 4-сг зазначено, що у ФГ «ЮР-АГРО 2014» наявна кількість сільськогосподарських угідь площею 930 гектари.

Згідно з поданої звітністю платника єдиного податку 4 групи, ФГ «ЮР-АГРО 2014» має в наявності ріллі 983,28 гектари.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, у ФГ «ЮР-АГРО 2014» станом на 18.11.2022 наявні у власності, оренді та суборенді земельні ділянки, загальною площею лише 461,7 гектари.

Водночас, згідно з ЄРПН господарством за період 01.07.2021 - 30.06.2022 реалізовано продукції власного виробництва:

Пшениця - 3830,36 тон; Кукурудза - 1553 тон; Соя - 4276,56 тон;

Ріпак - 517,62 тон; Ячмінь - 279,39 тон; Соняшник - 1057 тон.

Всього: 11 513,93 тон.

Згідно з даними офіційного сайту Державної служби статистики України (www.ukrstat.gov.ua) виробництво культур зернових і зернобобових у Хмельницькій області - урожайність в тонах з 1 га зібраної площі у 2021 році склала: пшениці - 6,54 т/га, кукурудза - 11,49 т/га, соя - 3,2 т/га, ріпак -3,63 т/га, ячмінь - 5,31 т/та, соняшник - 3,22 т/гектари.

Суд зазначає, що виходячи з викладеного ФГ «ЮР-АГРО 2014» для вирощування зазначеного обсягу зернових необхідно мати у власності/користуванні щонайменше 2580,72 га. земельних ділянок, у т. ч. для вирощування: Пшениця - 585,68 га; Кукурудза - 135,16 га; Соя - 1336,42 га; Ріпак - 142,59 га; Ячмінь - 52,61 га; Соняшник - 328,26 га. Всього: 2 580,72 гектари, що в свою чергу свідчить про невідповідність обсягу земельних ділянок в різних джерелах інформації, що підтверджує ризиковість зазначеного платника та не дає змоги ФГ «ЮР-АГРО 2014» по ланцюгу проходження товару здійснювати господарську діяльність в задекларованих обсягах.

Отже, згідно аналізу ланцюгів постачання та інших відомостей, отриманих в ході розгляду справи неможливо підтвердити реальне виконання зобов`язань перед ТОВ «УЗТК Трейд» від ФГ «ЮР-АГРО 2014», що виступав посередником та здійснював придбання сільськогосподарської продукції.

Відтак, факт надходження товару «Кукурудза 3 класу» до місця поставки, визначеного умовами договору, у тому числі його транспортування, переміщення від вищезазначеного виробника до місця поставки згідно наданих первинних документів сільськогосподарської продукції від першого посередника ТОВ «УЗТК Трейд» на ТОВ «Олам Україна» згідно виписаних та зареєстрованих податкових накладних не підтверджується, а також частково не підтверджено факт постачання кукурудзи 3 класу у лютому 2022 року від ТОВ «УЗТК Трейд» на адресу ТОВ «Олам Україна згідно виписаної податкової накладної №64 від 23.02.2022 на постачання «Кукурудзи 3 класу» в загальній кількості 316,4 т на загальну суму ПДВ 348 734 гривень.

Беручи до уваги вищевикладене, суд погоджується із висновками відповідача про порушення ТОВ "Олам Україна" вимог податкового законодавства позивачем, а тому у суду відсутні підстави для визнання реальними проведені господарські операції по ланцюгу постачання.

Згідно з п.185.1 ст. 185 Кодексу передбачено, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, ще передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Згідно з п.198.1 ст. 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

Згідно з п.198.3 ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Виходячи з вищенаведеного, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з п.200.1 ст.200 Кодексу, суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язаннях звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Кодексу при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1. 3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.1. ст. 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язаннях звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п.5 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання звітності з ПДВ» від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року №15/28289, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за червень 2022 року у сумі 2 876 683 грн, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язаннях та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) 2 876 683 грн, що в свою чергу призвело до завищення суми яка підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ на розрахунковий рахунок у розмірі 2 876 683 гривень.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАМ УКРАЇНА" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк