Постанова

від 21.05.2024 по справі 914/1731/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа №914/1731/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:Галушко Н.А.

суддівОрищин Г.В.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача:Марченко Р.В.;

від відповідача: Юркевич Ю.М., Гобечія І.Т.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Галтрансрембуд б/н від 10.07.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/2221/23 від 11.07.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 (повний текст складено 29.06.2023)

у справі №914/1731/22

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Львівспецбуд, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Галтрансрембуд, м. Львів

про усунення перешкод в користуванні приміщеннями та стягнення орендної плати і неустойки

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Галтрансрембуд, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Львівспецбуд, м. Львів

про визнання договорів оренди продовженими

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

01.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Львівспецбуд звернулось з позовом (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Галтрансрембуд про виселення ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» з приміщень: № 7, 8, 12 площею 57 кв.м, що розташовані на другому поверсі будівлі «гараж-майстерня» літ. «А-2»; з приміщення № 5 площею 130 кв. м, що розташоване на першому поверсі будівлі «гараж-майстерня» літ. «А-2»; з відкритого складу площадки площею 530 кв.м, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269 А; стягнення 148 000,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати та 360 450,00 грн. неустойки.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем, як орендарем, договорів оренди від 01.12.2018 № 01/12-1, від 01.12.2018 № 02/12-2 та від 01.12.2018 № 03/12-3 в частині своєчасної та повної оплати позивачу, як орендодавцю, орендної плати за користування орендованим майном, а також повернення орендованого за вказаними договорами майна у зв`язку із їх припиненням внаслідок закінчення строку, на який їх було укладено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Галтрансрембуд звернулось з зустрічним позовом (з врахуванням заяви про зміну предмета позовних вимог) до Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Львівспецбуд про визнання договорів оренди № 01/12-1, № 02/12-2 від 01.12.2018 продовженими до 31.12.2023.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТзОВ ВП Львівспецбуд, як орендодавцем, не вчинялись дії, спрямовані на припинення договорів оренди від 01.12.2018 № 01/12-1 і від 01.12.2018 № 02/12-2, а відтак, такі необхідно визнати продовженими до 31.12.2023. Крім того, позивач за зустрічним позовом вказує на неукладеність договору оренди від 01.12.2018 № 03/12-3 з огляду на недосягнення сторонами в момент його укладення згоди щодо його предмета.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 у справі №914/1731/22 первісний позов задоволено частково. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Галтрансрембуд» з приміщень № 7, 8, 12 площею 57 кв. м, що розташовані на другому поверсі будівлі «гараж-майстерня» літ. «А-2» за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269 А; з приміщення № 5 площею 130 кв. м, що розташоване на першому поверсі будівлі «гараж-майстерня» літ. «А-2» за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269 А; з відкритого складу площадки площею 530 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269 А. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог первісного позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Галтрансрембуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Львівспецбуд» 142 700,00 грн. орендної плати. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Галтрансрембуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Львівспецбуд» 308 003,57 грн. неустойки та 12 063,05 грн. судового збору. В решті в задоволенні вимог первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що учасниками справи визнаються обставини укладення договорів 1 та 2 і виникнення зобов`язань за ними, окрім того відповідачем за первісним позовом не доведено обставини неукладеності договору 3, відтак, суд дійшов висновку щодо дійсності зобов`язань сторін за договорами 1, 2 та 3.

Також судом встановлено обставини щодо строку дії договорів 1, 2 та 3, строку, на який такі договори були продовжені в порядку, передбаченому приписами ст. 764 ЦК України, а також дату надіслання позивачем за первісним позовом вимоги (повторної) від 11.02.2022 б/н та отримання такої відповідачем за первісним позовом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем, як орендодавцем за договорами 1, 2 та 3, належним чином повідомлено відповідача за первісним позовом про припинення договорів у зв`язку із закінченням строку їх дії, відтак у відповідача за первісним позовом, в силу пунктів 2.4 укладених договорів виникли зобов`язання з негайного повернення орендованого майна. Окрім того, суд зазначив про безпідставність доводів позивача за зустрічним позовом про продовження дії договорів 1, 2 на 2022 та 2023 роки та відповідно в задоволенні зустрічного позову відмовив повністю..

Щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 148 000,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договорами 1, 2 та 3 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та 360 450,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за період прострочення обов`язку з його повернення (з 01.01.2022 по 15.02.2023) суд встановив, що станом на час відкриття провадження у даній справі у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом існувала заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 142 700,00 грн., яка була повністю погашена відповідачем після відкриття провадження у справі.

Відтак, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд в задоволенні вимог за первісним позовом в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за договорами 1, 2 та 3 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в розмірі 5 300,00 грн. відмовив за безпідставністю, а в частині позовних вимог первісного позову про стягнення з відповідача на користь позивача 142 700,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за договорами 1, 2 та 3 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 провадження закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Окрім того, здійснивши перерахунок суми заявлених у первісному позові позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 360 450,00 грн неустойки за період 01.01.2022 по 15.02.2023, суд зазначив, що сума грошового зобов`язання відповідача зі сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договорами 1, 2 та 3 за час прострочення обов`язку з його повернення становить 308 003,57 грн. Відтак, в первісному позові в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 52 446,43 грн. (360 450 - 308 003,57) неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договорами 1, 2 та 3 за час прострочення обов`язку з його повернення відмовив за безпідставністю та необґрунтованістю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 у справі №914/1731/22, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити, а зустрічний позов задоволити повністю.

Скаржник вважає рішення таким, що прийняте при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На думку скаржника висновок суду про те, що строк договорів оренди був пролонгований до 28.02.2022 є недоведеним. Акцентує увагу суду апеляційної інстанції на те, що ніде по тексту спірних договорів не згадувалася умова що строк їх дії «один рік та один місяць», відтак, вважає, що договори продовжувалися автоматично до 31 грудня поточного року.

Зазначає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки повідомленню позивача за первісним позовом, як орендодавця, від 11.02.2022 та не з`ясував його правової природи. Звертає увагу суду на зміст вказаного документа Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Львівспецбуд, у якому останній констатував, що договори оренди припинилися ще 01.01.2022. При цьому, припинення договорів оренди 28.02.2022 на підставі вимоги від 11.02.2022, на думку скаржника, прямо суперечить п. 7.4 договорів, згідно з яким «у випадку дострокового припинення договору зацікавлена сторона письмово попереджає іншу за 20 днів до терміну розірвання».

Щодо спору за вимогами, пов`язаними із договором № 03/12-3 від 01.12.2018 скаржник зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Львівспецбуд не надало доказів реального існування предмета цього договору «відкритої площадки». Зазначає що до березня 2022 року був переконаний, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Львівспецбуд є правоміним землекористувачем земельної ділянки, однак із відповіді Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 14.03.2022 дізнався, що вказана земельна ділянка площею 0,5692 га на вул. Зеленій 269а перебуває у комунальній власності Львівської міської ради. Договір оренди землі, долучений позивачем за первісним позовом до матеріалів справи, є насправді припиненим. Вказані обставини стали відомі скаржнику в березні 2022, відтак на момент розгляду справи судом першої інстанції такі документи до матеріалів справи не долучались. Враховуючи вищенаведене, вважає спірний договір недійним (нікчемним).

Відтак, відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, передану в оренду за договором 3, незважаючи на підписання сторонами акта приймання-передачі, не могло слугувати підставою для стягнення орендної плати за майно, наявність якого та право користування яким позивач не довів. На переконання скаржника, суд першої інстанції необгрунтовано відмовив відповідачу за первісним позовом у задоволенні клопотання про залучення до справи ПП «Промтехімпекс» та Львівської міської ради у якості третіх осіб без самостійних вимог.

05.03.2024 через систему «Електронний суд» представник ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» подав заяву про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог). Зі змісту вказаної заяви вбачається, що останній відмовляється від зустрічного позову і просить в цій частині закрити провадження у справі.

ТзОВ ВП «Львівспецбуд» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою. Зокрема, зазначає, що 01.12.2018 року між ТзОВ ВП «Львівспецбуд» (Орендодавець) та ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» (Орендар) було укладено три аналогічні за змістом договори оренди нерухомого майна, належного позивачу, а саме: № 01/12-1, № 02/12-2 та № 03/12-3.

Пунктами 7.2 усіх трьох договорів оренди встановлено, що ці договори набирають чинності з моменту підписання і діють до 31.12.2019. Таким чином строк дії кожного договору оренди складав 13 місяців.

Зважаючи на відсутність заперечень позивача дія даних договорів оренди була продовжена сторонами на період 2020 та 2021 років. Через наявність заборгованості відповідача зі сплати орендної плати , а також намір позивача використовувати об`єкти оренди у власній господарській діяльності, ТзОВ ВП «Львівспецбуд» відмовилося продовжувати дію вищевказаних договорів оренди на 2022 рік, а тому 20.12.2021 на адресу відповідача було скеровано вимогу про припинення дії усіх трьох договорів оренди та запропоновано звільнити об`єкт оренди в термін до 05.01.2022. 11.02.2022 на адресу відповідача було скеровано повторну вимогу про звільнення об`єктів оренди та припинення дії договорів оренди з 01.01.2022. Крім цього, 15.12.2022 на адресу відповідача було скероване трете повідомлення з вимогою негайно звільнити об`єкти оренди у зв`язку з припиненням дії договорів оренди з 01.01.2022.

Позивач за первісним позовом зауважує, що чинне законодавство не обмежує сторін у праві заявити про припинення або зміну договоруяк протягом одного місяця після закінчення договору,так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору. Отже, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Щодо позиції скаржника про неукладення договору № 03/12-3 від 01.12.2018 позивач за первісним позовом зазначає, що 01.12.2018 між ТзОВ ВП «Львівспецбуд» (Орендодавець) та ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» (Орендар) було укладено договір оренди № 03/12-3, відповідно до умов якого Орендарем було отримано в тимчасове платне користування «відкритий склад - площадку» площею 530 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269 А. Зазначений договір вчинено у письмовій формі та підписано уповноваженими представниками сторін. Передача «площадки» в оренду від Орендодавця Орендарю за даним договором оформлено актом приймання-передачі, підписаним між сторонами 01.03.2019. Підтвердженням визнання та виконання Орендарем умов даного договору є щомісячні акти здачі-приймання робіт (надання послуг), котрі підписувались сторонами з моменту передачі площадки в оренду і по листопад 2021 року включно, а також сплата Орендарем орендної плати за користування площадкою. Відтак, вчинення відповідачем за первісним позовом дій, спрямованих на виконання взятих на себе договірних зобов`язань, зокрема, щодо сплати отриманих за договором послуг, виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Просить в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» на рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 у справі № 914/1731/22 відмовити.

Представники позивача у судових засіданнях підтримали доводи. викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги, а представник відповідача заперечив проти таких з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Галтрансрембуд на рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 у справі №914/1731/22, розгляд справи призначено на 15.08.2023.

15.08.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.09.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 розгляд справи відкладено на 31.10.2023.

31.10.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.11.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 розгляд справи відкладено на 12.12.2023.

12.12.2023 судове засідання не відбулося у зв`язку з аварією на лінії зв`язку, не було доступу до мережі інтернет та окремих інформаційних ресурсів. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 розгляд справи призначено на 09.01.2024.

09.01.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.02.2024.

13.02.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.03.2024.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, 19.03.2024, 02.04.2024, 09.05.2024,16.05.2024 розгляд справи відкладено на 21.05.2024.

У судовому засіданні 21.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

01.12.2018 між ТзОВ Виробничим підприємством «Львівспецбуд» (Орендодавець) та ТзОВ Виробничим підприємством «Галтрансрембуд» (Орендар) укладено договір оренди № 01/12-1 (договір 1). Згідно із п. 1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування офісні приміщення, що складаються з трьох кабінетів площею 57 кв. м, надалі - «офісні приміщення», які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Зелена 269 «А».

У відповідності до п. 2.1 договору, передання Орендарю «офісних приміщень», що орендуються оформляється відповідним актом прийому-передачі в тимчасове користування.

Згідно з п. 2.4 договору, у разі припинення договору оренди Орендар зобов`язаний негайно повернути Орендодавцю орендовані «офісні приміщення» в стані, в якому вони були одержані.

Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в оренду «офісні приміщення», зазначені в п. 1.1 цього договору (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.3. договору сторонами погоджено, що Орендар повинен своєчасно і в повному обсязі з 20 по 30 число поточного місяця здійснювати орендні платежі згідно виставлених рахунків.

Згідно з п. 5.2 договору, орендна плата становить 50 грн. за кв. м в місяць, без ПДВ згідно акта виконаних робіт.

Орендар сплачує щомісяця орендну плату на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 9 днів від дати виписки рахунку (п. 5.4 договору).

Згідно із п. 7.6 договору, взаємовідносини сторін, які не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 (п. 7.2 договору).

На виконання умов даного договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду офісні приміщення площею 57 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269 А у стані, що відповідає умовам договору та дозволяє їх використовувати за цільовим призначенням, що підтверджується актом приймання-передачі офісних приміщень від 01.12.2018 за договором оренди № 01/12-1 від 01.12.2018.

Також, 01.12.2018 між ТзОВ Виробничим підприємством «Львівспецбуд» (Орендодавець) та ТзОВ Виробничим підприємством «Галтрансрембуд» (Орендар) укладено договір оренди № 02/12-2 (договір 2). Згідно із п. 1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування гараж-майстерню загальною площею 130 кв. м, надалі - «гараж-майстерня», яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269 А.

У відповідності до п. 2.1 договору, передання Орендарю «гараж-майстерні», що орендується, оформляється відповідним актом прийому-передачі в тимчасове користування.

Згідно з п. 2.4 договору, у разі припинення договору оренди Орендар зобов`язаний негайно повернути Орендодавцю орендовану «гараж-майстерню» в стані, в якому вона була одержана.

Пунктом 4.3 договору сторонами погоджено, що Орендар повинен своєчасно і в повному обсязі з 20 по 30 число поточного місяця здійснювати орендні платежі згідно виставлених рахунків.

Згідно з п.5.2 договору, орендна плата становить 40 грн. за кв. м в місяць, без ПДВ згідно акта виконаних робіт.

У відповідності до пункту 5.4 договору Орендар сплачує щомісяця орендну плату на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 9 днів від дати виписки рахунку.

Згідно із п. 7.6 договору, взаємовідносини сторін, які не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 (п. 7.2 договору).

Актом приймання-передачі гаража-майстерні від 01.12.2018 за договором оренди № 02/12-2 від 01.12.2018 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду гараж-майстерню площею 130 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена 269 А у стані, що відповідає умовам договору та дозволяє її використовувати за цільовим призначенням.

Крім того, 01.12.2018 між ТзОВ Виробничим підприємством «Львівспецбуд» (Орендодавець) та ТзОВ Виробничим підприємством «Галтрансрембуд» (Орендар) укладено договір оренди № 03/12-3 (договір 3). Згідно із п. 1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування площадку, що складається з відкритого складу площею 530 кв. м, надалі - «площадка», яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269 А.

У відповідності до п. 2.1 договору, передання Орендарю «площадки», що орендується, оформляється відповідним актом прийому-передачі в тимчасове користування.

Згідно з п. 2.4 договору, у разі припинення договору оренди Орендар зобов`язаний негайно повернути Орендодавцю орендовану «площадку» в стані, в якому вона була одержана.

Пунктом 4.3 договору сторонами погоджено, що Орендар повинен своєчасно і в повному обсязі з 20 по 30 число поточного місяця здійснювати орендні платежі згідно виставлених рахунків.

Згідно із п.5.2 договору, орендна плата становить 10 грн. за кв. м в місяць, без ПДВ згідно акта виконаних робіт.

Відповідно до пункту 5.4 договору, Орендар сплачує щомісяця орендну плату на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 9 днів від дати виписки рахунку.

Згідно з п. 7.6 договору, взаємовідносини сторін, які не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 (п. 7.2 договору).

Згідно акта приймання-передачі площадки від 01.03.2019 за договором оренди № 03/12-3 від 01.12.2018 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду площадку, що складається з відкритого складу площею 530 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269 А у стані, що відповідає умовам договору та дозволяє її використовувати за цільовим призначенням.

Вказані договори та акти приймання-передачі майна в оренду підписано повноважними представниками сторін, а їх підписи завірено відтисками печаток.

На виконання умов зазначених договорів Орендодавцем виставлялись Орендарю рахунки-фактури на оплату орендної плати за період з грудня 2018 по грудень 2021 за договорами 1 та 2, а також за грудень 2018 та квітень 2019, грудень 2021 за договором 3.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) оренди за період з грудня 2018 по грудень 2021 за договором 1, з грудня 2018 по грудень 2021 за договором 2, а також за грудень 2018 та березень 2019 ,грудень 2021 за договором 3.

Вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписано повноважними представниками сторін, їх підписи завірено відтисками печаток.

Наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківських виписок з рахунків сторін підтверджується здійснення Орендарем на користь Орендодавця оплат за договорами 1, 2 та 3 на загальну суму 568 350,00 грн., при цьому, до відкриття судом першої інстанції провадження у даній справі (29.08.2022) в сумі 335 350,00 грн та після відкриття провадження - в сумі 233 000,00 грн.

В матеріалах справи наявна копія довідки б/д б/н, якою ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» повідомляв, що згідно договору оренди № 03/12-3 від 01.12.2018 за тимчасове користування площадкою, що складається з відкритого складу площею 530 кв. м, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269 А здійснено оплату в сумі 133 650,00 грн. за період з грудня 2018 по листопад 2021. Вказану довідку підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Галтрансрембуд» В.Т. Климчуком, його підпис завірено відтиском печатки відповідача за первісним позовом.

Вимогою про припинення оренди та звільнення орендованого майна від 20.12.2021 б/н Орендодавець повідомляв Орендаря про припинення дії договорів оренди №№ 01/12-01, 01/12-02, 01/12-03 від 01.12.2018 з 01.01.2022, вимагав звільнити орендовані приміщення і повернути майно Орендодавцю у термін до 05.01.2022 та сплатити наявну заборгованість з орендної плати згідно розрахунку.

В підтвердження обставин надіслання вказаної вимоги позивачем за первісним позовом долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.12.2021 № 7902700069728 та довідку ВПЗ (форма 20) про повернення рекомендованого відправлення за ідентифікатором 7902700069728 «за закінченням встановленого терміну зберігання» і відмітками про залишення адресату повідомлень форми 22а 21.12.2021 та 24.12.2021.

Службовим повідомленням від 28.10.2022 начальник ВПЗ 27 м. Львова повідомив директора ТзОВ ВП «Львівспецбуд» про те, що 21.12.2021 до ВПЗ 37 м. Львова надійшов рекомендований лист з повідомленням про вручення № 7902700069728 на одержувача ТзОВ ВП «Галтрансрембуд». Одержувач повідомлений про надходження листа двома вкладеннями повідомлень форми 22а від 21.12.2021 та 24.12.2021.

Вимогою (повторною) від 11.02.2022 б/н Орендодавець повідомляв Орендаря про надіслання вимоги від 20.12.2021 та зазначав, що станом на час складення вимоги Орендар продовжує користуватись орендованим за договорами оренди 1, 2 та 3 майном і має наявну заборгованість з сплати орендної плати на суму 134 650,00 грн. Орендодавець повторно повідомляв Орендаря, що дія договорів оренди №№ 01/12-01, 01/12-02, 01/12-03 від 01.12.2018 припинилась ще 01.01.2022 і вимагав звільнити орендоване майно, повернути таке у строк до 24.02.2022 та сплатити наявну заборгованість з орендної плати.

В підтвердження обставин надіслання вказаної вимоги позивачем за первісним позовом долучено копію поштової накладної та опису вкладення до цінного листа від 11.02.2022 № 7902700092690, а також роздруківку СМС-сповіщення про вручення 14.02.2022 о 09:37 год. рекомендованого поштового відправлення за ідентифікатором 7902700092690 адресатові.

З метою захисту порушеного права позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду з позовом (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про виселення відповідача з приміщень № 7, 8, 12 площею 57 кв. м, що розташовані на другому поверсі будівлі «гараж-майстерня» літ. «А-2», виселення відповідача з приміщення № 5 площею 130 кв. м, що розташоване на першому поверсі будівлі «гараж-майстерня» літ. «А-2», виселення відповідача з відкритого складу площадки площею 530 м2 за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269 А, стягнення з відповідача на користь позивача 148 000,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за договорами 1, 2 та 3 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та 360 450,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договорами 1, 2 та 3 за час прострочення обов`язку з його повернення за період з 01.01.2022 по 15.02.2023.

Позивач за зустрічним позовом, з метою захисту порушеного права, звернувся до господарського суду із позовом (з врахуванням заяви про зміну предмета позовних вимог) про визнання продовженими до 31.12.2023 договорів оренди від 01.12.2018 № 01/12-1 та від 01.12.2018 № 02/12-2. Щодо договору №03/12-3 від 01.12.2018, зазначив про помилковість підписання такого договору і, відповідно. сплату коштів за таким, оскільки позивач не надав доказів існування в натурі та належності саме позивачу предмета вказаного договору.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно із частинами першою та другою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Так, п. 7.2 оскаржуваних Договорів оренди 1та 2 встановлено, що Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди передбачені у статті 764 ЦК України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Відсутність такого заперечення в силу статті 764 ЦК України може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар саме в силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Так, позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначає, що Договори 1 та 2 продовжувались сторонами на 2020 та 2021 роки в порядку, визначеному ст.764 ЦК України, вказані обставини не заперечуються і відповідачем.

Колегія суддів дослідженням матеріалів справи встановила, що спірні Договори оренди 1 та 2 набули чинності 01.12.2018, оскільки саме ця дата зазначена в Договорах і докази підписання їх в інший день в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що Договори оренди 1 та 2 укладено на 13 місяців, оскільки датою набрання чинності таких є 01.12.2018 і термін дії по 31.12.2019. Тому твердження апелянта, що спірні Договори оренди закінчили свою дію 31.12 поточного року, оскільки зі змісту останніх не вбачається, що термін їх дії становить 1 рік і один місяць, є помилковими, документально не обґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

З врахуванням вищенаведеного, спірні Договори оренди 1 та 2, продовжуючись на 13 місяців в порядку ст. 764 ЦК України, діяли з 01.01.2020 по 31.01.2021 та з 01.02.2021 по 28.02.2022.

Заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.

Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.

Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

У пункті 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Так, правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Подібні висновки викладені в Постанові Великої палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19.

Місцевий господарський суд встановив, що ТзОВ ВП «Львівспецбуд» виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до орендаря, надіславши йому Вимогу (повторну) від 11.02.2022 б/н, отримана останнім 14.02.2022, в якій повідомлялось, що дія спірних Договорів оренди припинилась та вказувалось на необхідність повернення орендованого за Договорами 1 та 2 майна.

Наявність відповідної Вимоги орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судом обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

Відтак, задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що Договори оренди 1 та 2 є припиненим у зв`язку із закінченням строку їх дії 28.02.2022.

Відповідно до частини четвертої статті 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Беручи до уваги, що спірні Договори оренди припинили свою дію та враховуючи пункти 2.4. Договорів, відповідно до частини четвертої статті 291 ГК України, частин другої, третьої статті 653, частини першої статті 785 ЦК України, позовна вимога про зобов`язання Відповідача за первісним позовом повернути об`єкти оренди шляхом виселення з приміщень також підлягає задоволенню.

Щодо тверджень ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» про те, що після відчуження нерухомого майна на користь КВП «Енергомонтаж», площа цілісного майнового комплексу, належного ТзОВ ВП «Львівспецбуд», зменшилась до 147, 3 кв. м. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно долученої до матеріалів справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.01.2024. який є чинним, позивачу на праві власності належить об`єкт нерухомості загальною площею 274.4 кв.м. Відповідно до п.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Враховуючи вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати відомості, зазначені в Реєстрі права власності на нерухоме майно недостовірними.

Щодо договору оренди №03/12-3 від 01.12.2018 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки, в той час як зобов`язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах, передбачених цивільним законодавством.

Як вбачається зі змісту Договору оренди №03/12-3 від 01.12.2018 останній за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1 ст.760 ЦК України).

Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України).

Так, відповідно до умов Договору оренди №03/12-3 від 01.12.2018 предметом оренди є площадка, що складається з відкритого складу 530 м. кв.. (п.1.1. Договору).

В законодавчих актах відсутнє визначення площадки.

Станом на сьогодні (в силу Наказу Мінрегіону від 08.04.2022 р. № 62, яким було перенесено набрання чинності через 30 календарних днів з наступного дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні ДБН В.2.2-43:2021 «Складські будівлі. Основні положення»), орієнтиром при визначенні поняття складських будівель досі є СНиП 2.11.01-85 (http://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2019/11/SNiP-2.11.01-85_1991.pdf). Власне, СНиП 2.11.01-85 визначають, що будинки та приміщення складів залежно від збережених речовин, матеріалів. продукції сировини та їх упаковки поділяються на категорії (А, Б. В та Д) по вибухопожежній та пожежній небезпеці. Натомість поняття відкритого складу чи майданчику чітко нормативно не закріплене. Своєю чергою, у митному законодавстві, а саме в Наказі Мінфіну «Про затвердження Порядку надання складським об?єктам статусу «митний склад» та позбавлення такого статусу» від 16.07.2012 №835 вказано, що відкритий майданчик - це спеціально обладнана та огороджена територія, пристосована для зберігання товарів та розташована поза межами приміщення.

Виходячи з аналізу положень статей 179, 181, 188 ЦК України, площадка (відкритий склад) не є рухомою річчю, оскільки відсутня можливість вільно переміщувати її у просторі, та і не може бути об`єктом нерухомого майна без земельної ділянки, на якій вона знаходиться.

Отже, виходячи з юридичної природи площадки (відкритого складу) та виходячи з ознак нерухомого майна, площадка (відкритий склад) належить до об`єктів благоустрою, а не є окремим об`єктом нерухомого майна. Основним призначенням площадки (відкритого складу) є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки з метою задоволення потреб населення у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням.

ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» у апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що він шукав відкритий склад-площадку з метою зберігання крана козлового і одержав у користування місце (територію) на земельній ділянці, на якій розташована його ж колія до козлового крана. Також скаржник зазначає. що до березня 2022 року був впевнений, що ТзОВ ВП Львівспецбуд» є правомірним землекористувачем земельної ділянки, на якій знаходиться його кран козловий.

Однак, як вбачається із відповіді, наданої Управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 14.03.2022, земельна ділянка площею 0.5692 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0031) на вул. Зеленій. 269а перебуває у комунальній власності Львівської міської ради.

17.11.2005 року земельна ділянка в межах червоних ліній площею 0,4767 га за цією адресою була передана ТзОВ ВП «Львівспецбуд» у користування строком на 5 років, а рішень про продовження терміну оренди не приймалось.

Відтак, доданий ТзОВ ВП «Львівспецбуд» до матеріалів справи договір оренди землі насправді є припиненим.

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів приходить до висновку, щодо неможливості передачі площадки (відкритого складу) в оренду будь-якій особі без передачі цій особі відповідної частини земельної ділянки під нею, оскільки, площадка (відкритий склад) є поліпшенням земельної ділянки, яке неможливо відокремити.

Частиною 1 статті 761 Цивільного кодексу України унормовано, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відтак, враховуючи, що ТзОВ ВП «Львівспецбуд» не є ні власником, ні орендарем площадки (відкритого складу), площею 530 кв. м, яка, як встановлено судом. є земельною ділянкою комунальної власності, то у останнього відсутнє право на передачу в оренду земельної ділянки. Більше того, він не має права вимагати її звільнення, а також нараховувати орендну плату та неустойку у розмірі подвійної плати за користування такою, протилежне є порушенням принципу приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet» ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 06.09.2023 р. у справі № 906/452/22.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, колегією суддів з`ясовано, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що зазначений договір, про розірвання якого позивач повідомив відповідача, є юридично нікчемним в цілому в силу порушення імперативних вимог закон, оскільки майно, передане в оренду, не належить на праві власності ТзОВ ВП «Львівспецбуд».

Більше того, договір оренди, який укладений незаконним володільцем майна, як орендодавцем, не має наслідком виникнення законного права на володіння та користування майном у орендаря, а тому договір є таким, що порушує публічний порядок, оскільки такий правочин посягає на економічну основу держави щодо непорушності права комунальної власності Львівської міської ради і спрямований на використання всупереч закону такої комунальної власності, що свідчить про нікчемність договору відповідно до ч.2 ст.228 ЦК України.

Відтак, визнання зазначеного договору судом недійсним відповідно до наведеного правила не вимагається у зв`язку з встановленням його нікчемності безпосередньо законом.

Отже, аналізований у справі договір, підписаний сторонами, є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо необхідності стягнення орендної плати та неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованою площадкою з відповідача, суперечать правилам статті 216 ЦК України щодо наслідків недійсності нікчемного правочину, а отже, місцевим господарським судом в цій частині невірно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 616/137/16-ц.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що в частині передачі в оренду площадки (відкритого складу), площею 530 м', спірний Договір оренди №03/12-3 від 01.12.2018 укладений з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим є нікчемним в силу закону з моменту укладення за приписами ст.228 ЦК України, а тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог за первісним позовом.

Крім того, враховуючи встановлені обставини, не підлягає до задоволення і вимога про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Галтрансрембуд» з відкритого складу площадки площею 530 м2 за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269 А, оскільки з такою вимогою може звертатись лише власник майна.

Щодо позовних вимог первісного позову про стягнення з відповідача на користь позивача 148 000 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договорами 1, 2 та 3 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та 360 450 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договорами 1, 2 та 3 за час прострочення обов`язку з його повернення за період з 01.01.2022 по 15.02.2023 суд зазначає наступне.

Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.

Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак, користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок здійснений місцевим господарським судом, щодо вимоги про стягнення 148 000 грн орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, дійшов висновку, що враховуючи нікчемність Договору 3 з моменту укладення, та ту обставину, що заборгованість була повністю погашена відповідачем після відкриття провадження у справі, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за договорами 1, 2, та 3 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в розмірі 63 600 слід відмовити за безпідставністю, а в частині позовних вимог первісного позову про стягнення 84 400 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договорами 1 та 2 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 провадження слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок, здійснений місцевим господарським судом щодо стягнення 360 450 грн неустойки за період з 01.01.2022 по 15.02.2023 зазначає, що враховуючи дату закінчення терміну дії договорів оренди 28.02.2022, а також нікчемність Договору 3, сума грошового зобов`язання відповідача зі сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договорами 1 та 2 за час прострочення обов`язку з його повернення за період з 01.03.2022 по 15.02.2023 становить 185 150, 00 (307 050 121 900) грн.

Окрім того, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що з врахуванням зазначення відповідачем за первісним позовом у платіжних документах призначення платежів як оплата орендної плати, відсутності звернення відповідача за первісним позовом до позивача щодо повернення зайво сплачених за договорами 1, 2 та 3 коштів орендної плати, беручи до уваги положення ст. 534 ЦК України, п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті і п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, суд зазначає про відсутність правових підстав до зарахування переплати орендної плати за договорами 1, 2 та 3 в рахунок погашення заборгованості зі сплати неустойки, а також про наявність переплати орендної плати за договорами 1, 2 та 3 в розмірі 148 600 грн.

Враховуючи наведене, позовні вимоги первісного позову про стягнення з відповідача на користь позивача 360 450 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договорами 1 та 2 за час прострочення обов`язку з його повернення за період з 01.03.2022 по 15.02.2023 є частково мотивованими і обґрунтованими, підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 185 150, 00 грн. В решті в позові в цій частині позовних вимог первісного позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Щодо зустрічного позову, колегія суддів зазначає наступне.

05.03.2024 через систему «Електронний суд» представник ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» подав заяву про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог).

Обгрунтовуючи вказану заяву ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» зазначає, що враховуючи предмет зустрічних позовних вимог та обставини справи, які були встановлені на стадії апеляційного провадження, а саме відомості про технічні характеристики майна, що є предметом Договорів оренди 1, 2, 3, зміну його власників та обсягу правомочностей орендодавця, зустрічні позовні вимоги не відповідають фактичним обставинам справи. Відтак, ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» вважає за необхідне скористатись правом, визначеним ст. ст. 46, 191 ГПК України та відмовитись від зустрічного позову.

Пункт 1 частини другої статті 46 ГПК України передбачає право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Стаття 191 ГПК України визначає, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі № 180/2161/19).

Згідно з положеннями статті 274 ГПК України, у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, відповідно до загальних правил незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову відповідає положенням статті 191 ГПК України (подається позивачем або законним представником та при цьому не суперечить інтересам самого позивача), то суд приймає таку відмову. При задоволенні такої заяви суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

За результатами відмови позивача від позову суд, прийнявши таку відмову, закриває провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України.

Дослідивши заяву ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» про відмову від зустрічного позову, колегія суддів зазначає, що остання підписана представником Гобечія І.Т., не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, підписана уповноваженою особою, а відтак колегія судів вважає за необхідне прийняти відмову ТзОВ ВП «Галтрансрембуд від зустрічного позову та закрити провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України.

Також суд роз`яснює сторонам, що відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищенаведені норми права та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 у справі № 914/1731/22 слід скасувати в частині п. 4 та п. 6 резолютивної частини та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги за первісним позовом щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство Галтрансрембуд» з відкритого складу площадки площею 530 м2 за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269 А.» та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Галтрансрембуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Львівспецбуд» 185150, 00 грн неустойки та 12 063, 05 грн судового збору. В решті рішення місцевого господарського суду щодо первісного позову залишити без змін.

Окрім того, колегія суддів приймає відмову ТзОВ ВП «Галтрансрембуд від зустрічного позову, рішення місцевого господарського суду в цій частині визнає нечинним та закриває провадження у справі в цій частині.

Частиною 4 статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч.5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд апеляційної інстанції, встановивши недоплату судового збору за подання апеляційної скарги, має право відповідно до вимог статті 163 ГПК України за результатом вирішення спору стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Галтрансрембуд» недоплачену суму судового збору за розгляд апеляційної скарги за зустрічним позовом в дохід Державного бюджету України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270,274, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Галтрансрембуд на рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 у справі №914/1731/22 задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 у справі №914/1731/22 в частині п. 4 та п. 6 резолютивної частини скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення яким п.4 та п. 6 викласти в наступній редакції:

«п.4 Відмовити ТзОВ Львівспецбуд» в виселенні Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство Галтрансрембуд» (79066, Львівська область, Львівський район, м. Львів, вул. Зелена, буд. 269 А, ідентифікаційний код 30918102) з відкритого складу площадки площею 530 м2 за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269 А.»

«п.6 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Галтрансрембуд» (79066, Львівська область, Львівський район, м. Львів, вул. Зелена, буд. 269 А, ідентифікаційний код 30918102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Львівспецбуд» (79066, Львівська область, Львівський район, м. Львів, вул. О. Теліги, буд. 21, ідентифікаційний код 13800506) 185 150, 00 грн неустойки та 7393, 58 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції».

3. Задоволити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Галтрансрембуд» про відмову від зустрічного позову.

4. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 у справі №914/1731/22 в частині зустрічних позовних вимог визнати нечинним та в цій частині закрити провадження у справі..

5.В решті рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 у справі №914/1731/22 залишити без змін.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Львівспецбуд» (79066, Львівська область, Львівський район, м. Львів, вул. О. Теліги, буд. 21, ідентифікаційний код 13800506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Галтрансрембуд» (79066, Львівська область, Львівський район, м. Львів, вул. Зелена, буд. 269 А, ідентифікаційний код 30918102) 7 092, 29 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги за первісним позовом.

7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Галтрансрембуд» (79066, Львівська область, Львівський район, м. Львів, вул. Зелена, буд. 269 А, ідентифікаційний код 30918102) в дохід Державного бюджету України 7443, 00 грн витрат на оплату судового збору за розгляд апеляційної скарги за зустрічним позовом.

8.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

9.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 03.06.2024.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.