Рішення

від 17.05.2024 по справі 160/5159/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року Справа № 160/5159/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного центру зайнятості про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

26 лютого 2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного центру зайнятості з вимогами з урахуванням уточнень від 21.03.2024:

- визнати протиправним відмову Державної служби зайнятості у виплаті допомоги по безробіттю на рівні прожиткового мінімуму від 08.09.2023 року № 33/1511/5797-23, що виразилось у бездіяльності.

- зобов`язати Державну службу зайнятості здійснити виплати допомоги по безробіттю на рівні прожиткового мінімуму з жовтня 2017 року по серпень 2018 року та з листопада 2019 року по вересень 2020 року;

- стягнути з Державної служби зайнятості компенсацію на відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він у період часу з жовтня 2017 року по серпень 2018 року та з листопада 2019 року по вересень 2020 року перебував на обліку в Криворізькому міськрайонному центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю. Але виплати буду здійснені відповідно до Постанови Фонду соціального страхування були нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом, що суперечить Конституції України. 23.08.2023 року позивач звернувся до Фонду (правління) Державної служби зайнятості з метою виплати допомоги по безробіттю на рівні прожиткового мінімуму, але отримав відмову від 08.09.2023 року № 33/1511/5797-23. Причиною відмови у виплаті допомоги по безробіттю на рівні прожиткового мінімумам стало те, що в останнього страховий стаж на дату реєстрації був менше 6 місяців, у зв`язку з тим було нараховано та перераховано з розрахунку мінімальних розмірів, встановлених постановами правління Фонду, що суперечить Конституції України. Отже, позивач вважає, що відповідач своєю бездіяльністю, а саме відмовою у здійсненні виплати допомоги по безробіттю на рівні прожиткового мінімумам порушує його права.

Ухвалою суду від 01.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Державного центру зайнятості про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити певні дії було залишено без руху. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви надавши до суду уточнений позов.

Ухвалою суду від 26.03.2024 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 10.04.2024 подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що лист Відповідача від 08.09.2023 № 33/1511/5797-23 не є рішенням Відповідача про відмову у виплаті допомоги по безробіттю на рівні прожиткового мінімуму, а є листом - відповіддю на звернення Позивача відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», крім того обставини на яких грунтуються позовні вимоги Позивача до Державного центру зайнятості вже були досліджені судом при розгляді справи № 160/13631/21.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період часу з жовтня 2017 року по серпень 2018 року та з листопада 2019 року по вересень 2020 року перебував на обліку в Криворізькому міськрайонному центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю відповідно до ч.2, 4 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

23.08.2023 року позивач звернувся до Фонду (правління) Державної служби зайнятості з метою виплати допомоги по безробіттю на рівні прожиткового мінімуму.

Листом Державного центру зайнятості від 08.09.2023 року № 33/1511/5797-23 надана відповідь позивачу на його звернення від 23.08.2023 в якій вказано, що: - «… . Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхуванні на випадок безробіття (далі - Закон). Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю встановлені статтями 22,23 Закону (в редакції чинній на момент Вашої реєстрації в службі зайнятості як безробітного). Відповідно до вищезазначених статей Закону, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду. За даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Державної служби зайнятості Ви протягом 2017-2020 років двічі були зареєстровані як безробітний та отримували допомогу по безробіттю. В обох випадках, допомога по безробіттю призначалася Вам у мінімальному розмірі, з причини того, що Ваш страховий стаж на дату реєстрації був менше 6 місяців (1 місяць у 2017 році та у 2019 році). З огляду на це, допомога по безробіттю призначалася у мінімальному розмірі. За період вищезазначених реєстрацій допомогу по безробіттю Вам нараховано та перераховано з розрахунку мінімальних розмірів, встановлених постановами правління Фонду: від 19.01.2017 № 132 - у розмірі 544 грн. (з 24.10.2017 по 20.08.2018); від 12.09.2018 № 175 - у розмірі 610 грн. (з 02,12.2019 по 29.02.2020); від 31.01.2020 № 211 - у розмірі 650 грн. (з 01.03.2020 по 11.03.2020); від 08.04.2020 № 217 - у розмірі 1000 грн. (з 12.03.2020 по 27.08.2020). Конституція України є основним законом, відповідно до норм якого розробляються всі нормативно-правові акти та Закони України, в тому числі законодавство про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, яке прийняте основним законодавчим органом та відповідно до норм затверджених Конституцією України, тому воно жодним чином не може порушувати конституційних прав та свобод людей. Таким чином, центр зайнятості не має права виплачувати допомогу по безробіттю в порядку та розмірі іншому, ніж передбачено Законом та постановами правління Фонду. Зазначена позиція підтверджується судовим рішенням від 02.11.2021 та постановою від 06.04.2022 у справі № 160/13631/21 за Вашим позовом до Криворізького міськрайонного центру зайнятості.».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Статтею 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.

Поважною причиною є, зокрема, періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції, що за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Згідно з ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу).

Допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період часу з жовтня 2017 року по серпень 2018 року та з листопада 2019 року по вересень 2020 року перебував на обліку в Криворізькому міськрайонному центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю відповідно до ч.2, 4 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно листа Державного центру зайнятості від 08.09.2023 року № 33/1511/5797-23, наданим на звернення позивача від 23.08.2023, останньому за вищезазначений період було нараховано допомогу по безробіттю з розрахунку мінімальних розмірів, встановлених постановами правління Фонду: від 19.01.2017 № 132 - у розмірі 544 грн. (з 24.10.2017 по 20.08.2018); від 12.09.2018 № 175 - у розмірі 610 грн. (з 02,12.2019 по 29.02.2020); від 31.01.2020 № 211 - у розмірі 650 грн. (з 01.03.2020 по 11.03.2020); від 08.04.2020 № 217 - у розмірі 1000 грн. (з 12.03.2020 по 27.08.2020).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач вже звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправними дії Криворізького міськрайонного центру зайнятості, які полягають у відмові у виплаті йому недоплачених грошових сум допомоги по безробіттю, яка письмово викладена у тексті листа-відмови від 05 квітня 2021 року №1043, який складений відповідачем;

- зобов`язати Криворізький міськрайонний центр зайнятості виплатити йому недоплачені суми допомоги по безробіттю, а саме: недоплачені суми допомоги по безробіттю за період часу з жовтня 2017 року по серпень 2018 року, у загальному розмірі 14 117,86 грн. та виплатити йому недоплачені суми допомоги по безробіттю за період часу з листопада 2019 року по серпень 2020 року, у загальному розмірі 12 803,91 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 02 листопада 2021 року у справі № 160/13631/21, залишеним в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду 06 квітня 2022 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю та зазначено, що «Надані докази дають підстави для висновку про те, що призначення позивачу допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі, відповідає дійсним обставинам справи і вимогам ч.2 ст.22 та ч.3 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», й суд не вбачає підстав для висновку про допущення відповідачем їх порушення».

На підставі викладеного, оскільки виплати позивачу допомоги по безробіттю на рівні прожиткового мінімуму з жовтня 2017 року по серпень 2018 року та з листопада 2019 року по вересень 2020 року вже були предметом розгляду суду у справі № 160/13631/21, суд вважає відмову Державної служби зайнятості у виплаті допомоги по безробіттю на рівні прожиткового мінімуму викладену в листі від 08.09.2023 року № 33/1511/5797-23 правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_1 ) до Криворізького міськрайонного центру зайнятості (вул.Еспланадна, 8/10, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 03491079) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 17 травня 2024 року.

Суддя Е.О. Юрков