Рішення

від 16.05.2024 по справі 910/20083/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2024Справа № 910/20083/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техіновація"до№1 Державної служби геології та надр України №2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд"провизнання недійсним договору та спеціального дозволу на користування надрами Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаДонець С.О.від відповідача-1не з`явилисявід відповідача-2Грищенко Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техіновація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд" про визнання недійсним правочину, а саме договору №7/12-21 від 22.09.2021 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам`яного вугілля ділянки, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, в межах шахти "Свято-Покровська", яка знаходиться в Краматорському районі Донецької області укладений між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд" на підставі протоколу електронного аукціону №SUE001-UA-20210629-34424 від 18.08.2021, та повернення сторін договору у первісне становище, що існувало на момент проведення аукціону, шляхом визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний номер 5301, виданого Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що він не є стороною оспорюваного правочину, однак укладення і реалізація спірного правочину може завдати значних матеріальних збитків позивачу та потягнути за собою завдання матеріальних збитків державі та третім особам (як-то: негативні фактори, які зазначені у висновку відділу проблем технологій підземної розробки вугільних родовищ Інституту геотехнічної механіки ім.М.С.Полякова Національної академії наук України "Щодо визначення небезпечних чинників, що можуть виникнути при відпрацюванні вугільного пласта m42 у межах гірничого відводу шахти "Свято-Покровська" від 22.08.2023) та призвести до людських жертв.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі №910/20083/23 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Техіновація" залишено без руху, зобов`язано позивача протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін та адвоката позивача.

Позивачем у строк, встановлений судом, подано до суду відповідну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 відкрито провадження у справі №910/20083/23; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 22.02.2024.

01.02.2024 від позивача надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 надано можливість позивачу брати участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом".

12.02.2024 від відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-2 проти позову заперечив. Серед іншого, відповідач-2 зазначив, що підставою для звернення особи з позовом є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, саме з метою його захисту.

На думку відповідача-2, позивач лише ймовірно і бездоказово передбачає можливе порушення його права власності та право користування на об`єкти нерухомого майна, та/або завдання матеріальної шкоди, однак, жодним доказом не доводить реальність своїх побоювань. При цьому відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

13.02.2024 від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

14.02.2024 від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 проти позову заперечив, зазначивши, зокрема, що електронний аукціон №SUE001-UA-20210629-34424, проведено у відповідності з вимогами Кодексу України про надра та Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993, а кожен зацікавлений суб`єкт господарювання, у тому числі позивач, мали рівні права та можливості для участі в аукціоні з продажу спеціального дозволу на користування надрами - ділянка, виділена по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, в межах шахти "Свято-Покровська" №SUE001-UA-20210629-34424 на загальних умовах після оголошення про його проведення в установленому законом порядку.

20.02.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи документів.

21.02.2024 від відповідача-2 надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 22.02.2024 суд задовольнив клопотання позивача про долучення доказів частково - в частині долучення копії договору про надання правничої допомоги №18/12-2023, в іншій частині вказане клопотання суд залишив без задоволення, оскільки строки на подання такого доказу пропущені (ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзиви відповідачів до 11.03.2024, встановлено строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 22.03.2024 та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 02.04.2024.

11.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій позивач проти тверджень відповідача-2, викладених у відзиві на позов, заперечив.

19.03.2024 від відповідача-2 в системі надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 02.04.2024 суд прийняв до розгляду відповідь на відзив відповідача-2 та заперечення на вказану відповідь; задовольнив клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів, поданих до відповіді на відзив відповідача-2 та прийняв їх до розгляду, а також долучив до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2024 у справі №905/1493/23, на яку відповідач-2 посилався у відзиві на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/20083/23 на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.05.2024.

13.05.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 16.05.2024 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач-1 свого представника у судові засідання не направив. Про проведення судових засідань відповідач-1 був повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 16.05.2024 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 16.05.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.09.2021 між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд" було укладено договір №7/12-21 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні (договір, оскаржуваний правочин), з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам`яного вугілля - ділянки, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, в межах шахти "Свято-Покровська", яка знаходиться в Краматорському районі Донецької області.

Зазначений договір укладено на підставі Протоколу проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами від 03.09.2021 №SUE001-UA20210629-34424, згідно якого на продаж було виставлено спеціальний дозвіл на користування надрами - ділянка, виділена по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, в межах шахти "Свято-Покровська". Вартість геологічної інформації - 156435,29 грн з ПДВ, вартість пакету аукціонної документації - 4500,00 грн з ПДВ.

Переможцем аукціону визнано відповідача-2.

08.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд" отримало від Державної служби геології та надр України спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний номер 5301.

Ознайомившись з умовами аукціону, вказаного вище договору, спеціального дозволу, позивач вважає, що вищезазначеними документами порушуються його права з огляду на те, що позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме комплекс виробничих споруд, нежитлових приміщень за адресою: Донецька область, Краматорський район, с.Курицине, вул.Робоча, 1а та на праві оренди належать земельні ділянки з кадастровими номерами 1420387300:01:000:2075 та 1420387500:01:000:1095, які знаходяться на поверхні над пластом m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, в межах шахти "Свято-Покровська".

Як стверджує позивач у позовній заяві, зазначений вище пласт раніше перебував у користуванні позивача, однак на підставі наказу Державної служби геології та надр України №581 від 15.12.2020 вищезазначену ділянку у частині наближеній до поверхні - між старими роботами та виходом пласта під наноси, було виключено.

Також, як вказав позивач, основною причиною його відмови від вищезазначеної спірної ділянки (пласту) була близькість вугільного пласта до зони розташування пливунів та виходу його під наноси, при гірничих роботах збільшується ризики виникнення аварійних ситуацій, які будуть мати вплив безпосередньо на безпеку технологічних процесів. Дана земельна ділянка безпосередньо примикає до виробленого простору шахти позивача, тому має гідравлічний зв`язок зі старими гірничими виробками, зокрема зі вентиляційним шурфом №1, що належить позивачу і входить до переліку нерухомих об`єктів комплексу виробничих споруд, нежитлових приміщень за адресою: Донецька область, Краматорський район, с.Курицине, вул.Робоча, 1а.

Тобто, за твердженнями позивача, позивач добровільно відмовився від розробки спірного пласту, з огляду на безпеку робітників, а натомість, відповідач-1, достеменно знаючи про причини відмови позивача від розробки спірного пласту, в силу своїх наглядових, контролюючих функцій, виставив спірну ділянку на аукціон та надав спеціальний дозвіл на користування надрами відповідачу-2, як переможцю торгів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на висновок відділу проблем технологій підземної розробки вугільних родовищ Інституту геотехнічної механіки ім. М.С.Полякова Національної академії наук України "Щодо визначення небезпечних чинників, що можуть виникнути при відпрацюванні вугільного пласта m42 у межах гірничого відводу шахти "Свято-Покровська" від 22.08.2023, а саме: у разі прориву пливуну у гірничі виробки наслідки не прогнозовані, що навіть може спричинити людські жертви; спинити пливун, в розрізі сучасної економічної ситуації, неможливо, а вартість робіт з ліквідації аварії, перевищить вартість видобутого вугілля; просадка порід, може призвести до заболочування місцевості та підтопленню с/г угідь; враховуючи зв`язок спірного пласту з гірничими виробками шахти "Свято-Покровська", що належить позивачу, відпрацювання даної ділянки може призвести до збільшення водопритоку із гірничих виробок на діючий горизонт шахти, що може призвести до зупинки роботи позивача та матиме катастрофічні наслідки для підприємства в цілому.

Також позивач зазначає, що зацікавлений в тому, аби його право власності та право користування на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться на земній поверхні, над спірним пластом та під землею, в межах сусідства з пластом наданим відповідачу-2, не було порушено, в т.ч. шляхом провалу, затоплення, зсуву ґрунту тощо.

Позивач у справі не є стороною оспорюваного правочину, однак укладення і реалізація спірного правочину, на його думку, може завдати значних матеріальних збитків позивачу та потягти за собою завдання матеріальних збитків державі та третім особам, такі як: зміна цільового призначення земель внаслідок їх заболочення, зсуву тощо і всі ті негативні наслідки, що зазначені у висновку відділу проблем технологій підземної розробки вугільних родовищ Інституту геотехнічної механіки ім. М.С.Полякова Національної академії наук України "Щодо визначення небезпечних чинників, що можуть виникнути при відпрацюванні вугільного пласта m42 у межах гірничого відводу шахти "Свято-Покровська" від 22.08.2023 та призвести до людських жертв.

Також, у позовній заяві позивач зауважив, що відповідач-1 повинен був знати про наслідки укладення спірного правочину щодо настання можливих негативних наслідків для позивача, держави, третіх осіб, а щодо відповідача-2, то як стверджує позивач, разом з іншими учасниками торгів (аукціону) на спеціальний дозвіл на користування надрами, який проводився відповідачем-1, за оголошенням №SUE001-UA20210629-34424 було допущено спотворення конкуренції.

Отже, враховуючи наведене вище, позивач просить суд про відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача шляхом визнання спірного правочину - договору №7/12-21 від 22.09.2021 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні, укладеного між відповідачами на підставі протоколу електронного аукціону №SUE001-UA-20210629-34424 від 18.08.2021, недійсним та повернення відповідачів у становище, що існувало на момент проведення аукціону, шляхом визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний номер 5301 виданого Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, з наступних підстав.

Cтаття 14 Господарського процесуального кодексу України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з підпунктом 2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання договору недійсним суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу приписів ст.204 Цивільного кодексу України, правомірність правочину презюмується.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України, ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту, а відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

У справі, що розглядається, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним договору №7/12-21 від 22.09.2021 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам`яного вугілля ділянки, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, в межах шахти "Свято-Покровська", яка знаходиться в Краматорському районі Донецької області, укладеного між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд" на підставі протоколу електронного аукціону №SUE001-UA-20210629-34424 від 18.08.2021, та повернення сторін договору у первісне становище, що існувало на момент проведення аукціону, шляхом визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний номер 5301, виданого Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд".

Проте, позивач жодним чином не обґрунтовує наявність власного порушеного права та/або інтересу, які підлягають захисту, а зі змісту позовної заяви позивача вбачається, що жодні права та інтереси позивача наразі не порушені.

Базуючись на наявних у позивача припущеннях та міркуваннях, подана до Господарського суду міста Києва позовна заява не направлена на відновлення порушеного права та/або інтересу позивача, жодної матеріальної шкоди йому не завдано, в той час як позивач лише ймовірно і бездоказово передбачає можливе порушення його права власності та право користування на об`єкти нерухомого майна, та/або завдання матеріальної шкоди, не доводячи реальність своїх побоювань.

При зверненні до господарського суду з позовом потрібно усвідомлювати, що завданням господарського судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують господарське судочинство для такого захисту.

Водночас Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до ст.ст.16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Близький за змістом правовий висновок сформований, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст.6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації (висновок наведений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

Отже, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Водночас у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Таким чином, у господарському провадженні особами здійснюється реалізація права на захист їх цивільних прав за допомогою способів захисту.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Крім того, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19). Також у перелічених постановах Верховного Суду відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства (правові висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 по справі №910/5958/20).

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В той же час, суду не надано будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували та беззаперечно доводили наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача у справі, які підлягали б захисту.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що порушення умов спецдозволу №5301 з боку відповідача-2 може призвести до загрози для життя і здоров`я людей, ризику завдання значної шкоди надрам, екології, свердловинам та підземним спорудам (об`єктам) та зазначає, що такі твердження мають гіпотетичний характер, а сам позивач не наділений повноваженнями щодо охорони праці, здійснення державного гірничого нагляду, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, охорони надр і т.п.

Отже, з урахуванням наведеного вище, судом не встановлено, а позивачем не доведено суду наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача у справі, які підлягали б захисту, а також існування підстав для визнання недійсним укладеного між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд" договору №7/12-21 від 22.09.2021 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам`яного вугілля ділянки, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, в межах шахти "Свято-Покровська", яка знаходиться в Краматорському районі Донецької області та повернення сторін цього договору у первісне становище, що існувало на момент проведення аукціону, шляхом визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний номер 5301, виданого Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд", у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у зв`язку з відмовою в позові покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.06.2024

Суддя Ю.М.Смирнова