Рішення

від 16.04.2024 по справі 910/18794/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2024Справа № 910/18794/23

За позовом Фізичної особи-підприємця Дудікової Лариси Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Е і М Красива земля»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо»

про стягнення 1.177.493,95 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Горобець Д.Г., ордер серії АВ № 1050502 від 24.05.2023

від відповідача не з`явився

від третьої особи не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

08.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Дудікової Лариси Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Е і М Красива земля» про стягнення 1.177.493,95 грн, з яких 745.297,05 грн матеріальної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 138.600,00 грн додаткових витрат та упущеної вигоди в розмірі 293.600,90 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.05.2023 о 14:38 год. по а/ш М-15 Одеса-Рені, 292 км трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MAN TGX 18.440, державний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля MAN TGX 18.440, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 25.07.2023 Ренінський районний суд Одеської області виніс постанову у справі № 510/857/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 Автомобіль MAN TGX 18.440, державний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ТОВ «ОТП Лізинг», був переданий у лізинг відповідачу та на момент ДТП був забезпечений за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/6375520 у ПрАТ «СК «Вусо». Позивач внаслідок звернення до ПрАТ «СК «Вусо» отримала страхове відшкодування у сумі 160.000,00 грн. Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_2 на дату ДТП працював у відповідача, тому різницю між фактичним розміром завданої шкоди і виплаченою сумою страхового відшкодування на підставі ст. 1172 Цивільного кодексу України має відшкодувати відповідач. Відповідно до висновку експерта № 133Е-09/2023 від 26.09.2023 вартість матеріального збитку (шкоди), нанесено власнику автомобіля MAN TGX 18.440, державний номер НОМЕР_1 складає 1.182.781,07 грн та відновлювальний ремонт не доцільний з економічної точки зору. Згідно висновку № 143Е-1/2023 від 18.10.2023 залишкова вартість зазначеного автомобіля після ДТП становить 277.484,02 грн. Отже, різниця між вартістю автомобіля до та після автомобіля становить 905.297,05 грн, а тому за вирахуванням виплаченого відшкодування в сумі 160.000,00 грн розмір матеріальної шкоди, яку має сплатити відповідач складає 745.297,05 грн. Також позивач вважає, що відповідач має відшкодувати понесені нею внаслідок ДТП витрати (послуги автокрану, послуги евакуатора, послуги експерта) в загальному розмірі 138.600,00 грн. Також позивачу внаслідок пошкодження автомобіля завдано збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) від передачі автомобіля у користування для здійснення перевезень, яка складає 293.600,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18794/23 від 15.12.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

21.12.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/18794/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.01.2024.

Даною ухвалою суду було встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі суду відзиву на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.12.2023 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 27.12.2023 о 14:24 год. що підтверджується наявним у справі відповідним повідомленням про доставку електронного листа, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 11.01.2024 включно.

03.01.2024 від представника позивача - адвоката Горобець Д.Г. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях, які будуть призначені у справі № 910/18794/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

08.01.2024 від представника відповідача - адвоката Ковалевської Д.С. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника.

08.01.2024 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву представника відповідача про вступ її у справі як представника.

09.01.2024 від представника відповідача - адвоката Ковалевської Д.С. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18794/23 від 09.01.2024 заяву представника Фізичної особи-підприємця Дудікової Лариси Володимирівни - адвоката Горобець Д.Г. про участь у засіданнях суду при розгляді справи № 910/18794/23 в режимі відеоконференції поза межами суду задоволено.

11.01.2024 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про продовження строку для подачі відзиву та надання доступу до електронної справи в підсистемі «Електронний суд».

12.01.2024 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву відповідача про продовження строку для подачі відзиву.

15.01.2024 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло два відзиви на позовну заяву, відповідно до яких відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що належним відповідачем у справі має бути ПрАТ «СК «Вусо»; ОСОБА_2 під час вчинення ДТП 11.05.2023 не виконував трудові обов`язки, а керував автомобілем для особистих потреб; розрахунок матеріального збитку, а сам вартості автомобіля до ДТП та після ДТП містить суттєві порушення; невірно визначено коефіцієнт регіону під час встановлення ринкової вартості автомобіля до ДТП; невірно визначено вартість автомобіля після ДТП; додаткові витрати за послуги автокрану та евакуатора підлягають відшкодуванню ПрАТ «СК «Вусо», а за послуги складання висновків не підлягають компенсації; вважає, що позивачем не доведено упущену вигоду.

