Постанова

від 03.02.2025 по справі 911/3777/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р. Справа№ 911/3777/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Хрипуна О.О.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 03.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича

на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 (повний текст складено і підписано 03.06.2024)

у справі № 911/3777/23 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича

до Миронівської міської ради

про скасування пунктів рішення, визнання права постійного користування земельними ділянками, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Селянське (фермерське) господарство Коваленко Анатолія Прокоповича звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Миронівської міської ради у якому просило:

- скасувати п. 2, п. 3 (та пп. 3.1-3.3), п. 4 Рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 28.09.2023 № 4634-55-VIII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за межами с. Македони»;

- скасувати п. 1, п. 2, п. 3 рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 16.11.2023 № 4740-58-VІII «Про внесення змін до рішення Миронівської міської ради № 4634-55-VIII від 28.09.2023 р.»;

- визнати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0121, площею 13,0000 га;

- визнати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0122, площею 12,9669 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- позивачу, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії КВ, зареєстрованого 07.10.1996 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 20, належить право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га для ведення фермерського господарства;

- згодом вказану земельну ділянку було розпайовано та частину з неї передано у власність фізичним особам - членам Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича;

- водночас, враховуючи, що позивач не відмовлявся від права користування нерозпайованою частиною земельної ділянки, і таке право може бути припинено лише з підстав, визначених ст. 141 ЗК України, вказана земельна ділянка залишилась у постійному користуванні позивача;

- за таких обставин дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 ЗК України, є такими, що порушують право постійного користування земельною ділянкою;

- в свою чергу оскаржуваними рішеннями відповідач здійснив поділ нерозпайованої частини земельної ділянки та оголосив про проведення електронних торгів з продажу права оренди таких земельних ділянок.

У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що:

- Державний акт на право постійного користування землею серії КВ від 07.10.1996, виданий на земельну ділянку площею 50,0 га, на даний час не відображає актуальної інформації щодо фактичного складу земель, наявних на праві постійного користування позивачу за цим актом, оскільки після проведення розпаювання були сформовані інші окремі земельні ділянки, які було передано у приватну власність громадян членів даного СФГ;

- при цьому, відповідно до розпоряджень Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 03.03.2007 № 97, від 21.01.2008 № 40 та рішення Македонської сільської ради від 30.11.2006 № 27-IV-V, відбулось розпаювання спірної земельної ділянки. Ці розпорядження були прийняті відповідно до чинних законодавчих актів України щодо розпаювання земельних часток (паїв), а також на підставі заяви голови позивача від 02.02.2007 про надання йому погодження на розпаювання земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту;

- отже земельна ділянка, яка була надана на праві постійного користування позивачу, припинила своє існування в натурі у попередніх межах, оскільки була розпайована та поділена на новоутворені земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери та проведено реєстрацію у Державному земельному кадастрі;

- вказане свідчить про те, що позивач, прийнявши рішення про розпаювання землі, звернувшись із заявою від 02.02.2007 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області щодо розпаювання землі, та, в подальшому провівши розпаювання, як землекористувач, відмовився від права постійного користування на земельну ділянку площею 50,0 га, що належала йому на підставі Державного акту на право постійного користування.

У відповіді на відзив позивач зауважив на тому, що:

- у земельному законодавстві (чинному на момент розпаювання і до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, як отримання членами фермерського господарства у власність частини земельної ділянки, відсутня;

- заяву про надання погодження на розпаювання земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту не можна ототожнювати із заявою про добровільну відмову землекористувача від права постійного користування земельною ділянкою, оскільки вони за своєю правовою природою створюють різні правові наслідки. Так, у разі поділу земельної ділянки змінюються її межі, площа та кадастровий номер, проте обсяг прав попереднього землекористувача, набутий на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі державного акта на право постійного користування землею, не змінюється;

- при цьому відповідачем не надано доказів існування будь-яких, передбачених ст. 141 ЗК України, підстав для припинення права постійного користування позивачем частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111, площею 25,9669 га, яка залишилась з масиву 50,0 га, право на яку було посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії КВ від 07.10.1996.

У запереченнях на відповіді на відзив відповідач зауважив на тому, що:

- залишок від розпайованої земельної ділянки площею 29,15 га, в силу положень ч. 6 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», мав перейти до позивача на підставі цивільно-правових угод;

- так, розпорядженням голови Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 03.03.2007 № 97 «Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій щодо розпаювання земельної ділянки із земель фермерського господарства та складання державних актів на право власності на землю громадянам членам ФГ Коваленка А.П. в розмірі земельної частки (паю) та щодо передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області» було зазначено про передачу позивачу в оренду терміном на 10 років земельної ділянки близько 29,15 га для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради. Македонська сільська рада надала погодження № 21 на розпаювання земельної ділянки розміром 20,85 га для ведення сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту в с. Македони Миронівського району Київської області членам позивача (5 осіб), а також на надання в оренду земельної ділянки розміром 29,15 га для вирощування сільськогосподарської продукції позивачу за межами населеного пункту;

- окрім того, ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що громадяни України, які до 01.01.2002 отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років;

- вказане свідчить про те, що позивач мав переважне право на придбання (викуп) спірної земельної ділянки у власність або отримання зазначеної земельної ділянки в оренду, проте не скориставшись таким право, добровільно відмовився від права постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3777/23 у задоволенні позову відмовлено повністю; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2023 у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що

- ані відповідачем, ані іншим органом державної влади чи місцевого самоврядування безпосередньо рішення про припинення права користування землями позивача (як у розпайованій, так і в не розпайованій частині) не приймалося;

- водночас ст. 141 ЗК України (як в редакції станом на час розпаювання земель позивача , так і на даний час), норми якої є загальними, містить вичерпний перелік підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою, до якого не входить така підстава, як розпаювання земель селянського фермерського господарства, в той час як внаслідок здійснення останнього (розпаювання) право постійного користування земельною ділянкою, отриманою в постійне користування для цієї мети, фактично припиняється;

- вказане свідчить про те, що припинення права постійного користування земельною ділянкою, переданою для створення СФГ, внаслідок її розпаювання відбувається з передбаченої загальними нормами ст. 141 ЗК України підстави добровільної відмови від права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому спеціальними нормами Закону України «Про фермерське господарство»;

- водночас, виходячи зі змісту положень ст.ст. 12, 13 Закону України «Про фермерське господарство», внаслідок звернення голови фермерського господарства із заявою про розпаювання земельної ділянки фермерського господарства відбувається добровільна відмова від права постійного користування нею, позаяк законодавством не передбачено іншого. При цьому, чинним на час звернення голови позивача із заявою про розпаювання земель законодавством було передбачено можливість використання земель фермерським господарством або на праві власності, або на умовах оренди, у зв`язку з чим прийняття рішення щодо передачі решти нерозпайованої земельної ділянки в оренду позивачу (яке не було ані оскаржене, ані реалізоване останнім) узгоджується з наведеними нормами ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство»;

- після розпаювання між членами фермерського господарства земельної ділянки площею 50,0 га (відомостей про кадастровий номер якої не зазначено ані в Державному акті на право постійного користування землею серії КВ від 07.10.1996, ані в погодженні Македонської сільської ради Миронівського району Київської області № 21 від 30.11.2006, ані в розпорядженні Миронівської районної державної адміністрації від 03.03.2007 № 97, ані в розпорядженні голови Миронівської районної державної адміністрації № 40 від 21.01.2008, оскільки не було розроблено технічну документацію, у зв`язку з чим межі земельної ділянки не було винесено в натурі) нерозпайованою залишилася частина земельної ділянки площею 29,15 га (50,00 га-20,85 га);

- в свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що на дві окремі земельні ділянки було поділено земельну ділянку з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 площею 25,9669 га, проте жодних доказів того, що земельні ділянки площею 13,0000 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0121 та площею 12,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0122, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111, площею 25,9669 га, яка відрізняється від площі земельної ділянки, що залишилася після розпаювання земель позивача (29,15 га);

- вказане свідчить про те, що за наданими до матеріалів справи доказами, відсутні підстави вважати доведеною ту обставину, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 загальною площею 25,9669 га (13,0000+12,9669), щодо яких позивачем заявлено позовні вимоги, є саме тією земельною ділянкою площею 29,1500 га, яка залишилась після розпаювання земельної ділянки площею 50,0 га.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, 21.06.2024 Селянське (фермерське) господарство Коваленко Анатолія Прокоповича засобами поштового зв`язку (судом зареєстровано 24.06.2024) у встановлений процесуальний строк подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду) на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3777/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3777/23.

У апеляційні скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, додатково зауваживши на тому, що:

- судом першої інстанції не було враховано, що за змістом положень ч.ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за заявою останнього, проте позивач такої заяви не надавав;

- учасниками справи визнається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 загальною площею 25,9669 га (13,0000+12,9669), щодо яких позивачем заявлено позовні вимоги, є саме тією земельною ділянкою площею 29,1500 га, яка залишилась після розпаювання земельної ділянки площею 50,0 га, а відтак такі обставини не потребуються доведення в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України;

- припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке є безстроковим та набуте згідно з державним актом, без належних на те законодавчих підстав, є втручанням у право апелянта на мирне володіння своїм майном є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, матеріали апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3777/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) ОСОБА_2., судді: Палій В.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали господарської справи № 911/3777/23; відкладено вирішення питання щодо відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3777/23.

10.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/3777/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3777/23; розгляд апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3777/23 призначено на 21.08.2024 об 11:40.

03.07.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, послався на ті ж саме обставини, що і в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:

- позивач, прийнявши рішення про розпаювання земельної ділянки та в подальшому його провівши, шляхом добровільної відмови втратив своє право постійного користування на земельну ділянку площею 50,0 га. Ця позиція відповідає висновкам Верховного Суду зробленим у постанові від 08.07.2020 у справі № 635/970/17;

- з метою користування земельною ділянкою площею близько 29,15 га, що залишилася після розпаювання, апелянт мав укласти договір оренди землі терміном на 10 років для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради, відповідно до погодження Македонської сільської ради Миронівського району Київської області №21, розпорядження Миронівської районної державної адміністрації від 03.03.2007 №97;

- апелянт впродовж більш ніж 15 років, в тому числі і зараз, не оскаржував та не заперечував, що земельна ділянка площею близько 29,15 га, що залишилася після розпаювання СФГ Коваленка А.П. на підставі розпорядження Миронівської районної державної адміністрації від 03.03.2007 № 97, погодження Македонської сільської ради №21, мала перейти останньому на праві оренди, що є нічим іншим як мовчазною згодою із цим фактом;

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 № 09.1-08/2843/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3777/23 у зв`язку з перебування судді Палія В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024 справа № 911/3777/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) ОСОБА_2., судді - Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 новоутвореною колегією суддів справу № 911/3777/23 за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 прийнято до свого провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 оголошено перерву у справі № 911/3777/23 за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 до 26.09.2024 об 11:40.

Судове засідання призначене на 26.09.2024 об 11 год. 40 хв. не відбулось, в зв`язку з оголошенням в місті Києві повітряної тривоги, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві розгляд справи № 911/3777/23 за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024, призначено на 24.10.2024 о 10:50.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 № 09.1-08/3914/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3777/23 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 справа № 911/3777/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) ОСОБА_2., судді - Станік С.Р., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 новоутвореною колегією суддів справу № 911/3777/23 за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 прийнято до свого провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 оголошено перерву у справі № 911/3777/23 за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 до 19.11.2024 об 12:40.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 № 09.1-07/754/24, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 31.10.2024 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3777/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 911/3777/23 між суддями від 11.11.2024, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді - Скрипка І.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 новоутвореною колегією суддів справу № 911/3777/23 за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.12.2024 о 10:10.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 оголошено перерву у справі № 911/3777/23 за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 до 22.01.2025 о 10:10.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 № 09.1-08/258/25, з перебуванням судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці 22.01.2025, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3777/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 911/3777/23 між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025, для розгляду справи № 911/3777/23 сформовано колегію у наступному складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді: Михальська Ю.Б., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 новоутвореною колегією суддів справу № 911/3777/23 за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.02.2025 об 11:20.

Станом на 03.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи позивач апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

На підставі рішення 7 сесії 22 скликання Миронівської районної ради народних депутатів Миронівського району Київської області від 01.03.1996 ОСОБА_3 було видано Державний акт на право постійного користування землею серії КВ, зареєстрований 07.10.1996 у Книзі записів державних актів за № 20, на право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га, розташованою на території Македонської сільської ради, для ведення фермерського господарства.

05.06.1998 проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича (далі позивач), що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПГФ (дата державної реєстрації 05.06.1998; дата запису 24.09.2004; номер запису 13411200000000021) та копією статуту позивача затвердженого головою позивача та зареєстрованого Миронівською районною державною адміністрацією 05.06.1998 за № 359.

30.11.2006 Македонська сільська рада Миронівського району Київської області надала погодження № 21 на розпаювання земельної ділянки розміром 20,85 га для ведення сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту членам позивача (5 осіб) за межами населеного пункту в с. Македони Миронівського району Київської області, а також на надання в оренду земельної ділянки розміром 29,15 га для вирощування сільськогосподарської продукції позивачу за межами населеного пункту.

Розпорядженням голови Миронівської районної державної адміністрації від 03.03.2007 № 97 «Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій щодо розпаювання земельної ділянки із земель фермерського господарства та складання державних актів на право власності на землю громадянам - членам ФГ Коваленка в розмірі земельної частки (паю) та щодо передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області» на підставі заяви голови фермерського господарства Коваленка А.П. від 02.02.2007 та погодження Македонської сільської ради (рішення від 30.11.2006 27-IV-V «Про надання погодження на розпаювання земельної ділянки ФГ за межами населеного пункту») позивачу надано дозвіл на виготовлення технічних документацій, зокрема:

- щодо розпаювання земельної ділянки земель фермерського господарства п`яти членам цього фермерського господарства ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) в розмірі земельної частки (паю) близько 4,17 га кожному, загальною площею 20,85 га ріллі та щодо складання державних актів на право власності на землю для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради;

- щодо передачі позивачу в оренду терміном на 10 років земельної ділянки близько 29,15 га для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради.

За змістом зазначеного вище розпорядження позивач мав розробити вказані технічні документації та подати їх на затвердження голові райдержадміністрації.

Розпорядженням голови Миронівської районної державної адміністрації від 21.01.2008.№ 40 «Про затвердження технічної документації щодо складання державних актів на право власності на землю громадянам членам ФГ «Коваленко А.П.» в розмірі земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Македонської сільської ради» затверджено технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельних часток (паїв) з оформленням державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам - членам ФГ позивача загальною площею 20,85 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Македонської сільської ради, зокрема, ОСОБА_4 загальною площею 4,1702 га, ОСОБА_8 4,1699 га, ОСОБА_7 4,1699 га, ОСОБА_9 4,17 га, ОСОБА_6 4,17 га.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що згодом члени фермерського господарства здійснили реєстрацію права власності за собою на вказані земельні ділянки, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 358130359 від 12.12.2023, № 358131439 від 12.12.2023, № 358130145 від 12.12.2023, № 358123343 від 12.12.2023, № 358129516 від 12.12.2023.

Згідно з наданою виконавчим комітетом Македонської сільської ради Миронівського району Київської області довідкою від 21.01.2019 № 28, на час її видачі позивач мав в обробітку земельну ділянку площею 50,0000 га земель сільськогосподарського призначення (рілля).

Листом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 9896/0-6868/0/17-19 від 08.08.2019 на клопотання голови позивача від 09.07.2019 щодо надання дозволу на проведення інвентаризації земель площею 50,0000 га, розташованих на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області, надано відповідь, в якій зазначено, що частина земельної ділянки (20,8500 га) перебуває у власності (користуванні) третіх осіб, а частина земельної ділянки площею 29,1500 га знаходиться в масиві, який включено до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, права на які буде виставлено на земельні торги, у зв`язку з чим у ГУ Держгеокадастру у Київській області відсутні підстави для надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо надання дозволу на проведення інвентаризації земель площею 50,0000 га, розташованих на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області.

Згідно з довідкою № 255 від 27.09.2019 Македонської сільської ради Миронівського району Київської області, рішення про вилучення земельної ділянки розміром 29,15 га, яка знаходиться в постійному користуванні позивача, та рішення про розробку документації на проведення аукціонних торгів на дану земельну ділянку сільською радою не приймались, так як ці землі не є в розпорядженні сільської ради.

Листом ГУ Держгеокадастру у Київській області № К-1795/0-2120/6-19 від 15.10.2019 на звернення голови позивача щодо виключення з переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах земельної ділянки, яка розташована на території Македонської сільської ради, було надало відповідь, в якій зазначено про недопущення внесення змін до наказів про затвердження переліків земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, в частині виключення земельних ділянок з переліків, а також що будь-який інший спосіб передачі у користування земельних ділянок, що включені до переліку, окрім як виставлення права оренди на них на земельних торгах, є неможливим.

Листом ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 10-10-0.221-10777/2-23 від 14.11.2023 на адвокатський запит № 06/2023 (вх. № 29-10250/0/1-23 від 06.11.2023) представника позивача стосовно надання інформації та копій документів останньому було надано відповідь, в якій зазначено, зокрема, що:

- відповідно до листа Македонської сільської ради Миронівського району Київської області від 06.11.2018 № 25 з проханням включити земельну ділянку площею 29,1500 га до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на торги окремими лотами, Головним управлінням було видано наказ від 26.12.2018 № 123 «Про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на торги»;

- 01.04.2019 Головним управлінням було видано наказ № 10-2038/15-19-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» Державному підприємству «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку планується за результатами електронних земельних торгів передати в оренду, площею 29,1500 га на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області; ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення з метою набуття права оренди на земельних торгах (аукціоні) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що стало підставою для формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111;

- відповідно до окремого доручення в.о. голови Держгеокадастру від 20.01.2021 № 45/3-21-0.22 Головним управлінням було видано наказ від 22.01.2021 № 31-Т «Про виключення земельної ділянки з переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами», площею 29,1500 га на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області; в подальшому наказом Головного управління від 22.01.2021 р. № 35-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано земельні ділянки (у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111) сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Миронівській громаді Обухівського району Київської області.

Рішенням Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 29.06.2023 № 4332-48-VIII «Про поділ земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 3222983600:05:001:0111» вирішено:

- надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за межами с. Македони загальною площею 29,9669 га з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111;

- поділити земельну ділянку площею 29,9669 га з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 на дві окремі земельні ділянки в кількості 2 шт. наступним чином: 1 ділянка площею 15,0000 га, 2 ділянка площею 14,9669 га.

Рішенням Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 14.08.2023 443851-VIIІ «Про поділ земельної ділянки комунальної владності за межами с. Македони кадастровий номер 3222983600:05:001:0111» вирішено:

надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за межами с. Македони загальною площею 25,9669 га з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111;

- поділити земельну ділянку площею 25,9669 га з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 на дві окремі земельні ділянки в кількості 2 шт. наступним чином: 1 ділянка площею 13,0000 га, 2 ділянка площею 12,9669 га;

- рішення Миронівської міської ради від 29.06.2023 № 4332-48-VIII вважати таким, що втратило чинність.

Рішенням Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 28.09.2023 № 4634-55-VIIІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за межами с. Македони» вирішено:

- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) на території Миронівської міської територіальної громади за межами с. Македони Обухівського району Київської області, загальною площею 25,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0111 на окремі земельні ділянки: земельна ділянка площею 13,0000 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0121 та земельна ділянка площею 12,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0122;

- оголосити проведення електронних торгів з продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності окремими лотами, загальною площею 25,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0111 та загальною площею 12,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0122;

- затвердити стартовий розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

- уповноважити міського голову від імені організатора земельних торгів укласти договір та підписати протокол про результати торгів, договір оренди земельних ділянок, право на які виставляється на земельні торги.

Рішенням Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 16.11.2023 № 4740-58-VIIІ «Про внесення змін до рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області № 4634-55-VIIІ від 28.09.2023 р.» вирішено:

- внести зміни до п.п. 2, 3 рішення Миронівської міської ради від 28.09.2023 № 4634-55-VIIІ та викладено їх у такій редакції: оголосити проведення електронних торгів з продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності окремими лотами, а саме земельної ділянки загальною площею 13,0000 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0121 та земельної ділянки загальною площею 12,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0122;

- уповноважити міського голову від імені організатора земельних торгів підписати протоколи про результати торгів, та укласти договору оренди земельних ділянок;

- п.п. 1, 4, 5 рішення від 28.09.2023 р. № 4634-55-VIIІ залишено без змін.

Відповідно до інформації в мережі Інтернет за посиланням:

- https://auction.e-tender.ua/aukciony/LRE001-UA-20231124-23375 на 26.12.2023 було призначено аукціон щодо продажу права оренди по земельній ділянці з кадастровим номером 3222983600:05:001:0121, право користування якою, за твердженням позивача, належить йому;

- https://auction.e-tender.ua/aukciony/LRE001-UA-20231124-28039 на 26.12.2023 призначено аукціон щодо продажу права оренди по земельній ділянці з кадастровим номером 3222983600:05:001:0122, право користування якою, за твердженням позивача, належить йому.

Як слідує з позову, в інтересах позивача на адресу Миронівської міської ради було направлено адвокатський запит від 29.10.2023 № 04/2023, в якому представник позивача повідомив відповідача про деталі розпаювання та про залишок земельної ділянки 29,15 га, яка не вибула з користування фермерського господарства, та просив Миронівську міську раду надати необхідну інформацію для захисту прав позивача.

04.12.2023 Миронівська міська рада надала відповідь № 02-37/8038 на адвокатський запит, в якій було зазначено, зокрема, що:

- підставою для реєстрації права комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 є акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 30.03.2021 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 35-ОТГ від 22.01.2021;

- станом на 04.12.2023 земельні аукціони по продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 не зупинено;

- земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру у зв`язку з поділом та утворенням нових земельних ділянок з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122.

Право власності Миронівської міської ради на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 350273483 від 13.10.2023 р. та № 350275831 від 13.10.2023 .

Позивач стверджує про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 хоч і виникли шляхом поділу, проте досі обтяжені правом постійного користування, яке належить позивачу на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії КВ, зареєстрованого 07.10.1996 в Книзі записів державних актів за № 20 та, з огляду на вказане, звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:

- скасувати п. 2, п. 3 (та пп. 3.1-3.3), п. 4 Рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 28.09.2023 № 4634-55-VIII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за межами с. Македони»;

- скасувати п. 1, п. 2, п. 3 рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 16.11.2023 № 4740-58-VІII «Про внесення змін до рішення Миронівської міської ради № 4634-55-VIII від 28.09.2023 р.»;

- визнати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0121, площею 13,0000 га;

- визнати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0122, площею 12,9669 га.

Правові позиції сторін детально наведені вище.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 2 ГПК України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 20 ГК України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України до яких, зокрема, відноситься визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічні положення закріплені в статті 20 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Частиною 2 ст. 249 ГК України передбачено, що у разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб`єкта господарювання, останній відповідно до статті 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача в справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, в господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України).

Згідно зі ст. 7 ЗК України 1990 р. (в редакції, чинній на момент отримання ОСОБА_9 земельної ділянки для ведення фермерського господарства) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

ЗК України (в редакції яка була чинна на момент створення позивача) встановлено, що:

- громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки в власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства (ч. 1 ст. 51);

- користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, серед іншого, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства (ст. 7);

- до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому ст.ст. 17 і 19 цього Кодексу (п. 1 ч. 1 ст. 9);

- право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1 ст. 23);

- право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ч. 1. ст. 22).

Отже, земельна ділянка, загальною площею 50,00 га, яка на праві постійного користування за рішенням 7 сесії 22 скликання Миронівської районної ради народних депутатів Миронівського району Київської області надана ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства, були надані йому саме як спеціальному суб`єктові - засновнику (голові) селянського (фермерського) господарства.

Положеннями Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII (в редакції яка була чинна на момент створення позивача) (далі Закон № 2009-XII), встановлено, що:

- господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди (ч.ч. 1, 2, 5 ст.2);

- право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір. Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності (ч.ч. 1, 2 ст. 4);

- громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, у власність або в оренду подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцеположенням земельної ділянки заяву, яку підписує голова селянського (фермерського) господарства, що створюється. У заяві зазначаються: мета використання земельної ділянки, умови одержання, її бажаний розмір і місце розташування, перелічуються члени селянського (фермерського) господарства, повідомляється про їх досвід роботи в сільському господарстві, наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливі також інші обгрунтування щодо виділення земельної ділянки (ч. 1 ст. 5);

- для ведення селянського (фермерського) господарства надаються у довічне успадковуване володіння і приватну власність земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів сільськогосподарських угідь і 100 гектарів усіх земель. Конкретні розміри земельних ділянок громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство, в межах норм, встановлених частиною першою цієї статті, визначають районні, міські Ради народних депутатів диференційовано, з урахуванням регіональних особливостей, спеціалізації і можливостей обробітку наданих земель переважно членами селянського (фермерського) господарства (абз. 1, 2 ст. 6);

- після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи (ч.ч. 1, 2 ст. 9)

Отже, за діючими на момент створення позивача нормами, обов`язковою умовою для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи було одержання земельної ділянки, а одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто Закон № 2009-XII не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003, прийнято Закону України «Про фермерське господарство» № 937-IV (далі Закон № 937-IV), яким Закон № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Законом № 937-IV, серед іншого, встановлено, що:

- фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, в тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (ст. 1);

- право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство (ч. 1 ст. 5);

- надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України (ст. 7);

- фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8).

Отже, і на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства також безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (в будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному в ст. 42 ГК України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи законодавчі обмеження в використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину в установленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за ГК України.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією ВП ВС у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18, ВП ВС у постанові від 01.04.2020 у справі №320/5724/17.

З аналізу приписів ст.ст. 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону № 2009-XII та ст.ст. 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку, і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи, і саме з цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

З огляду на викладене вище, належним користувачем земельної ділянки загальною площею 50,00 га, яка була надана гр. ОСОБА_3 в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства за державним актом, з моменту його державної реєстрації є позивач.

Частиною 1 ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За змістом положень ч. 2 ст. 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (а); громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (б); релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності (в); публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (г); заклади освіти незалежно від форми власності (ґ); співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (д); оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі (е); господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (є).

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України (у редакції Закону від 25.10.2001, що діяв з 01.01.2002, тобто на момент набрання цим нормативно-правовим актом чинності) встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Водночас Конституційний Суд України рішенням № 5-рп2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Вказане свідчить про те, що громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали в постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Відповідно до ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених ст. 120-1статтею 120-1 цього Кодексу;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії;

з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами);

и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.

За приписами ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

При встановленні обставини щодо наявності у позивача на даний час права постійного користування спірною земельною ділянкою, колегія суддів зазначає про таке.

Як встановлено вище, відповідно до рішення Македонської сільської ради від 30.11.2006 № 27-IV-V та розпоряджень Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 03.03.2007 № 97, від 21.01.2008 № 40 відбулось розпаювання частини земельної ділянки, яка належала позивачу на праві постійного землекористування.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Частинами 3 та 4 ст. 142 ЗК України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

З аналізу наведених норм вбачається, що правом добровільної відмови від права користування земельною ділянкою наділений землекористувач, а повноваженнями з прийняття рішення про припинення такого права наділений власник земельної ділянки (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 915/1917/19).

Як вірно встановлено судом першої інстанції ані відповідачем, ані іншим органом державної влади чи місцевого самоврядування безпосередньо рішення про припинення права користування землями позивача (як у розпайованій, так і в не розпайованій частині) не приймалося.

Водночас, згідно з правовим висновком, який сформульований ВП ВС у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством.

Отже правовим наслідком отримання членом фермерського господарства земельної ділянки (її частини) шляхом приватизації у межах розміру земельної частки (паю) є припинення права користування земельною ділянкою фермерським господарством.

Водночас як відсутність заяви позивача про припинення права постійного користування земельною ділянкою, так і відсутність відповідного рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування вказаних вище висновків не спростовує.

При цьому, слід прийняти до уваги і наступне.

Відповідно до частини дев`ятої статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з частинами 1-2 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Частиною десятою статті 79-1 ЗК України передбачено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до частини четвертої статті 79-1 ЗК України.

Як встановлено вище, за позивачу в постійне користування надано земельну ділянку площею 50 га, проте з моменту передачі частини цієї земельної ділянки у власність членам фермерського господарства, земельна ділянка площею 50 га фактично перестала існувати як об`єкт цивільних прав, наслідком чого, відповідно, є і припинення у позивача права на постійне користування такою земельною ділянкою.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно встановив, що припинення права постійного користування земельною ділянкою, переданою для створення СФГ, внаслідок її розпаювання відбувається з передбаченої загальними нормами ст. 141 ЗК України підстави добровільної відмови від права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому спеціальними нормами Закону № 937-IV.

Отже, внаслідок звернення голови фермерського господарства із заявою про розпаювання земельної ділянки фермерського господарства відбувається добровільна відмова від права постійного користування нею, позаяк законодавством не передбачено іншого. При цьому, чинним на час звернення Коваленка А.П. із заявою про розпаювання земель законодавством було передбачено можливість використання земель фермерським господарством або на праві власності, або на умовах оренди, у зв`язку з чим було прийнято відповідне рішення щодо передачі решти нерозпайованої земельної ділянки в оренду позивачу (яке не було ані оскаржене, ані реалізоване останнім), що узгоджується з наведеними нормами ст. 13 Закону № 937-IV.

Колегія суддів окремо зауважує на тому, що Розпорядженням голови Миронівської районної державної адміністрації від 03.03.2007 № 97 «Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій щодо розпаювання земельної ділянки із земель фермерського господарства та складання державних актів на право власності на землю громадянам - членам ФГ Коваленка в розмірі земельної частки (паю) та щодо передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області», серед іншого позивачу надано дозвіл на виготовлення технічних документацій, щодо передачі йому в оренду терміном на 10 років земельної ділянки близько 29,15 га для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради.

Отже, з 2007 року позивач мав право на отримання у орендне користування нерозпайованої частини спірної земельної ділянки, проте таким право протягом 15 років не скористався, що спростовує його послання та втручання у його право на мирне володіння своїм майном є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, колегія суддів вважає вірними і наступні висновки суду першої інстанції:

- після розпаювання між членами фермерського господарства земельної ділянки площею 50,0 га (відомостей про кадастровий номер якої не зазначено ані в Державному акті на право постійного користування землею серії КВ від 07.10.1996, ані в погодженні Македонської сільської ради Миронівського району Київської області № 21 від 30.11.2006, ані в розпорядженні Миронівської районної державної адміністрації від 03.03.2007 № 97, ані в розпорядженні голови Миронівської районної державної адміністрації № 40 від 21.01.2008, оскільки не було розроблено технічну документацію, у зв`язку з чим межі земельної ділянки не було винесено в натурі) нерозпайованою залишилася частина земельної ділянки площею 29,15 га (50,00 га-20,85 га);

- в свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що на дві окремі земельні ділянки було поділено земельну ділянку з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 площею 25,9669 га, проте жодних доказів того, що земельні ділянки площею 13,0000 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0121 та площею 12,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0122, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111, площею 25,9669 га, яка відрізняється від площі земельної ділянки, що залишилася після розпаювання земель позивача (29,15 га);

- вказане свідчить про те, що за наданими до матеріалів справи доказами, відсутні підстави вважати доведеною ту обставину, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 загальною площею 25,9669 га (13,0000+12,9669), щодо яких позивачем заявлено позовні вимоги, є саме тією земельною ділянкою площею 29,1500 га, яка залишилась після розпаювання земельної ділянки площею 50,0 га.

В свою чергу те, що учасниками справи визнається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 загальною площею 25,9669 га (13,0000+12,9669), щодо яких позивачем заявлено позовні вимоги, є саме тією земельною ділянкою площею 29,1500 га, яка залишилась після розпаювання земельної ділянки площею 50,0 га, а відтак такі обставини не потребуються доведення в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України не спростовує очевидних обставин невідповідності площ земельних ділянок.

Отже позивачем належними та допустимими доказами не доведено у нього права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 щодо яких позивачем заявлено позовні вимоги, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про

- скасування п. 2, п. 3 (та пп. 3.1-3.3), п. 4 Рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 28.09.2023 № 4634-55-VIII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за межами с. Македони»;

- скасування п. 1, п. 2, п. 3 рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 16.11.2023 № 4740-58-VІII «Про внесення змін до рішення Миронівської міської ради № 4634-55-VIII від 28.09.2023 р.»;

- визнання за позивачем право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0121, площею 13,0000 га;

- визнання за позивачем право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0122, площею 12,9669 га.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3777/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3777/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 10.02.2025

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді Ю.Б. Михальська

О.О. Хрипун