Рішення

від 27.05.2024 по справі 904/609/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024м. ДніпроСправа № 904/609/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального закладу культури "Міська бібліотека для дорослих" Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м. Кривий Ріг

про стягнення переплати в розмірі 125 747,55 грн. за договорами про закупівлю теплової енергії

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Кучерява С.О., довіреність № 11055/01 від 29.12.2023

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Комунальний заклад культури "Міська бібліотека для дорослих" Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення переплати в розмірі 125 747,55 грн. за договорами про закупівлю теплової енергії № 143 від 04.02.2019 та № 143 від 24.01.2020.

Ухвалою від 19.02.2024 позовну заяву судом залишено без руху.

26.02.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків. Додатково позивачем були уточнені позовні вимоги, за яким позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти за послуги з надання теплової енергії (переплати) в розмірі 125 747, 55 грн., які складаються з суми переплати в розмірі 22 208, 87грн. за договором № 143 про закупівлю послуг за державні кошти від 04.02.2019 та суми переплати в розмірі 103 538, 68 грн за договором № 143 про закупівлю теплової енергії від 24 січня 2020.

Ухвалою від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

06.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив.

18.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 15.04.2024 позовну заяву залишено без руху.

16.04.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 17.04.2024 продовжено розгляд справи. Здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 07.05.2024.

19.04.2024 від Відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено.

06.05.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява про відкладення справи та призначити судове засідання в режимі відеоконференції.

В судове засідання 07.05.2024 сторони своїх представників не направили, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином.

Ухвалою від 07.05.2024 клопотання Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 27.05.2024.

27.05.2024 позивач в судове засідання не з`явився, направив письмові пояснення по справі, а також просив судове засідання, призначене на 27.05.2024 провести без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Відповідач проти позову заперечив.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

27.05.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2019-2020 роках між позивачем та відповідачем укладені договори про закупівлю теплової енергії. На виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі № 54/50-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 904/2888/22, відповідачем здійснено перерахунки розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів "Бюджетні установи" та "Інші споживачі" за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року, у зв`язку зі зміною для АТ "Криворізька теплоцентраль" ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020. Згідно перерахунку переплата за послугу з постачання теплової енергії з грудня 2019 року по квітень 2020 року складає 125 747,55 грн, яка складається з: 22 208,87 грн. за договором № 143 від 04.02.2019 та 103 538,68 грн. за договором № 143 від 24.01.2020, яку і просить стягнути позивач.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач зазначив, що між Позивачем та Відповідачем укладено Договір на закупівлю тепловою енергії №143 від 15.01.2024.

Тож, між Позивачем та Відповідачем і на даний час існують договірні відносини про закупівлю теплової енергії.

Саме тому, у відповіді на вимогу Позивача про повернення грошових коштів за спожиту теплову енергію АТ «Криворізька теплоцентраль» у листі від 30.01.2024 №1276/30 повідомляла про можливість зарахування суми переплати в рахунок майбутніх платежів, починаючи з періодів від здійснення такого зарахування та пропонувала звернутися до неї із такою заявою.

Відтак, відповідач вважає, що позивач міг надати заяву про зарахування грошових коштів у розмірі 125 747,55 грн. в рахунок майбутніх платежів.

Окрім того, з початком опалювального сезону 2023/2024 на підставі Договору на закупівлю тепловою енергії №143 від 15.01.2024 року, Відповідачем подано теплоносій до приміщення Позивача. Отже, на думку Відповідача, зобов`язання виконуються належним чином.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, є бюджетною та неприбутковою організацією, згідно до статуту комунального закладу «Міська бібліотека для дорослих» Криворізької міської ради, який затверджений наказом управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради № 138ум від 20.09.2016 року, комунальний заклад створено рішенням Криворізької міської ради від 30.06.1999 № 224 на базі Централізованої бібліотечної системи для дорослих, заклад належить до системи Міністерства культури України, фінансування з міського бюджету міста Кривого Рогу виділяються кошти на забезпечення діяльності Позивача, виконавчий комітет Криворізької міської ради здійснює постійний фінансовий контроль за використанням бюджетних коштів, вказані обставини підтверджуються Наказом виконкому Криворізької міської ради Управління Культури від 19 лютого 2019 року «Про заходи щодо організації виконання в 2019 році міського бюджету, внутрішнього контролю та ефективного й раціонального використання бюджетних коштів» та Наказом виконкому Криворізької міської ради Управління Культури від 21 лютого 2020 «Про заходи щодо організації виконання в 2020 році міського бюджету, внутрішнього контролю та ефективного й раціонального використання бюджетних коштів».

Позивач зазначив, що здійснював оплату послуг відповідача з коштів загального та спеціального фонду кошторису, затвердженого Управлінням культури виконкому Криворізької міської ради.

Позивач вважає, що Відповідач повинен здійснити повернення переплати за теплову енергію за договором на рахунок загального та спеціального фонду кошторису Позивача і ніяким чином вона не може бути зарахована в рахунок майбутніх платежів.

Позивач наполягає, що Відповідач ухиляється від повернення надмірно сплачених коштів та пропонує провести зарахування коштів, які рахуються як переплата за теплову енергію в рахунок майбутніх платежів, посилаючись у своїх листах на те, що у разі повернення коштів за вказаними договорами, АТ «Криворізька теплоцентраль» необхідно буде провести розрахунок коригування податкових накладних, що призведе до відхилення його Державною податковою службою через порушення вимог ст. 102 ПК України та п. 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджених постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача сум переплати за послуги надання теплової енергії відповідно до договорів № 143 від 04.02.2019 та № 143 від 24.01.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, 04 лютого 2019 року між Комунальним закладом культури «Міська бібліотека для дорослих» Криворізької міської ради (Замовник) та Акціонерним товариством «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» (учасник) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 143, згідно п. 1.1. якого учасник зобов`язується з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року надати Замовнику послуги, зазначені в п. 1.2. Договору, а Замовник прийняти і оплатити такі послуги по встановленим тарифам в строки, передбачені цим договором.

Найменування послуг: ДК 021:2015:09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Кількість 399 Гкал. (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.5. договору, Учасник відпускає Замовнику теплову енергію у відповідності з установленим планом теплоспоживання на січень грудень 2019 року, на об`єкти, визначені в дислокації.

Згідно п. 3.1. договору, ціна договору становить 545 680,00 грн, у тому числі ПДВ 90 946,67 грн. На момент укладання Договору ціна складає 1 367,62 гривень за 1 Гкал з ПДВ.

Пунктом. 3.2. договору встановлено, що ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

Оплата товару за теплову енергію здійснюється Замовником виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 14-го числа місця наступного за місяцем споживання теплової енергії. (п. 4.1. договору).

Замовник здійснює переплату послуг в грошовій формі згідно з виставленими рахунками по мірі фінансування. (п. 4.2. договору)

Згідно п. 6.1.3 договору Замовник має право на відшкодування згідно із законодавством України та укладеного договору завданих йому збитків.

Відповідно до п. 9.2.договору у разі неможливості досягти згоди Сторони мають право звернутися до суду для вирішення спірного питання.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання 04.02.2019 і діє до 31 грудня 2019 року.(п. 10.1. договору).

До договору сторонами було укладено та підписано додаток № 1 Обсяги та порядок постачання теплової енергії Замовнику, додаток № 2 Умови припинення постачання теплової енергії, додаток № 3 - Дислокація об`єктів КЗК «Міська бібліотека для дорослих» КМР та звіт про результати проведення процедури закупівлі UA 2019-01-16-00870-с від 05 лютого 2019 року.

05 лютого 2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору закупівлі послуг за державні кошти № 143 від 04.02.2019.

13 лютого 2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1/1 до договору закупівлі послуг за державні кошти № 143 від 04.02.2019 року було внесено зміни щодо тарифів на теплову енергію у розмірі:

- 1490, 851 гривень за 1 Гкал без ПДВ

- 1789, 021 гривень за 1 Гкал з ПДВ

Інші умови договору залишились без змін.

На виконання умов даного договору, між сторонами було підписано наступні акти приймання-передачі робіт (надання послуг):

- Акт № 118 від 31 січня 2019 року - Теплова енергія для бюджету за січень 2019 року 99 847,36 грн; сума ПДВ 19 969,47 грн; загальна сума - 119 816,83 грн;

- Акт № 5989 від 11 лютого 2019 року - Теплова енергія для бюджету за січень 2019 року 70 557,59 грн; сума ПДВ 14 111,52 грн; загальна сума - 84 669,11 грн;

- Акт № 1171 від 28 лютого 2019 року - Теплова енергія для бюджету за лютий 2019 року 110 460,13 грн; сума ПДВ 22 092,02 грн; загальна сума - 132 552,15 грн;

- Акт № 3448 від 31 березня 2019 року - Теплова енергія для бюджету за березень 2019 року 115 004,17 грн; сума ПДВ 23 000,83 грн; загальна сума - 138 005,00 грн;

- Акт № 4449 від 17 квітня 2019 року - Теплова енергія для бюджету за квітень 2019 року 55 385, 08 грн; сума ПДВ 11 077, 02 грн; загальна сума 66 462, 10 грн;

- Акт № 5886 від 31 жовтня 2019 року - Теплова енергія для бюджету за жовтень 2019 року 3473,68 грн; сума ПДВ 694,74 грн; загальна сума - 4 168,42 грн;

- Акт № 6588 від 17 грудня 2019 року - Теплова енергія для бюджету за листопад 2019 року 46 887,23 грн; сума ПДВ 9 377,45 грн; загальна сума - 56 264,68 грн;

- Акт № 6301 від 18 грудня 2019 року - Теплова енергія для бюджету за грудень 2019 року 55 608,71 грн; сума ПДВ 11 121,74 грн; загальна сума - 66 730,45 грн;

На підставі підписаних актів приймання-передачі робіт було надано рахунки фактури на проведення оплат:

- Рахунок на оплату № 118 від 31 січня 2019 року;

- Рахунок на оплату № 5989 від 11 лютого 2019 року;

- Рахунок на оплату № 1171 від 28 лютого 2019 року;

- Рахунок на оплату № 2338 від 31 березня 2019 року;

- Рахунок на оплату № 3341 від 17 квітня 2019 року;

- Рахунок на оплату № 4617 від 31 жовтня 2019 року;

- Рахунок на оплату № 5227 від 17 грудня 2019 року;

- Рахунок на оплату № 6301 від 18 грудня 2019 року.

24 січня 2020 року між між Комунальним закладом культури «Міська бібліотека для дорослих» Криворізької міської ради (Замовник) та Акціонерним товариством «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» (учасник) було укладено договір про закупівлю теплової енергії № 143, відповідно до п 1.1. якого Учасник зобов`язується з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року надати Замовнику Товар, зазначені в п. 1.2. Договору, а Замовник прийняти і оплатити одержану теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені цим договором.

Згідно п. 1.2. договору найменування товару: ДК 021:2015:09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція.

Кількість 442 Гкал (п. 1.3. договору).

Пунктом. 1.5. договору встановлено, що Учасник відпускає Замовнику теплову енергію у відповідності з установленим планом теплоспоживання на 2020 рік , на об`єкти визначені в дислокації.

Ціна договору становить 790 747,00 грн., у тому числі ПДВ 131 791,17 грн. На момент укладання договору ціна за 1 Гкал складає 1 789,021 гривень з урахуванням ПДВ. (п. 3.1. договору)

Згідно п. 3.2. договору, ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін у випадках передбачених частиною 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата товару за теплову енергію здійснюється замовником виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 14-го числа місця наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Строк (термін) постачання теплової енергії з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року.(п. 5.1. договору).

Згідно п. 9.2. договору у разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутися до суду для вирішення спірного питання.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання 24 січня 2020 року і діє до 31 грудня 2020 року. (п. 10.1. договору).

16 вересня 2020 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 143 від 24 січня 2020 року, якою сторони домовилися змінити п. 3.1. Договору та вказати, що ціна договору становить 434 839, 21 грн., ПДВ 72 473,20 грн.

На виконання умов даного договору, між сторонами було підписано наступні акти приймання-передачі теплової енергії (надання послуг), а саме:

- Акт № 78 від 31 січня 2020 року - Теплова енергія для бюджету за січень 2020 року 130 166,11 грн.; сума ПДВ 26 033,22 грн.; загальна сума - 156 199,33 грн.;

- Акт № 7751 від 13 лютого 2020 року - Теплова енергія для бюджету за січень 2020 року 28 669,04 грн.; сума ПДВ 5 733,81 грн.; загальна сума - 34 402,85 грн.;

- Акт № 1159 від 29 лютого 2020 року - Теплова енергія для бюджету за лютий 2020 року 77 568,93 грн.; сума ПДВ 15 513,79 грн.; загальна сума - 93 082,72 грн.;

- Акт № 2246 від 31 березня 2020 року - Теплова енергія для бюджету за березень 2020 року 69 264,89 грн.; сума ПДВ 13 852,98 грн.; загальна сума - 83 117,87 грн.;

- Акт № 3251 від 30 квітня 2020 року - Теплова енергія для бюджету за квітень 2020 року 56 697,03 грн.; сума ПДВ 11 339,41 грн.; загальна сума - 68 036,44 грн.;

- Акт № 6114 від 21 грудня 2020 року - Теплова енергія для бюджету за грудень 2020 року 70 760,50 грн.; сума ПДВ 14 152,10 грн.; загальна сума - 84 912,60 грн.;

На підставі підписаних актів приймання-передачі теплової енергії (надання послуг) було надано рахунки фактури на проведення оплат:

- Рахунок на оплату № 150 від 31 січня 2020 року;

- Рахунок на оплату № 6301 від 13 лютого 2020 року;

- Рахунок на оплату № 1295 від 29 лютого 2020 року;

- Рахунок на оплату № 2419 від 31 березня 2020 року;

- Рахунок на оплату № 3425 від 30 квітня 2020 року;

- Рахунок на оплату № 4773 від 21 жовтня 2020 року.

В червні 2023 року Відповідач направив на адресу Позивача листа, в якому повідомив про те, що, на виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16 серпня 2022 року по справі № 54/20-21 з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 по справі № 904/2888/22, було проведено перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів «Бюджетні установи» та «Інші споживачі» за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року.

Позивач зазначає, що за договором № 143 від 24 січня 2020 року сума перерахунку склала 103 538,68 грн. з урахуванням ПДВ; за договором № 143 від 16 грудня 2019 року сума перерахунку склала 22 208,87 грн. з урахуванням ПДВ.

Позивач 03 липня 2023 року направив листа до Відповідача за номером № 72-б з проханням перерахувати на поточний розрахунковий рахунок надлишкові сплачені кошти в сумі 125 747,55 грн.

У відповідь на лист, Відповідач направив листа від 28 липня 2023 року № 5979/30, яким визнав необхідність проведення розрахунків, але через низьку фінансову дисципліну, вказав про те, що, проведення повернення коштів буде здійснено в майбутньому на поточний договір.

Не погодившись з пропозицією Відповідача, Позивач знову звернувся до Відповідача, листом від 03 жовтня 2023 року № 99/01-11, в якому зазначив, що зарахуванням коштів на поточний договір не передбачено ані договором, ані законодавством.

В свою чергу, відповідач на лист позивача від 03 жовтня 2023 року направив листа від 06.11.2023 року № 8568/30, яким зазначив, що станом на 06.11.2023 року за Договорами обліковується переплата:

- № 143 від 16.12.2019 в сумі 22 208, 87 грн.

- № 143 від 24.01.2020 в сумі 103 538, 68 грн.

Загальна сума переплати становить 125 747,55 гривень, яку відповідач запропонував зарахувати як переплату за теплову енергію в рахунок майбутніх платежів, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення такого зарахування.

15 січня 2024 року позивач в черговий раз звернувся до відповідача з заявою про перерахування надмірно сплачених коштів за теплову енергію на рахунок закладу, що утворилась за Договорами № 143 від 04.02.2019 та № 143 від 24.01.2020 в загальному розмірі 125 747,55 грн., чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи, що вищезазначені договори припинили свою дію, а перераховані позивачем грошові кошти в якості переплати за постачання теплової енергії не повернуті, останній звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.

Згідно статті 19 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Позивач свої зобов`язання з оплати вартості послуг за Договорами про постачання теплової енергії виконав у повному обсязі.

Факт завищення відповідачем фактичних витрат на теплову енергію підтверджується рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі № 54/20-21 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 904/2888/22.

Наявність переплати за цими договорами складає 125 747, 55 грн., підтверджена матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до пункту 49 Правил користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, різниця в нарахуваннях (від`ємне значення) спрямовується в оплату майбутніх платежів, крім випадку припинення дії договору із споживачем.

Строк дії договорів № 143 про закупівлю послуг за державні кошти від 04.02.2019, № 143 про закупівлю теплової енергії від 24 січня 2020 закінчився.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

При цьому, норма частини другої статті 530 ЦК України, на яку посилається позивач, до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується (п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).

У даній справі встановлено, що строк дії договорів № 143 про закупівлю послуг за державні кошти від 04.02.2019, № 143 про закупівлю теплової енергії від 24 січня 2020 закінчився, а грошові кошти перераховані позивачем на користь відповідача поза межами договірних відносин та були безпідставно отримані відповідачем, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок їх повернути згідно з нормами статті 1212 ЦК України.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Станом на дату звернення з позовом до суду грошові кошти не повернуто позивачу.

Як було зазначено вище, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.

Отже, строк виконання зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 22 208, 87грн. за договором № 143 про закупівлю послуг за державні кошти від 04.02.2019 та в сумі 103 538, 68 грн за договором № 143 про закупівлю теплової енергії від 24 січня 2020 є таким, що настав.

Доказів повернення зайво сплачених коштів відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з Достатність доказів на нову Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування вірогідність доказів.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Аналогічний підхід до стандарту доказування вірогідність доказів висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Посилання відповідача на укладення договору купівлі-продажу теплової енергії № 143 від 15.01.2024 господарським судом до уваги не примаються, оскільки умовами вказаного договору сторони не визначили порядок зарахування спірної суми в рахунок майбутніх платежів. Доказів самостійного зарахування спірної суми в рахунок платежів за договором № 143 від 15.01.2024 відповідачем до суду не надано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення переплати в розмірі 22 208, 87грн. за договором № 143 про закупівлю послуг за державні кошти від 04.02.2019 та суми переплати в розмірі 103 538, 68 грн за договором № 143 про закупівлю теплової енергії від 24 січня 2020 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру (125 747,55грн.), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40грн. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028,00грн., про що свідчить платіжна інструкція №1 від 08.02.2024 на суму 3 028,00 грн.

Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 605,60грн.

Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

В іншій частині витрати зі сплаті судового збору судом покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального закладу культури "Міська бібліотека для дорослих" Криворізької міської ради до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" про стягнення переплати в розмірі 125 747,55 грн. за договорами про закупівлю теплової енергії - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) на користь Комунального закладу культури "Міська бібліотека для дорослих" Криворізької міської ради (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, буд. 27а; ідентифікаційний код 25725715) суму переплати в розмірі 22 208,87 грн. за договором № 143 від 04.02.2019 про закупівлю послуг за державні кошти, суму переплати в розмірі 103 538,68 грн. за договором №143 від 24 січня 2020 року про закупівлю теплової енергії, 2 422,40 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко