Рішення

від 16.05.2024 по справі 911/3777/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3777/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича ( АДРЕСА_1 )

до Миронівської міської ради (08801, Київська обл., Обухівський р-н, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 48),

про скасування пунктів рішення, визнання права постійного користування земельними ділянками,

секретар судового засідання: Невечера С.А.

Представники сторін:

від позивача: Кобилянський В.А. (ордер на надання правової допомоги серії АА № 1382322 від 13.12.2023 р.; посвідчення адвоката КВ № 2050 від 15.12.2014 р.);

від відповідача: Лях В.М. (розпорядження № 408-к від 27.12.2023 р.; положення про юридичний відділ виконавчого комітету Миронівської міської ради).

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Миронівської міської ради про скасування пунктів рішень та визнання права постійного користування земельними ділянками.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки Селянському (фермерському) господарству ОСОБА_1 належить право постійного користування нерозпайованою частиною земельної ділянки на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії КВ, зареєстрованого 07.10.1996 р. в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 20 (від якого (права) останнє в установленому законодавством порядку не відмовлялось), то таке право може бути припинено лише в силу приписів ст. 141 Земельного кодексу України. Відтак, дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 ЗК України, є такими, що порушують право постійного користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим за змістом прохальної частини позовної заяви позивач просить суд: 1) скасувати пункт 2, пункт 3 (та підпункти 3.1.-3.3.), пункт 4 рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 28 вересня 2023 року № 4634-55-VIII Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за межами с. Македони; 2) скасувати пункт 1, пункт 2, пункт 3 рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 16 листопада 2023 року № 4740-58-VІII Про внесення змін до рішення Миронівської міської ради № 4634-55-VIII від 28.09.2023 р.; 3) визнати за Селянським (фермерським) господарством ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0121, площею 13,0000 га; 4) визнати за Селянським (фермерським) господарством ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0122, площею 12,9669 га.

Разом із позовною заявою до Господарського суду Київської області СФГ ОСОБА_1 було подано клопотання/заяву б/н від 14.12.2023 р. (вх. № 229/23 від 14.12.2023 р.) про забезпечення позову до Миронівської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2023 р. клопотання/заяву СФГ ОСОБА_1 б/н від 14.12.2023 р. (вх. № 229/23 від 14.12.2023 р.) про забезпечення позову було повернуто заявнику.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2023 р. позовну заяву у даній справі було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

21.12.2023 р. до Господарського суду Київської області від СФГ ОСОБА_1 надійшло клопотання/заява б/н від 21.12.2023 р. (вх. № 234/23 від 21.12.2023 р.) про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Миронівській міській раді та її виконавчим органам вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу в оренду (або в користування) будь-яким особам земельних ділянок з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122, а також підписувати будь-які договори (укладати правочини), до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2023 р. було задоволено клопотання/заяву СФГ ОСОБА_1 б/н від 21.12.2023 р. (вх. № 234/23 від 21.12.2023 р.); вжито заходи забезпечення позову у даній справі шляхом заборони Миронівській міській раді та її виконавчим органам вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу в оренду (або в користування) будь-яким особам земельних ділянок з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122, а також підписувати будь-які договори (укладати правочини).

22.12.2023 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 22.12.2023 р. (вх. № 23435/23 від 22.12.2023 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2023 р. було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01.02.2024 р., встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті спору.

11.01.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 11.01.2024 р. (вх. № 330/24 від 11.01.2024 р.), в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначав, що Державний акт на право постійного користування землею серії КВ від 07.10.1996 р., виданий на земельну ділянку площею 50,0 га, на даний час не відображає актуальної інформації щодо фактичного складу земель, наявних на праві постійного користування СФГ ОСОБА_1 за цим актом, оскільки після проведення розпаювання були сформовані інші окремі земельні ділянки, які було передано у приватну власність громадян членів даного СФГ. Тобто, земельна ділянка, яка була надана на праві постійного користування позивачу, припинила своє існування в натурі у попередніх межах, оскільки була розпайована та поділена на новоутворені земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери та проведено реєстрацію у Державному земельному кадастрі. Поряд з цим, відповідно до розпоряджень Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 03.03.2007 р. № 97, від 21.01.2008 р. № 40 та рішення Македонської сільської ради від 30.11.2006 р. № 27-IV-V відбулось розпаювання земельної ділянки, яка належала СФГ ОСОБА_1 . Ці розпорядження були прийняті відповідно до чинних законодавчих актів України щодо розпаювання земельних часток (паїв), а також на підставі заяви голови фермерського господарства ОСОБА_1 від 02.02.2007 р. про надання йому погодження на розпаювання земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту. Тобто, на переконання відповідача, є всі підстави вважати, що позивач, як землекористувач, надав добровільну відмову від землекористування в силу приписів ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України. Таким чином, СФГ ОСОБА_1 , прийнявши рішення про розпаювання землі та звернувшись із заявою від 02.02.2007 р. до Миронівської районної державної адміністрації Київської області щодо розпаювання землі, та, в подальшому, його (розпаювання) провівши, як землекористувач, відмовилось від права постійного користування на земельну ділянку площею 50,0 га, що належала йому на підставі Державного акту на право постійного користування.

12.01.2024 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 12.01.2024 р. (вх. № 537/24 від 12.01.2024 р.), за змістом якої останній, серед іншого, зазначав, що Миронівська міська рада продовжує порушувати законні права СФГ ОСОБА_1 , а спірні земельні ділянки продовжують перебувати у позивача на праві постійного користування. Поряд з цим, позивач зазначав, що у земельному законодавстві (чинному на момент розпаювання і до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою як отримання членами фермерського господарства у власність частини земельної ділянки, є відсутньою. Окрім того, заяву про надання погодження на розпаювання земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту, якою аргументує свою позицію відповідач, не можна ототожнювати із заявою про добровільну відмову землекористувача від права постійного користування земельною ділянкою, оскільки вони, на переконання позивача, за своєю правовою природою створюють різні правові наслідки. Як зазначає позивач, у разі поділу земельної ділянки змінюються її межі, площа та кадастровий номер, проте, обсяг прав попереднього землекористувача, набутий на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі державного акта на право постійного користування землею, не змінюється. Таким чином, на переконання позивача, право постійного користування земельною ділянкою, надане ОСОБА_1 на підставі Державного акту серії КВ від 07.10.1996 р. на право постійного користування землею площею 50,0 га для ведення фермерського господарства, зберігається за СФГ ОСОБА_1 . Водночас, позивач стверджував, що відповідачем не надано доказів існування будь-яких, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, підстав для припинення права постійного користування фермерським господарством частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111, площею 25,9669 га, яка залишилась з масиву 50,0 га, право на яку було посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії КВ від 07.10.1996 р., та яку рішенням Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 14.08.2023 р. № 443851-VІІІ було поділено на дві окремі земельні ділянки (3222983600:05:001:0122 площею 13,0000 га та 3222983600:05:001:0121 площею 12,9669 га).

У судовому засіданні 01.02.2024 р. представник позивача підтримував позовні вимоги та зазначав про отримання позивачем від відповідача заперечень на відповідь на відзив; представник відповідача заперечувала проти позову, а також надала заперечення на відповідь на відзив № 02/37-375 від 23.01.2023 р. (вх. № 1507/24 від 01.02.2024 р.), в яких зазначено, що залишок від розпайованої земельної ділянки площею 29,15 га, в силу положень ч. 6 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», мав перейти до СФГ ОСОБА_1 на підставі цивільно-правових угод. Так, розпорядженням голови Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 03.03.2007 р. № 97 «Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій щодо розпаювання земельної ділянки із земель фермерського господарства та складання державних актів на право власності на землю громадянам членам ФГ Коваленка А.П. в розмірі земельної частки (паю) та щодо передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області» було зазначено про передачу ФГ ОСОБА_1 в оренду терміном на 10 років земельної ділянки близько 29,15 га для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради. Македонська сільська рада надала погодження № 21 на розпаювання земельної ділянки розміром 20,85 га для ведення сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту в с. Македони Миронівського району Київської області членам ФГ ОСОБА_1 (5 осіб), а також на надання в оренду земельної ділянки розміром 29,15 га для вирощування сільськогосподарської продукції СФГ ОСОБА_1 за межами населеного пункту. Окрім того, ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що громадяни України, які до 01.01.2002 р. отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років. Таким чином, СФГ ОСОБА_1 мало переважне право на придбання (викуп) спірної земельної ділянки у власність або отримання зазначеної земельної ділянки в оренду. Водночас, позивач таким правом не скористався, чим добровільно, на переконання відповідача, відмовився від права постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га.

У судовому засіданні 01.02.2024 р. присутні представники учасників процесу заявили про подання всіх наявних у сторін доказів та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2024 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2024 р.

13.03.2024 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 13.03.2024 р. (вх. № 2666/24 від 13.03.2024 р.) про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, за змістом якого останній просить суд перенести засідання, яке призначено на 14.03.2024 р., у зв`язку із участю представника Миронівської міської ради в слуханні справи № 371/644/21 у кримінальному провадженні № 12021111220000200 в Миронівському районному суді та справи № 320/34748/23 за позовом ОСОБА_2 до Миронівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в Київському окружному адміністративному суді.

У судовому засіданні 14.03.2024 р. представник позивача проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не заперечував; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2024 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 11.04.2024 р.

У судовому засіданні 11.04.2024 р. судом було розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступні слова учасників процесу, здійснено з`ясування обставин справи та досліджено докази у відповідності до ст.ст. 208-210 Господарського процесуального кодексу України, а також в порядку приписів ст. 217 Господарського процесуального кодексу України зазначено про закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2024 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 16.05.2024 р.

У судовому засіданні 16.05.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд задовольнити їх; представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити в їх задоволенні.

У судовому засіданні 16.05.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

На підставі рішення 7 сесії 22 скликання Миронівської районної ради народних депутатів Миронівського району Київської області від 01.03.1996 р. ОСОБА_1 було видано Державний акт на право постійного користування землею серії КВ, зареєстрований 07.10.1996 р. у Книзі записів державних актів за № 20, на право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га, розташованою на території Македонської сільської ради, для ведення фермерського господарства.

У подальшому, 05.06.1998 р. було засновано Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПГФ (дата державної реєстрації 05.06.1998 р.; дата запису 24.09.2004 р.; номер запису 13411200000000021) та копією статуту СФГ ОСОБА_1 від 18.05.1998 р., зареєстрованого Миронівською районною державною адміністрацією 05.06.1998 р. за № 359.

30.11.2006 р. Македонська сільська рада Миронівського району Київської області надала погодження № 21 на розпаювання земельної ділянки розміром 20,85 га для ведення сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту членам ФГ «Коваленко А.П.» (5 осіб) за межами населеного пункту в с. Македони Миронівського району Київської області, а також на надання в оренду земельної ділянки розміром 29,15 га для вирощування сільськогосподарської продукції ФГ «Коваленко А.П.» за межами населеного пункту.

Розпорядженням голови Миронівської районної державної адміністрації від 03.03.2007 р. № 97 «Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій щодо розпаювання земельної ділянки із земель фермерського господарства та складання державних актів на право власності на землю громадянам членам фермерського господарства ОСОБА_1 в розмірі земельної частки (паю) та щодо передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області» на підставі заяви голови фермерського господарства Коваленка А.П. від 02.02.2007 р. та погодження Македонської сільської ради (рішення від 30.11.2006 р. № 27-IV-V «Про надання погодження на розпаювання земельної ділянки ФГ за межами населеного пункту») було надано дозвіл фермерському господарству ОСОБА_1 на виготовлення технічних документацій, зокрема: щодо розпаювання земельної ділянки земель фермерського господарства п`яти членам цього фермерського господарства ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) в розмірі земельної частки (паю) близько 4,17 га кожному, загальною площею 20,85 га ріллі та щодо складання державних актів на право власності на землю для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради; щодо передачі в оренду терміном на 10 років земельної ділянки близько 29,15 га для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради.

За змістом зазначеного вище розпорядження ФГ Коваленка А.П. мало розробити вказані технічні документації та подати їх на затвердження голові райдержадміністрації.

21.01.2008 р. розпорядженням голови Миронівської районної державної адміністрації № 40 «Про затвердження технічної документації щодо складання державних актів на право власності на землю громадянам членам ФГ «Коваленко А.П.» в розмірі земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Македонської сільської ради» було затверджено технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельних часток (паїв) з оформленням державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам - членам ФГ „Коваленко А.П." загальною площею 20,85 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Македонської сільської ради, зокрема, ОСОБА_3 загальною площею 4,1702 га, ОСОБА_7 4,1699 га, ОСОБА_6 4,1699 га, ОСОБА_1 4,17 га, ОСОБА_5 4,17 га.

У подальшому, члени фермерського господарства здійснили реєстрацію права власності за собою на вказані земельні ділянки, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 358130359 від 12.12.2023 р., № 358131439 від 12.12.2023 р., № 358130145 від 12.12.2023 р., № 358123343 від 12.12.2023 р., № 358129516 від 12.12.2023 р.

Згідно з наданою виконавчим комітетом Македонської сільської ради Миронівського району Київської області довідкою від 21.01.2019 р. № 28, на час її видачі СФГ ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) мало в обробітку земельну ділянку площею 50,0000 га земель сільськогосподарського призначення (рілля).

Листом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 9896/0-6868/0/17-19 від 08.08.2019 р. на клопотання голови СФГ ОСОБА_1 від 09.07.2019 р. щодо надання дозволу на проведення інвентаризації земель площею 50,0000 га, розташованих на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області, було надано відповідь, в якій зазначено, що частина земельної ділянки (20,8500 га) перебуває у власності (користуванні) третіх осіб, а частина земельної ділянки площею 29,1500 га знаходиться в масиві, який включено до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, права на які буде виставлено на земельні торги, у зв`язку з чим у ГУ Держгеокадастру у Київській області відсутні підстави для надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо надання дозволу на проведення інвентаризації земель площею 50,0000 га, розташованих на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області.

Згідно з довідкою № 255 від 27.09.2019 р. Македонської сільської ради Миронівського району Київської області, рішення про вилучення земельної ділянки розміром 29,15 га, яка знаходиться в постійному користуванні СФГ ОСОБА_1 , та рішення про розробку документації на проведення аукціонних торгів на дану земельну ділянку сільською радою не приймались, так як ці землі не є в розпорядженні сільської ради.

Листом ГУ Держгеокадастру у Київській області № К-1795/0-2120/6-19 від 15.10.2019 р. на звернення голови СФГ ОСОБА_1 щодо виключення з переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах земельної ділянки, яка розташована на території Македонської сільської ради, було надало відповідь, в якій зазначено про недопущення внесення змін до наказів про затвердження переліків земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, в частині виключення земельних ділянок з переліків, а також що будь-який інший спосіб передачі у користування земельних ділянок, що включені до переліку, окрім як виставлення права оренди на них на земельних торгах, є неможливим.

Листом ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 10-10-0.221-10777/2-23 від 14.11.2023 р. на адвокатський запит № 06/2023 (вх. № 29-10250/0/1-23 від 06.11.2023 р.) представника СФГ ОСОБА_1 стосовно надання інформації та копій документів останньому було надано відповідь, в якій зазначено, зокрема, що: відповідно до листа Македонської сільської ради Миронівського району Київської області від 06.11.2018 р. № 25 з проханням включити земельну ділянку площею 29,1500 га до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на торги окремими лотами, Головним управлінням було видано наказ від 26.12.2018 р. № 123 «Про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на торги»; 01.04.2019 р. Головним управлінням було видано наказ № 10-2038/15-19-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» Державному підприємству «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку планується за результатами електронних земельних торгів передати в оренду, площею 29,1500 га на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області; ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення з метою набуття права оренди на земельних торгах (аукціоні) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що стало підставою для формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111; відповідно до окремого доручення в.о. голови Держгеокадастру від 20.01.2021 р. № 45/3-21-0.22 Головним управлінням було видано наказ від 22.01.2021 р. № 31-Т «Про виключення земельної ділянки з переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами», площею 29,1500 га на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області; в подальшому наказом Головного управління від 22.01.2021 р. № 35-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано земельні ділянки (у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111) сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Миронівській громаді Обухівського району Київської області.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 29.06.2023 р. № 4332-48-VIII було вирішено надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за межами с. Македони загальною площею 29,9669 га з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111; поділити земельну ділянку площею 29,9669 га з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 на дві окремі земельні ділянки в кількості 2 шт. наступним чином: 1 ділянка площею 15,0000 га, 2 ділянка площею 14,9669 га.

Рішенням Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 14.08.2023 р. № 443851-VIIІ було вирішено надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за межами с. Македони загальною площею 25,9669 га з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111; поділити земельну ділянку площею 25,9669 га з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 на дві окремі земельні ділянки в кількості 2 шт. наступним чином: 1 ділянка площею 13,0000 га, 2 ділянка площею 12,9669 га; рішення Миронівської міської ради від 29.06.2023 р. № 4332-48-VIII вважати таким, що втратило чинність.

Рішенням Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 28.09.2023 р. № 4634-55-VIIІ було вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) на території Миронівської міської територіальної громади за межами с. Македони Обухівського району Київської області, загальною площею 25,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0111 на окремі земельні ділянки: земельна ділянка площею 13,0000 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0121 та земельна ділянка площею 12,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0122. Окрім цього, було оголошено проведення електронних торгів з продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності окремими лотами, загальною площею 25,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0111 та загальною площею 12,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0122; затверджено стартовий розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок; уповноважено міського голову від імені організатора земельних торгів укласти договір та підписати протокол про результати торгів, договір оренди земельних ділянок, право на які виставляється на земельні торги.

Рішенням Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 16.11.2023 р. № 4740-58-VIIІ було вирішено внести зміни до п.п. 2, 3 рішення Миронівської міської ради від 28.09.2023 р. № 4634-55-VIIІ та викладено їх у такій редакції: оголосити проведення електронних торгів з продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності окремими лотами, а саме земельної ділянки загальною площею 13,0000 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0121 та земельної ділянки загальною площею 12,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0122. Поряд з цим, було уповноважено міського голову від імені організатора земельних торгів підписати протоколи про результати торгів, та укласти договору оренди земельних ділянок; п.п. 1, 4, 5 рішення від 28.09.2023 р. № 4634-55-VIIІ залишено без змін.

Відповідно до інформації в мережі Інтернет за посиланням https://auction.e-tender.ua/aukciony/LRE001-UA-20231124-23375 на 26.12.2023 р. було призначено аукціон щодо продажу права оренди по земельній ділянці з кадастровим номером 3222983600:05:001:0121, право користування якою, за твердженням позивача, належить СФГ ОСОБА_1 ; відповідно до інформації в мережі Інтернет за посиланням https://auction.e-tender.ua/aukciony/LRE001-UA-20231124-28039 на 26.12.2023 р. призначено аукціон щодо продажу права оренди по земельній ділянці з кадастровим номером 3222983600:05:001:0122, право користування якою, за твердженням позивача, належить СФГ ОСОБА_1 .

Як слідує з позову, в інтересах позивача на адресу Миронівської міської ради було направлено адвокатський запит від 29.10.2023 р. № 04/2023, в якому представник позивача повідомив відповідача про деталі розпаювання та про залишок земельної ділянки 29,15 га, яка не вибула з користування фермерського господарства, та просив Миронівську міську раду надати необхідну інформацію для захисту прав СФГ ОСОБА_1

04.12.2023 р. Миронівська міська рада надала відповідь № 02-37/8038 на адвокатський запит, в якій було зазначено, зокрема, що підставою для реєстрації права комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 є акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 30.03.2021 р. відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 35-ОТГ від 22.01.2021 р.; станом на 04.12.2023 р. земельні аукціони по продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 не зупинено; земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру у зв`язку з поділом та утворенням нових земельних ділянок з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122.

Право власності Миронівської міської ради на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 350273483 від 13.10.2023 р. та № 350275831 від 13.10.2023 р.

Як зазначає позивач, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 хоч і виникли шляхом поділу, проте досі обтяжені правом постійного користування, яке належить СФГ ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії КВ, зареєстрованого 07.10.1996 р. в Книзі записів державних актів за № 20.

Враховуючи вищенаведене, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі ст. 7 Земельного кодексу України 1990 р. (в редакції, чинній на момент отримання ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення фермерського господарства) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

В силу приписів ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

До відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому ст.ст. 17 і 19 цього Кодексу (п. 1 ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ч. 1. ст. 22 Земельного кодексу України в тій же редакції).

За приписами ч. 1 ст. 52 Земельного кодексу України (в тій же редакції) для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватися у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів сільськогосподарських угідь і 100 гектарів усіх земель.

Поряд з цим, відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції, чинній на момент створення фермерського господарства) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.

Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір. Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності (ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» в редакції, чинній на момент створення фермерського господарства).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в тій же редакції) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, у власність або в оренду подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцеположенням земельної ділянки заяву, яку підписує голова селянського (фермерського) господарства, що створюється. У заяві зазначаються: мета використання земельної ділянки, умови одержання, її бажаний розмір і місце розташування, перелічуються члени селянського (фермерського) господарства, повідомляється про їх досвід роботи в сільському господарстві, наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливі також інші обгрунтування щодо виділення земельної ділянки.

Відповідно до положень абз. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції, чинній на момент створення фермерського господарства) для ведення селянського (фермерського) господарства надаються у довічне успадковуване володіння і приватну власність земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів сільськогосподарських угідь і 100 гектарів усіх земель. Конкретні розміри земельних ділянок громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство, в межах норм, встановлених частиною першою цієї статті, визначають районні, міські Ради народних депутатів диференційовано, з урахуванням регіональних особливостей, спеціалізації і можливостей обробітку наданих земель переважно членами селянського (фермерського) господарства.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в тій же редакції) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації останнього.

З аналізу приписів статей 2, 4, 5, 6, 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку, і саме з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 95 вказаного Кодексу).

Слід зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 зробив висновок, що ст. 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Поряд з цим, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії; припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами); невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених ст. 120-1 цього Кодексу.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005.

Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, зокрема, що земельна ділянка для ведення фермерського господарства, загальною площею 50,0 га із земель сільськогосподарських угідь, ріллі, на території Македонської сільської ради, що була надана позивачу у постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії КВ від 07.10.1996 р., була розпайована на п`ятьох членів фермерського господарства орієнтовно по 4,17 га кожному, з виготовленням державних актів на право власності на земельні ділянки. З метою користування земельною ділянкою площею близько 29,15 га, що залишилася після розпаювання, позивач мав укласти договір оренди землі терміном на 10 років для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради відповідно до погодження Македонської сільської ради № 21 та розпорядження Миронівської районної державної адміністрації від 03.03.2007 р. № 97, але останнім цього зроблено не було. Державний акт на право постійного користування землею серії КВ від 07.10.1996 р., виданий на земельну ділянку площею 50,0 га, на даний час не відображає актуальної інформації щодо фактичного складу земель, наявних на праві постійного користування СФГ ОСОБА_1 за цим актом, оскільки після проведення розпаювання були сформовані інші окремі земельні ділянки, які було передано у приватну власність громадян членів цього фермерського господарства. Тобто, земельна ділянка, яка надавалась на праві постійного користування позивачу, припинила своє існування в натурі у попередніх межах, оскільки була розпайована та поділена на новоутворені земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери та проведено реєстрацію у Державному земельному кадастрі.

Суд констатує, що відповідно до рішення Македонської сільської ради від 30.11.2006 р. № 27-IV-V та розпоряджень Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 03.03.2007 р. № 97, від 21.01.2008 р. № 40 відбулось розпаювання частини земельної ділянки, яка належала СФГ ОСОБА_1 на праві постійного землекористування.

Зазначена обставина сторонами справи не заперечується.

Водночас, відповідач стверджує, що є наявними підстави вважати, що позивач, як землекористувач, надав добровільну відмову від землекористування в силу приписів ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка (залишок після розпаювання) фермерського господарства не отримана ним в оренду. На переконання відповідача, позивач надав всі підстави вважати, що спірна земельна ділянка вільна. Таким чином, СФГ ОСОБА_1 , прийнявши рішення про розпаювання землі та звернувшись із заявою від 02.02.2007 р. до Миронівської районної державної адміністрації Київської області щодо розпаювання землі та в подальшому його (розпаювання) провівши, як землекористувач, відмовилось від права постійного користування на земельну ділянку площею 50,0 га, що належала йому на підставі Державного акту на право постійного користування.

Не погоджуючись із доводами відповідача, позивач зазначав, що у земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою як отримання членами фермерського господарства у власність частини землі, є відсутньою. Окрім того, заяву про надання погодження на розпаювання земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту, якою аргументує свою позицію відповідач, не можна ототожнювати із заявою про добровільну відмову землекористувача від права постійного користування земельною ділянкою, адже вони, на переконання позивача, за своєю правовою природою створюють різні наслідки.

У судовому засіданні 16.05.2024 р. представник позивача наголосив, що ОСОБА_1 , як голова фермерського господарства, не просив Миронівську районну державну адміністрацію передати фермерському господарству 29,15 га землі (залишок від розпайованої земельної ділянки) в оренду.

Поряд з цим, у судовому засіданні 16.05.2024 р. представник відповідача наголошувала, що позивач не оскаржував розпорядження Миронівської районної державної адміністрації від 03.03.2007 р. № 97 «Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій щодо розпаювання земельної ділянки із земель фермерського господарства та складання державних актів на право власності на землю громадянам членам фермерського господарства ОСОБА_1 в розмірі земельної частки (паю) та щодо передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області», тобто, позивач з таким рішенням погодився, і саме в цьому виразилася його добровільна відмова від права постійного користування нерозпайованою частиною земельної ділянки. Крім того, до матеріалів справи не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про те, що та частина земельної ділянки, яка залишилась після розпаювання земельної ділянки площею 50,0 га, і земельна ділянка з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111, стосовно якої відповідачем було прийнято рішення про поділ на дві окремі земельні ділянки, є однією і тією самою земельною ділянкою.

Як було зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Частинами 3 та 4 ст. 142 Земельного кодексу України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

З аналізу наведених норм вбачається, що правом добровільної відмови від права користування земельною ділянкою наділений землекористувач, а повноваженнями з прийняття рішення про припинення такого права наділений власник земельної ділянки (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 р. у справі № 915/1917/19).

Суд відзначає, що ані відповідачем, ані іншим органом державної влади чи місцевого самоврядування безпосередньо рішення про припинення права користування землями СФГ ОСОБА_1 (як у розпайованій, так і в не розпайованій частині) не приймалося.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що ст. 141 Земельного кодексу України (як в редакції станом на час розпаювання земель СФГ ОСОБА_1 , так і на даний час), норми якої є загальними, містить вичерпний перелік підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою, до якого не входить така підстава, як розпаювання земель селянського фермерського господарства, в той час як внаслідок здійснення останнього (розпаювання) право постійного користування земельною ділянкою, отриманою в постійне користування для цієї мети, фактично припиняється.

Так, за приписами ст. 141 ЗК України (в редакції на час подання головою позивача заяви про розпаювання), підставами припинення права користування земельною ділянкою визначалися: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно, за висновком суду, припинення права постійного користування земельною ділянкою, переданою для створення СФГ, внаслідок її розпаювання відбувається з передбаченої загальними нормами ст. 141 ЗК України підстави добровільної відмови від права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому спеціальними нормами Закону України «Про фермерське господарство».

Як зазначалося вище, згідно зі ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на момент розпаювання земель СФГ ОСОБА_1 ) члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Дія ч.ч. 1 та 2 цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). Громадяни України, які до 01.01.2002 р. отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

Водночас, за приписами ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» (в тій же редакції) землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Право володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Таким чином, суд дійшов висновку, що внаслідок звернення голови фермерського господарства із заявою про розпаювання земельної ділянки фермерського господарства відбувається добровільна відмова від права постійного користування нею, позаяк законодавством не передбачено іншого. При цьому, чинним на час звернення ОСОБА_1 із заявою про розпаювання земель законодавством було передбачено можливість використання земель фермерським господарством або на праві власності, або на умовах оренди, у зв`язку з чим прийняття рішення щодо передачі решти нерозпайованої земельної ділянки в оренду СФГ ОСОБА_1 (яке не було ані оскаржене, ані реалізоване останнім) узгоджується з наведеними нормами ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство».

Окрім того, слід відзначити, що після розпаювання між членами фермерського господарства земельної ділянки площею 50,0 га (відомостей про кадастровий номер якої не зазначено ані в Державному акті на право постійного користування землею серії КВ від 07.10.1996 р., ані в погодженні Македонської сільської ради Миронівського району Київської області № 21 від 30.11.2006 р., ані в розпорядженні Миронівської районної державної адміністрації від 03.03.2007 р. № 97, ані в розпорядженні голови Миронівської районної державної адміністрації № 40 від 21.01.2008 р., оскільки не було розроблено технічну документацію, у зв`язку з чим межі земельної ділянки не було винесено в натурі) залишилася частина земельної ділянки площею 29,15 га (50,00 га-20,85 га).

З посиланням на надану ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області інформацією листом від 14.11.2023 р. № 10-10-0.221-10777/2-23, позивач зазначав, що земельну ділянку площею 29,1500 га було включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на торги, про що ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області було видано наказ від 26.12.2018 р. № 123; відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення з метою набуття права оренди на земельних торгах (аукціоні) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розробленого ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», зазначеній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3222983600:05:001:0111.

Водночас, з матеріалів справи, зокрема, технічної документації щодо поділу земельної ділянки, вбачається, що земельну ділянку з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 площею 25,9669 га, було поділено на дві окремі земельні ділянки: площею 13,0000 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0121 та площею 12,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0122.

Суд констатує, що будь-яких доказів на підтвердження того факту, що земельні ділянки площею 13,0000 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0121 та площею 12,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0122, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111, площею 25,9669 га, яка відрізняється від площі земельної ділянки, що залишилася після розпаювання земель ФГ позивача, а саме земельної ділянки площею 50,0 га, право постійного користування на яку було надане ОСОБА_1 на підставі Державного акту серії КВ від 07.10.1996 р., входять до складу останньої.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що за наданими до матеріалів справи доказами, відсутні підстави вважати доведеною ту обставину, що зазначені вище земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 загальною площею 25,9669 га (13,0000+12,9669), щодо яких позивачем заявлено позовні вимоги, є саме тією земельною ділянкою площею 29,1500 га, яка залишилась після розпаювання земельної ділянки площею 50,0 га, і, відповідно, не є доведеними підстави для скасування пункту 2, пункту 3 (підпунктів 3.1.-3.3.), пункту 4 рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 28 вересня 2023 року № 4634-55-VIII Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за межами с. Македони; пункту 1, пункту 2, пункту 3 рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 16 листопада 2023 року № 4740-58-VІII Про внесення змін до рішення Миронівської міської ради № 4634-55-VIII від 28.09.2023 р. та про визнання за СФГ ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою площею 13,0000 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0121, та земельною ділянкою площею 12,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0122.

З огляду на все вищенаведене, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог у даній справі в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу (у тому числі посилань на судову практику) була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для відмови у задоволенні позову у даній справі не спростовує.

Згідно з приписами ч. 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог у даній справі у повному обсязі, суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2023 р. у справі № 911/3777/23.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 145, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. У задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 до Миронівської міської ради про скасування пунктів рішення, визнання права постійного користування земельними ділянками, а саме про скасування пункту 2, пункту 3 (підпунктів 3.1.-3.3.), пункту 4 рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 28 вересня 2023 року № 4634-55-VIII Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за межами с. Македони; пункту 1, пункту 2, пункту 3 рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 16 листопада 2023 року № 4740-58-VІII Про внесення змін до рішення Миронівської міської ради № 4634-55-VIII від 28.09.2023 р. та про визнання за Селянським (фермерським) господарством ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0121, площею 13,0000 га та про визнання за Селянським (фермерським) господарством ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0122, площею 12,9669 га, відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2023 р. у даній справі.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03.06.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна