Ухвала

від 31.05.2024 по справі 903/1030/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

31 травня 2024 року Справа № 903/1030/23 Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,

за участю представників:

від заявника (боржника): Деркач Д.В. адвокат ( ордер серії АС №1076127 від 08.11.2023),

від стягувача: н/з,

в судовому засіданні взяла участь прокурор відділу Волинської обласної прокуратури Коломий О.О. (службове посвідчення №071846 від 01.03.2023),

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Труш Валентини Миколаївни

про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2024

у справі № 903/1030/23

за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради

до Фізичної особи-підприємця Труш Валентини Миколаївни

про стягнення 165777,21 грн.,,

в с т а н о в и в:

рішенням Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Фізичної особи-підприємця Труш Валентини Миколаївни про стягнення 165777,21 грн. задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Труш Валентини Миколаївни на користь Луцької міської ради 165777 грн. 21 коп. безпідставно збережених коштів; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Труш Валентини Миколаївни на користь Волинської обласної прокуратури 2684 грн., витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 у справі №903/1030/23 залишено без змін.

23.05.2024 через систему Електронний суд від Фізичної особи-підприємця Труш Валентини Миколаївни надійшла заява від 23.05.2024 , в якій заявник просить розстрочити заборгованість ФОП Труш Валентини Миколаївни до Луцької міської ради за рішенням Господарського суду Волинської області від 31 січня 2024 року у справі № 903/1030/23 та затвердити такий графік виконання судового рішення:

1. 23 червня 2024 - 13 814 грн. 77 коп.;

2. 23 липня 2024 - 13 814 грн. 77 коп.

3. 23 серпня 2024 - 13 814 грн. 77 коп.;

4. 23 вересня 2024 - 13 814 грн. 77 коп.;

5. 23 жовтня 2024 - 13 814 грн. 77 коп.;

6. 23 листопада 2024 - 13 814 грн. 77 коп.;

7. 23 грудня 2024 - 13 814 грн. 77 коп.;

8. 23 січня 2024 - 13 814 грн. 77 коп.;

9. 23 лютого 2025 - 13 814 грн. 77 коп.;

10. 23 березня 2025 - 13 814 грн. 77 коп.;

11. 23 квітня 2025 - 13 814 грн. 77 коп.;

12. 23 травня 2025 - 13 814 грн. 77 коп.

Разом 165 777 грн. 24 коп.

Ухвалою суду від 24.05.2024 заяву прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено в судове засідання на 31.05.2024.

31.05.2024 через систему «Електронний суд представник позивача подав заяву про розгляд заяви про розстрочку за його відсутності; у вирішенні заяви покладається на розсуд суду.

31.05.2024 від Волинської обласної прокуратори надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду.

31.05.2024 в судовому засіданні представник боржниці підтримав заяву про розстрочення судового рішення та просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні 31.05.2024 заперечила проти задоволення заяви про розстрочення судового рішення, просила у її задоволенні відмовити.

Заява Фізичної особи-підприємця Труш Валентини Миколаївни про розстрочку виконання рішення суду не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Тобто, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням п. 1 ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Частиною 3 ст. 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України.

Згідно з п. 7.1.2, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Крім цього, господарський суд також враховує можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все передбачає такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускає їх настання.

Таким чином, ухвала про розстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі, з огляду на подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом в часі.

Боржник просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 у справі №903/1030/23 на 12 місяців з наступним графіком сплати заборгованості в розмірі 165777,24 грн.: 1. 23 червня 2024 - 13 814 грн. 77 коп. 2. 23 липня 2024 - 13 814 грн. 77 коп. 3. 23 серпня 2024 - 13 814 грн. 77 коп. 4. 23 вересня 2024 - 13 814 грн. 77 коп. 5. 23 жовтня 2024 - 13 814 грн. 77 коп. 6. 23 листопада 2024 - 13 814 грн. 77 коп. 7. 23 грудня 2024 - 13 814 грн. 77 коп. 8. 23 січня 2024 - 13 814 грн. 77 коп. 9. 23 лютого 2025 - 13 814 грн. 77 коп. 10. 23 березня 2025 - 13 814 грн. 77 коп. 11. 23 квітня 2025 - 13 814 грн. 77 коп. 12. 23 травня 2025 - 13 814 грн. 77 коп.

На обгрунтування розстрочення боржник посилається на те, що сума позовних вимог для неї е є вагомою та становить 3 річних розміри орендної плати за землю та орієнтовно дорівнює сумі її чистого доходу від підприємницької діяльності за рік, що у випадку її стягнення одноразово стане значним тягарем, особливо, враховуючи війну в Україні та обмеженість доходів в цей час, що може призвести до неспівмірних витрат та призупинення підприємницької діяльності.

Боржниця зазначає, що наразі докладає всіх зусиль для погашення існуючої заборгованості перед Луцькою міською радою, повідомляє, що має намір повністю та добровільно погасити борг шляхом перерахування необхідної суми на користь Луцької міської ради, оскільки її діяльність завжди відповідала законодавству, завжди дотримувалась зобов`язань, взятих за договором оренди землі, про що свідчить відсутність заборгованості зі сплати орендної плати за землю час дії договору оренди землі.

ФОП Труш В.М. у заяві посилається на те, що через війну в Україні вона знаходиться у скрутному матеріальному становищу, на її банківському рахунку не достатньо грошових коштів (залишок коштів на рахунку становить на 23.05.2024 лише 2424,28 грн.), та відсутнє майно для виконання судового рішення. На підтвердження своїх доводів вона подала банківську виписку з підприємницького рахунку ФОП Труш В.М. Зазначає, що відповідно до виписки за період з 01.01.2024 по 23.05.2024 року становить лише 176405 грн. валового доходу, з якого чистий прибуток становить лише орієнтовно 15 % (26500 грн.). Основна сума коштів йде на забезпечення виплати заробітної плати найманим працівникам та поточного функціонування бізнесу. Накладення арештів на банківські рахунки та стягнення всієї суми передбаченої за рішенням суду призведе до повної зупинки здійснення господарської діяльності.

Боржниця зазначає, що хоче в добровільному порядку погасити заборгованість за рішенням суду і зберегти бізнес і робочі місця. Станом на сьогоднішній вона сплатила на користь Луцької окружної прокуратури 2684 грн., витрат пов`язаних з оплатою судового збору в межах виконавчого провадження №75083242.

Відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

Надані боржником до заяви про розстрочення виконання судового рішення документи не підтверджують виключних обставин, за яких ускладнюється або робиться неможливим виконання рішення суду, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки.

Відповідач не подала жодних належних доказів на підтвердження обставин скрутного фінансового становища чи ризику припинення господарської діяльності у зв`язку з одномоментним стягненням суми боргу у примусовому порядку.

Недостатність чи відсутність коштів юридичної особи чи фізичної особи-підприємця не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна розстрочити.

Надана боржницею до заяви банківська виписка за період з 01.01.2024 по 23.05.2024 не свідчить про неможливість виконання нею рішення суду у справі, а свідчить про рух коштів на рахунку клієнта за цей період, тобто відображає її поточну підприємницьку діяльність, що не є обставиною, з якою закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення.

Разом з цим, Фізична особа підприємець Труш В.М. не надала суду інформації про наявність рахунків у інших банківських установах та залишок коштів на них.

У заяві боржниця, яка є фізичною особою суб?єктом підприємницької діяльності, посилається на те, що вона несе витрати на утримання свого бізнесу та виплату заробітної плати найманим працівникам. Проте, такі витрати фізичної особи суб?єкта підприємницької діяльності це необхідні витрати, які спричинені здійсненням господарської діяльності. Разом з цим, у заяві не зазначено і до заяви не подано доказів на підтвердження таких витрат.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у розумінні ст. 42 ГК України здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Таким чином, незадовільний фінансовий стан боржника в результаті його господарської діяльності не є підставою для розстрочки виконання рішення.

Стверджуючи про намір добровільного погашення стягнутої судом заборгованості Фізична особа підприємець Труш В.М. не подала жодних доказів, які б ці наміри підтверджували

Рішення судом було прийнято 31.01.2024, проте доказів на підтвердження хоча б часткового погашення суми заборгованості до заяви, яка розглядається судом у травні 2024 року, не додано, рішення суду набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, але залишається відповідачем не виконаним.

Обов`язковою умовою надання розстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об`єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Боржник просить розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, однак, не обґрунтовує та не подає доказів на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із стягувачем в майбутньому, оскільки розстрочка виконання рішення повинна забезпечити його виконання у межах строку розстрочення, а не ухилення від його виконання на певний час.

Водночас суд, вирішуючи питання розстрочення виконання рішення, має приймати до уваги не тільки інтереси боржника, але й стягувача, дотримуватись при цьому балансу інтересів сторін та одночасно враховувати вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Рішенням суду від 31.01.2024 у справі №903/1030/23 встановлено, що відповідач у період, починаючи з 18.03.2019 і по 10.10.2021 користувався земельною ділянкою, на якій знаходиться будівля сервісного обслуговування легкових автомобілів, без укладеного договору оренди землі і не сплачував власнику земельної ділянки плати за користування нею, а тому задовольнив вимогу заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради та стягнув з Фізичної особи-підприємця Труш Валентини Миколаївни на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України 165777,21 грн. коштів, збережених без достатньої правової підстави, за рахунок іншої сторони.

Використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів призвело до ненадходження коштів до місцевого бюджету. Не сплачуючи за користування комунальним майном, відповідач порушив інтереси держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування, що спричинило звернення заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради з позовом до суду 29.09.2023.

Факт збройної агресії проти України вплинув на господарську діяльність, на фінансове становище не лише боржника. Всі підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, відтак стягувач, яким є Луцька міська рада, також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.

Окрім цього, рішення у вказаній справі ухвалено 31.01.2024, однак заявниця пропонує розстрочити виконання цього рішення з порушенням строку, визначеного ч. 5 ст. 331 ГПК України (на чотири місяці).

Таким чином, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також враховуючи те, що наведені боржником обставини для розстрочення виконання судового рішення не є тими виключними обставинами в розумінні статті 331 ГПК України, які є підставою для розстрочення, заява ФОП Труш В.М. до задоволення не підлягає.

Самі по собі обставини, на які посилається відповідач, не свідчать про неможливість виконання нею рішення суду про стягнення коштів без надання розстрочки.

Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в :

у задоволенні заяви фізичної особипідприємця Труш Валентини Миколаївни про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 у справі №903/1030/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 03.06.2024

Суддя І. О. Якушева