Постанова

від 24.05.2024 по справі 918/1165/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 року Справа № 918/1165/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №74136085 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26 березня 2024 року по справі №918/1165/23 (суддя Церковна Н.Ф.)

час та місце ухвалення: 26 березня 2024 року; м. Рівне, вул. Набережна, 26-А; повний текст ухвали складено 26 березня 2024 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПАНОВСЬКИЙ ІМПОРТ-ЕКСПОРТ"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія " Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

орган виконання Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції

про стягнення 1 026 773 грн 16 коп.

за участю представників сторін:

від Органу виконання - не з`явився;

від Позивача - не з`явився;

від Відповідача - Гаврилюк Я.В..

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27 грудня 2023 року позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (надалі Відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПАНОВСЬКИЙ ІМПОРТ-ЕКСПОРТ" (надалі - Позивач) 996 807 грн 62 коп. основного боргу, 9315 грн 47 коп. 3% річних, 17218 грн 80 коп. інфляційних втрат. Також даним рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 6322 грн 76 коп..

На виконання рішення Господарського суду Рівненської області 23 січня 2024 року судом видано наказ.

25 січня 2024 року Відповідачем подано суду клопотання про визнання наказу Господарського суду Рівненської області від 23 січня 2023 року в справі № 918/1165/23 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 січня 2024 року відкладено вирішення питання про прийняття клопотання Відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню до повернення матеріалів справи № 918/1165/23 з Північно-західного апеляційного господарського суду до суду першої інстанції.

12 березня 2024 року матеріали справи № 918/1165/23 повернулись до Господарського суду Рівненської області.

18 березня 2024 року на адресу суду першої інстанції від Акціонерного Товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Рівненська атомна електрична станція" надійшла скарга на дії державного виконавця (правонаступник Відповідача), у якій Відповідач просив суд визнати протиправним та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) Савчука К.П. (надалі Орган виконання) від 13 лютого 2024 року у виконавчому провадженні №73960362.

Свою скаргу Відповідач мотивує тим, що із матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2024 року Органом виконання відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 23 січня 2024 року у справі №918/1165/23, та винесено постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 3285 грн 70 коп. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 457 грн 92 коп..

Представником Відповідача зазначено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11 січня 2024 року вчинено запис про припинення юридичної особи - Державного підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код ЄДРПОУ 24584661) про що здійснено запис № 1000741120251000221. На переконання Відповідача, на момент надходження від Позивача заяви про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 23 січня 2024 року у справі №918/1165/23 існували об`єктивні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, а саме, припинення юридичної особи-боржника.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 березня 2024 року скаргу Представник Відповідача на дії Органу виконання у виконавчому провадженні № 74136085 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Органу виконання з прийняття 13 лютого 2024 року постанови про відкриття виконавчого провадження №74136085. Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №74136085, прийняту 13 лютого 2024 року Органом виконання. Провадження в частині визнання неправомірною та скасування постанов Органу виконання про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження, прийнятих 13 лютого 2024 року у виконавчому провадженні №74136085, закрито. Клопотання Представника Відповідача про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню - задоволено частково. Визнано наказ Господарського суду Рівненської області від 23 січня 2024 року в справі №918/1165/23 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення основного боргу.

Мотивуючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що Кабінет Міністрів України постановою від 29 грудня 2023 року №1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" прийняв рішення: утворити акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі товариство), 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661); установити, що товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Суд першої інстанції вказав, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11 січня 2024 року вчинено запис про припинення юридичної особи - Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код ЄДРПОУ 24584661); номер запису 1000741120251000221. З даного місцевим господарським судом зроблено висновк, що на момент надходження від Позивача заяви про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 23 січня 2024 року у справі №918/1165/23 існували об`єктивні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, а саме, припинення юридичної особи-боржника.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки відкриття виконавчого провадження можливе лише після встановлення відсутності обставин для повернення виконавчого документа, а в даному випадку відбулося припинення юридичної особи-боржника, що є об`єктивною обставиною для повернення виконавчого документа, у державного виконавця були відсутні правові підстави приймати постанову про відкриття виконавчого провадження.

Також, місцевий господарський суд в своїй ухвалі зауважив, що щодо решти вимог скаржника, які пов`язані з винесенням державним виконавцем постанов щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, то вимоги скарги в цій частині не підлягають розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства, оскільки згідно із статтями 339, 340 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Також суд констатував, що правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень.

Що ж до клопотання Представника Відповідача про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, то місцевим господарським судом зазначено, що за відсутності інформації щодо подання апеляційної скарги на рішення у справі № 918/1165/23 господарським судом правомірно видано наказ від 23 січня 2024 року. Вказав, що як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Рівненської області від 27 грудня 2023 року, яка відправлена Відповідачем засобами електроного зв`язку 23 січня 2024 року на адресу Північно - західного апеляційного господарського суду, зареєстровано канцелярією апеляційного суду 23 січня 2024 року (вх. № 368/24, том 1, а.с. 193) тобто в день видачі наказу суду. Господарський суд звернув увагу на відсутність будь-якої інформації стосовно подання Відповідачем апеляційної скарги на рішення суду під час видачі судом наказу в даній справі.

У той же час, судом також зауважено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Відповідачем надано суду докази погашення основної суми боргу в розмірі 996 807 грн 62 коп., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується стягувачем. З огляду на викладене, суд виснував, що клопотання Відповідача про визнання судового наказу таким що не підлягає виконанню, в порядку статті 328 ГПК України, підлягає задоволенню частково.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Орган виконання звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати в частині часткового задоволення скарги Представник Відповідача на дії Органу виконання та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги Представник Відповідача на дії Органу виконання.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Орган виконання звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що скаргу на дії державного виконавця подано особою, у якої відсутнє встановлене законом право на оскарження дій державного виконавця у зв`язку із тим, що. за статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Також Орган виконання в своїй апеляційній скарзі зауважив, що боржником у виконавчому провадженні № 74136085 є Відповідач, проте, скаргу на дії державного виконавця до суду подано правонаступником Відповідача, від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", тобто особою яка на переконання Органу виконання не є стороною або учасником виконавчого провадження № 74136085.

Орган виконання в апеляційній скарзі вказав, що оскільки наказ Господарського суду Рівненської області від 23 січня 2024 року, який видано у справі № 918/1165/23, оформлено у відповідності до вимог Закону, наявна заява стягувача про відкриття виконавчого провадження, 13 лютого 2024 року, то Орган виконання, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74136085 з примусового виконання вказаного рішення.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Органу виконання.

На виконання вимог ухвали Представником Відповідача подав відзив на апеляційну скаргу в котрому, з підстав, наведених у даному відзиві просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26 березня 2024 року залишити без змін. При цьому, Представник Відповідача вказав, що оскільки відкриття виконавчого провадження можливе лише після встановлення відсутності обставин для повернення виконавчого документа, а в даному випадку відбулося припинення юридичної особи-боржника, що є об`єктивною обставиною для повернення виконавчого документа, і що у державного виконавця були відсутні правові підстави приймати постанову про відкриття виконавчого провадження, з огляду на що: він повинен був повернути виконавчий документ Позивачу згідно пункту 5 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Представник Відповідача вказав, що як вбачається із матеріалів справи ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 лютого 2024 року заяву Представник Відповідача про заміну відповідача у справі № 918/1165/23 його правонаступником задоволено. Замінено Відповідача - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на його правонаступника - правонаступника Відповідача.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 6 травня 2024 року проведення підготовчих дій закінчено, призначено розгляд апеляційної скарги на 24 травня 2024 року об 10:00 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 травня 2024 року клопотання представника правонаступника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; призначено розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання від 24 травня 2024 року представники Органу виконання та Позивача не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 6 травня 2024 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Позивача та Органу виконання, за наявними в матеріалах справи доказами та зважаючи на те, що в апеляційній скарзі висвітлена позиція Органу виконання з приводу винесеного судового рішення.

В судовому засіданні від 24 травня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Правонаступника Відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, представник правонаступника Відповідача вказав, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11 січня 2024 року вчинено запис про припинення юридичної особи - Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код ЄДРПОУ 24584661); номер запису 1000741120251000221. Представник вказав, що на момент надходження від Позивача заяви про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 23 січня 2024 року у справі № 918/1165/23 існували об`єктивні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, а саме, припинення юридичної особи-боржника. Оскільки відкриття виконавчого провадження можливе лише після встановлення відсутності обставин для повернення виконавчого документа, а в даному випадку відбулося припинення юридичної особи-боржника, на переконання представника дане є об`єктивною обставиною для повернення виконавчого документа, і що у державного виконавця були відсутні правові підстави приймати постанову про відкриття виконавчого провадження, а отже він повинен був повернути виконавчий документ стягувачу згідно пункту 5 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Заслухавши пояснення представника првонаступника Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 27 грудня 2023 року позов задоволено, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 996 807 грн 62 коп. основного боргу, 9315 грн 47 коп. 3% річних, 17218 грн 80 коп. інфляційних втрат. Також даним рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 6322 грн 76 коп. (том 1, а.с. 140-149).

13 березня 2024 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 10 січня 2024 року видано відповідні накази які отримані Позивачем 13 березня 2024 року (том 2, а.с. 40-41).

13 лютого 2024 року Органом виконаня відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу суду першої інстанції від 23 січня 2024 року у справі №918/1165/23 за номером виконавчого провадження 74136085 та винесено постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 3285 грн 70 коп. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 457 грн 92 коп. (том 2, а.с. 78).

Постанови виконавчого провадження за 74136085 направлені на адреси Позивача та Представника Відповідача (том 2, а.с. 79, 81).

Правонаступник Відповідача не погоджується з такими діями Органу виконання 18 березня 2024 року звернувся до Господарського суду Рівненської області зі скаргою на дії Органу виконання (том 2, а.с. 75-77), в якій просив: визнати протиправними та скасувати постанови Органу виконання від 13 лютого 2024 року у виконавчому провадженні №73960362.

Окрім того, оскаржуваною ухвалою було частково задоволено клопотання правонаступника Відповідача про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню та визнано наказ Господарського суду Рівненської області від 23 січня 2024 року в справі №918/1165/23, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення основного боргу. В той же час, апелянтом не оскаржується ухвала Господарського суду Рівненської області в цій частині. Доводи та вимоги апеляційної скарги зводяться до скасування ухвали в частині часткового задоволення скарги на дії Органу виконання.

Дослідивши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції констатує наступне.

Частиною 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду).

Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Досліджуючи дані правовідносини на предмет їх нормативно правового регулювання в процесі виконання судового рішення, колегія суду приймає до уваги наступні положення діючого законодавства України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статтей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу дії статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Законом України "Про виконавче провадження", встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу дії частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 2 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України та при здійсненні виконавчого провадження діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений Законом України «Про виконавче провадження», а тому просить відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

У відповідності до частини 2 статті 343 Господарського процесуального України: у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно частини 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України: якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Розглядаючи основні доводи, котрими Правонаступник Відповідача обгрунтовує підставність звернення до суду із скаргою та наведені в апеляційній скарзі стосовно звернення до суду із відповідною скаргою ніби-то неуповноваженим суб`єктом - котрий, за доводами апелянта, не є стороною виконавчого провадження, то колегія суддів зауважує наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом та на що не звернув уваги апелянт, згідно ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 лютого 2024 року по справі №918/1165/23 здійснено заміну Відповідача (Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція") на його правонаступника (Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"; том 21, а.с. 19-20).

Згідно статті 108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

Згідно частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відтак, з моменту винесення процесуального документу по справі (на стадії апеляційного перегляду законності та обгрунтованості рішення суду, яке приведено до виконання шляхом винесення оскаржуваної постанови виконавчого провадження) відбулася заміна сторони, а саме Відповідачем став - Правонаступник Відповідача. Саме тому, з цієї дати 29 лютого 2024 року (зважаючи на не скасування такої ухвали) й у подальшому Відповідачем по справі (Боржником) є саме: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (тобто Правонаступник Відповідача).

Суд апеляційної інстанції при цьому констатує, що 11 січня 2024 року проведено державну реєстрацію акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Того ж дня проведено також державну реєстрацію припинення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Відповідно, державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з 11 січня 2024 року є припиненим.

Згідно пункту 5 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо юридичну особу - боржника припинено.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Пунктом 5 розділу ІІІ цієї Інструкції передбачено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, відкриттю виконавчого провадження передує встановлення відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 25 січня 2022 року в справі № 921/787/19 (пункт 40 постанови).

Під час здійснення такої перевірки державний виконавець повинен встановити, чи не припинено юридичну особу боржника.

Згідно частини 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Таким чином, державний виконавець має безпосередній доступ до усієї необхідної інформації про боржника, в тому числі й інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом пунктів 4, 5 Розділу ІІІ Інструкції, зокрема:

·виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа;

·у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

З положень статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що без відкриття виконавчого провадження виконавчий документ повертається органом державної виконавчої служби тоді, коли його подано без дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції (пункти 1, 2, 6, 7, 8, 9, 10 Закону № 1404), або коли існують об`єктивні підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання (пункти 3, 4, 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Така ж позиція викладена і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 28 січня 2021 року у справі № 922/5723/14.

Колегією суддів встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29 грудня 2023 року вирішено утворити акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код ЄДРПОУ 24584661). 6 лютого 2023 року прийнято Закон України «Про акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом», який набрав чинності 23 березня 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» утворення товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом саме за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 1 Закону України «Про акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом», Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків АТ "НАЕК "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства.

Кабінет Міністрів України постановою від 29 грудня 2023 року № 1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" прийняв рішення:

·утворити акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі товариство), 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661);

·установити, що: товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства;

·відокремлені підрозділи державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

В силу дії частини 6 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 11 січня 2024 року вчинено запис 1000741450000105879 про державну реєстрації юридичної особи - Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код ЄДРПОУ 24584661).

Також, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11.01.2024 року вчинено запис про припинення юридичної особи - Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код ЄДРПОУ 24584661); номер запису 1000741120251000221.

З даного вбачається, що на момент надходження від Позивача заяви про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 23 січня 2024 року в справі № 918/1165/23 існували об`єктивні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, а саме, припинення юридичної особи-боржника, та утворення його правонаступника. При цьому, колегія суду не бере до уваги доводи апелянта адже вони наведені без врахування факту того, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 лютого 2024 року по справі №918/1165/23 вже проведено заміну Відповідача на Правонаступника Відповідача, що виключає надуману заміну під час примусового виконання судового рішення по даній справі.

Відтак, враховуючи все вищевстановлене, Орган виконання повинен був повернути виконавчий документ (з підстав описаних вище в постанові) не відкриваючи при цьому виконавче провадження, а тому доводи апеляційної скарги щодо не заміни сторони у виконавчому провадженні не заслуговують на увагу з огляду на все описане вище. при цьому колегія суду звертає увагу Органу виконання, що в силу дії частини 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, на Орган виконання покладається обов`язок звернутися із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

За таких обставин та з огляду на те, що відкриття виконавчого провадження можливе лише після встановлення відсутності обставин для повернення виконавчого документа, а в даному випадку відбулося припинення юридичної особи-боржника, що є об`єктивною обставиною для повернення виконавчого документа, колегія суддів виснує, що у державного виконавця були відсутні правові підстави приймати постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки діючи в правому полі пункту 5 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» він повинен був повернути виконавчий документ стягувачу.

Підсумовуючи усе описане вище колегія суду виснує, що постанову про відкриття виконавчого провадження № 74136085 від 13 лютого 2024 року, винесену Органом виконання, слід скасувати, а дії з її винесення визнати неправомірним.

Відтак, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні апеляційної скарги в цій частині залишаючи оспорюване судове рішення щодо відкриття виконавчого провадження без змін.

Що ж стосується решти вимог скарги на дії Органу виконання, які пов`язані з винесенням державним виконавцем постанов щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, то колегія суддів (незважаючи на не наведення в апеляційній скарзі будь-яких доводів щодо незаконності чи не обгрунтованості спірної ухвали в цій частині) проте враховуючи зазначення Органом виконання в прохальній частині апеляційної скарги про відмову в задоволення скарги Відповідача на дії Органу виконання в повному обсязі, зауважує наступне.

Згідно із статтями 339, 340 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Натомість правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України "Про виконавче провадження", відповідно до частини першої статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас, частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Такі висновки викладені і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15.

Окрім того, подібну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду також у постановах від 6 червня 2018 року в справі № 127/9870/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 161/8267/17, від 21 серпня 2019 року в справі № 381/2126/18, від 6 червня 2018 року в справі № 921/16/14-г/15, від 13 березня 2019 року в справі № 545/2246/15-ц, від 27 березня 2019 року в справі № 766/10137/17, від 3 квітня 2019 року в справах № 370/1034/15-ц та № 370/1288/15, від 12 червня 2019 року в справі № 370/1547/17, в ухвалі від 29 березня 2023 року у справі № 585/2436/21 та зроблено висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Підсумовуючи усе описане вище в правову молі висновків Великої Палати Верховного Суду (в даних правовідносинах) суд апеляційної інстанції виснує, що спір з приводу, зокрема, стягнення виконавчого збору, основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця.

Отже, провадження по скарзі Відповідача щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого підлягає закриттю згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення про що і прийнято місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає без змін оспорювану ухвалу суду першої інстанції.

Водночас, за таких обставин скарга Правонаступника Відповідача підлягає задоволенню частково (відповідно до встановленого вище в даній постанові).

При цьому апеляційна скарга Орану виконання є безпідставною та доводи наведені в ній спростовуються усім описаним вище.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорювану ухвалу без змін з огляду на її законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно-західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даної ухвали (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції покладаються на Орган виконання, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269-271, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26 березня 2024 року по справі №918/1165/23 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26 березня 2024 року по справі №918/1165/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №918/1165/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.