Рішення

від 03.06.2024 по справі 910/11969/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2024Справа № 910/11969/22За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська технологічна компанія"

про стягнення 123150,57 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до 1) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська технологічна компанія" про стягнення 123150,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору страхування № 06-PR\01-124-03966 від 30.04.2021 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним транспортного засобу, тому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника автомобіля, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 суму страхового відшкодування у розмірі 83150,57 грн., яка залишилася не виплаченою, та 40000,00 грн - різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченою сумою страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача-2, як особи винуватця ДТП.

Ухвалою суду від 14.11.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.12.2022 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали від 14.11.2022.

Ухвалою суду від 09.12.2022 відкрито провадження у справі № 910/11969/22, вирішено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

26.12.2022 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі № 615/1329/21 щодо вини ОСОБА_1 . В клопотанні відповідач-1 в тому числі зазначив, що за умови встановлення судом вини двох учасників ДТП, відповідальність відповідачів на підставі ст. 36.3 Закону має бути розподілена на всіх винуватців.

06.01.2023 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

09.01.2023 через канцелярію суду відповідача-2 надійшла нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27.02.2023 зупинено провадження у справі № 910/11969/22 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до 1) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська технологічна компанія" про стягнення 123150,57 грн до набрання законної сили рішенням у справі № 615/1329/21 про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

10.04.2024 та 11.04.2024 від відповідача-1 надійшли аналогічні за змістом клопотання про поновлення провадження у справі та продовження відповідачу строку на подання відзиву на 15 днів. До заяви долучено копію Постанови Полтавського апеляційного суду від 19.03.2024 у справі № 615/1329/21 про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін постанови Валківського районного суду Харківської області від 02.11.2021.

Ухвалою суду від 22.04.2024 поновлено провадження у справі, відмовлено відповідачу-1 у продовженні строку на подання відзиву. Встановлено сторонам строк на подання письмових пояснень щодо предмету спору з урахуванням постанови Валківського районного суду Харківської області від 02.11.2021 № 615/1329/21.

29.04.2024 від відповідача-1 надійшли письмові пояснення, в яких він проти позову заперечує, вказуючи що ним виплачено страхове відшкодування у повному обсязі з урахуванням приписів чинного законодавства.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного наземного транспортного засобу, що не є предметом застави № 06-PR/01-024-03966, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 .

Як вбачається з відповідей НПУ щодо ДТП з ідентифікатором картки ДТП № 3021237584397351, № 3021237590129826, 20.08.2021 о 16:28 за адресою: АДРЕСА_1 відбулась ДТП за участю автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (пошкоджено центральну та передню праву частини автомобіля) та автомобіля "Lexus RX 350" д.р.н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 ; 20.08.2021 о 16:29 за вказаною вище адресою відбулась ДТП за участю автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (пошкоджено задня ліва та задня центральна частини автомобіля) та автомобіля "Mercedes-Benz" д.р.н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 (власник автомобіля ТОВ "Слобожанська технологічна компанія").

Судом не приймається до уваги подана заява свідка, оскільки, вона стосується подій, що мали місце 20.08.2022, натомість ДТП, що є предметом розгляду у даній справі відбулась 20.08.2021.

Постановою Валківського районного суду Харківської області від 06.10.2021 у справі № 615/1330/21, яка набрала законної сили, водія транспортного засобу "Mercedes-Benz" д.р.н НОМЕР_3 , ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зазначеній постанові також вказано, що ОСОБА_2 працює водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Слобожанська технологічна компанія". Також у вказаній постанові встановлено, що внаслідок зіткнення зазначених двох автомобілів у транспортного засобу "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 було пошкоджено задню частину.

З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2021 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події та пошкодження передньої і задньої частини автомобіля і просив здійснити виплату на картковий рахунок.

До матеріалів справи долучено висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 17-D/10/46 від 17.12.2021, згідно якого вартість матеріального збитку власнику транспортного засобу "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 з урахуванням ПДВ на вартість матеріалів та складових та коефіцієнту фізичного зносу становить 149478,96 грн, а без врахування ПДВ - 130490,80 грн. Крім того, з вказаного висновку та долученої до нього ремонтної калькуляції вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 273727,61 грн. Коефіцієнт фізичного зносу розрахований у розмірі 0,5889.

Суд відзначає, що ремонтна калькуляція, долучена до матеріалів справи на суму 273727,61 грн включає в себе вартість ремонту як задньої частини автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 , яка була пошкоджена при зіткненні з автомобілем "Mercedes-Benz" д.р.н НОМЕР_3 так і передньої частини автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті зіткнення з автомобілем "Lexus RX 350" д.р.н НОМЕР_2 .

До матеріалів справи долучено угоду від 19.10.2021 про розмір страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави № 06-PR/01-024-03966 від 30.04.2021, укладену між ТДВ "СК "Альфа-Гарант" та ОСОБА_3 , відповідно до якої сторони дійшли згоди, що сума страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 20.08.2021 визначається відповідно до умов договору страхування та складає 170000,00 грн. Страхове відшкодування буде сплачене на реквізити, вказані страхувальником в заяві на виплату страхового відшкодування, в розмірі 157152,00 грн, а різниця в розмірі 12848,00 грн на рахунок не сплачених чергових платежів за договором № 06-PR/01-024-03966 від 30.04.2021.

До матеріалів справи долучено страховий акт № СТ/21/0180 від 21.10.2021 на суму 170000,00 грн.

Позивач виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 157152,00 грн на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням: № 22792 від 21.10.2021 на суму 157152,00 грн. Сума у розмірі 12848,00 грн зарахована в рахунок сплати чергових страхових платежів.

З поданих суду доказів вбачається, що водій автомобіля "Mercedes-Benz" д.р.н НОМЕР_3 винний у пошкодженні лише задньої частини автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яка сталась 20.08.2021 о 16:29. Натомість, передня частина автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 була пошкоджена в зв`язку з зіткненням о 16:28 з автомобілем "Lexus RX 350" д.р.н НОМЕР_2 , винуватцем чого був саме водій "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 .

Позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою в порядку суброгації від 21.12.2021 № 03/5310 на суму 170000,00 грн.

Як вбачається з платіжної інструкції № 16423 від 09.06.2022 відповідач-1 сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 46849,43 грн.

В рамках даної справи позивач просить стягнути з відповідача-1 83150,57 грн, що є різницею між лімітом відповідальності згідно полісу та сумою, яку в позасудовому порядку сплатив відповідач-1 (130000,00-46849,43). З відповідача-2 позивач просить стягнути 40000,00 грн - різницю між сплаченою позивачем страхувальнику сумою та лімітом відповідальності відповідача-1 (170000,00-130000,00).

Відповідно до статей 8, 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (стаття 25 Закону України "Про страхування").

Згідно із ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто у позивача, який виплатив страхове відшкодування потерпілій особі за договором добровільного страхування, виникло право вимоги до відповідачів.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина учасника ДТП, який керував автомобілем "Mercedes-Benz" д.р.н НОМЕР_3 , ОСОБА_2 у пошкодженні задньої частини автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 встановлена у судовому порядку постановою Валківського районного суду Харківської області у справі № 615/1330/21 від 06.10.2021 (набрала законної сили).

Додатково суд звертає увагу, що вина водія автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 у спричиненні ДТП та пошкодженні автомобіля "Lexus RX 350" д.р.н НОМЕР_2 і відповідно передньої частини автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 встановлена в постанові Валківського районного суду Харківської області від 02.11.2021 № 615/1329/21, яка набрала законної сили.

Отже, відповідачі мають відшкодовувати позивачу виключено вартість відновлювального ремонту лише задньої частини автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до полісу № ЕР 202810070, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Mercedes-Benz" д.р.н НОМЕР_3 , на момент ДТП була застрахована ПрАТ "СК "Вусо".

Полісом № ЕР 202810070 визначено ліміт відповідальності за шкоду життю та здоров`ю у розмірі 260000,00 грн., за шкоду майну 130000,00 грн., франшизу визначено у розмірі 0,00 грн.

Як уже було зазначено вище судом, у якості доказу, в підтвердження розміру матеріального збитку, який підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача судом взято висновок експертного товарознавчого дослідження № 17-D/10/46 від 17.12.2021 та ремонтну калькуляцію до нього, а також враховано коефіцієнт фізичного зносу.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 36.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно ремонтної калькуляції, наданої позивачем вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту задньої частини автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 становить 55048,63 грн з ПДВ; вартість необхідних для ремонту задньої частини автомобіля матеріалів - 12408,83 грн з ПДВ; вартість ремонтно-відновлювальних робіт задньої частина автомобіля - 17650,00 грн. Таким чином вартість відновлювального ремонту задньої частини автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 становить 85107,46 грн.

Вартість відновлювального ремонту задньої частини автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 52689,32 грн (17650,00+12408,83+55048,63*(1-0,5889)=52689,32 грн).

Оскільки, суду було надано докази оплати вартості відновлюваного ремонту автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 на рахунок страхувальника, фізичної особи. Докази проведення відповідного ремонту суду надані не були, то сума, що підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача має бути зменшена на податок на додану вартість на запасні частини та комплектуючі. Згідно розрахунку суду, сума яку мав сплатити відповідач-1 за ремонт задньої частини автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням ПДВ на запасні частини та комплектуючі становить 46849,43 грн.

Суду було надано докази оплати відповідачем-1 коштів у розмірі 46849,43 грн, в зв`язку з чим позовні вимоги до відповідача-1 визнаються судом не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до відповідача-2 на суму 40000,00 грн.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Судом встановлено перебування винуватця ДТП у трудових відносинах з відповідачем-2, в зв`язку з чим саме ТОВ "Слобожанська технологічна компанія" несе відповідальність за шкоду, завдану його працівником.

Як було зазначено судом вище, вартість відновлювального ремонту задньої частини автомобіля "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 , яка має бути відшкодована винуватцем становить загалом 85107,46 грн, з яких відповідачем-1 уже було сплачено 46849,43 грн.

Оскільки частина суми відновлювального ремонту задньої частини автомобіля марки "Renault Master", д.р.н. НОМЕР_1 , у розмірі 38258,03 грн (85107,46-46849,43) не покривається страховим відшкодуванням за полісом № ЕР 202810070 (сума податку на додану вартість та зменшена на коефіцієнт фізичного зносу вартість запасних частин), дана сума згідно приписів вищевказаної норми підлягає стягненню з відповідача-2.

Суд також відзначає, що відповідач-2 відзив на позовну заяву не подав, як і не подав письмових пояснень по суті спору.

З урахуванням зазначеного вище, вимога до відповідача-2 підлягає частковому задоволенню на суму 38258,03 грн.

Відповідно до статей 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на вищезазначене, позов визнається судом не обґрунтованим щодо відповідача-1 та таким, що не підлягає задоволенню, та частково огрунтованим до відповідача-2 та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Позивачем також було заявлено про покладення на відповідачів, пропорційно заявлених до них вимог витрат на правову допомогу загальною сумою 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро "Грідін і партнери" (адвокатське бюро) був укладений Договір про надання правничої допомоги.

Згідно до п. 1.1 Договору, за цим договором Адвокатське бюро зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу передбачену цим договором та/або додатками, додатковими угодами, завданнями-дорученнями до цього договору, а клієнт зобов`язується прийняти відповідну правничу допомогу та оплатити її.

На підставі вказаного договору та відповідно до завдання-доручення № 191 від 27.07.2022 клієнтом було передано адвокатському бюро, в тому числі, страхову справу СТ/21/0180 та визначено гонорар за надання правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн.

Платіжним дорученням № ID-183553 від 29.07.2022, позивачем було сплачено 31000,00 грн за надані йому послуги за договором про надання правничої допомоги від 14.05.2019, в тому числі й щодо страхової справи СТ/21/0180, що була предметом розгляду у господарській справі № 910/11969/22.

Згідно детального розрахунку та опису робіт (наданих послуг) від 28.10.2023, виконаних за договором про надання правничої допомоги від 14.05.2019, позивачу була надана наступна правнича допомога:

- консультація клієнта щодо порядку та строків надання правничої допомоги Адвокатом відповідно до погодженого завдання-доручення (вартість однієї години роботи - 1500,00 грн; кількість годин - 2; загальна вартість - 3000,00 грн);

- підготовчі дії (з`ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує клієнт та якими доказами вони підтверджуються; з`ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; визначення правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин; збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог; аналіз та вивчення судової практики, визначення підсудності, визначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та судових витрат, написання позовної заяви, копіювання, завірення, зшивання додатків до позовної заяви, підготовка справи до відправки в суд) - (вартість однієї години роботи - 1500,00 грн; кількість годин - 4,6; загальна вартість - 7000,00 грн).

Відповідно до Акту прийму-передачі наданої правничої допомоги від 28.10.2022 до договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, сторони підтвердили, що адвокатське бюро надало клієнту правову допомогу згідно визначеного та погодженого завдання-доручення № 191 від 27.07.2022 на суму 10000,00 грн та підтвердили відсутність претензій один до одного

Таким чином, загальний розмір винагороди за Договором про надання правничої (правової) допомоги від 14.05.2019 та завдання-доручення № 191 від 27.07.2022, склав 10000,00 грн, та за вимогою заявника має бути стягнутий з відповідачів рівними частинами.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, а також зважаючи на складність справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правову допомогу.

Проте, оскільки, в позові до відповідача-1 відмовлено, то пропорційно до заявлених до нього вимог сума витрат на правову допомогу у розмірі 6751,94 грн стягненню не підлягає і залишається за позивачем.

З відповідача-2 підлягає стягненню сума витрат на правову допомогу у розмірі 3106,61 грн (пропорційно до заявлених та задоволених судом вимог).

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідачів пропорційно до суми задоволених щодо них позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Відмовити Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) у стягненні з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" страхового відшкодування у розмірі 83150,57 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська технологічна компанія" (63042, Харківська область, Валківський район, с. Сніжків, вул. 17 вересня, 8-А, ідентифікаційний код 38383822) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) страхове відшкодування у розмірі 38258 (тридцять вісім тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн 03 коп. та судовий збір у розмірі 833 (вісімсот тридцять три) грн 81 коп., витрат на правову допомогу у розмірі 3106 (три тисячі сто шість) грн 61 коп.

4. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська технологічна компанія" (63042, Харківська область, Валківський район, с. Сніжків, вул. 17 вересня, 8-А, ідентифікаційний код 38383822) страхового відшкодування у розмірі 1741,97 грн - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко