Ухвала

від 29.05.2024 по справі 922/3904/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

29 травня 2024 року м. Харків Справа № 922/3904/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,

представників сторін:

апелянта О.М. Зогаль (в режимі відеоконфеоренції);

позивача Р.М. Гупал;

першого відповідача не з`явився;

другого відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.946Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 (суддя В.І. Ольшанченко, повне рішення складено 11.03.2024) у справі №922/3904/23

за позовом ОСОБА_2 , м. Харків,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС ТРЕЙД КОМПАНІ", м. Харків,

2) Департаменту реєстрації Харківської міської ради, м. Харків,

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила: визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКС ТРЕЙД КОМПАНІ" з 11.08.2023 у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України; зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу: "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" відомостей про ОСОБА_2 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС ТРЕЙД КОМПАНІ"; стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 27000,00 грн, а також сплачений судовий збір у сумі 5368,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 у справі №922/3904/23 в позові відмовлено частково. Визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКС ТРЕЙД КОМПАНІ" у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 із займаної посади директора товариства за власним бажанням з дати набрання судовим рішенням законної сили. Зобов`язано Департамент реєстрації Харківської міської ради виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу: "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" відомості про ОСОБА_2 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС ТРЕЙД КОМПАНІ". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС ТРЕЙД КОМПАНІ" на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12700,00 грн.

05.04.2024, тобто після закінчення вказаного строку, ОСОБА_1 (який не є учасником даної справи) надіслав поштою до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду в даній справі впливає на його права і обов`язки як власника 50% Статутного капіталу ТОВ "ТЕКС ТРЕЙД КОМПАНІ", просить вищевказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розгляд позовних вимог ОСОБА_2 прямо впливає на права та обов`язки учасника та власника 50% Статутного капіталу ТОВ «ТЕКС ТРЕЙД КОМПАНІ» ОСОБА_1 , гарантований тому Конституцією України.

ТОВ «ТТК» самостійно не має змоги представляти інтереси Товариства в судовому засіданні, так як ОСОБА_2 -директор Товариства є зацікавленою особою з вирішення правовідносин, одночасно на неї покладено обов`язок забезпечення та організація діяльності Товариства, в тому числі і представництво інтересів Товариства в суді, тобто у ОСОБА_2 у даних правовідносинах наявний конфлікт інтересів.

Враховуючи що ОСОБА_1 є учасником Товариства, якому належить 50% Статутного капіталу, тобто його право власності у ТОВ «ТТК» становить 50% всього майна підприємства, апелянт вважає, що рішення Господарського суду Харківської області з вирішення позовних вимог ОСОБА_2 вплине на його права та обов`язки, в тому числі і на діяльність Товариства в майбутньому. Вважає, що з наведених підстав суд першої інстанції, враховуючи викладені у заяві обставини, зобов`язаний був залучити, ОСОБА_1 до участі у справі третьою особою на стороні Відповідача ТОВ «ТЕКС ТРЕЙД КОМПАНІ». На думку апелянта, суд першої інстанції допустив порушення ч,4 ст.50 ГПК України, рішення щодо залучення третьою особою, чи не залучення не прийняв, заявника про результат розгляду поданої заяви не повідомив.

Скаржник посилається на те, що діяльність ОСОБА_2 на посаді директора товариства не відповідала статутним повноваженням та обов`язкам директора що негативно позначилося на результатах діяльності Товариства, взаємостосунках із контрагентами, завдала йому, як учаснику Товариства, що володіє 50% Статутного капіталу матеріальних збитків та шкоди в особливо великому розмірі.

Також зазначає, що відповідач ТОВ «ТТК» самостійно не має змоги представляти інтереси Товариства в судовому засіданні, так як ОСОБА_2 - директор Товариства є зацікавленою особою з вирішення спірних правовідносин, одночасно на неї покладено обов`язок забезпечення та організація діяльності Товариства, в тому числі і представництво інтересів Товариства в суді, тобто у ОСОБА_2 у даних правовідносинах наявний конфлікт інтересів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024 у справі №922/3904/23 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя О.О. Крестьянінов, суддя О.В. Фоміна.

З метою перевірки обставин, які мають значення для подальшого руху апеляційної скарги, враховуючи, що апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 було витребувано у суду першої інстанції матеріали справи №922/3904/23, відкладено вирішення питань щодо подальшого руху апеляційної скарги до отримання Східним апеляційним господарським судом матеріалів справи.

16.04.2024 матеріали справи №922/3904/23 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 поновлено ОСОБА_1 строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 у справі №922/3904/23. Відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 у справі №922/3904/23. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "21" травня 2024 р. о 14:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104. Встановлено учасникам справи строк до 16.05.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024, у зв`язку з виходом у відставку судді ОСОБА_3 , визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Плахов О.В. суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 прийнято справу №922/3904/23 до провадження. Повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 у справі №922/3904/23 відбудеться "29" травня 2024 р. о 15:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі судових засідань №132.

13.05.2024 від представника ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6572), в якому він зазначає, чинним законодавством України та статутом ТОВ «ТТК» визначено участь учасників Товариства в його управлінні через діяльність Загальних зборів. Зазначене, на його думку, свідчить, що рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 у справі №922/3904/23 жодним чином не впливало та не впливає на права ОСОБА_1 , а стосувалося правовідносин, які склалися між ОСОБА_2 , як директором Товариства, та ТОВ «ТТК» в особі Загальних зборів, якими вона призначалася на посаду та які мали право її звільнити. Вважає рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 обґрунтованим та таким, що постановлене у відповідності до чинного законодавства. Зазначає, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 30.04.2024, укладеного між Позивачем та адвокатом, вартість наданих послуг представником Позивача в суді апеляційної інстанції становить 15000 грн (підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу, підготовка та подача інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях). Згідно акту наданих послуг від 10.05.2024 надано послуг на суму 15000 грн. Позивач зазначає, сума витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в апеляційній інстанції становить 15000 грн. та просить стягнути судові витрати з апелянта на користь позивача.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Олександра Миколайовича Зогаль надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№7333вх.1214 від 27.05.2024).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Олександра Миколайовича Зогаль про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судове засідання 29.05.2024 з`явились представники апелянта та позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні апелянта та представника позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття апеляційного провадження у справі, з огляду на таке.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що він є учасником Товариства, якому належить 50% Статутного капіталу, тобто його право власності у ТОВ «ТТК» становить 50% всього майна підприємства. Відтак, на його думку, рішення Господарського суду Харківської області з вирішення позовних вимог ОСОБА_2 вплине на його права та обов`язки, в тому числі і на діяльність Товариства в майбутньому.

Відтак, апелянт вважає, що суд першої інстанції у своєму рішенні вирішив питання про його права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та перевіривши матеріали справи, колегією суддів за результатами з`ясування наявності правового зв`язку між апелянтом та сторонами у даній справі, встановлено таке.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

У відповідності до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Законом встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності. Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України містить перелік суб`єктів, право на звернення яких до господарського суду є обмеженим. Це означає, що право на звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України.

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Верховним Судом у постанові від 11.07.2018 у справі №911/2635/17 викладено наступну правову позицію щодо розгляду апеляційної скарги, поданою особою, яка не брала участі у справі.

Так, Верховний суд вказав, що у відповідності до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Верховний Суд наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112, від 16.01.2020 у справі №925/1600/16, від 02.10.2020 №920/691/18.

Вищевказана правова позиція Верховного Суду враховується колегією суддів на виконання вимог частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та пункту 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яким унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, апелянт - ОСОБА_1 не був учасником справи під час її розгляду в суді першої інстанції.

Насамперед узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду порушує її право, як учасника ТОВ «ТЕКС ТРЕЙД КОМПАНІ», що володіє 50% Статутного капіталу Товариства, а діяльність ОСОБА_2 на посаді директора товариства не відповідала статутним повноваженням та обов`язкам директора, що негативно позначилося на результатах діяльності Товариства, взаємостосунках із контрагентами, завдала йому, як учаснику Товариства, що володіє 50% Статутного капіталу матеріальних збитків та шкоди в особливо великому розмірі.

За змістом статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку цих статей Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Колегія суддів наголошує, що за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, які не брала участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Позивач у цій справі був одноосібним виконавчим органом товариства (директором), який згідно з п. 6 статуту наділений правом вчиняти дії від імені товариства.

Відповідно до вказівок Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22, спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим та має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі №562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі №921/36/18, а також у постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22.

Дослідивши зміст оскаржуваного рішення, судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті останнього не вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких є апелянт ( ОСОБА_1 ), рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 у справі №922/3904/23 не містить жодних суджень про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника ОСОБА_1 .

Зокрема, резолютивна частина оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 у справі №922/3904/23 не містить жодних приписів щодо прав та обов`язків заявника апеляційної скарги.

Оскаржуваним рішенням суду від 07.02.2024 у даній справі вирішено спір щодо припинення трудових відносин позивачки ОСОБА_2 , як одноосібного виконавчого органу товариства (директору), з відповідачем - ТОВ "ТТК".

У даному спорі його учасниками є ТОВ "ТТК" та його директор ОСОБА_2 як позивач, що є орендодавцем. Відтак цей спір є спором про припинення трудових відносин директора з Товариством.

Тому, на переконання колегії суддів, учасник Товариства, не будучи учасником цих трудових правовідносин безпосередньо, помилково вважає обов`язковим своє залучення до участі у справі відповідно до ст. 50 ГПК України, оскільки рішення суду у спорі, що виник з трудових відносин, не може прямо вплинути на права та обов`язки ОСОБА_1 як учасника ТОВ "ТТК".

Логіка скаржника при обґрунтуванні порушення його прав є помилковими, оскільки, по-перше, права та обов`язки учасника ТОВ «ТЕКС ТРЕЙД КОМПАНІ» встановлюються його Статутом та Законом, по-друге, за такою логікою у будь-якому спорі за участю юридичних осіб - Товариств з обмеженою та Товариств з додатковою відповідальністю, слід залучати до участі у справі учасників Товариств, особливо тих, частка яких у статутному капіталі є значною.

Така позиція не узгоджується ані із вимогами ст. 50 ГПК України, ані з положеннями ч.1 ст. 254 ГПК України, що окреслюють умови апеляційного оскарження рішення суду особами, які не брали участі у справі, ані з сталою судовою практикою.

Відповідно до статті 96-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Згідно з підпунктом 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під час вирішення спору у даній справі судом першої інстанції встановлювався факт наявність підстав для припинення трудових відносин позивача ОСОБА_2 , як одноосібного виконавчого органу товариства (директору) з відповідачем - ТОВ "ТТК".

Відтак, судом першої інстанції не вирішувалось питання про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ОСОБА_1 .

Тобто питання про права та обов`язки ОСОБА_1 судом першої інстанції при ухваленні рішення у цій справі не вирішувалися.

З рішення суду, що оскаржується, не виникають будь-які права чи обов`язки ОСОБА_1 як суб`єкта в корпоративних відносинах та носія корпоративних прав, відповідні питання в судовому акті не вирішувались, а будь-які припущення та потенційні загрози впливу виконання рішення на майнові інтереси скаржника як учасника ТОВ "ТТК" не можуть братись до уваги.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване заявником рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 у справі №922/3904/23 безпосередньо прав та обов`язків ОСОБА_1 не стосується і питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи згаданим рішенням не вирішувалося.

Будь-яких інших доводів, які би свідчили, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням вирішив питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, апелянтом не наведено.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що скаржник не довів належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України факту порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 у справі №922/3904/23.

Відповідно до пункту 3 частин 1 та 2 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не вирішувалось питання щодо прав, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з апелянта на свою користь витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в апеляційній інстанції в сумі 15000,00 грн.

Розглянувши питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає про таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Враховуючи викладене, виходячи з системного аналізу наведених вище норм, колегія суддів апеляційного суду дійшов висновку, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої апеляційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття апеляційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання апеляційної скарги.

Подібний правовий висновок викладений у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, в якій дійшовши зазначеного висновку, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду про те, що у разі закриття касаційного провадження на підставі п.5 ч.1 ст. 296 ГПК України судові витрати відповідно до ст. ст. 126, 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають, оскільки за змістом цих норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження), викладеного у судових рішеннях від 23.02.2021 у справі №910/18421/19, від 08.06.2021 у справі №910/8103/16, від 06.07.2021 у справі №903/847/20, від 06.07.2021 у справі №911/713/20, від 27.07.2021 у справі №911/3504/20, від 25.08.2021 у справі №914/2243/20, від 21.09.2021 у справі №922/3789/20, від 30.09.2021 у справі №909/1411/13.

Також подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №357/380/20.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 30.04.2024, укладеного між Позивачем та адвокатом, вартість наданих послуг представником Позивача в суді апеляційної інстанції становить 15000 грн (підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу, підготовка та подача інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях).

Позивач, на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката та витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, надав копію договору про надання правничої допомоги від 30.04.2024, укладеного між ОСОБА_2 (клієнт) та ОСОБА_4 (адвокат), в п. 1.1 якого сторони визначили предмет договору.

У п. 4.9 зазначеного договору сторони узгодили, що ціна договору складає 15000,00 грн.

П. 4.10 - Сплата гонорару здійснюється після підписання договору.

Вказаний договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2024 (п. 5.1 договору).

Також, позивач, на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката надав копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Гупалом Р.М. серії ЛГ №000184 від 09.11.2018 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1184756 від 30.04.2024.

Згідно з актом наданих послуг від 10.05.2024, загальна вартість послуг на день складання акту становить 15000,00 грн. До відзиву надано також докази оплати за договором.

Гонорар адвоката у договорі про надання правової допомоги від 30.04.2024 встановлений сторонами у фіксованому розмірі.

Разом з тим, нормами ч. 5-6 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, у п. 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, Верховним Судом зазначено, що у ч.5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Висновки, аналогічні вищенаведеним, викладені також в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони, враховуючи наведені вище критерії.

Апеляційним судом береться до уваги те, що апеляційне провадження закрито, що є формою закінчення провадження у справі без прийняття рішення по суті.

Отже, за конкретних обставин у справі колегія суддів дійшла висновку про пропорційність та реальність витрат на професійну правову допомогу адвоката, які підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок апелянта, частково у сумі 7000 грн.

Керуючись ст.ст.129, 234, п. 3 ч. 1 ст. 264, Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2024 у справі №922/3904/23.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 7000,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 03.06.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко