Постанова

від 03.06.2024 по справі 905/1605/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року м. Харків Справа № 905/1605/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Стойка О.В.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області, Донецька область, Маріупольський район, смт. Сартана, (вх. №885 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2024 у справі №905/1605/23 (суддя Левшина Г.В., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту 18.03.2024)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум", м.Київ,

до відповідача: Виконавчого комітету Сартанської селищної ради, Донецька область, м.Маріуполь,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області, Донецька область, Маріупольський район, смт. Сартана,

про стягнення заборгованості в сумі 52989,62грн., з яких: основна заборгованість в сумі 39178,27грн., 3% річних в сумі 2147,82грн. та інфляційне збільшення в сумі 11663,53грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Сартанської селищної ради про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №360/07/21 від 17.07.2021 в сумі 52989,62грн., з яких: основна заборгованість в сумі 39178,27грн., 3% річних в сумі 2147,82грн. та інфляційні в сумі 11663,53грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем здійснювалось постачання електричної енергії відповідачу у грудні 2021 року, на підтвердження чого в додатках до позовної заяви додано акт №12 здачі приймання електричної енергії від 29.12.2021 за грудень 2021 на суму 34560,55 грн. у кількості 6,91222 кВт*год.

Поряд із цим, у зв`язку із отриманням збільшених обсягів фактичного споживання, між сторонами було підписано акт-коригування №10 до акту здачі приймання електричної енергії за грудень 2021 від 24.01.2022, за змістом останнього фактичний обсяг споживання за грудень 2021 склав 14,748 кВт*год на суму 73738,82грн.; збільшення обсягу електричної енергії, поставленої постачальником та спожитої позивачем, в результаті процесу коригування становить 7,836 кВт*год. на суму 39178,27 грн.

Як зазначав позивач, відповідачем було здійснено оплату за актом здачі -приймання електричної енергії від 29.12.2021 №12 за грудень 2021 року в сумі 34560,55грн., проте, заборгованість за актом-коригування №10 до акту здачі приймання електричної енергії за грудень 2021 року від 24.01.2022 в сумі 39178,27 грн. з боку відповідача залишилась не оплаченою, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.03.2024 у справі №905/1605/23 задоволено повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" до Виконавчого комітету Сартанської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області: стягнуто з Виконавчого комітету Сартанської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" основну заборгованість в сумі 39178,27грн., 3% річних в сумі 2147,82грн., інфляційні в сумі 11663,53грн., всього заборгованість в сумі 52989,62грн., судовий збір в сумі 2684,00грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 509, 626, 627, 628, Цивільного кодексу України, статей 174,275,276 Господарського кодексу України мотивовані тим, що факт постачання електричної енергії у спірний період на заявлену до стягнення суму підтверджений матеріалами справи, з огляду на що позивач має право на отримання як плати за поставлену електричну енергію, так і нарахованих за її несвоєчасну оплату процентів річних та інфляційних у заявлених до стягнення сумах.

Сартанська селищна військово-цивільна адміністрація Маріупольського району Донецької області з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2024 у справі №905/1605/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт наголошує на тому, що всі розрахунки за отриману електроенергію у грудні 2021 року, відповідачем було здійснено у відповідності до умов договору №360/07/21 від 17.07.2021, строк виконання якого сплинув 31.12.2021, отже вимога про сплату заборгованості за актом коригування №10 від 24.01.2022, на думку останнього, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2024 у справі №905/1605/23; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2024 у справі №905/1605/23 ухвалено розпочати з 05.04.2024 без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1605/23.

15.04.2024 матеріали справи №905/1605/23надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

16.04.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5385), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області, рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2024 у справі №905/1605/23 залишити без змін.

19.04.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу (вх.№5554), в якому просить суд стягнути з відповідача витрати понесені на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 11000,00грн.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 отримано позивачем 04.04.2024.

Клопотання від позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг", позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) згідно з Постановами №1007 від 18.09.2018 та №54 від 20.01.2021. Основним видом економічної діяльності позивача є торгівля електроенергією, код КВЕД 35.14.

У відповідності до вимог Закону України Про ринок електричної енергії АТ "ДТЕК Донецькі електромережі"виконує функції з розподілу електричної енергії на території Донецької області та є оператором системи розподілу.

Відповідно до статті 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України Про ринок електричної енергії, постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

В пункті 1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - Правила) затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.08.2018р. №312 (надалі Постанова №312) зазначено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Згідно з пунктами 4.12 та 4.13 розділу IV Правил, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з пунктом 10 Постанови № 312, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами пункту 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №311, обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Отже, у відповідності до встановлених норм чинного законодавства, оператор системи розподілу - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", адмініструє точки комерційного обліку електричної енергії, отримує від споживача або зчитує самостійно покази засобів комерційного обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії спожитої споживачем та надає цю інформацію постачальнику електричної енергії, на підставі чого Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" проводить розрахунки із споживачем (відповідачем) згідно з умовами договору.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" показів приладу обліку у відповідності до наведених вимог згідно з умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" (надалі - постачальник) та Виконавчим комітетом Сартанської селищної ради (надалі - споживач) було укладено договір №360/07/21 про постачання електричної енергії споживачу (надалі договір т.1 а.с.9-12) на умовах комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ "ЛТК Електрум" (додаток №3 до договору т.1 а.с.13), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Найменування предмета закупівлі Електрична енергія за кодом CPV за ДК 021:2015:09310000-5. Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (пункт 1.1 договору).

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період 2021року становить 108300 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи (пункт 1.2 договору).

Строк (термін) поставки товару: 2021 рік (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.3. договору, постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції постачальника, яка є додатком до цього договору.

Пунктами 4.3-4.5 договору сторони погодили, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках-розшифровках про оплату електричної енергії та актах приймання-передавання товарної продукції. Ціна електричної енергії за цим договором визначена відповідно до комерційної пропозиції постачальника з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 2.2. цього договору, та становить: 268945,00 грн., крім того ПДВ 53789,00 грн., всього з ПДВ 322734,00 грн. Ціна за 1кВ/год електричної енергії за цим договором становить дві гривні дев?яносто вісім копійок. Розрахунковим періодом за цим договором с 1 календарний місяць.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 робочих днів з моменту отримання споживачем рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії. або в строк, визначений у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем (пункт 4.7 договору).

Обсяг споживання товару по кожному об?єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 та інших нормативно-правових актів України (пункт 4.9 договору).

За змістом підпункту 6 пункту 5.1 договору, споживач маж право вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків-розшифровки та Актів прийняття-передавання товарної продукції і, у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою, вимагати організації та проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку.

За змістом пункту 12.1 цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Договір підписаний повноважними представниками сторін без зауважень та скріплений печатками.

Згідно пункту 1.1 Комерційної пропозиції постачальника (надалі комерційна пропозиція), яка є додатком №3 до договору, ціна (тариф за 1 квт/год) на електричну енергію складає 2,98 грн. з ПДВ.

Спосіб оплати: оплата вартості фактично спожитої електроенергії здійснюється споживачем протягом 10 робочих днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі електроенергії з урахуванням наявності фінансового ресурсу на Єдиному казначейському рахунку та за умови відсутності блокування рахунку органом Державної казначейської служби (пункт 3 комерційної пропозиції).

Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати: рахунок надається до десятого числа місяця, що є наступним за звітнім, оплата проводиться відповідно до умов договору (пункт 4 комерційної пропозиції).

Пунктом 5 комерційної пропозиції сторони погодили, що розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф відсутні.

Термін дії договору про постачання електричної енергії - 2021 рік (пункт 8 комерційної пропозиції).

Окрім того, сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору №360/07/21 від 15.07.2021, якими було внесено зміни, зокрема, до пунктів 1.1-1.2 договору.

Так, додатковою угодою №2 до договору №360/07/21 від 15.07.2021 (т.1 а.с.15), у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії " на добу наперед" (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП "Оператор ринку", сторони дійшли згоди:

1. Пункт 1.2 договору викласти в наступній редакції:

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період 2021 року становить 89898,05013927577 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи.

2. Пункт 1 додатку 3 до договору викласти в наступній редакції: ???

Ціна (тариф за 1 квт/год) на електричну енергію 3,59 грн. з ПДВ.

Всі інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують свої зобов`язання за ним.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що на виконання умов укладеного між сторонами договору здійснювалось постачання електричної енергії відповідачу у грудні 2021 року, що підтверджується доданим до позовної заяви актом здачі -приймання електричної енергії від 29.12.2021 №12 за грудень 2021 року на суму 34560,55 грн. у кількості 6,91222 кВт*год. (т.1 а.с.16).

Поряд із цим, у зв`язку із отриманням збільшених обсягів фактичного споживання, між сторонами було підписано акт-коригування №10 до акту здачі -приймання електричної енергії за грудень 2021 року від 24.01.2022 (т.1 а.с.17), за змістом якого фактичний обсяг споживання за грудень 2021 року склав 14,748 кВт*год на суму 73738,82грн.; збільшення обсягу електричної енергії, поставленої постачальником та спожитої позивачем, в результаті процесу коригування становить 7,836 кВт*год. на суму 39178,27грн.

Доказом збільшення обсягів фактичного споживання відповідачем електричної енергії є наявний в матеріалах справи витяг з реєстру фактичних обсягів електричної енергії за грудень 2021 року (т.1 а.с.18 на звороті) (данні, які були передані оператором системи розподілу - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі").

Як зазначав позивач, відповідачем було здійснено оплату за актом здачі -приймання електричної енергії від 29.12.2021 №12 за грудень 2021 року в сумі 34560,55грн., що підтверджується доданою до позовної заяви довідкою по рахунку позивача АТ "Ощадбанк" №100.40/0123-05/401 від 20.09.2023 (т.1 а.с.19).

Проте, заборгованість за актом-коригування №10 до акту здачі - приймання електричної енергії за грудень 2021 року від 24.01.2022 в сумі 39178,27грн. відповідачем сплачена не була, у зв`язку із чим, з метою досудового врегулювання позивачем було направлено претензією-вимогу №425 від 28.09.2023 про сплату основної суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат (т.1 а.с.20).

Оскільки відповіді на вказану претензію надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено суму наявної заборгованості, 07.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Сартанської селищної ради про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №360/07/21 від 17.07.2021 року в сумі 52989,62грн., з яких: основна заборгованість в сумі 39178,27грн., 3% річних в сумі 2147,82грн. та інфляційні в сумі 11663,53грн. (т.1 а.с.1-28).

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.03.2024 у даній справі позовні вимоги задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.116-120).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 714 Цивільного кодексу України.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" .

Відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Частинами першою та другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від №1007 від 18.09.2018 та №54 від 20.01.2021.

Відповідно до пункту 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (надалі - Правила), договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

За приписом пункту 3.1.1 Правил, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії" . Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника " останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку. Місцем провадження господарської діяльності електропостачальника є територія України, крім постачальників універсальної послуги та постачальників "останньої надії", для яких місцем провадження господарської діяльності є територія, визначена в умовах конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У межах території діяльності одного постачальника універсальних послуг або постачальника "останньої надії" не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг або постачальниками "останньої надії" відповідно. Електропостачальники мають інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За змістом пунктів 4.1, 4.2 Правил розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.

Пункт 4.12 Правил визначає, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем здійснювалось постачання електричної енергії відповідачу у грудні 2021 року, що підтверджується доданим до позовної заяви актом здачі - приймання електричної енергії від 29.12.2021 №12 за грудень 2021 року на суму 34560,55грн. в кількості 6,91222 кВт*год. (т.1 а.с.16).

Поряд із цим, у зв`язку із отриманням збільшених обсягів фактичного споживання, між сторонами було підписано акт-коригування №10 до акту здачі -приймання електричної енергії за грудень 2021 року від 24.01.2022 (т.1 а.с.17), за змістом якого фактичний обсяг споживання за грудень 2021 року склав 14,748 кВт*год на суму 73738,82 грн.; збільшення обсягу електричної енергії, поставленої постачальником та спожитої позивачем, в результаті процесу коригування становить 7,836 кВт*год. на суму 39178,27 грн.

Доказом збільшення обсягів фактичного споживання відповідачем електричної енергії є наявний в матеріалах справи витяг з реєстру фактичних обсягів електричної енергії за грудень 2021 року (т.1 а.с.18 на звороті) (данні, які були передані оператором системи розподілу - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі").

Як зазначав позивач, відповідачем було здійснено оплату за актом здачі -приймання електричної енергії від 29.12.2021 року №12 за грудень 2021 року в сумі 34560,55грн., що підтверджується доданою до позовної заяви довідкою по рахунку позивача АТ "Ощадбанк" №100.40/0123-05/401 від 20.09.2023 (т.1 а.с.19).

Проте, заборгованість за актом-коригування №10 до акту здачі - приймання електричної енергії за грудень 2021 року від 24.01.2022 в сумі 39178,27грн. відповідачем сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

За змістом пункту 38 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.

У відповідності до пункту 8 частини 1 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

За приписами пунктів 4.12., 4.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - Правила) затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.08.2018 №312 (надалі - Постанова) розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Крім того, згідно з пунктом 10 Постанови, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами пункту 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №311, обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальникомослуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

З аналізу вищевикладеного слідує, що розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" (позивач, постачальник) проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" показів приладу обліку у відповідності до наведених вимог згідно з умовами договору.

Більш того, визначення обсягу спожитої електричної енергії не відноситься до компетенції ТОВ "ЛТК Електрум", а відноситься до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 № 1470 (підпункт 2 пункту 2.3. розділу 2 Ліцензійних умов).

Таким чином, витяг з реєстру фактичних обсягів електричної енергії за грудень 2021 року (т.1 а.с.18 на звороті), (передані оператором системи розподілу - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі"), відповідно до якого позивачем було виставлено рахунки, свідчить про те, що ТОВ "ЛТК Електрум", як постачальник, виконало свої зобов`язання по договору належним чином та в повному обсязі щодо поставки електричної енергії споживачу (відповідачу) - Виконавчого комітету Сартанської селищної ради (14,748 кВт*год), який і було відображено позивачем в акті-коригування №10 до акту здачі приймання електричної енергії за грудень 2021 року від 24.01.2022.

Доказів на спростування факту споживання електричної енергії в грудні 2021 року в обсязі визначеному в рахунках, відповідачем (споживачем) ані під час розгляду справи місцевим господарським судом ані під час апеляційного перегляду надано не було, як і не було надано доказів постачання відповідачу в грудні 2021 року 14,748 кВт/год електроенергії іншою постачальною організацією ніж Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум".

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, пунктом 3 комерційної угоди сторонами було погоджено наступний спосіб оплати: оплата вартості фактично спожитої електроенергії здійснюється споживачем протягом 10 робочих днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі електроенергії з урахуванням наявності фінансового ресурсу на Єдиному казначейському рахунку та за умови відсутності блокування рахунку органом Державної казначейської служби.

Отже, враховуючи умови договору про постачання електричної енергії споживачу №360/07/21 від 17.07.2021 строк оплати спожитої електроенергії за грудень 2021 за актом-коригування №10 від 24.01.2022 є таким, що настав 07.02.2022 року.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта стосовно неможливості стягнення заборгованості за актом, підписаним у січні 2022 року з огляду на закінчення строку дії договору у грудні 2021 року, оскільки пунктом 12.1 договору сторони погодили чинність останнього в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Враховуючи, що у відповідності до приписів статті 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини щодо доведеності з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №360/07/21 від 17.07.2021 в сумі 39178,27грн. за грудень 2021 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних 11663,53 грн. та 3% річних у сумі 2147,82 грн., судова колегія зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.202. у справі № 902/417/18.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних наданий позивачем, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині та стягненні з відповідача на користь позивача інфляційних в розмірі 11663,53 грн. та 3% річних у сумі 2147,82грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час апеляційного перегляду даної справи позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 11000,00грн.

Як вказує ТОВ "ЛТК Електрум", у зв`язку із розглядом справи №905/1605/23 в суді апеляційної інстанції, ним були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11000,00грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Окрім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі " Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі " Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, однією з необхідних умов відшкодування судових витрат є встановлення такої обставини як їх фактичне понесення заявником.

Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, в якій зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судова колегія також зауважує, що судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" .

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" (надалі - клієнт) та адвокатським об`єднанням "АСТЕЕЛЕКС" як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи підтверджуються договором про надання правової (правничої) допомоги від 05.10.2022 №АП-10.22-34-01 (надалі договір т.1 а.с.50-51), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умова визначених цим договором та додатками до нього. Надання правничої допомоги здійснюється через адвокатів (партнерів АО "АСТЕЕЛЕКС"), зокрема, Позднякова Петра Вікторовича (пункт 1.1. договору).

Гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатком до цього договору (пункт 5.1. договору).

03.04.2024 позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" (надалі - клієнт) та адвокатським об`єднанням "АСТЕЕЛЕКС" було укладено додаток №13 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.10.2022 №АП-10.22-34-01 (т.1 а.с.207), відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про надання адвокатських послуг щодо підготовлення, подання відзиву на апеляційну скаргу та представництво інтересів клієнта в Східного апеляційному господарському суді у справі №905/1605/23 щодо апеляційної скарги Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області.

Розмір гонорару (вартість послуг) складає 11000,00грн.

У разі виникнення необхідності виїзду адвоката безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, Клієнт додатково оплачує 4000 гривень за кожне засідання в суді

Цей додаток є невід`ємною частиною Договору надання правничої (правової) допомоги № АП-10.22-34-01 від 05.10.2022 та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами

На виконання умов договору та додатку №13 до договору, Адвокатським об`єднанням "АСТЕЕЛЕКС" було виставлено позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" рахунок на оплату від 03.04.2024 №9 на загальну суму 11000,00грн. (т.1 а.с.208).

Зі змісту вказаного рахунку вбачається, що Адвокатським об`єднанням "АСТЕЕЛЕКС" було надано позивачу такі послуги:

-Складання відзиву та інших правових документів у справі №905/1605/23 на апеляційну скаргу Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області 6год. 9000,00грн.;

-Представництво інтересів в Східному апеляційному господарському суді (судові засідання) 1год. - 2000,00грн.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Судова колегія зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.(така позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №906/598/19, додатковій постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №915/324/20)

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено загальне правило розподілу судових витрат, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В контексті спірних правовідносин судова колегія також враховує, що у постановах від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20 та від 06.10.2022 у справі № 916/840/21, Верховний Суд вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Матеріали справи свідчать про те, що апелянт та відповідач не скористались можливістю надати заперечення щодо непропорційності заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, дослідивши матеріали, надані представником позивача на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовленого та поданого до суду позивачем процесуального документу, його значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, судова колегія дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу ТОВ "ЛТК Електрум" не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивачем було надано лише відзив на апеляційну скаргу, який містить всього три сторінки, перша з якого складається з реквізитів сторін та руху справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому позиція позивача на час розгляду апеляційної скарги Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області залишалася незмінною в порівнянні з позицією, викладеною у суді першої інстанції; підготовка адвоката до розгляду справи в апеляційному суді не потребувала значних затрат часу, зокрема, аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних витрат часу та зусиль, зокрема, щодо аналізу судової практики, не потребувало повторного аналізу правовідносин між ТОВ "ЛТК Електрум" та Виконавчим комітетом Сартанської селищної ради, які виникли на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №360/07/21 від 17.07.2021, а тому витрати часу на складання такого відзиву (6 годин) для досвідченого та кваліфікованого адвоката є неспівмірними зі складністю справи.

Крім того, судова колегія зауважує, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 було, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2024 у справі №905/1605/23; ухвалено розгляд апеляційної скарги Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2024 у справі №905/1605/23 розпочати з 05.04.2024 без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 отримано позивачем 04.04.2024.

Клопотання від позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Отже, за наведених обставин, з урахуванням відсутності доказів необхідності понесення такого виду правової допомоги як "Представництво інтересів в Східному апеляційному господарському суді в судовому засіданні", колегія суддів не вбачає правових підстав для затвердження відповідних витрат на суму 2000,00грн.

В контексті спірних правовідносин, судова колегія також враховує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, враховуючи складність справи, судова колегія дійшла висновку, що співмірні і розумні витрати ТОВ "ЛТК Електрум" на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, складають 5000,00грн.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2024 у справі №905/1605/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації Маріупольського району Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2024 у справі №905/1605/23 залишити без змін.

Стягнути з Виконавчого комітету Сартанської селищної ради (87592, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Челюскінців, буд.67-А, код ЄДРПОУ 35560827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" (03067, м.Київ, вул. Гарматна, буд. 8; код ЄДРПОУ 37780084) витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00грн.

Повний текст постанови складено 03.06.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Стойка