16.01.2024 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надіслання відзиву позивачу.

19.01.2024 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

19.01.2024 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо».

19.01.2024 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

23.01.2024 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.01.2024.

26.01.2024 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки пошкоджений автомобіль належить позивачу на праві власності як фізичній особі і на думку відповідача позивачем не подано доказів, що позивачем в день ДТП здійснювались послуги з перевезення вантажу, тобто не підтверджено що матеріальний збиток власнику автомобіля завданий під час здійснення господарської діяльності, тому спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

26.01.2024 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про долучення доказів.

29.01.2024 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

30.01.2024 у підготовчому засіданні представником відповідача заявлено усне клопотання про залишення без розгляду поданого відповідачем клопотання про повернення позовної заяви.

30.01.2024 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06.02.2024.

06.02.2024 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.

06.02.2024 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.02.2024.

12.02.2024 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення до справи додаткових доказів.

13.02.2024 у підготовчому засіданні відповідачем заявлено подане ним раніше клопотання про залучення до участі справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо».

13.02.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати про відмову в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, з огляду на його необґрунтованість, оскільки наявними у справі матеріалами підтверджується, що пошкоджений автомобіль за своїми характеристиками є вантажоперевізним, під час ДТП ним керував водій ОСОБА_1 , який згідно наказу № 1-к від 02.01.2019 є працівником позивача та автомобіль під час скоєння ДТП використовувався позивачем у своїй господарській діяльності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18794/23 від 13.02.2024 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо» та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 05.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18794/23 від 13.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/18794/23 на 30 (тридцять) днів.

14.02.2024 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, оскільки на думку відповідача подані позивачем висновки експертів є неналежними доказами, у відповідача відсутній доступ до предмету дослідження, не має фотографій транспортного засобу після ДТП, що унеможливило отримання висновку експерта на замовлення відповідача, а для встановлення дійсного розміру завданих збитків власнику пошкодженого автомобіля необхідні спеціальні знання.

23.02.2024 від представника третьої особи через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника.

01.03.2024 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.

01.03.2024 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення по справі.

04.03.2024 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання (доповнене) про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

05.03.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи з огляду на його необґрунтованість, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач був присутнім 14.06.2023 під час огляду пошкодженого автомобіля, а отже мав можливість здійснити фото або відео фіксацію пошкоджень; не доведено належними засобами, що подані позивачем висновки є недопустимими доказами, оскільки у обох висновках судовий експерт зазначив, що він обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384 та ст. 385 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18794/23 від 05.03.2024 в задоволенні заяви відповідача про продовження строку для подачі відзиву відмовлено; продовжено відповідачу строк для подачі відзиву до 12.01.2024 включно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18794/23 від 05.03.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/18794/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2024.

25.03.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

26.03.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання, в якому просить у разі задоволення позовних вимог стягнути з відповідача судові витрати, остаточний розмір яких буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач та третя особа в судове засідання 26.03.2024 не з`явилися.

26.03.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.04.2024.

01.04.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява в якій викладено промову відповідача в судових дебатах.

Позивач в судовому засіданні 02.04.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач та третя особа в судове засідання 02.04.2024 не з`явилися.

02.04.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.04.2024.

04.04.2024 від представника відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло повідомлення про сплату судового збору та надання доступу до запису судового засідання за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

04.04.2024 від представника позивача - адвоката Горобець Д.Г. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні 16.04.2024 у справі № 910/18794/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідач та третя особа в судове засідання 16.04.2024 не з`явилися.

В судовому засіданні 16.04.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Дудіковій Ларисі Володимирівні на праві власності належить автомобіль MAN TGX 18.440, VIN-номер НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_4 від 01.2021.

11.05.2023 о 14.38 год., по а/ш М-15 Одеса-Рені, 292 км., водій гр. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_5 , не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого не впорався із керуванням та допустив зіткнення із припаркованим на узбіччі шляху автомобілем марки MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

11.05.2023 за фактом виявленого правопорушення на ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 123988 за ст. 124 КпАП України, який було направлено до Ренійського районного суду Одеської області для розгляду, з якого вбачається, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння згідно показів алкотестеру «Драгер» від 11.05.2023 мав результат 2,08 проміле.

25.07.2023 Ренійський районний суд Одеської області, розглянувши матеріали, що надійшли від ВП 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, виніс постанову у справі № 510/857/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , якою визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Дане рішення набрало законної сили 11.08.2023.

Постановою Ренійський районний суд Одеської області від 31.05.2023 у справі № 510/857/23 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 . Дудікову Ларису Володимирівну визнано потерпілою.

Автомобіль MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_6 , яким керував ОСОБА_2 , належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» та був переданий у лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю «Е І М Красива Земля».

З матеріалів справи вбачається, що цивільна відповідальність транспортного засобу марки MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_6 , яким спричинено ДТП, застрахована у Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Вусо» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/6375520.

Відповідно до умов договору (полісу) № АР/6375520 страховик зобов`язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю, здоров`ю та майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Строк дії полісу № АР/6375520 з 08.03.2023 до 07.03.2024; ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 160.000,00 грн та розмір франшиза становить - нуль грн.

15.05.2023 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Вусо» із заявою про страхове відшкодування за полісом № АР/6375520.

02.06.2023 ПрАТ «СК «Вусо» на користь Дудікової Лариси Володимирівни відповідно до полісу № АР/6375520 виплачено страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності в розмірі 160.000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 23417 від 02.06.2023 та довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 14.11.2023.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 11.08.2023, в якій просив відшкодувати завдані позивачу внаслідок ДТП збитки в розмірі 1.122.866,41 грн.

У відповіді позивачу ТОВ «Е і М Красива земля» зазначив, що 08.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Е і М Красива земля» було укладено протокол лізингу № 2-Е2 до Рамкового договору фінансового лізингу № 3-Е2 до Рамкового договору фінансового лізингу № 13260-FL.

Зазначений Рамковий договір фінансового лізингу № 13260-FLпередбачає передачу майна у лізинг відповідно до Протоколів Лізингу. Відповідно до Протоколу Лізингу № 2-Е2 від 08.02.2023, об`єктом Лізингу є Тягач сідельний MAN TGX 18.440 4х2 BL SA 3 (три) одиниці (зокрема MAN TGX 18.440 д.н.з. НОМЕР_5 ).

Розділ 4 Протоколу Лізингу № 2-Е2 до Рамкового договору фінансового лізингу № 13260-FL передбачає умови страхування. Згідно з п. 4.1.2. Протокол Лізингу містить інформацію стосовно надання всіх типів страхування Об`єкту лізингу і розмір особистої відповідальності Лізингоодержувача, що застосовується до Лізингоодержувача. Страхування здійснюється виключно Лізингодавцем. Відповідно до п. 4.1.3. Лізингодавець гарантує, що на дату надання Об`єкт Лізингу застрахований по всіх видах страхування.

Таким чином, на момент ДТП автомобіль MAN TGX 18.440 д.н.з. НОМЕР_5 був забезпечений за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР6375520 у Страховика - ПрАТ «СК «Вусо».

Також, відповідно до п. 4.4 Протоколу передбачено добровільне страхування відповідальності перед третіми особами водія транспортного засобу MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_6 на суму - 1.000.000,00 грн, що передбачає покриття завданих пошкоджень третім особам.

З огляду на викладене, відповідач просив позивача звертатися з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Вусо».

Також з матеріалів справи вбачається, що 11.04.2017 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Вусо» (страховик) та ТОВ «ОТП Лізинг» (страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту та страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 3439055-02-10-00 від 11.04.2017, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом, зокрема марки MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_6 , а також з відшкодуванням нанесеної застрахованим ТЗ шкоди життю, здоров`ю або майну третіх осіб; страхова сума 1.000.000,00 грн, франшиза 0,00 грн.

15.09.2023 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Вусо» із заявою про страхове відшкодування за генеральним договором добровільного страхування наземного транспорту та страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 3439055-02-10-00 від 11.04.2017.

Листом № 3419/2319276 від 21.09.2023 ПрАТ «СК «Вусо» повідомило позивача про призупинення прийняття рішення про здійснення виплати страхового відшкодування до надання постанови суду, що набрала законної сили по справі про адміністративне правопорушення відносно водія автомобіля MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_6 щодо ДТП, яка мала місце 11.05.2023.

За умовами пп. 17.4.10 п 17.4 генерального договору при настанні цивільної відповідальності страховик має відшкодувати збитки потерпілим. Дія страхового покриття не розповсюджується на шкоду, завдану внаслідок керування ТЗ особо, що перебував у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних або токсичних речовин.

В подальшому листом № 801/2024/вих./2319276 від 20.02.2024 ПрАТ «СК «Вусо» повідомило позивача про відмову у відшкодуванні збитків на підставі п. 17.4.10 генерального договору, оскільки дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 11.05.2023 сталась коли транспортним засобом керувала особа (водій ОСОБА_2 ) в стані алкогольного сп`яніння.

Частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_5 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Як вбачається з матеріалів справи транспортний засіб MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_5 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходиться в користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Е і М Красива земля».

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди встановлена постановою суду, згідно якої винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого сталася дорожньо-транспортна пригода, визнаний водій автомобіля MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_5 ОСОБА_2 , який на момент ДТП перебував у трудових відносинах з Товариства з обмеженою відповідальністю «Е і М Красива земля», що підтверджується наказом (розпорядженням) № 9-06-Р від 21.03.2023 про прийняття на роботу на посаду водія автотранспортних засобів та наказом (розпорядженням) № 17-06-Р від 12.07.2023 про припинення трудового договору (контракту) та здійснював перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної № 1 від 10.05.2023.

Також слід зазначити, що відповідачем не спротсовано ту обставину, що ОСОБА_2 заподіяно шкоду не під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Разом з цим, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до Висновку експерта № 133Е-09/2023 від 26.09.2023, складеного на замовлення позивача судовим експертом Івасик Михайлом Сергійовичем, вартість матеріального збитку (шкоди), нанесеного власнику автомобіля MAN TGX 18.440, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , в результаті ДТП, яке трапилось 11.05.2023, станом на дату проведення експертизи складає 1.182.781,07 грн.

Крім того, у Висновку експерта № 133Е-09/2023 від 26.09.2023 зазначено, що відновлювальний ремонт не доцільний з економічної точки зору.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Позивачем для визначення вартості транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди було замовлено експертне дослідження, за результатами якого судовим експертом Івасик Михайлом Сергійовичем був складений Висновок експерта № 143Е-1-/2023 від 18.10.2023, в якому зазначено, що залишкова вартість належного Дудіковій Л.В. автомобіля MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , після ДТП, яке сталося 11.05.2023, станом на дату проведення експертизи складає 277.484,02 грн.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 745.297,05 грн (1.182.781,07 грн - 277.484,02 грн - 160.000,00 грн) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок ДТП позивач поніс наступні витрати на:

- послуги автокрану для навантаження автомобіля MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 з місця ДТП в сумі 8.000,00 грн (рахунок-фактура № 52 від 12.05.2023, акт № А-52 від 12.05.2023, платіжна інструкція № 1248 від 16.05.2023);

- послуги евакуатора для перевезення автомобіля MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 з місця ДТП в сумі 87.600,00 грн (рахунок-фактура № 130523 від 13.05.2023, акт № 130523 від 13.05.2023, платіжна інструкція № 1247 від 16.05.2023);

- послуги евакуатора для перевезення автомобіля Schmitz Ski24, державний номерний знак НОМЕР_7 , з місця ДТП в сумі 30.000,00 грн (рахунок-фактура № СФ-0000148 від 15.05.2023, акт № ОУ-0000016 від 15.05.2023, платіжна інструкція № 1249 від 17.05.2023);

- послуги експерта за надання експертного Висновку № 23-251 від 04.07.2023 в сумі 7.000,00 грн (рахунок № 32 від 15.06.2023, акт № 32, платіжна інструкція № 1258 від 15.06.2023);

- послуги експерта за надання експертного Висновку № 143Е-1-/2023 від 18.10.2023 в сумі 6.000,00 грн (акт № ОУ-000664 від 21.09.2023, платіжна інструкція № 1281 від 21.09.2023 та акт № ОУ-000716 від 11.10.2023, платіжна інструкція № 1283 від 11.10.2023);

Таким чином, загальна сума понесених позивачем у зв`язку з ДТП витрат становить 138.600,00 грн (8.000,00 грн + 87.600,00 грн + 30.000,00 грн + 7.000,00 грн + 6.000,00 грн).

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 138.600,00 грн додаткових витрат обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Суд зазначає, що збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності складу правопорушення.

Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина 4 статті 623 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Отже згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Отже, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц).

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

У випадку, якщо б автомобіль MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 не був пошкоджений, то він би використовувався позивачем у господарських операціях, зокрема перевезення вантажів, що принесло б позивачу прибуток.

Таким чином, у позивача була реальна можливість отримати дохід від використання пошкодження автомобіля у своїй господарській діяльності, однак неправомірні дії працівника відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

З матеріалів справи вбачається, що між Фізичною особою-підприємцем Дудіковою Л.В. (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дерган» (замовник) були укладені наступні заявки на перевезення вантажів автомобілем MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1

заявка № 1 від 06.05.2023; вартість перевезення згідно калькуляції - 26.608,00 грн;

заявка № 2 від 07.05.2023; вартість перевезення згідно калькуляції - 11.636,04 грн;

заявка № 3 від 08.05.2023; вартість перевезення згідно калькуляції - 5.660,04 грн;

заявка № 1 від 02.07.2023; вартість перевезення згідно калькуляції - 19.569,96 грн;

заявка № 2 від 04.07.2023; вартість перевезення згідно калькуляції - 6.408,00 грн;

заявка № 3 від 05.07.2023; вартість перевезення згідно калькуляції - 30.818,72 грн;

заявка № 2 від 03.08.2023; вартість перевезення згідно калькуляції - 30.818,72 грн;

заявка № 3 від 05.08.2023; вартість перевезення згідно калькуляції - 28.219,38 грн;

заявка № 4 від 06.08.2023; вартість перевезення згідно калькуляції - 21.340,00 грн;

заявка № 1 від 01.09.2023; вартість перевезення згідно калькуляції - 28.448,00 грн;

заявка № 2 від 04.09.2023; вартість перевезення згідно калькуляції - 23.114,04 грн;

заявка № 3 від 06.09.2023; вартість перевезення згідно калькуляції - 14.928,00 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що між Фізичною особою-підприємцем Дудіковою Л.В. (перевізник) та Фізичною особою-підприємцем Богатирчук Ю.О. (замовник) укладено договір № 01-2023/05 від 27.01.2023, відповідно до умов якого позивач мала надавати обумовлений за заявками замовника транспортний засіб (пошкоджений у ДТП автомобіль MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 ) для перевезення вантажів, зокрема:

за заявкою № 0706/1 від 07.06.2023 згідно калькуляції вартості перевезення в сумі 16.296,00 грн.;

за заявкою № 1506/1 від 15.06.2023 згідно калькуляції вартості перевезення в сумі 8.832,00 грн;

за заявкою № 2806/1 від 28.06.2023 згідно калькуляції вартості перевезення в сумі 20.904,00 грн.

З огляду на викладене, позивач вважає, що сума неотриманого на підставі наведених правочинів доходу складає 247.568,90 грн та підлягає стягненню з відповідача.

Проте суд не погоджується з такими твердженнями та вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини наявності реальної можливості отримання ним доходу у розмірі 43.904,08 грн за заявками укладеними з ТОВ «Дерган», а саме № 1 від 06.05.2023; № 2 від 07.05.2023 та № 3 від 08.05.2023, тому вимога позивача про стягнення 43.904,08 грн упущеної вигоди є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача упущеної вигоди є необґрунтованими та недоведеними належним чином, оскільки заявки укладені позивачем після ДТП, яка сталася 11.05.2023, а отже позивач був обізнаний, що автомобіль пошкоджено та він вже може використовуватися у господарській діяльності позивача та відповідно позивач не міг реально отримати відповідний дохід.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Фізичної особи-підприємця Дудікової Лариси Володимирівни.

У п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява № 63566/00) «Проніна проти України» зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 11.133,62 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 14.129,98 грн, виходячи з ціни позову 1.177.493,95 грн х 1,5% х 0,8.

Проте, позивачем в якості доказів сплати судового збору подано квитанцію від 27.11.2023 на суму 14.081,98 грн, тобто не доплачено в сумі 48,00 грн.

З огляду на викладене, недоплачений позивачем судовий збір в сумі 48,00 грн підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Е і М Красива земля» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 1-5; код ЄДРПОУ 30403762) на користь Фізичної особи-підприємця Дудікової Лариси Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) 745.297 (сімсот сорок п`ять тисяч двісті дев`яносто сім) грн 05 коп. матеріальної шкоди, 138.600 (сто тридцять вісім тисяч шістсот) грн 00 коп. додаткових витрат, 43.904 (сорок три тисячі дев`ятсот чотири) грн. 08 коп. упущеної вигоди, 11.133 (одинадцять тисяч сто тридцять три) грн 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дудікової Лариси Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_8 ) в дохід Державного бюджету України 48 (сорок вісім) грн 00 коп. судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 31.05.2024.

СуддяВ.В. Сівакова